Постанова Запорізький апеляційний суд № 335/8769/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 335/8769/21 Головуючий у 1 інстанції: Воробйов А.В. Провадження № 22-ц/807/711/22 Суддя-доповідач: Маловічко С.В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 травня 2022 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: Маловічко С.В., суддів Дашковської А.В., Подліянової Г.С. розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини, з якою проживає дитина, В С Т А Н О В И В: У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини, з якою проживає дитина. Позов обґрунтований тим, що з 2019 року вона перебувала у цивільному шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася спільна дитина - ОСОБА_3 . Починаючи з народження дитини позивач не працює, оскільки знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до трьох років, жодних доходів, крім соціальних виплат по догляду за дитиною вона не має та потребує допомоги від відповідача. У зв`язку з тим, що відповідач офіційно працює, має постійний дохід, позивач вважає, що відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу. На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 аліменти на її користь на її утримання в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, починаючи з моменту подачі даної позовної заяви і до досягнення дитиною трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7 . Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01 листопада 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на твердженнях ОСОБА_1 щодо наявності у неї права на отримання аліментів відповідно до положень ч. 2 ст. 91 Сімейного кодексу України, з урахуванням факту походження малолітньої дитини ОСОБА_3 від відповідача ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини, у якому батьком дитини зазначено відповідача. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача заперечила проти доводів апелянта, вважаючи, що ухвалене рішення суду першої інстанції є законним, а тому таким, що не підлягає скасуванню. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням ст. 369 цього Кодексу. Згідно із п. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно із п.1 ч.4 ст.274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи про стягнення аліментів. Враховуючи наведене, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, судове засідання не проводиться. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За вимогами п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із необґрунтованості позову, посилаючись на те, що позивач та відповідач не перебували у зареєстрованому шлюбі, не набули прав подружжя, а сімейним законодавством України не передбачено обов`язок чоловіка утримувати матір дитини в даному випадку. Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду з огляду на неправильне застосування норм матеріального права до спірних правовідносин. Судом першої інстанції встановлено, що від спільного проживання сторони мають неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Вознесенівським районним у м. Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (а.с. 5). Надаючи правову оцінку встановленим фактам, судова колегія зазначає наступне. За приписами статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою. Відповідно до ч. 2 ст. 91 Сімейного кодексу України, жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої - четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу. Згідно з чч. 2, 4 ст. 84 СК України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років; право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. З урахуванням зазначеного, необхідною умовою утримання жінки, з якою проживає дитина, є можливість чоловіка надавати матеріальну допомогу. Виходячи з положень, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», при вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров`я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов`язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу. Аналіз даних положень сімейного законодавства України передбачає право жінки-матері на своє утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що жінка, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить жінці-матері незалежно від цієї обставини. Висновок суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог із посиланням на те, що сторони не перебували у зареєстрованому шлюбі, визнається судовою колегією не вірним, оскільки суперечить нормам сімейного законодавства України. Так, конструкція частини другої статті 91 СК України не містить умов щодо залежності права жінки, з якою проживає дитина, на утримання від батька дитини до досягнення їх спільною дитиною трьох років, від їх проживання в будь-який період однією сім`єю. А передбачає таке безумовне права, яке має й дружина в зареєстрованому шлюбі, у випадку проживання із нею дитини. Матеріалами справи встановлено, що під час розгляду справи у суді першої інстанції ОСОБА_2 була подана заява від 01.11.2021 вх. № 45033, в якій, зокрема, ним визнавалися позовні вимоги (а.с. 24). Натомість, у відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечив проти доводів апелянта, погоджуючись із рішення суду. Але не заперечував проти того факту, що проживав з ОСОБА_1 деякий час однією сім`єю, без реєстрації шлюбу; факту, що він є батьком дитини та з нього стягнуті аліменти на утримання цієї дитини; факту того, що наразі дитина залишилась проживати із матір`ю ОСОБА_1 . Також ним не надано заперечень і щодо заявленого ОСОБА_1 розміру аліментів на її утримання. Відповідач разом із відзивом на апеляційну скаргу не надав суду відомостей щодо свого матеріального стану, а також доказів про перебування на його утриманні інших осіб. Із наведеного слідує, що ОСОБА_2 не довів, що він неспроможний сплачувати аліменти у заявленій позивачем частці від його доходу на утримання ОСОБА_1 , з якою проживає їхня спільна дитина. Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Також ОСОБА_2 не надав суду апеляційної інстанції жодних заперечень з приводу подання ним до суду першої інстанції заяви про визнання позовних вимог. Щодо твердження ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 не зверталася до суду з питання встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, судова колегія зазначає таке. Тлумачення ч. 2 ст. 91 та ст. 84 Сімейного кодексу України дають змогу дійти до висновку, що для їх застосування необхідності встановлення факту проживання однією сім`єю не визначено. Такої умови диспозиції вказаних норм не містить. Навпаки, у ній зазначено, що особа, яка є матір`ю дитини має право право на утримання від чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, в разі проживання з нею їхньої дитини. Як було встановлено судом, відповідач є батьком дитини ОСОБА_3 , що не заперечується відповідачем. Дитина мешкає разом із матір`ю. Із тверджень позивача, вона не працює, так як перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отже вона потребує матеріальної допомоги від свого чоловіка, що, у свою чергу, є його обов`язком відповідно до вимог ст.84 СК України. Тобто сімейне законодавство захищає однаковим чином право матері дитини на утримання від батька дитини до досягнення їх спільною дитиною трьох років як у випадку наявності між ними шлюбних відносин, так і у випадку їх відсутності. Обов`язковим для цього утримання є тільки факт підтвердження, що сторони є батьками дитини, та її проживання саме з матір`ю. Тому, зважаючи на обґрунтованість вимог позивача, а також на те, що належних і допустимих доказів щодо відсутності можливості надавати матеріальну допомогу на утримання ОСОБА_1 відповідач суду не надав, колегія суддів дійшла до висновку про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_1 у розмірі ј частини усіх видів доходів відповідача щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви до суду - 16 серпня 2021 року, та до досягнення ОСОБА_3 трирічного віку - ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідно до ст. 430 ЦПК України, апеляційний суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів - у межах стягнення суми платежу за один місяць. Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки ОСОБА_1 , на користь якої ухвалено рішення, звільнена від сплати судового збору, у відповідності до вимог ч. 6 ст.141 ЦПК України з відповідача стягується в дохід держави судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 908,00 гривень та судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 362,00 грн. Керуючись ст.ст. 7, 367, 369, 374, 376, 381, 382, 389 ЦПК України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01 листопада 2021 року у цій справі скасувати. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на її утримання як особи, з якою проживає дитина - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, починаючи з 16 серпня 2021 року і до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 аліментів у межах суми виплати за один місяць підлягає негайному виконанню. Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 908 гривень (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок). Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 362 гривні (одна тисяча триста шістдесят дві гривні 00 копійок). Стягувач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 . Боржник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 . Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення лише у випадку, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Постанова прийнята, складена та підписана 04 травня 2022 року. Головуючий: С.В. Маловічко Судді: А.В. Дашковська Г.С. Подліянова Дата документу 04.05.2022 Справа № 335/8769/21