Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/6126/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 травня 2022 р.м. ОдесаСправа № 420/6126/21 Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Одеса; Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції: 28.12.2021 року; Головуючий в 1 інстанції: Свида Л.І. П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді Єщенка О.В. суддів Димерлія О.О. Шляхтицького О.І. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не сформування та не подання до Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області подання про повернення збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за Договором купівлі-продажу квартири від 05.04.2019 року, Серії ННТ 600970, у розмірі 27 519 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.1315257335.1 від 03.04.2019 року; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області подання про повернення помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за Договором купівлі-продажу квартири від 05.04.2019 року, Серії ННТ 600970, у розмірі 27 519 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.1315257335.1 від 03.04.2019 року. В обґрунтування позову зазначено, що в квітні 2019 року позивачем за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом та зареєстрованим в реєстрі, придбано квартиру АДРЕСА_1 . Також, під час посвідчення договору купівлі-продажу позивачем сплачено збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% вартості об`єкту нерухомого майна, а саме у сумі 27519 грн. Вказане нерухоме майно придбано вперше, а тому відповідно до положень п. 9 ст. 1 Закону України «Про збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та п. 15-1 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій позивач звільняється від внесення збору з операції купівлі-продажу житла. Наведені обставини свідчать про помилкове внесення позивачем збору до бюджету, який підлягає поверненню згідно із приписами Порядку від 0.09.2013 року №787, а ігнорування органом пенсійного фонду законних вимог заявника щодо реалізації права на пільги зі справляння збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування про неправомірність бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року адміністративний позов задоволено. Суд визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_2 в направленні до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області подання про повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 27519 грн. Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області сформувати подання про повернення ОСОБА_2 з Державного бюджету України збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 27519 грн. Стягнув з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 908 грн. Проаналізувавши положення п. 9 ст. 1, п. 8 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування», п. 15-1, п. 15-3 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій та п. 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, суд першої інстанції виходив з того, що придбання позивачем житла вперше дає підстави для звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування. Тому, сплачена сума збору при придбанні житла за договором купівлі-продажу є помилково зарахованою до бюджету та має бути повернута шляхом направлення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області подання до органів Державної казначейської служби про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету. Одночасно судом першої інстанції визнано необґрунтованими доводи відповідача про фактичну неможливість перевірити інформацію щодо придбання квартири конкретною особою вперше, оскільки відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі. Не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами. В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати судове рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки положенням ст. 2 КАС України та п. 5 Повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів і помилково залишеною поза увагою те, що у спірних правовідносинах органом, який контролює справляння надходжень до бюджету є територіальне управління пенсійного фонду, розташоване у м. Києві. Відповідно, вирішення питання щодо повернення надміру або помилково сплачених коштів платнику функціонально не належить відповідачу. Апелюючи проти обґрунтованості висновків суду першої інстанції, апелянт вказує, що відповідно до приписів п.п. 15-2, 15-3 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій відсутність обов`язку зі справлення збору має підтверджуватись особою, яка придбаває нерухоме майно, на підставі відповідної заяви та відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Посилаючись на положення ч. 2 ст. 73 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ч.ч. 1, 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України, апелянт додає про помилкове не врахування судом першої інстанції під час розподілу судових витрат заборону використання коштів Пенсійного фонду України на цілі, не передбачені законом, а також тієї обставини, що незаконне витрачання коштів Пенсійного фонду України тягне за собою дефіцит бюджету Пенсійного фонду, що може сприяти невиконанню державою своїх функцій по соціальному забезпеченню громадян. Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, 05.04.2019 року між ТОВ «Компанія з управління активами «Валприм» (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . У п. Договору ціна квартири визначена на рівні 2 751 892 грн. Згідно із п. 8.4 Договору Покупець сплачує збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% від суми Договору. Вказаний Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Магомедовою М.Г. та зареєстрований в реєстрі за №1611. При здійсненні операції купівлі-продажу нерухомого майна позивачем сплачений збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 27519 грн., про що свідчить квитанція №0.0.1315257335.1 від 03.04.2019 року. В січні 2021 року позивач, з посиланням на положення абз. 1 п. 9 ст. 