Постанова КАС ВС № 120/1089/19-а

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 травня 2022 року м. Київ справа № 120/1089/19-а адміністративне провадження № К/9901/9617/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до Хмільницького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду у складі судді Демитор Н.В. від 21.05.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Сушка О.О., Смілянця Е.С., Залімського І.Г. від 11.11.2019, УСТАНОВИВ: ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст позовних вимог

1. У березні 2019 року ОСОБА_1 (далі у тексті цієї постанови також ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Хмільницького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області (далі у тексті цієї постанови також УПФ, пенсійний орган, відповідач), у якому просив: - визнати неправомірними дії Хмільницького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області щодо відмови у призначенні йому пенсії, - зобов`язати Хмільницьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області зарахувати йому до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи з 01.06.1990 по 15.12.1991 та з 07.11.1992 по 25.11.2005, призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах з 04.12.2018 згідно пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та виплатити призначену пенсію.

2. У позовній заяві наводились аргументи про те, що ОСОБА_1 досяг 55-річного віку, має необхідний стаж для призначення пенсії на пільгових умовах за списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв`язку з чим позивач звернувся до Хмільницького ОУПФУ Вінницької області з заявою та доданими до неї документами.

3. Належними документами, що підтверджує його спеціальний стаж, позивач вважає трудову книжку, якою, на його переконання, підтверджується наявність достатнього пільгового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а саме: з 01.07.1986 по 22.05.1990 колгосп ім. Коцюбинського газоелектрозварником (стаж зарахований 3 роки 10 місяців 22 дні); з 01.06.1990 по 15.12.1991 колгосп «Дружба» газоелектрозварником. По вказаному періоду відповідно до чинного законодавства не потрібно проведення атестації робочого місця, оскільки вказана посада відноситься до посад при призначені пенсії по Списку №2 (спеціальний стаж 1 рік 6 місяців 14 днів); з 07.11.1992 по 25.11.20015 ТОВ «Лознянське» с. Лозна, електрогазозварювальник (спеціальний стаж 13 років 18 днів).

4. Однак, як вказував позивач у своєму позові, листом від 22.03.2019 відповідач відмовив йому в призначенні пенсії, на підставі рішення комісії від 20.02.2019 №1059/0980/02 , яким вирішено зарахувати до пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» лише періоди роботи газоелектрозварником з 01.07.1986 по 22.05.1990.

5. Вважаючи, що відповідачем протиправно не призначено пенсію на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

6. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду Демитор Н.В. від 21.05.2019, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2019, у задоволенні позову відмовлено.

7. Ухвалюючи таке судове рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що трудова книжка позивача заповнена з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110.

8. Зокрема, суди попередніх інстанцій вказували, що відповідно до наданих позивачем копій трудової книжки у відмітці «про проведення атестації. Наказ №37 від 20.XI.2002 р.» дату наказу зазначено римськими цифрами, що не передбачено вищевказаною Інструкцією, і такі відомості зазначені лише в графі 4 цієї книжки, що також не відповідає цьому нормативному акту.

9. Також суди попередніх інстанцій у оскаржуваних судових рішеннях відзначали, що згідно записів трудової книжки не можливо встановити на якій посаді позивач працював, а в матеріалах справи та наданих копіях пенсійної справи, відсутні будь-які підтверджуючі документи щодо роботи позивача у період з 01.06.1990 по 15.12.1991 в колгоспі «Дружба» газоелектрозварювальником, тому, за висновками судів, відсутні підстави й для зарахування цього періоду роботи позивача для призначення пільгової пенсії за віком.

10. Мотивуючи оскаржувані судові рішення, суди також наголошували, що у позивача відсутні документи, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці й такі обставини не породжують виникнення у позивача права на зарахування цього пільгового стажу

11. Суди також встановили, що зі змісту наданих позивачем довідок не можливо встановити наявність проведення атестації робочого місця чи тих обставин які можуть підтвердити право позивача на призначення пенсії на пільгових умовах.

