Постанова Запорізький апеляційний суд № 333/3387/21

Дата документу 11.05.2022 Справа № 333/3387/21 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЄУН 333/3387/21 Головуючий у 1 інстанції Кулик В.Б. Провадження № 22-ц/807/1090/22 Суддя-доповідач: Поляков О.З. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 травня 2022 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі: Головуючого: Полякова О.З., суддів: Кухаря С.В. Крилової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Петрової Марини Олександрівни на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини,- В С Т А Н О В И Л А: У травні 2021 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_3 звернулася до Комунарського районного суду м. Запоріжжяз позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини. В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначала, що на підставі судового наказу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19.06.2020 року з відповідача стягнуто аліменти на її користь для утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ј частини всіх видів доходу відповідача щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з 09.06.2020 року до досягнення дитиною повноліття. Однак за інформацією Комунарського ВДВС у м. Запоріжжі від 14.01.2021 року, ОСОБА_2 станом на 31.12.2020 року має заборгованість зі сплати аліментів за період з 09.06.2020 року по 31.12.2020 року у сумі 7 357 грн. 10 коп. Відповідач отримує дохід в КП «Запоріжремсервіс». Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів від 05.04.2021 року, відповідач має заборгованість зі сплати аліментів у сумі 1 453 грн. 66 коп., з червня 2020 року по жовтень 2020 року відповідач аліменти не сплачував. ОСОБА_1 зазначила, що стягнутої суми аліментів недостатньо для утримання дитини у зв`язку зі збільшенням потреб дитини у лікуванні та обстеженнях. На даний час ОСОБА_4 має клінічний діагноз міотонічний синдром, затримка психомовного розвитку з синдромом м`язової гіпотонії, вальгусна деформація обох стоп ніг 2, 3 ступеня. Дитина потребує постійного підтримуючого лікування, спеціального харчування, масажів, обмежена у переміщенні, постійно втомлюється, перебуває в підгузках, має проблеми зі здоров`ям, через які не може відвідувати звичайний дитячий садок. Позивач працює не повний день, оскільки ОСОБА_4 потребує домашнього догляду, коштів на утримання дитини не вистачає, так як витрати набагато збільшені у зв`язку з хворобою дитини. Посилаючись на вищенаведені обставини, ОСОБА_1 просила суд збільшити розмір аліментів і у подальшому стягувати з ОСОБА_2 аліменти у розмірі 1/3 частини від усіх доходів платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно. Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 січня 2022 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неврахування судом першої інстанції обставин і письмових доказів, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 січня 2022 року скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що їх спільна з відповідачем донька, ОСОБА_4 , має клінічний діагноз міотонічний синдром, затримка психомовного розвитку з синдромом м`язової гіпотонії, вальгусна деформація обох стоп ніг 2, 3 ступеня. Внаслідок своєї хвороби дитина обмежена в переміщенні, постійно втомлюється, перебуває у підгузках, проблеми проявляються у всьому її організмі. Вона страждає на ряд захворювань, з якими перебуває на диспансерному обліку у невролога, ортопеда, психіатра, потребує постійного підтримуючого лікування. Скаржниця вважає хибним твердження суду першої інстанції про те, що позивачем не надано доказів зміни стану здоров`я доньки в порівнянні з часом розгляду справи про стягнення аліментів, адже до позовної заяви були додані довідки про стан здоров`я дитини, датовані у т.ч. з липня, вересня 2020 року та 2021 року, тобто вже після розгляду справи про стягнення аліментів 19 червня 2020 року. Скаржниця стверджує, що цими довідками підтверджено погіршення стану здоров`я дитини у порівнянні з часом розгляду справи про стягнення аліментів, зокрема: копія виписного епікризу з історії хвороби дитини № 400 за період проходження та лікування в КНП «Міська дитяча лікарня № 5» ЗМР поліклінічне відділення № 2 з 07.09.2020 до 21.09.2020 (де зазначено, що 08.09.2020 за консультацією логопеда виявлено не сформовані мовні засоби у дитини, що зумовлено інтелектуальними порушеннями легкого ступеня, ускладнення резідуальними ураженнями, виявлена легка вентикулярна асиметрія. Лікарем зазначені рекомендації при виписці малолітньої ОСОБА_4 : заняття з логопедом, консультація офтальмолога внаслідок виявленої асиметрії); копія довідки МЦ Енамед ортопеда від 12.03.2021 у зв`язку з виявленими порушеннями стану дитини рекомендовано обстеження у генетика, невролога, ЛФК; копія виписки із медичної карти огляду невропатолога від 03.07.2020 у зв`язку з погіршенням стану дитини призначено лікування; копія консультативного висновку від 17.02.2021 встановлено діагноз функціональний запор, лікарем зазначені рекомендації у лікуванні; копія консультативного висновку спеціаліста від 05.02.2021 дитячим лікарем психіатром при народженні дитині встановлено моні тонічний синдром а у 2021 році встановлено медичні коди: F06.6, F83, F80.1, у зв`язку з погіршенням стану дитини рекомендовано консультацію генетика; копія виписки з медичної карти прийому невролога від 27.04.2021 у зв`язку з погіршенням стану дитини лікарем зазначені рекомендації, у т.ч. консультація генетика, масажі, спостереження у психіатра, а також інші письмові докази: направлення на аналізи, обстеження з переліком необхідних досліджень, які необхідно провести дитині. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою суду апеляційної інстанції в порядку, передбаченому ст. 360 ЦПК України, особам, які беруть участь у справі, надавався строк для надання можливих відзивів на апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 . Учасники справи, своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, що в силу ч. 3 цієї статті не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Так, суд першої інстанції встановивтакі факти, що підтверджені матеріалами справи. Відповідно до свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 , виданого 05.07.2016 Комунарським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, позивач є матір`ю, а відповідач батьком малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 10). Судовим наказом Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19.06.2020 з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на малолітню дитину ОСОБА_4 у розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходу), але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину належного віку та не менш 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 09.06.2020 і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 13). Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12.10.2020 шлюб, зареєстрований 31.10.2015 Комунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, актовий запис № 1148, між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , розірвано (а.