Ухвала КАС ВС № 484/1978/25

УХВАЛА 18 серпня 2025 року м. Київ справа №484/1978/25 адміністративне провадження № К/990/32039/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Білак М.В., суддів: Мацедонської В.Е., Кашпур О.В., перевіривши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Вялової Ірини Михайлівни на ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 квітня 2025 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року у справі №484/1978/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення, У С Т А Н О В И В: У квітні 2025 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Вялової І.М. звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення. Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 квітня 2025 року позовну заяву залишено без руху, оскільки подана без додержання вимог, встановлених статтями 160 і 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позивачу надано строк протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви. Роз`яснено позивачу, що у разі неусунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява буде визнана неподаною та повернута позивачці. Зокрема, в ухвалі зазначено, що позивачем у позовній заяві не зазначено РНОКПП, ЄДРПОУ відповідача та поштовий індекс його адреси місцезнаходження. Також суд зазначив, що позивачем пропущений строк звернення до суду з цим позовом, а наведені підстави для його поновлення не є поважними. На виконання вказаної ухвали суду, 25 квітня 2025 року від представника позивача Вялової І.М. до суду надійшла уточнена позовна заява разом з клопотанням про поновлення строку на звернення до суду з наданим позовом. Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 квітня 2025 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року, позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення, повернуто позивачу. Роз`яснено позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом. Не погоджуючись з такими рішеннями судів попередніх інстанцій, представник позивача звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 квітня 2025 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року у справі №484/1978/25. Заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Перевіривши матеріали касаційної скарги та зміст ухвалених у цій справі судових рішень, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження з наступних підстав. Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондують положення статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Частиною другою статті 328 КАС України встановлено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку, після їх перегляду в апеляційному порядку. Так, у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в пункті 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові), 4 (відмови у відкритті провадження у справі), 12 (залишення позову (заяви) без розгляду), 13 (закриття провадження у справі), 17 (відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), 20 (заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження) частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Повертаючи позову заяву, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, зазначив, що поважних причин пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом не встановлено, доказів, які б вказували на поважні причини пропуску строку звернення до суду з позовом не надано. Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. За змістом статті 122 КАС України початок перебігу строку звернення до адміністративного суду законодавець пов`язує з днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права, якщо не встановлено інше. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду. Згідно із частиною другою статті 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови). Вказаній нормі кореспондують положення статті 289 КУпАП. Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Отже, строк звернення до адміністративного суду є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними. Відповідно до частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними). Судами попередніх інстанцій установлено, що адвокат позивача отримала копію оскаржуваної постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13 січня 2025 року - 21 лютого 2025 року. Тобто враховуючи приписи КАС України, строк звернення до суду з цим позовом, з урахуванням можливого поновлення строку звернення до суду, у позивача закінчився 06 березня 2025 року. Судами попередніх інстанцій також зазначено, що з ухвали Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області по справі № 484/1209/25 від 05 березня 2025 року вбачається, що вперше з позовною заявою позивач звернувся у 10 денний строк з дня отримання копії оскаржуваної постанови, однак позовну заяву залишено без руху та надано строк п`ятиденний строк для надання доказів на підтвердження викладених обставин щодо обґрунтованості поважності причин пропуску строку звернення до суду. Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області у справі № 484/1209/25 від 19 березня 2025 року, у зв`язку із неусуненням недоліків у визначений строк, позовну заяву повернуто позивачу. 10 квітня 2025 року адвокат позивача повторно звернулась з позовною заявою та на обґрунтування підстав пропуску строку зазначила, що з 09 березня 2025 року по 16 березня 2025 року перебувала на лікарняному (згідно виписки з 10 березня 2025 року), а сам позивач 11 березня 2025 року потрапив в ДТП та отримав важкі травми і перебуває на лікуванні. Натомість, зазначені адвокатом позивача доводи могли бути підставою для перегляду ухвали Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області по справі № 484/1209/25 від 19 березня 2025 року, оскільки такі могли обґрунтовувати несвоєчасне усунення недоліків позовної заяви представником позивача. Натомість у справі, що розглядається, представником позивача подано позовну заяву через 46 днів, в той час коли чинним законодавством встановлено строк звернення до суду у справах цієї категорії - 10 днів. Перебування адвоката позивача на лікуванні 6 днів із 46 днів пропущеного строку жодним чином не надає поважності підставам пропуску строку звернення до суду з цим позовом. Відхиляючи доводи апелянта про незначний пропуск строку звернення до суду, апеляційний суд зазначив, про їх помилковість, оскільки в даному випадку строк звернення до суду пропущений більше ніж в три рази, ніж строк який визначений КАС України для звернення до суду з такими позовними заявами, а отже є значним. Також апеляційний суд зауважив, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 лютого 2024 року у справі №990/270/23 зазначила, що поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами. Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів). Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погодився з доводами суду першої інстанції, що в цьому випадку наявні підстави для повернення позовної заяви у зв`язку із пропуском строку звернення до суду і відсутністю поважним причин для його поновлення. Верховний Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними. Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Суд зазначає, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Згідно частини п`ятої статті 169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Отже, Верховний Суд констатує, що суди першої і апеляційної інстанцій, правильно застосували положення пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним. Доводи касаційної скарги не спростовують і не ставлять під сумнів установлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини, а до скарги не додано будь-яких доказів поважності пропуску строку на звернення з позовом до суду, які би зумовлювали об`єктивну неможливість вчасного звернення за захистом до суду. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою. Частиною другою статті 333 КАС України встановлено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження. Керуючись статтями 328, 328, 333 КАС України, У Х В А Л И В: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Вялової Ірини Михайлівни на ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 квітня 2025 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року у справі №484/1978/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді М.В. Білак В.Е. Мацедонська О.В. Кашпур