Постанова Київський апеляційний суд № 755/7927/20

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 травня 2022 року Унікальний №755/7927/20 Апеляційне провадження № 22-ц/824/5302/2022 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : головуючого Желепи О.В. суддів Кравець В.А. Мазурик О.Ф. розглянувши у порядку письмового провадження в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 09 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційної складової боргу та трьох відсотків річних від суми боргу, - в с т а н о в и в: Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив суд стягнути з останньої, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог 131 076 грн. 75 коп. інфляційні збитки за період з грудня 2008 р. по травень 2021 р. за невиконання грошового зобов`язання, а також 3% річних за даний період в розмірі 18116 грн. 55 коп. Вимоги позивача мотивовані тим, що з 2003 року позивач перебував в зареєстрованому шлюбі з гр. ОСОБА_4 . Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 07 травня 2008 року даний шлюб було розірвано та відбувся поділ майна подружжя та відповідно визнано за ОСОБА_5 право власності на автомобіль «Сеат «Ібіза» 2006 року випуску д.н.з. НОМЕР_1 . Та стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію в сумі 49599, 00 грн. На виконання даного рішення було видано виконавчий лист № 2-1326/1- 08від 26.09.2008р. На підставі зазначеного судового рішення даний транспортний засіб знаходиться у володінні і користуванні відповідача, ОСОБА_6 , разом з тим залишається зареєстрованим за позивачем, відповідач не зверталася із заявою до сервісного центру МВС або центру надання адміністративних послуг із заявою про перереєстрацію транспортного засобу, чим порушила законодавство у сфері дорожнього руху, що підтверджується листом Регіонального сервісного центру МВС в Одеській області від 20.01.2020 р. Відповідач навмисно не виконує судове рішення, яке набрало законної сили, та створює умови, які роблять виконання цього рішення неможливим, одночасно користується вказаним вище транспортним засобом та не здійснила виплату компенсації за частину даного автомобіля, що визначена рішенням суду, умисно не виконує рішення суду понад 10 років, чим спричинила позивачу відповідні матеріальні збитки На підставі викладеного, позивач вважає за необхідне стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми відповідно до вимог ст.625 ЦК України. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 09 грудня 2021 року Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційної складової суми боргу та трьох процентів річних від суми боргу задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 52670, 04 грн. індексу інфляції та 5083, 9 грн. 3% річних за прострочення зобов`язання, а всього стягнуто 57 753 грн. 94 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 840 грн. 80 коп. витрат по сплаті судового збору. Не погодившись з рішенням суду, адвокат відповідача подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги частково, стягнувши інфляційні збитки за період з 05 червня 2017 року по 31 травня 2021 року в сумі 16 883,50 грн. та 5 935 грн. 57 коп. -3% річних .В скарзі зазначає, що суд не вірно встановив період за який позивач просив стягнути суми, передбачені ст. 625 ЦК України. Стягуючи інфляційні збитки до 16 липня 2021 року, суд вийшов за межі заявлених вимог. У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_3 заперечував проти задоволення апеляційної скарги та вказав, що рішення Дніпровського районного суду міста Києва ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, з урахуванням усіх обставин справи, з повним та всебічним дослідженням доказів. Відповідно до ч. 1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевказані норми, колегія суддів ухвалила розглядати справу в порядку письмового провадження. Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання. Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, у тому числі і за рішенням суду. При вирішенні даної справи районним судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини. Позивач та відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі з 10 липня 2003 року. Рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 7 травня 2008 року шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано та в порядку поділу майна подружжя було стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 49599 грн. грошову компенсація за Ѕ частину автомобіля «Сеат Ібіза» держ.номер НОМЕР_2 . 26.09.2008 року на виконання вказаного рішення було видано виконавчий лист. 26.12.2019 р. відповідно до постанови головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві було повернуто виконавчий лист у зв`язку з відсутністю майна у боржника. Тобто рішення суду від 26 вересня 2008 р. в частині стягнення грошових коштів в примусовому порядку виконано не було. 16.07.2021 р. відповідач сплатила на користь позивача суму заборгованості в розмірі 49599 грн. Також суд встановив, що інфляційні втрати та три відсотки річних можуть бути стягнуті тільки за три роки до звернення з позовм, оскільки відповідачем подано заяву про застосування позовної давності. З позовом позивач звернувся 05 червня 2020 року, відповідно період з якого підлягають до задоволення позовні вимоги має починатись з 05 червня 2017 року. Встановивши дату повернення гошей позивачу, суд визначив період за який відповідач зобов`язана нести відповідальність за не виконання грошового зобов`язання з 05 червня 207 року до 16 липня 2021 року. Разом з тим, суд не звернув увагу, що в заяві про збільшення позовних вимог, яку позивач подав 30 червня 2021 року (т.1 а.с. 185) позивач просив суд стягнути інфляційну складову та три відсотки річних з грудня 2008 року по травень 2021 року. При цьому , задовольняючи вимоги за період з 05 червня 2017 року до 16 липня 2021 року, суд вийшов за межі заявлених вимог, чим порушив ст.13 ЦПК України, відповідно до якої, суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим у відповдіності до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог. Враховуючи межі вимог, зазначених в заяві про їх збільшення від 30 червня 2021 року, позовні вимоги підлягали до задоволення за період з 05 червня 2017 року до 31 травня 2021 року. Відповідно до розрахунку проведеного за допомогою спеціальної програми калькулятор, долученого до матеріалів справи, апеляційний суд встановив, що інфляційні втрати за період з 05 червня 2017 року по 31 травня 2021 року на суму боргу 49599, 00 складають 17 948 грн. 72 коп., три відсотки річних за цей же період - 5936 грн. Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Враховуючи вимоги ст. 376 ЦПК України, а також те, що рішення суду постановлено за не повно встановлених обставин справи, при не відповідності висновків встановленим обставинам, та з порушення норм матеріального та процесуального права, воно підлягає зміні: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню індекс інфляції та три відсотки річних за період з 05 червня 2017 року по 31 травня 2021 року в загальному розмірі 23884 грн. 72 коп. За правилом ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення, або постановляє нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Матеріали справи свідчать, що при зверненні до суду позивач заявляв позовні вимоги на суму 158319 грн. За результатами апеляційного розгляду вимоги задоволено частково на суму 23884.72грн. , що становить 15 % . Отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір 206 грн. 13 коп., що становить 15 % від суми 1374 грн. 20 коп. При цьому позивач зобов`язаний відшкодувати відповідачці судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 2168 грн. 87 коп., що становить 85 % від суми сплаченого відповідачкою судового збору за подачу апеляційної скарги. В зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Керуючись ст. ст. 367-368, 374,376, 381-384 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 09 грудня 2021 року змінити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 17 948, 72 грн. індексу інфляції та 5936 грн. 3% річних за прострочення зобов`язання, а всього стягнути 23 884 грн. 72 коп. (двадцять три тисячі вісімсот вісімдесят чотири грн. 72 коп. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 206 грн. 13 коп. судового збору за подачу позовної заяви. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 2168 грн. 87 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає . Повний текст постанови складений 05 травня 2021 року. Головуючий О.В. Желепа Судді В.А. Кравець О.Ф. Мазурик.