12. У зв`язку з цим суди дійшли висновку, що період роботи з 01.06.1990 по 15.12.1991, та з 07.11.1992 по 25.11.2005 неможливо зарахувати до пільгового стажу роботи за Списком №2, оскільки позивачем до заяви про призначення пенсії не надано всіх підтверджуючих документів і це свідчить про правомірність не зарахування відповідачем цих періодів роботи до пільгового стажу роботи за Списком №2 й відмови ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком на пільгових умовах. Короткий зміст вимог касаційної скарги

13. Не погоджуючись із вищевказаними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та задовольнити позов у повному обсязі. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.03.2019 ОСОБА_1 , при досягненні 55-річного віку, звернувся до Хмільницького ОУПФУ Вінницької області з заявою та доданим до неї документами про призначення пільгової пенсії відповідно до пункту «б» статті 13 Закону країни «Про пенсійне забезпечення» по Списку №2.

15. Згідно записів трудової книжки, позивач з 01.07.1986 по 22.05.1990 працював в колгоспі ім. Коцюбинського, з 01.06.1990 по 15.12.1991 працював в колгоспі «Дружба», з 16.12.1991 по 05.11.1992 працював в Лознянській середній школі, з 07.11.1992 прийнятий на роботу в КСП «Лознянське», 17.12.1999 КСП «Лознянське» реорганізовано в ТОВ «Лознянське», а 25.11.2005 звільнений. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

16. У касаційній скарзі позивач звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права, викладені у постанові від 19.02.2019 у справі №520/15025/16-а, відповідно до яких не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, а відповідальність за це покладається саме на роботодавця, а не на працівника.

17. Окрім цього, позивач посилається на неналежне і неповне з`ясування судами попередніх інстанцій обставин цієї справи і поверхневе дослідження ним доказів, оскільки відповідно до сторінок 6-7 його трудової книжки, яка надавалась до судів усіх інстанцій під час розгляду справи, 01.03.1990 його прийнято на роботу по спеціальності газоелектрозварник, тобто посада чітко зазначена у документі.

18. Оскільки відповідно до статті 62 Закону країни «Про пенсійне забезпечення» трудова книжка є основним документом, який підтверджує наявний трудовий стаж, то позивач вважає, що у відповідача не було підстав для зарахування періоду роботи з 01.06.1990 по 15.12.1991 до пільгового стажу, а висновки судів у цій частині є хибними і не ґрунтуються на дійсних обставинах справи.

19. Скаржник наголошує, що він не був працівником кадрової служби підприємства і не здійснював заповнення своєї трудової книжки, у зв`язку з чим не може нести відповідальність за її неналежне оформлення у вигляді позбавлення права на соціальний захист, що узгоджується з правовою позицією, висловленою у Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.

20. Посилаючись на вищевикладене і підкреслюючи, що ТОВ «Лознянське», на якому набута основна частина пільгового стажу роботи позивача і яке станом на момент виникнення спірних у цій справі правовідносин є ліквідованим без правонаступника, ОСОБА_1 вважає протиправними твердження відповідача про неможливість зарахування вищевказаних періодів роботи до пільгового стажу через відсутність уточнюючої довідки, оскільки його трудовий стаж підтверджується архівними довідками та трудовою книжкою, яка є основним документом.

21. Помилковими, на думку позивача, є й висновки судів про неможливість зарахування до пільгового стажу роботи за Списком №2 періоду роботи з 07.11.1992 по 25.11.2005 у зв`язку з відсутністю документів про атестацію робочого місця за вказаний період, оскільки це не відповідає закону та висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 19.02.2019 у справі №520/15025/16-а.

22. У відзиві на касаційну скаргу відповідач вказує, що відсутність відомостей про атестацію робочого місця позивача і неналежне оформлення його трудової книжки не дають можливості зарахувати до пільгового стажу спірні періоди роботи, а тому вважає правильними та обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення цього позову. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

23. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

24. Статтею 46 Конституції України за громадянами закріплено право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

25. За правилами частини першої статті 4 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

26. Абзацом другим пункту 16 розділу XV «ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

27. Пунктом б) статті 13 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

28. Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України (стаття 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).

