Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/4357/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/4357/21 Суддя (судді) першої інстанції: Олексій РІДЗЕЛЬ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого-судді Парінова А.Б., суддів: Беспалова О.О. Грибан І.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги Набутівської сільської ради та ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Набутівської сільської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В: До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (надалі - позивач) з позовною заявою до Набутівської сільської ради (надалі - відповідач), в якій просив суд: - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення про надання дозволу або відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га в межах с. Мирошниківка за результатами повторного розгляду заяви позивача від 26.03.2021; - зобов`язати відповідача видати позивачу рішення про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га в межах с. Мирошниківка, що прийняте 26.03.2021. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за наслідками розгляду заяви позивача про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою на сесії ради голосувало 11 депутатів, тобто більшість від складу, а тому рішення вважається прийнятим. Водночас, всупереч вимогам законодавства, рішення позивачу не надане. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2021 року адміністративний позов задоволено частково: - визнано протиправною бездіяльність Набутівської сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області щодо неприйняття рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 28.08.2020 (вх. від 31.08.2020 №124) про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2 га, у власність для ведення особистого селянського господарства, що розташована в адмінмежах с. Мирошниківка Корсунь-Шевченківського району Черкаської області; - зобов`язано Набутівську сільську раду Корсунь-Шевченківського району Черкаської області (19425, Черкаська обл., Корсунь-Шевченківський р-н, с. Набутів, вул. Центральна, буд.190/1; код ЄДРПОУ 41063219) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) від 28.08.2020 (вх. від 31.08.2020 №124) про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2 га, у власність для ведення особистого селянського господарства, що розташована в адмінмежах с. Мирошниківка Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, та у порядку, визначеному законодавством, прийняти рішення за наслідками розгляду заяви з урахуванням висновків суду у цій справі; - у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено; - стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в сумі 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Набутівської сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області (19425, Черкаська обл., Корсунь-Шевченківський р-н, с. Набутів, вул. Центральна, буд.190/1; код ЄДРПОУ 41063219). Не погоджуючись з таким судовим рішенням відповідачем подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення за наслідками розгляду заяви позивача не прийняте, так як за нього не голосувала більшість депутатів від складу ради, що повинна становити 12 осіб і більше, від загального складу ради 22 депутата. Крім того, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та в цій частині ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити адміністративний позов в даній частині повністю. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального, що призвело до неправильного вирішення справи по суті в частині оскарження. Апеляційна скарга мотивована тим, що належним захистом порушених прав позивача буде зобов`язати відповідача видати позивачу рішення про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га в межах с. Мирошниківка, що прийняте 26.03.2021. Позивач заперечує проти апеляційної скарги відповідача у повному обсязі, з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просить рішення суду залишити без змін в частині оскарження відповідачем. Відповідач заперечує проти апеляційної скарги позивача у повному обсязі, з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просить рішення суду залишити без змін в частині оскарження позивачем. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що позивач звернувся до відповідача із заявою від 28.08.2020 року (вх. від 31.08.2020 №124) про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2,000га, у власність для ведення особистого селянського господарства в межах с. Мирошниківка. До заяви додав: копії паспорта та РНОКПП, довідку з ДЗК та викопіювання щодо місця розташування земельної ділянки. За наслідками розгляду вказаної заяви, відповідач рішенням від 09.09.2020 року №46-32/VIII відмовив у її задоволенні. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 16.01.2021 року по справі №699/828/20 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано рішення Набутівської сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області від 09.09.2020 №46-32/VII щодо відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2 га, у власність для ведення особистого селянського господарства, що розташована в адмінмежах с. Мирошниківка Корсунь-Шевченківського району Черкаської області. Зобов`язано Набутівську сільську раду Корсунь-Шевченківського району Черкаської області (19425, Черкаська обл., Корсунь-Шевченківський р-н, с. Набутів, вул. Центральна, буд.190/1; код ЄДРПОУ 41063219) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) від 28.08.2020 (вх. від 31.08.2020 №124) про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2 га, у власність для ведення особистого селянського господарства, що розташована в адмінмежах с. Мирошниківка Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, та прийняти рішення за наслідками розгляду заяви з урахуванням висновків суду у цій справі. На виконання вказаного судового рішення на засідання сесії Набутівської сільської ради 26.03.2021 на голосування винесено проект рішення щодо надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення вказаної вище земельної ділянки. За результатами голосування рішення не прийняте. "За" - 11, "Проти" - 1, "Утримались" - 2, "Не голосували" -

0. На виконання вказаного судового рішення на засідання сесії Набутівської сільської ради 25.06.2021 на голосування повторно винесено проект рішення щодо надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення вказаної вище земельної ділянки. За результатами голосування рішення не прийняте. "За" - 5, "Проти" - 2, "Утримались" - 13, "Не голосували" -

0. Також, на виконання вказаного судового рішення на засідання сесії Набутівської сільської ради 29.07.2021 на голосування повторно винесено проект рішення щодо надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення вказаної вище земельної ділянки. За результатами голосування рішення не прийняте. "За" - 2, "Проти" - 0, "Утримались" - 14, "Не голосували" -