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування», звернувся в Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою, в якій просив внести подання до Управління державної казначейської служби в м. Одесі для повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування. До заяви додано: копія паспорта, копія індивідуального податкового номера; копія квитанції про сплату збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна; копія Договору купівлі-продажу майна; копія Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Розглянувши заяву, Управління у листі від 02.02.2021 року за №1500-0505-8/11998, з огляду на приписи п.п. «в» п. 15-2, п. 15-3 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій від 03.11.1998 року №174, повідомило позивачу, що питання про придбання житла вперше вирішується нотаріусом під час нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна за результатом наявної інформації та документів. У зв`язку із чим, Управління зазначило про необхідність надання висновку приватного нотаріусу (який посвідчував угоду) про те, що купівля нерухомого майна є першим придбанням нерухомості. Не погоджуючись із висновками відповідача, посилаючись на протиправну бездіяльність органу пенсійного фонду, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів. Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 року №400/97-ВР платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є: підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України; Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. Суми збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками цього збору за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса. Нотаріуси щокварталу, до 20 числа місяця, що настає за звітним кварталом, подають до органів Пенсійного фонду України за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса звіт про укладені договори купівлі-продажу нерухомого майна, включаючи інформацію про вартість такого майна та суму сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування в порядку та за формою, визначеними Кабінетом Міністрів України. Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на запит Пенсійного фонду України та його територіальних органів, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування, судів, органів внутрішніх справ, органів прокуратури, органів Служби безпеки України, нотаріусів, адвокатів надається у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Згідно із п. 8 ч. 1 ст. 2 Закону України від 26.06.1997 року №400/97-ВР об`єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна. Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» врегульовано Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року №1740. Також, у п. 2 Порядку від 03.11.1998 року №1740 передбачено, що збір на обов`язкове державне пенсійне страхування сплачується платниками на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі. Відповідно до п.п. 15-1 Порядку від 03.11.1998 року №1740 збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України. Згідно із п. 15-3 Порядку від 03.11.1998 року №1740 (в редакції, яка діяла на момент придбання позивачем нерухомого майна) нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. Документом, що підтверджує сплату збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір. Суми збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками, зазначеними у пункті 15-1 цього Порядку, за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса. Аналіз наведених норм показав, що на момент придбання позивачем житла нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. Одночасно, громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування. Вірно аналізуючи обставини справи та норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, судом першої інстанції обґрунтовано враховано, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу. Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами. Разом з цим, як свідчать матеріалами справи, на підтвердження факту придбання нерухомого майна вперше позивачем разом із заявою подано Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Наведені відомості спростовують доводи управління, щодо відсутності у позивача пільги при сплаті збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна. Пунктом 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року №787 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування компенсації здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили. У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної податкової служби України та органи Державної митної служби України подання подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Відновлюючи порушені права, позивач правильно звернувся до управління Пенсійного фонду України, як органу, який контролює справляння надходжень бюджету з цього збору відповідно до частини сьомої статті 45 Бюджетного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 р. № 106 «Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету», за кодом бюджетної класифікації 24140500, встановленої Наказом Міністерства фінансів України від 14 січня 2011 року №

11. Отже, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на відповідача покладено обов`язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету. Оскільки позивач звільнений від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування як такий, що придбав житло вперше, а тому сплачений ним збір на обов`язкове державне пенсійне страхування за наслідками укладання договору купівлі-продажу квартири підлягає поверненню, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення. Також, розподіл судом першої інстанції судових витрат за рахунок суб`єкта владних повноважень, який виступав стороною у справі, відповідає положенням ч. 1 ст. 139 КАС України, а тому доводи апелянта про неправильне застосування норм законодавства в цій частині не знаходять свого обґрунтованого підтвердження. Рішення суду першої інстанції викладено достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не встановлено. Відповідно до приписів ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Головуючий-суддя: О.В. Єщенко Судді: О.О. Димерлій О.І. Шляхтицький