Постанова Київський апеляційний суд № 752/7918/21

Справа № 752/7918/21 Головуючий 1 інстанція- Кирильчук І.А. Провадження № 22-ц/824/4519/2022 Доповідач апеляційна інстанція- Савченко С.І. П О С Т А Н О В А іменем України 05 травня 2022 року м.Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Савченка С.І., суддів Ігнатченко Н.В., Мережко М.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 30 вересня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором,- в с т а н о в и в: У березні 2021 року АТ «Універсал Банк» звернувсядо суду із вказаним позовом, який мотивував тим, що у жовтні 2017 року банком запущено новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засосбом яких є платіжні картки monobank, на яких за заявою клієнта встановлюється кредитний ліміт. Особливістю проекту monobankє те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень, а Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» розміщені на офіційному сайті бангку і доступні для ознайомлення. Вказував, що 24 травня 2019 року між банком і відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг, який включає анкету-заяву позичальника, «Умови обслуговування рахунків фізичної особи», «Тарифи», «Таблицю обчислення вартості кредиту» та «Паспорт споживчого кредиту». Згідно вказаного договору банк надав відповідачу кредит на споживчі цілі у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку НОМЕР_1 у розмірі 12500 грн. із сплатою 38,4 % річних на суму залишку заборгованості терміном на п`ять років, а відповідач зобов`язався повернути отриманий кредит та сплатити проценти за його користування. За умовами кредитного договору позичальник мав своєчасно повертати кредит та проценти платежами, однак не виконує цих обов`язків, має заборгованість по сплаті щомісячного мінімального платежу понад 90 днів, у зв`язку з чим уся заборгованість стала простороченою і станом на 30 вересня 2020 року становить 16758,22 грн., з яких тіло кредиту - 16758,22 грн. Посилаючись на ст.ст.1050, 1054 ЦК України та умови кредитного договору, просив стягнути із відповідача на користь банку заборгованість за кредитом у розмірі 16758,22 грн. та судові витрати. Рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 30 вересня 2021 року позовзадоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» борг за тілом кредиту в розмірі 12500 грн. та судовий збір у розмірі 1693,19 грн. В решті позову відмовлено. Не погоджуючись із судовим рішенням, АТ «Універсал Банк» подав апеляційну - 2 - скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким задоволити вимоги банку в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права. Скарга мотивована хибністю висновків суду про те, що оскільки кредитний ліміт при укладанні договору становив 12500 грн., то саме ця сума є боргом і підлягає стягненню з відповідача. Судом не враховано, що відповідач не повертав своєчасно кредит і у нього виник борг, а тому відповідно до п.п.5.23. п.5 розділу ІІ Умов обслуговування рахунків фізичної особи, банк самостійно збільшив кредитний ліміт позичальника на суму заборгованості відповідача за договором до 16758,22 грн., що відображено у розрахунку. Відповідач ОСОБА_1 правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Згідно повідомлення пошти відповідач відсутній за місцем реєстрації, а тому копія ухвали про відкриття апеляційного провадження та копія апеляційної скарги з додатками 14 січня 2022 року направлена згідно ч.6 ст.128 ЦПК України на електронну адресу відповідача, вказану в анкеті, що стверджується повідомленням про її доставлення. Згідно ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскільки в даній справі ціна позову становить 16758,22 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму, і дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження,апеляційний розгляд справиздійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає не в повній мірі. Судом встановлено, що АТ«Універсал Банк» відкрито новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засосбом яких є платіжні картки monobank, на яких за заявою клієнта встановлюється кредитний ліміт. Особливістю проекту monobankє те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень, а Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» розміщені на офіційному сайті банку і доступні для - 3 - ознайомлення. В рамках вказаного проекту 24 травня 2019 року між АТ «Універсал Банк» і ОСОБА_1 . було укладено договір про надання банківських послуг, який включає анкету-заяву позичальника, Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» з додатками у вигляді Тарифів, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорта споживчого кредиту. Підпис анкети-заяви здійснений сторонами за допомогою аналогів власноручного підпису, тобто факсимільного відтворення підписів за допомогою засобів електронного копіювання. Анкета-заява містить докладну інформацію щодо особи ОСОБА_1 , зокрема дату його народження, індивідуальний податковий номер, серію та номер паспорта дату його видачі, адресу проживання, номер мобільного телефону, а також соціальний статус - приватний підприємець, джерело та розмір доходу. В анкеті-заяві містяться відповідні сторінки паспорта громадянина України - відповідача ОСОБА_1 та довідка про його РНОКПП,які скопійовані ним та надані до анкети в електронному вигляді, за допомогою яких працівником банку виконана ідентифікація та верифікація клієнта ОСОБА_1 . У анкеті-заяві міститься прохання відповідача відкрити поточний рахунок № НОМЕР_2 у гривні на його ім`я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану в додатку відповідно до умов договору та наведених нижче умов. Також, відповідач вказав, що ця анкета-заява разом з Умовами і правлами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, з якими він ознайомлений, складають договір про надання банківських послуг, укладання якого він підтверджує і зобов`язується виконувати умови вказаного договору. У п.6 анкети-заяви відповідач вказав, що просить вважати наведений у анкеті-заяві зразок його власноручного підпису або його аналоги, а також електронний цифровий підпис, обов`язковими. У цьому ж п.6 анкети-заяви відповідач засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем у вигляді послідовності ряду цифр, який буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно договору. Відповідач підтвердив в анкеті-заяві, що усі наступні правочини, у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень можуть вчинятися ним та банком з використанням електронного цифрового підпису, а усе листування щодо цього договору здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали. Умови обслуговування рахунків фізичної особи з додатками у вигляді Тарифів, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорта споживчого кредиту, в якому зазначено про умови кредитування, містять інформацію про їх підписання електроним цифровим підписом обома сторонами договору. Також, судом встновлено, що згідно вказаного договору банк надав відповідачу кредит на споживчі цілі у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку НОМЕР_1 у розмірі 12500 грн. із сплатою 38,4 % річних на суму залишку заборгованості терміном на 99 років, а відповідач зобов`язався повернути отриманий кредит та сплатити проценти за його користування. Відповідач 29 травня 2019 року активував платіжну картку НОМЕР_1 , користувався кредитними коштами і здійснював періодичне погашення кредиту одноразово в розмірі від 480 грн. до 11997 грн. Останнє погашення кредиту відбулося 11 лютого 2020 року на суму 2000 грн., після чого оплати на погашення кредиту відповідачем не проводилися, борг за тілом кредиту станом на 30 вересня 2020 року становить 16758,22 грн., що стверджується наданим банком розрахунком. - 4 - Вирішуючи спір і стягуючи тіло кредиту 12500 грн., суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що відповідач ОСОБА_1 не повернув у повному обсязі отримані ним кредитні кошти, що у свою чергу свідчить про порушення прав АТ «Універсал Банк» як кредитора і необхідність їх захисту шляхом стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 12500 грн. Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону. Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом. З огляду на встановлені у справі обставини та вимоги закону, суд вірно захистив права позивача як кредитора і стягнув на його користь борг за використаними відповідачем кредитними коштами (тіло кредиту) у розмірі 12500 грн. Водночас, колегія суддів не може погодитися із рішенням суду в частині відмови у стягненні решти боргу у розмірі - 4258,22 грн. Відмовляючи у позові в цій частині, суд виходив з того, що банк безпідставно відніс до боргу кошти у розмірі 4258,22 грн. на підставі п.п.5.23. п.2 розділу ІІ Умов обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк», оскільки відсутні докази, що відповідач ознайомлений саме з цими Умовами і погодився з ними підписуючи заяву, а ці умови містили відомості про розміри пені та комісії. Також, суд виходив з того, що до спірних правовідносин неможливо застосувати ст.634 ЦК України, яка регулює договрі приєднаня. Такі висновки суду є помилковими з наступних міркувань. Згідно положень ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст.628,629 ЦК України). Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду ( ч.1 ст.638 ЦК України). Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч.2 ст.638 ЦК України). За правилом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Відповідно до положень ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ч.1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч.3). - 5 - Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19. Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст.1055 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст.3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до ч.3 ст.11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону). Згідно із ч.6 ст.11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. За правилом ч.8 ст.11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Положеннями ст.12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за - 6 - допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув уваги на наведені у позові обгрунтування позивача про те, що особливістю проекту monobank є укладення договорів в електронній формі відповідно до розміщених на сайті банку Умов обслуговування рахунків фізичної особи та здійснення банківського обслуговування дистанційно без відділень. З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг на офіційному веб-сайті АТ «Універсал Банк» заповнив і підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. Підпис анкети-заяви здійснений відповідачем за допомогою аналогу власноручного підпису, тобто факсимільного відтворення власного підпису за допомогою засобів електронного копіювання. Вказана анкета-заяви в такому ж порядку (факсимільне відтворення підпису)підписана представником банку Іщенком В.В., який здійснив ідентифікацію та верифікацію клієнта. Окрім того, на підтвердження своїх вимог позивачем надано Умови обслуговування рахунків фізичної особи з додатками у вигляді Тарифів, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорта споживчого кредиту, які містять інформацію про їх підписання електроним цифровим підписом обома сторонами договору. Наведене у свою чергу свідчить про належне укладення кредитного договору, в тому числі погодження Умов обслуговування рахунків фізичної особи з додатками, шляхом проставлянняелектронного цифрового підпису сторін. Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув. Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20. Суд наведеного не врахував та прийшов до помилкового висновку про неможливість застосування при вирішенні спору Умов обслуговування рахунків фізичної особив АТ «Універсал Банк» і про безпідставність включення банком до боргу суми 4258,22 грн. Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні боргу 4258,22 грн. не грунтується на матеріалах справи та вимогах закону. Відповідно до п.п.5.23. п.5 розділу ІІ Умов обслуговування рахунків фізичної особи у разі, якщо на рахунку клієнта не вистачає власних коштів для внесення щомісячного мінімального платежу, банк має право самостійно збільшити кредитний ліміт на суму заборгованості клієнта за договором та направити відповідні грошові кошти на здійснення - 7 - щомісячного мінімального платежу, погашення процентів за користування кредитним лімітом та неустойки за прострочені платежі згідно тарифів. З розрахунку боргу вбачається, що на рахунку позичальника ОСОБА_1 не вистачало власних коштів для внесення щомісячного мінімального платежу, а відтак банк правомірно згідно умов договору збільшив кредитний ліміт на суму заборгованості. За таких обставин, апеляційний суд прийшов до висновку про необхідність зміни рішення і стягнення із відповідача на користь АТ «Універсал Банк» боргу за кредитним договором у розмірі 16758,22 грн. Відповідно до ч.13 ст.141, п.4 ч.1 ст.382 ЦПК України ЦПК України у зв`язку із зміною судового рішення і задоволенням позову суд змінює розподіл судових витрат і покладає на відповідача витрати на оплату судового збору за подачу позову та апеляційної скарги. Згідно ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятидесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Керуючись ст.ст.259, 374, 376, 381 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» задоволити. Рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 30 вересня 2021 року змінити, стягнувши із ОСОБА_1 (мешкає: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (місцезнаходження: 04114, м.Київ. вул.Автозаводська 54/19, код ЄДРПОУ 21133352) заборгованість за кредитним договором у розмірі 16758 гривень 22 коп. та судовий збір у розмірі 5675 гривень. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуючий Судді: