Постанова 4803 № 201/4976/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2984/22 Справа № 201/4976/21 Суддя у 1-й інстанції - Антонюк О. А. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 травня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого Куценко Т.Р., суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра» на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра» про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, грошових коштів та судових витрат, - ВСТАНОВИЛА: У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра» (далі - ПрАТ «СК «Саламандра») про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, грошових коштів та судових витрат. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 27 листопада 2020 року о 17 год. 07 хв. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Чері», під час руху на перехресті з круговим рухом в районі будинку № 110-а/1 по вул. Набережна Перемоги в м. Дніпрі порушив правила дорожнього руху та здійснив зіткнення з автомобілем «Міцубісі» під його керуванням, внаслідок чого автомобіль зазнав механічних ушкоджень, та йому завдано матеріального збитку. Згідно з ремонтною калькуляцією експертного висновку №469/20А вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 29 369,22 грн. Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 січня 2021 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КАСУ та накладне адміністративне стягнення. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована у ПрАТ«СК «Саламандра» та 04 лютого 2021 року він звернувся із заявою про страхове відшкодування. Листом від 17 березня 2021 року ПрАТ «СК «Саламандра» повідомила його про те, що 09 лютого 2021 року було затверджено страховий акт згідно якого розмір страхового відшкодування становить 19 715, 13 грн та перерахувала вказану суму, а тому просив суд ухвалити рішення яким стягнути з ПрАТ «СК «Саламандра» на його користь 9 654,09 грн. невиплаченої страхової суми та 2 000 грн за проведення авто-товарознавчого дослідження. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 грудня 2021 року позовні вимоги задоволено. Вирішено питання стосовно судових витрат (а.с.171-178). Не погодившись з таким рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що їм було відмовлено у призначенні відеоконференції та справу розглянуто у їх відсутність чим порушено їх права. Вказували, що дослідження автотоварознавця яке було надано позивачем не доводить обґрунтованості заявлених позовних вимог оскільки він складений на комерційній основі, та не є висновком експерта (а.с.183-190). Позивач правом на надання відзиву не скористався. Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою. Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Зважаючи на те, що ціна позову становить 9 654,09 грн та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку про наявність передбачених законом підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне. Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 27 листопада 2020 року о 17.07 год. водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Чері», державний номер НОМЕР_1 , що належить йому, рухався на перехресті з круговим рухом в районі будинку № 110-а/1 по вул. Набережна Перемоги в м.Дніпрі перед здійсненням маневру початком руху та його зміні (зміна напрямку руху праворуч) - не пересвідчився, що це буде безпечно, проявивши крайню неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, не діяв таким чином, щоб не завдавати загрози життю та здоров`ю громадян, грубо порушуючи вимоги п.10.1 Правил дорожнього руху України, не впорався з керуванням свого автомобіля, заходів для своєчасного зниження швидкості аж до зупинки керованого ним транспортного засобу не прийняв, не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечної дистанції, продовжив рух і скоїв наїзд, зіткнення з рухавшимся в тому місці по головній дорозі в попутному напрямку автомобілем «Міцубісі», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням позивача ОСОБА_1 , що належить йому на праві власності, скоївши ДТП. В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивача отримав значні ушкодження. При цьому порушення зазначених в протоколі Правил дорожнього руху України знаходилось у прямому причинному зв`язку із наслідками у вигляді завданих ушкоджень позивача та пошкодження названого автомобіля. Стосовного винного, на думку поліцейських, в цій ДПТ ОСОБА_2 працівниками поліції складено протоколи і направлено їх його до суду. Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 січня 2021 року винним у вказаній ДТП встановлено і визнано ОСОБА_2 за ст.124 КУпАПП через порушення ним п. 10.1 Правил дорожнього руху України і він притягнутий до адміністративної відповідальності в вигляді штрафу в дохід держави в сумі 340 грн. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована у ПрАТ «СК «Саламандра», страховий поліс 0030045.11.20. 04 лютого 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до відповідача ПрАТ«СК «Саламандра» із заявою про виплату страхового відшкодування. Листом від 17 березня 2021 року ПрАТ«СК «Саламандра» повідомила його про те, що 09 лютого 2021 року було затверджено страховий акт згідно якого розмір страхового відшкодування становить 19 715, 13 грн та перерахувала вказану суму. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості, оскільки відповідач застрахував цивільно-правову відповідальність винуватої у ДТП особи, внаслідок якої автомобіль позивача зазнав ушкодження, витрати позивача на відновлення пошкодженого транспортного засобу підтверджені належними та допустимими доказами. Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих унаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. За змістом Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (ст.ст. 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, у тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але, якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Згідно ст. 6 даного Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Згідно зі ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором, відшкодувати витрати, понесені страхувальником у разі настання страхового випадку з метою запобігання або зменшення збитків, якщо це встановлено договором. Частиною першою статті 990 ЦК України передбачено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта. За змістом статті 8 Закону України «Про страхування», страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Згідно зі статтею 16 Закону України «Про страхування» за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання страхового випадку виплати страхувальникові або іншій особі, визначений у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Відповідно до пункту 3 статті 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом. Аналогічні за змістом положення передбачені статтею 992 ЦК України. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Таким чином, грошовим зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. У частині третій статті 510 ЦК України визначено, що якщо кожна зі сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї. Отже, грошовим слід вважати зобов`язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити кошти на користь кредитора. Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачається передача грошей як предмета договору або сплата їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням. Саме до таких грошових зобов`язань належить укладений договір про надання послуг, оскільки він установлює ціну договору страхову суму. Сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу. Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника, яким у цих правовідносинах виступає страховик. При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за цим договором: на його або третьої особи користь страховик зобов`язаний здійснити страхове відшкодування. Вказані висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі № 6-927цс16. Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу Цивільного захисту України, дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху дорожнього транспортного засобу, внаслідок якої загинули або зазнали травм люди чи заподіяна шкода майну. За змістом статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша). Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина друга). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. За загальним правилом та з огляду на положення статті 1192 ЦК України розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості). Виходячи з аналізу зазначених норм, визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (з відповідним змінами). Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. 27 листопада 2020 року сталася ДТП внаслідок якої автомобіль позивача зазнав ушкоджень та йому було завдано матеріальної шкоди. Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 січня 2021 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Постанова набрала законної сили 30 січня 2021 року. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 (особи винної у ДТП) на момент ДТП була застрахована в ПрАТ«СК «Саламандра», страховий поліс 0030045.11.20. 04 лютого 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до відповідача ПрАТ«СК «Саламандра» із заявою про виплату страхового відшкодування. Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Згідно висновку № 469/20А експертного дослідження автотоварознаця по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ від 13 січня 2021 року було зроблено висновок відповідно до якого вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля "Мітсубісі", державний реєстраційний номер № НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_4 , пошкодженого у наслідок від ДТП, становить: 29 369, 22 грн. Згідно зі статтями 29, 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов`язану з утратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує. Листом від 17 березня 2021 року ПрАТ«СК «Саламандра» повідомила ОСОБА_1 про те, що 09 лютого 2021 року було затверджено страховий акт згідно якого розмір страхового відшкодування становить 19 715, 13 грн та перерахувала вказану суму. Колегія суддів наголошує на тому, що матеріалами справи підтверджується наявність причинно-наслідкового зв`язку між завданням позивачу ОСОБА_1 матеріальної шкоди та настанням страхового випадку. Так є доведеним факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання та розмір заподіяної шкоди, та доводи апеляційної скарги вказаних фактів не спростовують . Посилання апеляційної скарги на те, що наданий позивачем висновок № 469/20А експертного дослідження автотоварознаця по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ від 13 січня 2021 року є неналежним доказом відхиляються оскільки, дослідження проведено без порушення Методики товарознавчої експертизи, він має досвід і стаж, відповідну ліцензію і посвідчення експерта (а.с.9-35). Інші доводи скарги фактично зводяться до незгоди заявника із мотивами судового рішення, які наведені в його обґрунтування а також переоцінки доказів, проте відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. При цьому колегія суддів враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»). За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра» - залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 грудня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий: Т.Р. Куценко Судді: Е.Л. Демченко М.О. Макаров