Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/12935/21-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/12935/21-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Комар Павло Анатолійович Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю. 10 травня 2022 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сторчака В. Ю. суддів: Полотнянка Ю.П. Граб Л.С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області, за участю третіх осіб на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання протиправним та нечинним рішення, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області, за участю третіх осіб на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в якому просив визнати протиправним та нечинним рішення 46 сесії 7 скликання Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області №11 від 29.05.2019 про затвердження містобудівної документації "план зонування території смт. Стрижавка Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області" в частині віднесення орендованої ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 0520655900:02:009:1256 загальною площею 4,6164 га для іншого сільськогосподарського призначення за адресою: АДРЕСА_1 до зони комерційного використання В-7. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2022 року позов задоволено повністю. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач - Стрижавська селищна рада Вінницького району Вінницької області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення. У відповідності до вимог ст. 311 КАС України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 на праві власності належать нежитлові приміщення свинарника № 4 -«А» з прибудовами «а, а1, а2, а3, а4, а5» загальною площею 922,2 кв.м., а також силосна яма -№ 1 та колодязі для стоків «№ 2, №3, №4», які знаходяться за адресою АДРЕСА_2 , що стверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 148088664 від 05 грудня 2018 року. Вказане нерухоме майно знаходиться на орендованій позивачу земельній ділянці за кадастровим номером 520655900:02:009:1256 загальною площею 4,6164 га. для іншого сільськогосподарського призначення за адресою: АДРЕСА_1 . Право оренди виникло на підставі додаткової угоди № 3 від 24 листопада 2017 року, укладеної між ОСОБА_1 та Стрижавською селищною радою до договору оренди земельної ділянки від 23 жовтня 2010 року. Відповідно до п. п. 2,3, 15 договору оренди землі від 23 жовтня 2010 року зі змінами, земельна ділянка передана в оренду як несільськогосподарські угіддя (землі під господарськими будівлями), на земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна (господарські споруди та будівлі сільськогосподарського призначення). Земельна ділянка передана в оренду для сільськогосподарського використання: обслуговування будівель та споруд господарських дворів п.14 договору оренди). Термін дії вказаного договору становить 25 років з дати його державної реєстрації (п.7 договору). Пунктом 27 договору оренди землі, передбачено право ОСОБА_1 як орендаря використовувати земельну ділянку на власний розсуд відповідно до мети, обумовленої в договорі, одержувати продукцію та доходи, натомість пунктом 28 договору передбачено обов`язок орендаря використовувати земельну ділянку відповідно до мети, встановленої п. 14 договору. Рішенням 46 сесії 7 скликання Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області № 11 від 29 травня 2021 року затверджено містобудівну документацію «План зонування території смт. Стрижавка Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області». Згідно вищезазначеного рішення земельну ділянку з кадастровим номером 520655900:02:009:1256 загальною площею 4,6164 га. для іншого сільськогосподарського призначення за адресою: АДРЕСА_1 , яка знаходиться в користуванні позивача на підставі відповідного договору оренди землі, віднесено до зони комерційного використання В -7. Позивач вважаючи зазначене рішення протиправним та таким, що порушує його права на користування орендованою земельною ділянкою і розпоряджатися належними йому будівлями, звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки спірна земельна ділянка загальною площею 4,6161 га з кадастровим номером 0520655900:02:009:1256 ніколи не використовувалася промисловими, складськими, комунальними чи іншими такого типу підприємствами та, відповідно, не відносилась до промислових територій, а тому зміна оскаржуваним рішенням відповідача цільового призначення земельної ділянки з сількогосподарського на землі комерційного використання В7 порушує права ОСОБА_1 на використання належних йому на праві приватної власності будівель та споруд у своїй господарській діяльності за їх призначенням, а відтак, порушує принцип юридичної (правової) визначеності. При цьому, ДБН Б.1.1-22:2017 передбачає можливість використання території, віднесеної до Зони В-7 лише на основі розробленого та затвердженого детального плану території в Масштабі 1:2000 в комплексі з містобудівними розрахунками, які при цьому мали би виконатися з урахуванням інвестиційних намірів власників нерухомого майна та користувачів земельних ділянок. Натомість відомості щодо розробки детального плану цієї території та його затвердження відсутні, жодних містобудівних розрахунків не проводилося, а у позивача про інвестиційні намір як власника будівель та користувача земельною ділянку не запитувалося. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та враховує наступне. Так, за змістом статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частинами 1, 2 статті 55 Конституції України визначено, що рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду. Статтею 5 КАС України гарантовано кожному право на звернення до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Виходячи зі змісту наведених вище норм права, судовому захисту підлягає виключно порушене право особи. Тобто, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Водночас, відповідно до вказаних норм право особи звернутися до адміністративного суду обумовлено суб`єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду. Неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку. Якщо ж це право не є порушеним, то, відповідно, воно не може бути захищеним (поновленим) судом, а тому відсутність порушеного права є підставою для відмови у задоволенні позову. У підпункті 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. За змістом Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». У цьому ж Рішенні зазначено, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування в межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Правові висновки аналогічного змісту викладені, зокрема, в постановах Верховного Суду від 30.06.2021 у справі №305/2127/16-а, від 21.11.2021 у справі № 804/2669/18 та від 16.12.2021 у справі № 420/6907/20. Так, згідно з матеріалів справи, позивач звернувся за захистом своїх законних інтересів, пов`язаних з прийняттям відповідачем - органом місцевого самоврядування, рішення 46 сесії 7 скликання Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області №11 від 29.05.2019 про затвердження містобудівної документації "план зонування території смт. Стрижавка Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області" в частині віднесення орендованої ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 0520655900:02:009:1256 загальною площею 4,6164 га для іншого сільськогосподарського призначення за адресою: АДРЕСА_1 до зони комерційного використання В-7. Оскільки, належне позивачу на праві власності нерухоме майно (нежитлові приміщення свинарника № 4 -«А» з прибудовами «а, а1, а2, а3, а4, а5» загальною площею 922,2 кв.м., а також силосна яма -№ 1 та колодязі для стоків «№ 2, №3, №4») знаходиться на орендованій позивачу земельній ділянці з кадастровим номером 520655900:02:009:1256 загальною площею 4,6164 га. для іншого сільськогосподарського призначення за адресою: АДРЕСА_1 , а оскаржуване рішення обмежує право позивача на користування земельною ділянкою за цільовим призначенням "для іншого сільськогосподарського призначення", а тому позивач мав право на звернення до суду з цим адміністративним позовом. Відтак посилання відповідача в апеляційній скарзі щодо відсутності факту порушеного права ОСОБА_1 є необґрунтованим та спростовуються вищевикладеним. Перевіряючи законність прийняття рішення 46 сесії 7 скликання Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області №11 від 29.05.2019 про затвердження містобудівної документації "план зонування території смт. Стрижавка Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області" в частині віднесення орендованої ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 0520655900:02:009:1256 загальною площею 4,6164 га для іншого сільськогосподарського призначення за адресою: АДРЕСА_1 до зони комерційного використання В-7 колегія суддів виходить з такого. Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 року №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР). Згідно з ч.3 ст.24 Закону №280/97-ВР органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради України і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції. Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038-VІ (надалі - Закон №3038-VІ) встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. Як встановлено статтею 16 Закону до містобудівної документації на місцевому рівні відносяться: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій і детальні плани територій, їх оновлення та внесення змін до них. Відповідно до ч.1 та ч. 3 ст. 18 Закону №3038-VІ план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон. Зонування території здійснюється з дотриманням таких вимог: 1) урахування попередніх рішень щодо планування і забудови території; 2) виділення зон обмеженої містобудівної діяльності; 3) відображення існуючої забудови територій, інженерно-транспортної інфраструктури, а також основних елементів планувальної структури територій; 4) урахування місцевих умов під час визначення функціональних зон; 5) установлення для кожної зони дозволених і допустимих видів використання територій для містобудівних потреб, умов та обмежень щодо їх