29. На підставі вищевказаної норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

30. Пунктом 1 цього Порядку визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

31. За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника (пункт 18 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній).

32. За приписами абзацу першого пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).

33. Спірні правовідносини унормовані й Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442.

34. Пунктом 1, абзацом першим, другим пункту 4, пунктами 8-10 вищевказаного Порядку встановлено таке: - Атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому; - Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначається наказом по підприємству, організації в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації; - Відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з МОЗ. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку. Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків N 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.

35. У періоди роботи позивачки, які вона просить зарахувати до стажу роботи, яка дає їй право на пенсію за віком на пільгових умовах, діяли: - Список №2 виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173 «Про затвердження списків виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах»; - Список №2 виробництв, робіт, професій, посад та показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджений постановою КМ СРСР від 26.01.1991 №10 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад та показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення»; - Список №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах»;

36. Порядок застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731.

37. Згідно пунктом 2 цього Порядку під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

38. У пункті 3, підпунктах 4.2-4.6 пункту 4, пункті 10 Порядку застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах містяться такі приписи: При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2); Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація; Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника; У разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку; Якщо атестація була вперше проведена після 21.08.97, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21.08.92, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку; Якщо ж атестація з 21.08.92 не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.97, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.92 включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось; У разі непідтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами чергової атестації, проведеної протягом 5 років з дати проведення попередньої атестації, до пільгового стажу зараховується період роботи на даному підприємстві, в установі чи організації до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення чергової атестації, якою відповідне право не підтверджене; Для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637.

39. Спірні правовідносини також урегульовані й Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110, відповідно до абзаців четвертого, п`ятого пункту 2.14 якої, якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення. Показники, зазначені у цих Списках, обов`язково повинні бути підтверджені у карті оцінки умов праці робочого місця за результатами атестації і можуть записуватись у дужках.

40. Механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника визначає Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 №18-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24.11.2006 за №1231/13105 (пункт 1 цього Порядку).

41. Пунктом 11 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, визначено, що для підтвердження стажу роботи заявник подає до управління Пенсійного фонду України в районі, місті, районі у місті, об`єднаних управлінь, за місцем проживання (реєстрації) такі документи: 1) заяву про підтвердження стажу роботи; 2) документи, які підтверджують факт припинення підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації (у тому числі архівні) - щодо підприємств, установ, організацій, ліквідованих до 01.07.2004 та/або щодо яких відсутні дані про проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр); 3) трудову книжку; 4) документи, видані архівними установами, зокрема: а) довідку про заробітну плату; б) копії документів про проведення атестації робочих місць; в) копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати (у разі відсутності - довідку про їх відсутність). У разі необхідності заявник може подавати інші документи, які можуть підтверджувати виконання робіт, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.

42. Рішення Комісій можуть бути оскаржені в Пенсійному фонді України або в судовому порядку (пункт 16 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років). ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

43. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

44. Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

45. Перевіряючи у межах повноважень, встановлених процесуальним законом, правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам учасників справи, висловленим у касаційній скарзі та відзивах на неї, Верховний Суд виходить з такого.

46. Зміст вищевказаних приписів законодавства дає колегії суддів підстави для висновку, що умовами, за яких можлива реалізація права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту б) статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є: - зайнятість повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, яка передбачена Списками №2; - досягнення 55 років; - наявність стажу роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; - підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

47. При цьому, основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці трудова книжка має містити належним чином оформлені записи про займану посаду і період виконуваної роботи.

48. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

49. У випадку, якщо у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

50. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється за правилами Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, на підставі документів, визначених у пункті 11 цього Порядку, у тому числі, виданих архівними установами, зокрема, довідок про заробітну плату, або інших документів, які можуть підтверджувати виконання робіт, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.

51. Колегія суддів відзначає, що кваліфікаційною характеристикою робіт електрозварника передбачено виконання робіт, як електрозварника так і газозварника.

52. Враховуючи те, що обидві вищевказані професії передбачені Списками №2, чинними у період роботи позивача, то й робота на посадах «газоелектрозварник» та «електрогазозварник» надає право на пенсію за віком на пільгових умовах у разі виконання відповідних робіт упродовж повного робочого дня.

