Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/9149/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 квітня 2022 рокуЛьвівСправа № 140/9149/21 пров. № А/857/3209/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Запотічного І.І., суддів: Глушка І.В., Довгої О.І., при секретарі судового засідання: Пославському Д.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2021 року (суддя Сорока Ю.Ю., ухвалене в м. Луцьку) у справі № 140/9149/21 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Шацького національного природного парку, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державне агенство лісових ресурсів України про визнання протиправним та скасування наказу, - ВСТАНОВИВ: 27.08.2022 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Шацького національного природного парку про визнання протиправним та скасування наказу директора Шацького НПП №40 Про надання платних послуг від 19 травня 2020 року. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2021 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з даним рішенням суду, його оскаржив позивач Фізична особа підприємець ОСОБА_1 подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, в якій покликаючись на неповне зясування судом обставин справи та порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції від 02 грудня 2021 року та прийняти нове, яким позов задовольнити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, зокрема, зазначає, що суд першої інстанції помилково дійшов до висновку, що відповідач є суб`єктом господарювання, а тому вправі самостійно встановлювати вільну ціну. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не надав оцінки доводам сторони позивача щодо відсутності повноважень у Шацького національного природного парку на видачу оскаржуваного наказу. Також апелянт вказує, що суд першої інстанції помилково дійшов до висновку, що до даного спору неможливо застосувати положення Закону України «Про ціни і ціноутворення», зокрема ст.7, якою чітко встановлено порядок реалізації державної цінової політики. Крім цього, апелянт зазначає, що відповідач видав оскаржуваний наказ всупереч визначеній процедурі, не маючи на те повноважень, а відтак такий є протиправним та підлягає скасуванню. В судовому засіданні представник відповідача заперечив проти апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін. Позивач будучи повідомленим про час та місце розгляду справи, явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, що відповідно до ч.2 ст.313 КАС України не перешкоджає розгляду справи без його участі. Клопотання представника апелянта адвоката Півторак І.В., про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю бути присутньою в судовому засіданні через перебування за кордоном, судом відхилене, оскільки як вбачається з матеріалів справи у позивача є ще інший представник, адвокат Гордійчук М.А., та доказів неможливості явки його до суду позивач не надав. Третя особа - Державне агенство лісових ресурсів України будучи повідомленим про час та місце розгляду справи явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечило, що відповідно ч.2 ст.313 КАС України не перешкоджає розгляду справи без їхньої участі. Протокольною ухвалою суду від 21.04.2022 року продовжено строк розгляду справи на 15 днів. Заслухавши суддю-доповідача та представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного. Згідно приписів ч.1 ст.20 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об`єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність. У відповідності до п.1.3. Положення про Шацький національний природний парк, Шацький НПП є неприбутковою, бюджетною, природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою загального державного значення і входить до складу природно-заповідного Фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання. Згідно із п.1.5. Положення про Шацький національний природний парк, у своїй діяльності Шацький НПП керується Конституцією України, Земельним, Лісовим та Водним кодексами України, Законом України Про охорону навколишнього природного середовища, Законом України Про природно-заповідний фонд України, Законом України Про наукову і науково-технічну діяльність, іншими нормативно-правовими актами, Проектом організації території Шацького національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об`єктів, а також цим Положенням. Разом з тим, статтею 47 Закону України Про природно-заповідний фонд України встановлено, що за відвідування територій та об`єктів природно-заповідного фонду їх адміністрації, а також підприємства, установи, організації і громадян, у підпорядкуванні яких перебувають ці території та об`єкти, можуть встановлювати плату та визначати категорії осіб, які звільняються від неї. Установи природно-заповідного фонду загальнодержавного значення встановлюють розмір такої плати за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 №1913 із змінами внесеними Постановою КМУ №827 від 02.06.2003, затверджено перелік платних послуг, які можуть надаватися бюджетними установами природно-заповідного фонду, до якого відносяться послуги, пов`язані з їх функціональними повноваженнями та послуги, які можуть надаватися бюджетними установами у сфері господарської діяльності. Як вбачається з матеріалів справи, 07 червня 2019 року між ФОП ОСОБА_1 та Шацьким національним природним парком, в особі директора Христецької М.В. укладено угоду №11Д/ЦП про використання рекреаційних ресурсів Шацького НПП та угоду №211 про використання рекреаційних ресурсів Шацького НПП. Згідно пункту 4.2 даних угод, плата за угодою встановлюється в розмірі, який визначений наказом директора парку Про надання платних послуг на відповідний рік. Відповідно п.4.3 вищевказаних угод, оплата за угодами встановлювалась з розрахунку 2 грн. 50 коп. за 1 м.кв. території на якій розміщений МАФ за 1 добу відпочинкового сезону. 19 травня 2020 року директором Шацького національного природного парку Христецькою М.В. винесено наказ №40 Про надання платних послуг, яким з 22 травня 2020 року було затверджено вільну ціну за надання послуг, пов`язаних із використанням частини рекреаційного ресурсу у зоні регульованої та стаціонарної рекреації Шацького національного природного парку з дотриманням вимог природоохоронного законодавства та Положення про Шацький НПП у розмірі - 5,00 грн. за 1 м.кв. за одну добу. Зі змісту наказу від 19 травня 2020 року №40 Про надання платних послуг вбачається, що останній виданий на підставі Положення про Шацький національний природний парк та Постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 №1913 Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватись бюджетними установами природно-заповідного фонду із змінами внесеними Постановою КМУ №827 від 02.06.2003 та Закону України Про природно-заповідний фонд України. З врахуванням наведеного колегія суддів вважає, що в процесі реалізації своїх прав, що виникли з положень п.4.2 зазначених договорів, адміністрація Шацького національного природного парку щорічно видає накази Про надання платних послуг, в яких визначає розмір плати за використання рекреаційних ресурсів парку, тобто, право на щорічну зміну ціни договору, шляхом видання відповідного наказу, виникло у відповідача на підставі положень господарського договору, сторонами якого є позивач та відповідач. За правилами пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження. Разом із тим, на переконання апеляційного суду, участь суб`єкта владних повноважень, яка є обов`язковою ознакою для того, щоб віднести спір до адміністративного, сама по собі не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Як неодноразово підкреслював Верховний Суд у своїх судових рішеннях, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. При цьому визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Водночас спір носить приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень. Предметом такого спору є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. Оцінюючи встановлені у ході судового розгляду обставини, колегія суддів вважає, що оскільки оскаржуваний наказ видано відповідачем в процесі реалізації прав, які виникли в нього на підставі приватно-правового договору, укладеного між ним та позивачем, то позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 до Шацького національного природного парку за своєю суттю є приватно-правовими і відповідно до положень ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів на них не поширюється. За правилами частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК) юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням Згідно із пунктами 6, 13 частини 1 статті 20 ГПК господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Частиною 1 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі. Таким чином матеріали справи свідчать, що фактично існує спір між ФОП ОСОБА_1 та Шацьким національним природним парком з приводу оскарження наказу, виданого на виконання господарського договору, про надання платних послуг повязаних із використанням частини рекреаційного ресурсу у зоні регульованої та стаціонарної рекреації Шацького НПП, а тому даний спір має бути вирішений за правилами господарського судочинства. Згідно із частиною 1 статті 319 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги. Підсумовуючи наведене, апеляційний суд дійшов переконання, що оскаржуване судове рішення суду першої інстанції слід скасувати та закрити провадження у адміністративній справі. Керуючись ст.ст.241, 243, 308, 310, 319, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд:

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2021 року у справі № 140/9149/21 скасувати та закрити провадження у справі. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. На постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя І. І. Запотічний судді І. В. Глушко О. І. Довга Повне судове рішення складено 02.05.2022