забудови; 6) узгодження меж зон з межами територій природних комплексів, смугами санітарно-захисних, санітарних, охоронних та інших зон обмеженого використання земель, червоними лініями; 7) відображення меж прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів, 8) відображення обмежень (у тому числі меж) використання приаеродромної території, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України. За визначенням ч.1 ст.18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Положеннями ч.1 ст.19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Приписи ст. 20 ЗК України визначають, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Відтак, зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель (за виключенням земель сільськогосподарського призначення та земель оборони), здійснюється її власником самостійно з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Пунктом 4 ч. 1 ст. 2 Закону №3038-VІ встановлено, що планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, відповідальні за розробку та затвердження містобудівної документації, діючи з дотриманням принципів належного урядування, повинні забезпечувати збалансований підхід до різних інтересів. Законним способом узгодження різних інтересів у сфері містобудування є громадське обговорення. Процедура громадського обговорення є запобіжником порушення важливих інтересів різних груп та осіб та забезпечує їх виявлення та врахування під час прийняття рішень у сфері містобудування. Відповідно до ст. 9 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань. Усі зауваження і пропозиції щодо проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу, одержані протягом встановленого строку, підлягають обов`язковому розгляду розробником цього проекту. За результатами цього розгляду розробник проекту регуляторного акта повністю чи частково враховує одержані зауваження і пропозиції або мотивовано їх відхиляє. Оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій не може бути перешкодою для проведення громадських слухань та будь-яких інших форм відкритих обговорень цього проекту регуляторного акта. За приписами ст. 21 Закону №3038-VІ громадському обговоренню підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій. Затвердження на місцевому рівні містобудівної документації без проведення громадського обговорення проектів такої документації забороняється. Крім того, згідно ч.3 ст. 21 Закону №3038-VІ замовники містобудівної документації зобов`язані забезпечити: 1) оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні з прогнозованими правовими, економічними наслідками та наслідками для довкілля, у тому числі для здоров`я населення; 2) оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, пояснювальної записки, розділу "Охорона навколишнього природного середовища" або звіту про стратегічну екологічну оцінку на своїх офіційних веб-сайтах, а також вільний доступ до такої інформації громадськості; 3) реєстрацію, розгляд та врахування пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні; 4) проведення громадських слухань щодо проектів містобудівної документації на місцевому рівні; 5) узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками містобудівної документації на місцевому рівні через погоджувальну комісію; 6) оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні. Так, згідно матеріалів справи рішенням 46 сесії 7 скликання Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області №11 від 29.05.2019 про затвердження містобудівної документації "план зонування території смт. Стрижавка Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області" орендовану ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 0520655900:02:009:1256 загальною площею 4,6164 га віднесено до зони комерційного використання В-7. Зона В-7, до якої віднесено орендовану позивачем земельну ділянку, є зоною комерційного використання. Згідно ДБН Б.1.1-22:2017 "Настанова про склад та зміст плану зонування території" зона утворюється з метою поступової переорієнтації промислових, комунально - складських та інших амортизованих підприємств на комерційні види використання. До неї входять цінні території міста, що зараз не використовуються за призначенням. Використання території зони можливо лише на основі розробленого та затвердженого детального плану території або детального плану зонування в М 1:2000 в комплексі з містобудівними розрахунками. Для територій детальний план територій та детальний план зонування (в комплексі з містобудівними розрахунками) можуть виконуватися з урахуванням інвестиційних намірів власників та користувачів земельних ділянок та об`єктів нерухомого майна в разі, якщо ці наміри не суперечать будівельним нормам, державним стандартам і правилам. Відповідно до п. 4.11 ДБН Б.1.1-22:2017 наслідком затвердження "Плану зонування" для окремої земельної ділянки дозволеним є таке використання, яке відповідає містобудівному регламенту зони, на території якої ділянка знаходиться. Із аналізу зазначеного слідує, що оскільки орендована позивачем земельна ділянка іншого сільськогосподарського