0. Не погоджуючись із такою бездіяльністю, позивач звернувся в суд з даним позовом. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог частково, суд першої інстанції виходив з того, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачем не приймалось, з метою належного та ефективного захисту порушених прав позивача, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача та прийняти рішення. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із статтями 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. За змістом ч. 1 - 3 та 5 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Пунктом «г» частини 1 статті 121 ЗК України встановлено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 га, в селищах - не більше 0,15 га, в містах - не більше 0,10 га. Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 ЗК України. Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Частиною 7 статті 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Виходячи з наведеного, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову в його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови. Так, відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях міських рад (міст з районним поділом), вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин. Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень відповідно до частини першої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Як було встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, що позивач маючи на меті отримання у власність земельної ділянки звертався до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Водночас, за результатом розгляду вказаної заяви та виконання рішення суду відповідачем не було прийняте рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Так, відповідно до частини 7 статті 118 Земельного Кодексу України підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Частиною другою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження: підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад; визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності за забруднення довкілля та інші екологічні збитки; встановлення платежів за користування комунальними та санітарними мережами відповідних населених пунктів (підпункт 1 пункту "а" частини першої); підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування (підпункт 8). Таким чином надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, є повноваженням відповідних органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до наданих їм відповідним законодавством повноважень. Відповідно до частини 5 статті 46 Закону №280/97-ВР сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць. Судом першої інстанції встановлено, а сторонами не спростовано, що у спірних обставинах відповідач протиправно допустив бездіяльність, оскільки не прийняв у встановлений законом строк рішення за наслідками розгляду клопотання позивача про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою. Отже, має місце протиправна бездіяльність. З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції правомірно зроблено висновок про задоволення позовних вимог в частині щодо визнання протиправною бездіяльності щодо неприйняття рішення про надання дозволу або відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є обґрунтованою та підлягає задоволенню. Щодо зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2 га, у власність для ведення особистого селянського господарства, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "доброго врядування". Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" №33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05). Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі "Hasan and Chaush v. Bulgaria" № 30985/96). Дослідивши матеріали справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що враховуючи практику Європейського суду з прав людини, з огляду на те, що позивач звертається до відповідача із заявами про отримання у власність земельної ділянки, і радою при наявності вільної земельної ділянки не прийнято рішення щодо позивача, з метою належного та ефективного захисту порушених прав позивача, підлягають задоволенню позовні вимоги позивача, шляхом зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2 га, у власність для ведення особистого селянського господарства. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції. Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Також, колегія суддів звертає увагу, що в апеляційній скарзі апелянт посилається виключно на норми права. При цьому не констатує конкретно, що порушено судом першої інстанції під час прийняття рішення. Щодо вимог апеляційної скарги позивача, що належним захистом порушених прав позивача буде зобов`язати відповідача видати позивачу рішення про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га в межах с. Мирошниківка, що прийняте 26.03.2021, колегія суддів зазначає наступне. Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 листопада 2019 у справі № 509/1350/17 оцінюючи ефективність обраного судом способу захисту (зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву) зазначила, що: «…суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. Суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. При цьому застосування такого способу захисту вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою. Разом з тим наведених обставин судами не встановлено. Оцінка правомірності відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою стосувалася лише тих мотивів, які наведені відповідачем у оскаржуваному рішенні. Однак суди не досліджували у повній мірі, чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для отримання ним такого дозволу. Отже, як зазначила Велика Палата Верховного Суду, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов`язання відповідача повторно розглянути відповідну заяву позивача про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою (п. 36- 39). Тобто, застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача як зобов`язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким відмовив в його задоволенні та при цьому судом встановлено, що зацікавленою стороною дотримано усіх необхідних вимог законодавства для отримання позитивного рішення з визначеного питання. В такому разі, суд під час перевірки підстав прийняття рішення, перевіряє конкретні підстави відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. У разі визнання незаконності підстав, що стали причиною прийняття рішення про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, доцільним способом захисту є власне зобов`язання уповноваженого суб`єкта прийняти конкретне рішення, а не зобов`язання повторно розглянути клопотання. Оскільки клопотання вже було розглянуто, рішення прийнято, тому повторний розгляд клопотання не захистить прав заявника.». При цьому, як вбачається з матеріалів справи фактично рішення про надання позивачу дозволу на розробку проектної документації або про відмову у наданні такого дозволу не прийнято, оскільки на засідання сесії Набутівської сільської ради 29.07.2021 року, за результатами голосування рішення не прийняте. "За" - 2, "Проти" - 0, "Утримались" - 14, "Не голосували" -

0. Отже, в даному випадку колегія суддів вважає, що задоволення позовних вимог позивача заявленим позивачем засобом захисту наразі в частині зобов`язання видати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га в межах с. Мирошниківка, що прийняте 26.03.2021 року є передчасним, а тому в цій частині позовні вимоги (апеляційна скарга) не підлягає задоволенню. Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційні скарги залишаються без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги Набутівської сільської ради та ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, зазначених у ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді: О.О. Беспалов І.О. Грибан