53. Про те, що посада «газоелектрозварник» та «електрогазозварник» входила до Списків №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених постановами Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173, Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10 та Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162, зазначено й у постанові Верховного Суду від 24.01.2020 у справі №344/11028/16-а.

54. При цьому, згідно з роз`ясненням по застосуванню Списків, правом на пільгову пенсію користувалися електрозварники ручного зварювання, цими ж пільгами користувалися електрозварники на напівавтоматичному та автоматичному зварюванні під шаром флюсу.

55. Згідно розділу XXXIII Списку №2, затвердженого постановами Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10 та від 11.03.1994 №162, право на пільгову пенсію мають: газозварники, електрозварники ручного зварювання, електрозварники, на автоматичних та напівавтоматичних машинах, зайняті зварюванням в середовищі вуглекислого газу, на роботах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки, електрогазозварники зайняті на різанні і ручному зварюванні, на напівавтоматичних машинах також на автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини нижче 3 класу небезпеки.

56. Вищенаведене дає колегії суддів підстави для висновку про те, що робота позивача на посадах електрозварника, електрогазозварника та газоелектрозварника була передбачена Списками №2, чинними у період роботи на цих посадах, й відносилась до посад з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

57. Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведено й у постанові Верховного Суду від 10.09.2021 у справі №178/611/17.

58. Відмовляючи у задоволенні цього позову суди попередніх інстанцій посилались на порушення вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників при заповненні трудової книжки позивача, що полягало у зазначенні дати наказу про проведення атестації римськими цифрами і відображення цих відомостей лише у одній графі (четвертій) і не заповненням інших трьох граф.

59. Водночас, колегія суддів вважає такі висновки судів попередніх інстанцій необґрунтованими, оскільки усі дані, які відображені у трудовій книжці позивача, викладені розбірливо і їх можна безперешкодно ідентифікувати, визначити зміст таких записів. Викладені ж у судових рішеннях мотиви не стосувались недостовірності цих записів і не ставили під сумнів дані, щодо яких ці записи внесені.

60. Згідно ж з висновками Верховного Суду щодо застосування норм права, на які звертає увагу й позивач у своїй касаційній скарзі, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших документах, за внесення яких вона не була відповідальна. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займала особа у той чи інший період роботи, за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу. Зазначене дає право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист, зокрема щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

61. Колегія суддів не може погодитись й з наведеними у оскаржуваних судових рішеннях мотивами про відсутність у позивача права на зарахування періоду його роботи після 21.08.1992 до пільгового стажу, а отже й права на спірну пенсію з огляду на не проведення атестації робочого місця електрогазозварника, оскільки відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 (справа №520/15025/16-а, провадження №11-1207апп19) особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

62. При цьому, на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

63. Отже, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому, контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

64. У оскаржуваних судових рішеннях наголошувалось і на тому, що з наявних у справі матеріалів не можливо встановити на якій посаді позивач працював, а будь-які підтверджуючі документи щодо роботи позивача у період з 01.06.1990 по 15.12.1991 в колгоспі «Дружба» газоелектрозварником відсутні.

65. Водночас, колегія суддів звертає увагу, що у матеріалах справи міститься копія трудової книжки позивача де вказано посаду, на якій він працював.

66. Окрім цього, за змістом рішення Комісії при УПФ від 12.02.2019 №2, яким позивачу відмовлено у призначенні спірної пенсії, на засіданні Комісії розглянуто заяву ОСОБА_1 та додатково документи: трудова книжка; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; архівні довідки від 21.11.2018 №727-730, від 10.12.2018 №769; від 11.12.2018 №701-704; військовий квиток, відомості персоніфікованого обліку.

67. Усі ці ж документи містяться у матеріалах справи і як вказано у вищевказаному рішенні Комісії при УПФ відображають: період та місце роботи позивача, займану ним посаду (виконувану роботу); відомості щодо встановленої норми вихододнів на рік і фактичної кількості відпрацьованих позивачем вихододнів на рік та займану ним посаду; відомості щодо атестації робочого місця; відомості про виплату заробітної плати; відомості про роботу за сумісництвом; відомості щодо реорганізації та ліквідації підприємств, на яких працював позивач; інші відомості.

68. Уточнююча довідка підприємств позивачем разом із заявою до пенсійного органу не подавалась, оскільки такі є ліквідованими.

69. Водночас, суди попередніх інстанцій не дослідили вищевказані докази і не навели у своїх оскаржуваних судових рішеннях жодних мотивів стосовно їх оцінки, не визначили, які обставини ці докази підтверджують і чи мають ці обставини значення для правильного вирішення цієї справи.

70. Без з`ясування цих обставин висновки судів попередніх інстанцій про відсутність у позивача права на спірну пенсію є передчасними і не ґрунтуються на повному і всебічному встановленні усіх обставин справи та дотриманні норм процесуального права.

71. Суд же касаційної інстанції, в силу приписів частин першої, другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права й не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

72. З огляду на вищевикладене, колегія суддів констатує, що оскаржувані судові рішення не відповідають критерію обґрунтованості й ухвалені судами попередніх інстанцій без повного і всебічного з`ясування обставин справи і перевірки їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

73. Наведене вище свідчить про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, і це зумовлює направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України.

74. Верховний Суд також звертає увагу й на те, що частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

75. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

76. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

77. Для встановлення конкретних ознак (критеріїв) мотивованості судового рішення можна врахувати практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

78. Наприклад, у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; пункт 30).

79. У іншому рішенні, зокрема, у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58) зазначено, що призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява №49684/99, пункт 30). На важливість дотримання судами вимоги щодо мотивованості (обґрунтованості) рішень йдеться також у ряді інших рішень ЄСПЛ.

80. Так, в пункті 31 рішення у справі "Волошин проти України" (№15853/08) та пункті 22 рішення у справі "Бацаніна проти Росії" (№3932/02) зазначено, що принцип рівності сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її.

81. У пункті 25 рішення у справі "Проніна проти України" (№63566/00), пункту 13 рішення у справі "Петриченко проти України" (№2586/07) та пункту 280 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" (№ 42310/04) була висловлена позиція, згідно з якою Суд зобов`язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.

82. Крім цього у пункті 42 рішення у справі «Бендерський проти України» (№22750/02) вказано, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (… ). Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (…). Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.

83. Таким чином, згідно з уже розробленими теоретичними підходами, зробленими на основі аналізу прецедентної практики ЄСПЛ, можна дійти висновку про такі критерії мотивованості судового рішення: 1) у рішенні вмотивовано питання факту та права, проте обсяг умотивування може відрізнятися залежно від характеру рішення та обставин справи; 2) у рішенні містяться відповіді на головні аргументи сторін; 3) у рішенні чітко та доступно зазначені доводи і мотиви, на підставі яких обґрунтовано позицію суду, що дає змогу стороні правильно аргументувати апеляційну або касаційну скаргу; 4) рішення є підтвердженням того, що сторони були почуті судом; 5) рішення є результатом неупередженого вивчення судом зауважень, доводів та доказів, що представлені сторонами; 6) у рішенні обґрунтовано дії суду щодо вибору аргументів та прийняття доказів сторін. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

84. Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

85. Верховний Суд, провівши касаційний розгляд справи у межах доводів та вимог касаційної скарги, повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій були допущені порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим та на підставі частини другої статті 353 цього Кодексу, оскаржувані судові рішення належить скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

86. Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, дослідити відповідні докази, повно і всебічно встановити обставини, що стосуються обсягу та змісту спірних правовідносин й охоплюються предметом доказування, надати належну і повну юридичну оцінку обставинам справи та усім аргументам учасників справи, перевірити їх доказами, та постановити рішення відповідно до вимог 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

87. Керуючись статтями 340, 341, 344, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15.01.2020 №460-IX,

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21.05.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2019 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується. Суддя-доповідач Н.В. Коваленко Судді: Я.О. Берназюк В.М. Шарапа