Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/7336/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 03 лютого 2022 року м. Дніпросправа № 280/7336/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач), суддів: Лукманової О.М., Дурасової Ю.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Харківського національного університета внутрішніх справ на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29.03.2021 (суддя Сацький Р.В.) у справі за позовом Харківського національного університета внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат,- в с т а н о в и В: У жовтні 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 , в якому позивач просить суд: стягнути з відповідача витрати, пов`язані з утриманням, а саме, грошові кошти в розмірі 34469,40 грн. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29.03.2021 в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що позивачем порушено вимоги пункту 6 Порядку відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив його до апеляційного суду. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на момент звільнення відповідача діяв Порядок відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ затверджений постановою КМ України від 01.03.2007 № 313 у вказаній постанові узагалі відсутнє поняття «повідомлення», також відсутнє поняття щодо розстрочення платежу до одного року. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходив службу в ОВС та Національній поліції України з 18 серпня 2013 року по 10 серпня 2016 року. Наказом ХНУВС від 11 серпня 2014 року № 174 о/с Відповідача прийнято на службу в органи внутрішніх справ і зараховано курсантом ХНУВС з 18 серпня 2014 року та присвоєно звання, "рядовий міліції" (додаток 1). 01 вересня 2014 року на виконання вимог Закону України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ Про міліцію та наказу МВС від 14 травня 2007 року № 150 Про затвердження Типового договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України між Відповідачем, ХНУВС та ГУ МВС України в Харківській області (додаток 3) укладено тристоронній договір про підготовку фахівця у ВНЗ МВС України. 09 серпня 2016 року між Відповідачем та ХНУВС було укладено угоду про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у ХНУВС, але з моменту укладення до теперішнього часу Відповідачем не повернуто вказаної в угоді суми витрат. Наказом ХНУВС від 09 серпня 2016 року № 198 о/с (додаток 2) Відповідача відрахували зі складу курсантів та звільнено відповідно до Закону України Про Національну поліцію за п. 7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням). Згідно із положеннями статті 9 Закону України "Про міліцію" N 565-XII від 20.12.90 (далі - Закон N 565-XII, чинний на час виникнення правових відносин, визначених договором про підготовку фахівця у Харківського національного університета внутрішніх справ ) на курсантів, слухачів, ад`юнктів, інших атестованих працівників, у тому числі й викладацького складу навчальних закладів МВС, поширюються права і обов`язки, гарантії правового і соціального захисту та відповідальність працівників міліції. Відповідно до частини 6 статті 18 Закону N 565-XII курсанти вищих навчальних закладів МВС у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи в разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу МВС за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують МВС витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку. Крім цього, частиною 4 статті 74 Закону України "Про Національну поліцію" N 580-VIII від 02.07.2015 (із змінами та доповненнями) (далі - Закон N 580-VIII) визначено, що особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини 1 статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини 1 статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Аналіз зазначених норм вказує на те, що особи які навчалися за державним замовленням у вищих навчальних закладах і звільнені зі служби в органах внутрішніх справ за власним бажанням протягом трьох років після закінчення цих навчальних закладів відшкодовують витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі. Як підтверджується матеріалами справи відповідача було звільнено до спливу трирічного терміну перебування на службі. Порядок відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України N 313 від 01.03.2007 (чинний на час укладення договору про підготовку фахівця у Львівському ДУВС), визначав механізм відшкодування особами, які навчалися за державним замовленням у вищих навчальних закладах МВС, витрат, пов`язаних з їх утриманням у таких закладах, у разі: дострокового розірвання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість; відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення навчального закладу; звільнення осіб начальницького складу органів внутрішніх справ із служби протягом трьох років після закінчення навчального закладу за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни. Відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної і канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Такі витрати відшкодовуються згідно з договором про підготовку фахівця в навчальному закладі, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням або управлінням МВС та особою, а у разі коли особа є неповнолітньою, установлення правових відносин здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України. Спори щодо відшкодування вартості навчання особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства, оскільки пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби, отже у межах цивільного судочинства суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному судочинстві в силу вимог статті 19 КАС України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення. Аналогічний висновок зроблено у постанові від 12.12.2018 року у справі N 804/285/16, у якій Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах від 14.03.2018 року у справі N 461/5577/15-ц від 31.10.2018 року у справі N 820/5761/15. Не заслуговують на увагу апеляційного суду доводи відповідача відносно того, що при вирішенні даної справи судом першої інстанції помилково застосовано постанову Кабінету Міністрів України від 01.03.2007 N 313 "Про затвердження Порядку відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України", яка втратила чинність, оскільки на час укладення Договору про підготовку фахівця у ВНЗ МВС України зазначена Постанова N 313 була чинною. Суд апеляційної інстанції зазначає, що Порядок відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 року № 261 (копія постанови і порядок додається) яким керувався суд першої інстанції чинний з квітня 2017 року, в той час як ОСОБА_1 було звільнено у серпні 2016 року. На момент звільнення відповідача діяв Порядок відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ затверджений постановою КМ України від 01.03.2007 №

313. Крім цього, відповідач є обізнаним про необхідність відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням в навчальному закладі у разі дострокового розірвання договору, оскільки такі зобов`язання визначені у підписаному відповідачем з позивачем договорі про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України. Проте, доказів сплати вказаної суми витрат, станом на день звернення позивача із цим позовом та на день розгляду справи, відповідачем до суду не надано. З огляду на зміст наведених норм процесуального права та зважаючи на те, що вимогою заявленого позову є стягнення коштів, предметом доказування у такій справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення заборгованості в судовому порядку: встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка підстав та черговості погашення боргу, встановлених чинним законодавством України, тощо. При цьому, питання правомірності визначення суми заборгованості не охоплюється предметом даного позову, оскільки розрахунки фактичних видатків державного бюджету, які підлягають відшкодуванню Відповідачем, згідно з яким відповідні зобов`язання визначено, не є предметом позову у справі, а отже, суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду цієї справи здійснювати їх правовий аналіз. Наведене є однією із гарантій дотримання принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Вказаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 31.08.2018 у справі N 821/381/17 та від 22.08.2018 у справі N 820/1878/16. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо необхідності задоволення апеляційної скарги позивача та скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про задоволення позову. Керуючись ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Харківського національного університета внутрішніх справ задовольнити. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29.03.2021 року скасувати. Адміністративний позов Харківського національного університету внутрішніх справ задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 на користь Харківського національного університета внутрішніх справ (код ЄДРПОУ 08571096, пр-т Льва Ландау, 27, м. Харків, 61080), банк одержувача: Державна казначейська служба України м. Київ, р/р: UA418201720313271001201005066, МФО: 820172) суму витрат пов`язаних з утриманням у розмірі 34 469,40 грн. (тридцять чотири тисячі чотириста шістдесят дев`ять гривень сорок копійки). Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за винятком наявності підстав передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя Л.А. Божко суддя О.М. Лукманова суддя Ю. В. Дурасова