Постанова 4824 № 759/4346/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 травня 2024 року м. Київ Унікальний номер справи № 759/4346/23 Апеляційне провадження № 22-ц/824/9544/2024 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б., суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М., за участю секретарів судового засідання - Дячук І.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 14 лютого 2024 року, ухвалене під головуванням судді Букіної О.М., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за порушення виконання грошового зобов`язання, - в с т а н о в и в : У березні 2023 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 , в якому просила стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 борг за прострочення грошового зобов`язання в розмірі 276 253,44 грн. та судові витрати (а.с. 1-6). На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначала, що у грудні 2018 року вона звернулась до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання спільно однією сім`єю чоловіка та жінки без укладення шлюбу, визнання спільною сумісною власністю, поділ спільно нажитого майна, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності. У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ майна. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 12 червня 2020 року у справі №759/19709/18 позовні вимоги ОСОБА_2 та зустрічні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Встановлено факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 01 січня 2004 р . по 01 березня 2018 року. Визнано спільною сумісною власністю сторін: садовий будинок АДРЕСА_1 в СТ «Радист» ( реєстраційний номер майна 33364431); земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:75:147:0076 загальною площею 0,0603 га за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:75:147:0075 загальною площею 0,0603 га за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку площею 0,0681 га для будівництва та обслуговування житлового будинку що розташована в АДРЕСА_3 ( кадастровий номер 8000000000:75:206:0021); садибний (індивідуальний) житловий будинок по АДРЕСА_3 площею 322,10 кв.м.; транспортний засіб - автомобіль « SUBARU» 2014 року випуску, сірого кольору, номер шасі (рами, кузова) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , тип - легковий універсал -В. Здійснено поділ спільного майна ОСОБА_2 та ОСОБА_1 наступним чином, визнано в порядку поділу майна право власності за: ОСОБА_2 на: садибний (індивідуальний) житловий будинок по АДРЕСА_3 площею 322,10 кв.м., вартістю 4 667 000,00 грн.; земельну ділянку площею 0,0681 га для будівництва та обслуговування житлового будинку що розташована в АДРЕСА_3 ( кадастровий номер 8000000000:75:206:0021), вартістю 974 100,00 грн.; транспортний засіб - автомобіль « SUBARU» 2014 року випуску, сірого кольору, номер шасі (рами, кузова) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , тип - легковий універсал -В, вартістю 351 600,00 грн., а всього майна на 5 992 700,00 грн. ОСОБА_1 на: садовий будинок АДРЕСА_1 в СТ «Радист» ( реєстраційний номер майна 33364431), вартістю 4 642 200,00 грн.; земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:75:147:0076 загальною площею 0,0603 га за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 686 900,00 грн.; земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:75:147:0075 загальною площею 0,0603 га за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 683 400 грн., а всього майна на 6 012 500 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 різницю в вартості поділеного майна в розмірі 19 800,00 грн. У задоволенні іншої частини заявлених вимог основного позову - відмовлено. У задоволенні іншої частини заявлених зустрічних позовних вимог - відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року у справі № 759/19709/18 рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 червня 2020 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання спільним майном подружжя транспортного засобу - автомобіля «Mercedes Benz», компенсації статутних внесків та визначення порядку поділу майна подружжя, що є спільною сумісною власністю скасовано та ухвалено у цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги за первісним та зустрічним позовами задоволено частково. Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на транспортний засіб автомобіль «Mercedes-Benz» GLE 350 d 2017 року, дата реєстрації 25.11.2017 року.У порядку поділу майна подружжя, що є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , виділити ОСОБА_2 та визнати за нею право власності на: частки садового будинок АДРЕСА_1 в СТ «Радист» ( реєстраційний номер майна 33364431), частки земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:75:147:0076 загальною площею 0,0603 га за адресою: АДРЕСА_2 , частки земельної ділянку кадастровий номер 8000000000:75:147:0075 загальною площею 0,0603 га за адресою: АДРЕСА_2 ,частки земельної ділянки площею 0,0681 га для будівництва та обслуговування житлового будинку що розташована в АДРЕСА_3 ( кадастровий номер 8000000000:75:206:0021), частки садибного (індивідуального) житлового будинок по АДРЕСА_3 площею 322,10 кв.