призначення разом із належною йому будівлею свинарника з прибудовами та допоміжними спорудами потрапили в зону комерційного призначення В-7, відтак ОСОБА_1 позбавлений можливості використовувати їх за призначенням з часу набрання чинності оскаржуваним рішенням. При цьому суд зазначає, що відповідачем при розробці Плану зонування не було враховано ні функціонального призначення будівель та споруд, що знаходяться на земельній ділянці площею 4,6161 га з кадастровим номером 0520655900:02:009:1256, ні цільового призначення земельної ділянки на якій ці споруди розташовані. Зокрема земельна ділянка загальною площею 4,6161 га з кадастровим номером 0520655900:02:009:1256 ніколи не використовувалася промисловими, складськими, комунальними чи іншими такого типу підприємствами та, відповідно, не відносилась до промислових територій. Так, позивач являється членом ФГ "Бондарук", зареєстрований у встановлений законом порядку фізичною особою - підприємцем, основним видом діяльності якого є товарне сільськогосподарське виробництво. Має намір використовувати земельну ділянку за її цільовим призначенням, право на таке використання набув на підставі Додаткової угоди №3 від 24.11.2017 до Договору оренди від 23.10.2010, який є чинним. Належну позивачу споруду свинарника з прибудовами та допоміжними спорудам було побудовано колективним господарством "Батьківщина" для забезпечення сільськогосподарської діяльності, зокрема, для обслуговування господарського двору. У своїй діяльності позивач використовував належні йому приміщення за цільовим призначенням та відповідно до укладеного договору оренди земельної ділянки. Зокрема, договором визначено обов`язок орендаря використовувати земельну ділянки за її цільовим призначенням. Отже, земельна ділянка з кадастровим номером 0520655900:02:009:1256 використовувалася виключно за іншим сільськогосподарським призначенням. Водночас, чітко визначеними умови віднесення земельних ділянок до зони комерційного використання В-7 мають бути цінні території міста, які зараз не використовуються за призначенням, а саме деградовані території промислових підприємств, які зупинили виробничу діяльність, території спецпризначення територій комплексної реконструкції, тощо. Окрім цього, ДБН Б.1.1-22:2017 передбачає можливість використання території, віднесеної до Зони В-7 лише на основі розробленого та затвердженого детального плану території в Масштабі 1:2000 в комплексі з містобудівними розрахунками, які при цьому мали би виконатися з урахуванням інвестиційних намірів власників нерухомого майна та користувачів земельних ділянок. Натомість відомості щодо розробки детального плану цієї території та його затвердження відсутні, жодних містобудівних розрахунків не проводилося, а у позивача про інвестиційні намір як власника будівель та користувача земельною ділянку не запитувалося. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зміна оскаржуваним рішенням відповідача цільового призначення земельної ділянки з сількогосподарського на землі комерційного використання В7 порушує права ОСОБА_1 на використання належних йому на праві приватної власності будівель та споруд у своїй господарській діяльності за їх призначенням, а відтак, порушує принцип юридичної (правової) визначеності. Разом з тим, не свідчить про помилковість рішення суду першої інстанції і посилання відповідача на здійснення ним комплексу заходів, передбачених чинним законодавством, зокрема проведення перед прийняттям оскаржуваного рішення громадських слухань, оскільки відповідачем не надано доказів та не наведено обставин щодо проведення інших передбачених зокрема ст. 21 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та статтею 9 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" заходів окрім громадських слухань. Крім того, стверджуючи, що ні від позивача, ні від третіх осіб під час громадських слухань жодних зауважень не надходило, відповідачем не надано жодних доказів того, що власники нежитлових будівель, які знаходяться на спірній земельній ділянці запрошувались на ці слухання, чи повідомлялись про факт віднесення «Планом зонування» земельної ділянки до комерційної зони В-7 перед його затвердженням в будь-який інший спосіб. Відтак, сам по собі факт проведення Стрижавською селищною радою Вінницького району Вінницької області громадських слухань перед прийняттям оскаржуваного рішення не свідчить про правомірність та обґрунтованість рішення 46 сесії 7 скликання Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області №11 від 29.05.2019 про затвердження містобудівної документації "план зонування території смт. Стрижавка Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області". Таким чином, враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Зазначеним вимогам закону рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2022 року, відповідає. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Апеляційний суд вважає, що Вінницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2022 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Полотнянко Ю.П. Граб Л.С.