с. 12). Дитина проживає разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з актом підтвердження фактичного проживання № 285 від 12.04.2021 року (а.с.30). Суд встановив, що з початку квітня 2020 року відповідач мешкає окремо. Останній щодо цього ніяких заперечень суду не надавав. Згідно з медичною документацією ОСОБА_4 встановлено наступні діагнози: міотонічний синдром, затримка психомовного розвитку з синдромом м`язової гіпотонії, вальгусна деформація обох стоп ніг 2, 3 ступеня. Дитина потребує постійного підтримуючого лікування, перебуває в підгузках, страждає закрепами. Відповідно до довідок № 123/9 від 08.07.2019 (а.с. 16) і № 209/15 від 20.11.2020 (а.с. 17), виданих КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2», ОСОБА_4 перебуває на диспансерному обліку і потребує домашнього догляду. Довідка дійсна до 27.05.2021. ОСОБА_1 працює у Запорізькому міському територіальному центрі соціального обслуговування (надання соціальних послуг) з 24.10.2011. З 02.07.2019 по теперішній час займає посаду інструктора з трудової адаптації на умовах неповного робочого дня (а.с. 31). ОСОБА_2 працює слюсарем-сантехніком в КП «Запоріжремсервіс», загальна сума його доходу за період з жовтня 2020 року по березень 2021 року без урахування аліментів становить 34 399 грн. 10 коп. (заробітна плата 51 875 грн. 16 коп., податок з доходів фізичних осіб 9 337 грн. 53 коп., сплачені аліменти 17 476 грн. 06 коп.) (а.с. 57). Згідно з довідкою Комунарського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 05.10.2021, станом на 01.09.2021 сукупний розмір заборгованості аліментів за виконавчим документом (судовим наказом від 04.09.2020) становить 1 070 грн. 25 коп. (а.с. 67-68). З постанови державного виконавця Комунарського ВДВС м. Запоріжжя від 24 червня 2021 року також встановлено, що рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19.04.2021 (справа №331/1185/21) стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період з 05.04.2020 до 20.02.2021 у розмірі 7 441 грн. 35 коп. (а.с. 70-71). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції правильно виходив із того, позивач не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження зміни матеріального або сімейного стану її (одержувача аліментів) та відповідача (платника аліментів), доказів погіршення або поліпшення здоров`я когось із них з огляду на вимоги статті 192 Сімейного кодексу України. Так, будь-які докази на підтвердження вказаних обставин в матеріалах справи відсутні. Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на таке. Згідно з ч. 1 ст. 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом. У пункті 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім`ї. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів. Аналіз положень ст. 192 СК України дає підстави для висновку, що зміна раніше встановленого розміру аліментів можлива за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: суттєві зміни матеріального та сімейного стану платника або одержувача аліментів, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обов`язок з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх стану здоров`я. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції у тому, що посилання позивача у позовній заяві як на підставу для збільшення розміру аліментів на збільшення розміру прожиткового мінімуму для дитини віком до 6 років не є підставою для збільшення розміру аліментів відповідно до положень ст. 192 Сімейного кодексу України. Адже за судовим наказом Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19.06.2020 на користь позивача стягуються аліменти в розмірі ј частини всіх видів доходу відповідача щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Тобто мінімальна сума аліментів вираховується саме з прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII частину першу статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» доповнено абзацом другим, яким передбачено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Тобто законодавством передбачений механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України навіть при наявності постановлених раніше судових рішень про стягнення аліментів у розмірі, нижчому ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на час стягнення. Вказаний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 682/3112/18 (провадження № 14-580цс19). Отже, зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України, а є підставою для зміни мінімального розміру аліментів, зазначених у виконавчому листі у процедурі виконання та стягнення аліментів, та враховується під час визначення суми аліментів або заборгованості, що правильно враховано судом першої інстанції при вирішенні спору. Оскаржуване судове рішення містить висновки щодо результатів оцінки зібраних у справі доказів, відповідає вимогам процесуального закону щодо законності й обґрунтованості. За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей12,13,81,89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263,264 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні. Колегія суддів зауважує, що позивач вправі звернутися також із позовом про стягнення додаткових витрат на дитину в порядку статті 185 Сімейного кодексу України у разі настання обставин, передбачених цією нормою. При цьому, враховуючи те, що існує рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19.04.2021, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткових витрати на малолітню дитину, можна зробити висновок про те, що позивач користується своїм правом на звернення до суду щодо участі відповідача у додаткових витратах на дитину згідно з положеннями статті 185 Сімейного кодексу України, і відповідно, вона не позбавлена цього права в майбутньому. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У частинах першій та другій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Апеляційна скарга не містить доводів на спростування висновків суду першої інстанції, які є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи. Посилання ОСОБА_1 на те, що суд першої інстанції не звернув уваги на обставини, відображені в доводах позивача, про часті хвороби доньки, потреби коштів на лікування і оздоровлення не приймаються колегією суддів, оскільки самі по собі вони не є підставами для збільшення розміру аліментів відповідно до положень ст. 192 Сімейного кодексу України. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України). Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 375 ЦПК України). Керуючись ст. ст. 7 ч. 13, 367, 369 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381, 382, 384, п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Петрової Марини Олександрівни залишити без задоволення. Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 січня 2022 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 11 травня 2022 року. Головуючий: Судді: