Постанова 4811 № 447/2222/20

Справа № 447/2222/20 Головуючий у 1 інстанції: Павлів В.Р. Провадження № 22-ц/811/1121/21 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П. Категорія: 44 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 жовтня 2021 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі: головуючої: Н. П. Крайник суддів: О.М. Ванівського, О.Я. Мельничук при секретарі: К.О. Ждан розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргоюпредставника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ОСОБА_3 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 14 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» про стягнення страхового відшкодування, - в с т а н о в и в: 21.08.2020 позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись в суд з позовною заявою, в якій просять суд стягнути з ПрАТ "СК "Універсальна" на їх користь страхове відшкодування, витрати на поховання, а також пеню, три відсотки річних, інфляційні втрати та понесені ними судові витрати у зв`язку з розглядом справи на професійну правничу допомогу. В обгрунтування позову покликалися на наступні обставини. 23.12.2017 на автодорозі "Київ-Чоп" в районі 584 км+400 м, що в с. Розвадів Миколаївського району Львівської області мала місце дорожньо-транспортна пригода, під час якої автомобіль марки "Ford Transit", реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_4 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , яка від отриманих травм померла на місці пригоди. Відповідальність водія транспортного засобу - автомобіля марки "АудіА4", реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , на дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди застрахована згідно полісу №АК2188700 у ПрАТ "СК "Універсальна". 25.01.2018 на адресу ПрАТ СК "Універсальна" була направлена заява про виплату страхового відшкодування в інтересах ОСОБА_1 . До матеріалів страхової справи долучено копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017140000000914. 12.02.2018 ПАТ "СК" Універсальна" повідомлено,що рішення щодо виплати страхового відшкодування буде прийнято після отримання СК відповідного рішення по кримінальній справі за фактом вказаної ДТП. Крім того, послались на ч.5 ст. 1187 ЦК України, у відповідності до якої особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Відтак вина водія у вчиненому кримінальному правопорушенні не має правового значення щодо виплати страхового відшкодування Таким чином, відмова ПАТ "СК "Універсальна" у виплаті страхового відшкодування через відсутність вироку суду є необгрунтованою та такою, що порушує їх права як потерпілих на отримання страхового відшкодування. У зв`язку з наведеним позивачі були змушені звернутись в суд із вказаним позовом. Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 19200 (дев`ятнадцять тисяч двісті) грн. 00 коп. моральної шкоди та 5380 ( п`ять тисяч триста вісімдесят) грн. 00 коп. витрат на поховання, а всього разом - 24 580 (двадцять чотири тисячі п`ятсот вісімдесят) грн. 00 коп. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" на користь ОСОБА_1 судові витрати у зв`язку із розглядом справи на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 19200 (дев`ятнадцять тисяч двісті) грн. 00 коп. моральної шкоди. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" на користь ОСОБА_2 судові витрати у зв`язку із розглядом справи на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" на користь держави судовий збір у розмірі 840,80 грн. Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ОСОБА_3 . Вважає оскаржуване рішення суду незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Зазначає, що, враховуючи положення пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якого граничний строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплати складає 90 днів, а за умовами договору про добровільне страхування - 14 днів, Верховний Суд (взявши до уваги визначені позивачем вимоги до страховика) погоджується з тим, що починаючи з 91 дня після звернення з необхідними документами про виплату страхового відшкодування у страховика виникло прострочення виконання грошового зобов`язання. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 200/4309/14-ц (провадження № 61-23763св18) зазначено, що: «інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 452/3519/15 (провадження № 61- 14973св18) зазначено, що: «правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є грошовим зобов`язанням. Таким чином, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. Вказана позиція викладена у Постанові Верховного Суду України у справі №337/5617/19 від 27 січня 2021 року. Судом першої інстанції не враховано норми ст. 36.5 Закону, згідно якої за кожний день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня. Згідно з пунктом 30.1 статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» моментом виконання грошового правовідношення є дата зарахування коштів на рахунок кредитора. Станом на дату подачі апеляційної скарги, відповідачем не здійснено переказу грошових коштів у вигляді виплати страхового відшкодування позивачам, тому стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат є законним та обґрунтованим. Судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, а саме судом не враховано вимоги ч. 2 ст. 625 ЦК України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Просить рішення суду скасувати в частині відмови у стягненні відшкодування пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат та постановити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити повністю, в іншій частині залишити рішення без змін. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних мотивів. Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ОСОБА_3 оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині відмови у стягненні відшкодування пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, а відтак апеляційним судом не переглядається. З матеріалів справи встановлено, що 23.12.2017 року на автодорозі "Київ-Чоп" в районі 584 км+400м, в с. Розвадів Миколаївського району Львівської області відбулась ДТП під час якої автомобіль марки "Ford Transit", реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_4 , який здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , яка від отриманих травм померла на місці. Відповідальність ОСОБА_4 застрахована у ПАТ "СК Універсальна". 25.01.2018 року представник ОСОБА_1 звернувся до ПАТ "СК "Універсальна" із заявою про виплату страхового відшкодування. 11.04.2018 року представник ОСОБА_2 звернувся із заявою до ПАТ "СК "Універсальна" про виплату страхового відшкодування. У відповідності до копії витягу ЄРДР №12017140000000914 від 23.12.2017 року за фактом ДТП триває досудове розслідування. 12.02.2018 року ПАТ СК "Універсальна" надіслано лист, у відповідності до якого в даному випадку, строк для прийняття страховиком рішення щодо виплати страхового відшкодування припиняється до дати набрання рішенням у такій справі/провадженні законної сили та повідомлення про даний факт страховика, а тому просили надати постанову про закриття кримінальної справи або рішення судових органів України після набрання ним законної сили. 10.07.2020 року позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надіслано в ПАТ "СК "Універсальна" досудову вимогу про виплату страхового відшкодування. Суд першої інстанції правильно зазначив, що обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача, коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Враховуючи вищенаведене, вина водія у вчиненому кримінальному правопорушенні не має правового значення для вирішення справи щодо виплати страхового відшкодування. Верховний Суд України 03.12.2014 року, при розгляді цивільної справи №6-183цс14 зробив правовий висновок, відповідно до якого законом не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен довести факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір. Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відмова ПАТ «СК «Універсальна» у виплаті страхового відшкодування через відсутність вироку суду або постанови про закриття кримінального провадження є необґрунтованою та такою, що порушує право позивачів на отримання страхового відшкодування. Разом з тим, відмовляючи у задоволенні позову в частині вимог про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції виходив з того, що твердження позивачів про виникнення між ними та відповідачем фактично боргових відносин є хибними. З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з огляду на наступне. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2021 року у справі № 337/5617/19 (провадження № 61-8564св20) зазначено наступне. Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 901 ЦК України). Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується в разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Згідно зі статтею 16 Закону України «Про страхування» договір страхування це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов`язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. За пунктом 3 частини першої статті 20 Закону України «Про страхування» при настанні страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом. За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі статтею 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора. Таким чином, грошовим зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. У частині третій статті 510 ЦК України визначено, що якщо кожна зі сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї. Саме до таких грошових зобов`язань належить укладений договір про надання послуг, оскільки він установлює ціну договору страхову суму. Отже, можна зробити висновок, що правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є грошовим зобов`язанням. Таким чином, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2020 року у справі № 758/16044/16-ц (провадження № 61-913св17) вказано, що: «при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу страхувальника зобов`язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК України). Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні майнових витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання. Крім того, у пункті 36.5 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня. Згідно зі статтею 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом. Враховуючи вищенаведене, встановивши право позивачів на отримання страхового відшкодування та необгунтованість відмови у її виплаті, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Перевіривши подані позивачами розрахунки пені, 3 % річних та інфляційних втрат, колегія суддів вважає такі належними та обґрунтованими з огляду на їх відповідність вимогам законодавства та відсутність спростування правильності таких стороною відповідача. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмовлених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову про задоволення позовних вимог. Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п. 1-4 ч. 1 ст. 376, ст. 381, ст. 382, ст. 383, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ОСОБА_3 задовольнити. Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 14 січня 2021 року в частині відмовлених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" на користь ОСОБА_1 пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 16 889 гривень 77 копійок, три відсотки річних у розмірі 1660 гривень 67 копійок, інфляційні втрати у розмірі 2863 гривні 21 копійку, а всього разом 21 413 гривень 65 копійок. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" на користь ОСОБА_2 пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 13 192 гривні 99 копійок, три відсотки річних у розмірі 1297 гривень 18 копійок, інфляційні втрати у розмірі 2236 гривні 52 копійки, а всього разом 16 726 гривень 69 копійок. В решті рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 14 січня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 08 листопада 2021 року. Головуючий: Н. П. Крайник Судді: О.М. Ванівський О.Я. Мельничук