м., частки транспортного засобу - автомобіля «SUBARU» 2014 року випуску, сірого кольору, номер шасі (рами, кузова) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , тип - легковий універсал -В, частки транспортного засобу - автомобіля «Mercedes-Benz» GLE 350 d 2017 року, дата реєстрації 25.11.2017. В порядку поділу майна подружжя, що є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , виділити ОСОБА_1 та визнати за ним право власності на: частки садового будинок АДРЕСА_1 в СТ «Радист» ( реєстраційний номер майна 33364431), частки земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:75:147:0076 загальною площею 0,0603 га за адресою: АДРЕСА_2 , частки земельної ділянку кадастровий номер 8000000000:75:147:0075 загальною площею 0,0603 га за адресою: АДРЕСА_2 , частки земельної ділянки площею 0,0681 га для будівництва та обслуговування житлового будинку що розташована в АДРЕСА_3 (кадастровий номер 8000000000:75:206:0021), частки садибного (індивідуального) житлового будинок по АДРЕСА_3 площею 322,10 кв.м., частки транспортного засобу - автомобіля «SUBARU» 2014 року випуску, сірого кольору, номер шасі (рами, кузова) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , тип - легковий універсал -В, частки транспортного засобу - автомобіля «Mercedes-Benz» GLE 350 d 2017 року, дата реєстрації 25.11.2017. В порядку поділу майна подружжя, що є спільною сумісною власністю подружжя стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 :798 000,00 грн., як компенсацію частки внеску ОСОБА_1 до статутного капіталу ТОВ «ЛІКОМ -2000»; 17 500,00 грн., як компенсацію частки внеску ОСОБА_1 до статутного капіталу ТОВ «ЕТІЛ - Україна». У задоволенні решти позовних вимог в скасованій частині відмовлено. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Рішення набрало законної сили 16 листопада 2020 року, відповідно у відповідача виник обов`язок добровільно виконати зобов`язання по виплаті ОСОБА_3 798 000,00 грн. компенсації частки внеску ОСОБА_1 до статутного капіталу ТОВ «ЛІКОМ -2000» та 17 500,00 грн., як компенсацію частки внеску ОСОБА_1 до статутного капіталу ТОВ «ЕТІЛ - Україна» та судові витрати в розмірі 8 193,30 грн. Ухвалою Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 759/19709/18 від 18 січня 2021 року було відкрито касаційне провадження у даній справі та одночасно постанова Київського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року зупинена до закінчення її перегляду в касаційному порядку. До моменту зупинення справи касаційною інстанцією протягом 17 листопада 2020 року по 18 січня 2021 року відповідач мав зобов`язання перед позивачкою виплатити суму боргу, чого ним зроблено не було. Постановою Касаційного цивільного суду Верховного суду від 20 жовтня 2021 року постанову Київського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року в частині позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання автомобіля «Mercedes-Benz» GLE 350 d спільним сумісним майном подружжя та його поділ скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В іншій частині постанову Київського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року залишено без змін. Тобто, спір між сторонами відносно нерухомого майна закінчився прийняттям остаточного рішення 20 жовтня 2021 року. З 21 жовтня 2021 у відповідача поновлений строк виплати суми боргу. Відповідач добровільно суму боргу не погасив, тому ОСОБА_2 вимушена була звернутися у виконавчу службу з метою примусового виконання рішення. Згідно повідомлення приватного виконавця Мілоцького О.Л. від 16 лютого 2023 року № 63811716/125 виконавче провадження № 63812590 відкрито приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва шляхом внесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 63812590 від 03 грудня 2020 року. 28 листопада 2022 року боржником сплачено основну заборгованість за виконавчим документом стягувачу в розмірі 8 1903,30 грн. та основну винагороду та витрати в повному обсязі на реквізити виконавця. Виконавче провадження закінчено виконавцем виконавчого округу м. Києва Мілоцьким О.Л. відповідно до п.9 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження». Виконавче провадження № 63811716 відкрито приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Мілоцьким О.Л. шляхом внесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 63811716 від 03 грудня 2020 року. 28 листопада 2022 року боржником сплачено основну заборгованість за виконавчим документом стягувачу в розмірі 815 500,00 грн. та основну винагороду та витрати в повному обсязі на реквізити виконавця. Виконавче провадження № 63811716 закінчено виконавцем виконавчого округу м. Києва Мілоцьким О.Л. відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження». Тобто, сума боргу в розмірі 823 693,30 грн. була виплачена відповідачем лише 28 листопада 2022 року. Проте, стаття 625 ЦК України встановлюєвідповідальність за порушення грошового зобов`язання. Зокрема, частина друга цієї статті передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У зв`язку з вищевикладеним позивачка просила суд стягнути з відповідача суму боргу за порушення виконання грошового зобов`язання, тобто 3 % річних та індекс інфляції, за період з 17 листопада 2020 року по 18 січня 2021 року та за період з 21 жовтня 2021 по 28 листопада 2022 року в сумі 276 253,44 грн.(т. 1 а.с. 1-6). Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 14 лютого 2024 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за порушення виконання грошового зобов`язання задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 276 253,44 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 2 762,55 грн. (а.с. 79-86). Не погодившись з рішенням районного суду, 15 березня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Музичко Р.В. звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог, судові витрати покласти на позивача (а.с. 93-96). В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що рішення суду є необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказував, що положення ст. 625 ЦК України регулюють правовідносини, які виникають між боржником та кредитором у грошових зобов`язаннях, та підлягають застосуванню лише за наявності порушення боржником грошового зобов`язання. Проте, в даному випадку, між сторонами існували сімейні відносини. За таких обставин вважав, що суд першої інстанції дійшов висновку, який не відповідає обставинам справи, про те, що між сторонами мають місце правовідносини боржника та кредитора, до яких підлягають застосуванню приписи ст. 625 ЦК України, тим самим допустивши неправильне застосування до норми матеріального права, а саме застосування норми права, яка не підлягає застосуванню до даних правовідносин (а.с. 93-96). 17 квітня 2024 року до суду надійшов відзив від представника ОСОБА_2 - адвоката Чаплієвої К.В., в якому остання просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги (а.с. 122-124). У судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 заперечувала проти скарги і просила її відхилити. Інші особи, які беруть участь у справі, до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені повідомленнями на зазначені ними поштові адреси та адреси електронної пошти, тобто належним чином, про що у справі є докази. Повідомлення відповідача ОСОБА_1 повернулось із відміткою працівників пошти про відсутність адресата за зазначеною ним адресою, заяви про зміну адреси місця проживання (перебування) від вказаної особи до суду не надходили. Поряд з цим відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Музичко Р.В. були сповіщені 02 квітня 2024 року повідомленням кожного в електронний кабінет, а представник відповідача - адвокат Музичко Р.В. ще й додатково врученням поштового повідомлення 22 квітня 2024 року про розгляд справи судом 16 травня 2024 року, про що є відмітка працівників пошти про вручення адресату поштового відправлення суду (а.с. 114-120, 129-132). Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні. Відповідно до частини 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Поряд з цим, національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі "Мусієнко проти України", № 26976/06). Зважаючи на вимоги ч. 9 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання та суму боргу у розмірі 823 693,30 грн. у визначений рішенням суду строк позивачці не повернув, а тому вважав, що позовні вимоги позивачки про стягнення з відповідача суми боргу за порушення грошового зобов`язання у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України у розмірі 276 253,44 грн., підлягають задоволенню. Колегія суддів не в повній мірі погодилась з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, у Святошинському районному суді м. Києва перебувала на розгляді справа № 759/19709/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без укладення шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ спільно нажитого майна, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 12 червня 2020 року у справі № 759/19709/18 позовні вимоги ОСОБА_2 та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Встановлено факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 01 січня 2004 року по 01 березня 2018 року . Визнано спільною сумісною власністю сторін: - садовий будинок АДРЕСА_1 в СТ «Радист» ( реєстраційний номер майна 33364431); - земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:75:147:0076 загальною площею 0,0603 га за адресою: АДРЕСА_2 ; - земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:75:147:0075 загальною площею 0,0603 га за адресою: АДРЕСА_2 ; - земельну ділянку площею 0,0681 га для будівництва та обслуговування житлового будинку що розташована в АДРЕСА_3 ( кадастровий номер 8000000000:75:206:0021); - садибний (індивідуальний) житловий будинок по АДРЕСА_3 площею 322,10 кв.м.; - транспортний засіб - автомобіль « SUBARU» 2014 року випуску, сірого кольору, номер шасі (рами, кузова) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , тип - легковий універсал -В. Здійснено поділ спільного майна ОСОБА_2 та ОСОБА_1 наступним чином, визнано в порядку поділу майна право власності за: ОСОБА_4 на: - садибний (індивідуальний) житловий будинок по АДРЕСА_3 площею 322,10 кв.м., вартістю 4 667 000,00 грн.; - земельну ділянку площею 0,0681 га для будівництва та обслуговування житлового будинку що розташована в АДРЕСА_3 ( кадастровий номер 8000000000:75:206:0021), вартістю 974 100,00 грн.; - транспортний засіб - автомобіль « SUBARU» 2014 року випуску, сірого кольору, номер шасі (рами, кузова) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , тип - легковий універсал -В, вартістю 351 600,00 грн., а всього майна на 5 992 700,00 грн.; ОСОБА_1 на : - садовий будинок АДРЕСА_1 в СТ «Радист» ( реєстраційний номер майна 33364431), вартістю 4 642 200,00 грн.; - земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:75:147:0076 загальною площею 0,0603 га за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 686 900,00 грн.; - земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:75:147:0075 загальною площею 0,0603 га за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 683 400 грн., а всього майна на 6 012 500 грн.; Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 різницю в вартості поділеного майна в розмірі 19 800,00 грн. В задоволенні іншої частини заявлених вимог основного позову - відмовлено. В задоволенні іншої частини заявлених зустрічних позовних вимог - відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року у справі № 759/19709/18 рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання спільним майном подружжя транспортного засобу - автомобіля «Mercedes Benz», компенсації статутних внесків та визначення порядку поділу майна подружжя, що є спільною сумісною власністю - скасовано та ухвалено у цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги за первісним та зустрічним позовами задоволено частково. Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - транспортний засіб автомобіль «Mercedes-Benz» GLE 350 d 2017 року, дата реєстрації 25.11.2017. У порядку поділу майна подружжя, що є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , виділено ОСОБА_2 та визнано за нею право власності на: - частки садового будинок АДРЕСА_1 в СТ «Радист» ( реєстраційний номер майна 33364431), - частки земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:75:147:0076 загальною площею 0,0603 га за адресою: АДРЕСА_2 , - частки земельної ділянку кадастровий номер 8000000000:75:147:0075 загальною площею 0,0603 га за адресою: АДРЕСА_2 , - частки земельної ділянки площею 0,0681 га для будівництва та обслуговування житлового будинку що розташована в АДРЕСА_3 ( кадастровий номер 8000000000:75:206:0021), - частки садибного (індивідуального) житлового будинок по АДРЕСА_3 площею 322,10 кв.м., - частки транспортного засобу - автомобіля «SUBARU» 2014 року випуску, сірого кольору, номер шасі (рами, кузова) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , тип - легковий універсал -В, - частки транспортного засобу - автомобіля «Mercedes-Benz» GLE 350 d 2017 року, дата реєстрації 25.11.2017. В порядку поділу майна подружжя, що є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , виділено ОСОБА_1 та визнано за ним право власності на: - частки садового будинок АДРЕСА_1 в СТ «Радист» ( реєстраційний номер майна 33364431), - частки земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:75:147:0076 загальною площею 0,0603 га за адресою: АДРЕСА_2 , - частки земельної ділянку кадастровий номер 8000000000:75:147:0075 загальною площею 0,0603 га за адресою: АДРЕСА_2 , - частки земельної ділянки площею 0,0681 га для будівництва та обслуговування житлового будинку що розташована в АДРЕСА_3 ( кадастровий номер 8000000000:75:206:0021), - частки садибного (індивідуального) житлового будинок по АДРЕСА_3 площею 322,10 кв.м., - частки транспортного засобу - автомобіля «SUBARU» 2014 року випуску, сірого кольору, номер шасі (рами, кузова) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , тип - легковий універсал -В, - частки транспортного засобу - автомобіля «Mercedes-Benz» GLE 350 d 2017 року, дата реєстрації 25.11.2017. В порядку поділу майна подружжя, що є спільною сумісною власністю подружжя стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 :798 000,00 грн., як компенсацію частки внеску ОСОБА_1 до статутного капіталу ТОВ «ЛІКОМ -2000»; 17 500,00 грн., як компенсацію частки внеску ОСОБА_1 до статутного капіталу ТОВ «ЕТІЛ - Україна». У задоволенні решти позовних вимог в скасованій частині відмовлено. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін (а.с. 10-26). Ухвалою Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2021 року справі № 759/19709/18 відкрито касаційне провадження. Клопотання про зупинення постанови Київського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року - задоволено. Зупинено виконання постанови Київського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку (а.с. 27-29). Постановою Верховного Суду у складі колегії Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 жовтня 2021 року касаційну скаргу задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року в частині позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання автомобіля «Mercedes-Benz» GLE 350 d спільним сумісним майном подружжя та його поділ скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В іншій частині постанову Київського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року залишено без змін (а.с. 30-39). Відповідач добровільно суму боргу не погасив, тому ОСОБА_2 звернулася у виконавчу службу з метою примусового виконання рішення. Згідно повідомлення приватного виконавця Мілоцького О.Л. від 16 лютого 2023 року № 63811716/125 виконавче провадження № 63812590 відкрито приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва шляхом внесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 63812590 від 03 грудня 2020 року. 28 листопада 2022 року боржником сплачено основну заборгованість за виконавчим документом стягувачу в розмірі 8 1903,30 грн. та основну винагороду та витрати в повному обсязі на реквізити виконавця. Виконавче провадження № 63812590 закінчено виконавцем виконавчого округу м. Києва Мілоцьким О.Л. відповідно до п.9 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження». Виконавче провадження № 63811716 відкрито приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Мілоцьким О.Л. шляхом внесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 63811716 від 03 грудня 2020 року. 28 листопада 2022 року боржником сплачено основну заборгованість за виконавчим документом стягувачу в розмірі 815 500,00 грн. та основну винагороду та витрати в повному обсязі на реквізити виконавця. Виконавче провадження № 63811716 закінчено виконавцем виконавчого округу м. Києва Мілоцьким О.Л. відповідно до п.9 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» (а.с. 44). Тобто, сума боргу в розмірі 823 693,30 грн. була виплачена відповідачем - 28 листопада 2022 року. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. За змістом цієї норми правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана сплатити на користь другої сторони гроші, є грошовим зобов`язанням. Частиною 5 статті 11 ЦК України визначено виникнення цивільних прав та обов`язків з рішення суду. Таким чином, на підставі рішення суду можуть виникати зобов`язання, які залежно від змісту можуть бути грошовими або негрошовими. Загальні підходи до визначення змісту порушення зобов`язань містяться в статті 610 ЦК України, а саме відповідно до якої порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Відповідно до змісту статей 524, 533-535 та 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц. В силу частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36). Так, у постанові від 16 травня 2018 року № 686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18) Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України, викладених у: постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, який полягав у тому, що правовідносини, що виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України); а також постанові від 2 березня 2016 року у справі № 6-2491цс15, який полягав у тому, що дія статті 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п`ята статті 11 ЦК України не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов`язальних правовідносин. Аналіз зазначених норм та правових висновків Верховного Суду дає підстави дійти висновку про те, що на підставі судового рішення між сторонами виникло грошове зобов`язання, невиконання якого зумовлює застосування положень частини другої статті 625 ЦК України. Так, починаючи з 17 листопада 2020 року по 17 січня 2021 року та з 21 жовтня 2021 року по 28 листопада 2022 року ОСОБА_1 мав грошове зобов`язання перед ОСОБА_2 , що підтверджується судовими рішеннями у справі № 759/19709/18. Грошове зобов`язання належним чином не було виконано боржником та сума коштів, переданих на виконання рішення суду, була стягнута у примусовому порядку лише 28 листопада 2022 року, тому згідно із частиною другою статті 625 ЦК України відповідач має відшкодувати позивачу її інфляційні втрати та сплатити 3 % річних за період невиконання рішення суду. Поряд з цим, суд першої інстанції не врахував, що зупинення виконання постанови апеляційного суду від 16 листопада 2020 року Верховним Судом визначено ухвалою від 18 січня 2021 року, а тому неправильно визначив перший період прострочення до 18 січня 2021 року, тобто включивши день, коли виконання рішення було зупинено Верховним Судом, а також помилково включив у другий період прострочення день 28 листопада 2022 року, коли зобов`язання боржником було виконано. При цьому, до розрахунку грошового зобов`язання в сумі 815 500 грн. визначеного як компенсацію вартості майна подружжя яке підлягало поділу суд першої інстанції безпідставно включив 8 193.30 грн. судових витрат за розгляд справи районним судом. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних від простроченої суми 815 500 грн. боргу за період з 17 листопада 2020 року до 17 січня 2021 року та з 21 жовтня 2021 року до 27 листопада 2022 року, оскільки грошове зобов`язання виникло у зв`язку зі стягненням грошових коштів на підставі судового рішення між сторонами, невиконання якого зумовлює застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України. При цьому, суд апеляційної інстанції навів наступний розрахунок. За період з 17 листопада 2020 року до 17 січня 2021 року IIc (100,90 : 100) x (101,30 : 100) = 1.02211700 Інфляційне збільшення: 815 000,00 x 1.02211700 - 815 000,00 = 18 036,41 грн. Розрахунок 3 % річних з 17/11/2020 до 31/12/2020 - 815 000,00 x 3 % x 45 : 366 : 100 = 3008,69 грн. та 3% річних з 01/01/2021 до 17/01/2021 - 815 000,00 x 3 % x 17 : 365 : 100 = 1138,77 грн. Разом за вказаний період - 4 147,46 грн. 3% річних Розрахунок за період з 21 жовтня 2021 року до 27 листопада 2022 року. Індекс інфляції: Ic (100,80 : 100) x (100,60 : 100) x (101,30 : 100) x (101,60 : 100) x (104,50 : 100) x (103,10 : 100) x (102,70 : 100) x (103,10 : 100) x (100,70 : 100) x (101,10 : 100) x (101,90 : 100) x (102,50 : 100) x (100,70 : 100) = 1.27489341 Інфляційне збільшення: 815 500,00 x 1.27489341 - 815 500,00 = 224 175,58 грн. Та 3% річних з 21/10/2021 до 27/11/2022 - 815 500,00 x 3 % x 403 : 365 : 100=27 012,04 грн. Таким чином, на користь позивачки підлягає стягненню - 242 211 грн. 99 коп. (18036,41 грн. + 224 175,58 грн.) інфляційного збільшення та 31 159 грн. 50 коп. (4147,46 грн. + 27 012,04 грн.) 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з 17 листопада 2020 року до 17 січня 2021 року та з 21 жовтня 2021 року до 27 листопада 2022 року. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження №12-161гс19) зазначено, що: «визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду». У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 вказано, що: «суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем)». Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що вищевказаний розмір стягуваних з відповідача коштів останній не спростовував і свого розрахунку не надав. Доводи апеляційної скарги про те, що положення ст. 625 ЦК України не можуть бути застосовані до даних правовідносин, оскільки між сторонами існували сімейні відносини, колегія суддів відхиляє, враховуючи наступне. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством. Разом з тим, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 січня 2019 року у справі № 759/5039/16-ц, що виникла з подібних правовідносин ( невиконання рішення суду у спорі про поділ майна подружжя, яким з одного із подружжя на користь іншого стягнуто частину вартості спільного майна подружжя) зазначив, що оскільки відповідач порушив вказане грошове зобов`язання, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до статті 625 ЦК України. Колегія суддів Верховного Суду погодилась з висновком суду апеляційної інстанції про те, що грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних правовідносин, але й з інших підстав, зокрема, з факту наявності боргу, встановленого рішенням суду. За таких обставин, колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що рішення суду першої інстанції про задоволення позову в повному обсязі не може бути виправлено шляхом зміни, підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову. З цих підстав, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково. На підставі ст. 141 ЦПК України, пропорційно до частини задоволених позовних вимог, слід стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивачки ОСОБА_2 - 2 453 грн. 71 коп. судового збору за розгляд справи районним судом. З цих же підстав, стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 43 грн. 05 коп. судового збору за розгляд справи апеляційним судом, сплата якого підтверджується доказами по справі (а.с. 52, 97). Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 14 лютого 2024 року - скасувати, ухвалити нове судове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП - НОМЕР_3 ) задовольнити частково і стягнути на її користь із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП - НОМЕР_4 ) - 242 211 грн. 99 коп. інфляційного збільшення та 31 159 грн. 50 коп. 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з 17 листопада 2020 року до 17 січня 2021 року та з 21 жовтня 2021 року до 27 листопада 2022 року. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП - НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП - НОМЕР_3 ) -2 453 грн. 71 коп. судового збору за розгляд справи районним судом. Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП - НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП - НОМЕР_4 ) - 43 грн. 05 коп. судового збору за розгляд справи апеляційним судом Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Дата складання повного судового рішення - 17 травня 2024 року. Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець О.В. Борисова В.М. Ратнікова