Постанова 4851 № 480/5731/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 березня 2021 р. Справа № 480/5731/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.10.2020 року, головуючий суддя І інстанції: М.М. Шаповал, м. Суми, повний текст складено 23.10.20 року по справі № 480/5731/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі за текстом також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (надалі також відповідач, ГУ Держгеокадастру), в якому просив: - визнати протиправними та скасувати накази відповідача: № 18-11310/16-20-СГ від 18.03.2020 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", від 05.03.2020 за № 18-9459/16-20-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою", від 05.03.2020 за № 18-9462/16-20-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою", від 05.03.2020 за № 18-9453/16-20-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою"; - зобов`язати відповідача видати наказ про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства на території Яструбинської сільської ради Сумського району Сумської області площею 0,9 га. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано Наказ Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 18.03.2020 за № 18-11310/16-20-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 0,90 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Яструбинської сільської ради Сумського району Сумської області. Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,90 га для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Яструбинської сільської ради Сумського району Сумської області та прийняти рішення за цією заявою з урахуванням висновків суду. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає його необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушення норм матеріального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач наводить обставини справи, зазначені ним у позовній заяві. Вказує, що задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції не врахував доводів позивача та безпідставно погодився з позицією відповідача. Просить урахувати висновки Верховного Суду щодо необхідності обрання судом ефективного способу відновлення порушеного права, викладені у постанові від 30.04.2020 у справі № 812/1313/18. За результатами апеляційного розгляду позивач просить скасувати оскаржуване рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. У поданому клопотанні позивач зазначив, що Накази Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 05.03.2020 за № 18-9459/16-20-СГ, № 18-9462/16-20-СГ, № 18-9453/16-20-СГ вважає протиправними у зв`язку із тим, що ними наданий дозвіл на розроблення документації із землеустрою для передачі земельної ділянки у власність, яка знаходиться у фактичному користуванні інших осіб, без вилучення земельної ділянки у фактичних землекористувачів, без погодження з землекористувачами, що порушує вимоги статей 122, 123 Земельного кодексу України. Вказує, що Рішенням 9 сесії 21 скликання Яструбинської сільської ради народних депутатів від 18 березня 1992 року виділено земельні ділянки для ведення підсобного господарства за списком, доданим до рішення, в тому числі і ОСОБА_1 0,5 га, а в 2010 році в зв`язку із відмовою суміжних землекористувачів від використання виділених ним земельних ділянок 0,9369 га. Розпорядженням голови Сумської районної державної адміністрації від 04.11.2011 за № 1034 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Просить урахувати, що користується спірною земельною ділянкою з 1992 року, хоча документи на підтвердження права користування або права власності на зазначену земельну ділянку не оформлені та не зареєстровані, проте, вважає, що такі обставини не свідчать про незаконність користування такою земельною ділянкою. Водночас, надає до матеріалів справи відповідь на адвокатський запит Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, з якого вбачається, що Яструбинська сільська рада Сумського району Сумської області висловлювала заперечення щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою громадянам, учасникам бойових дій, оскільки, відповідно до Рішення 9 сесії 21 скликання Яструбинської сільської ради народних депутатів від 18 березня 1992 року земельна ділянка 5924789800:03:006:0034 площею 37,3975 га відведена для ведення особистого підсобного господарства, але право власності чи право користування станом на 2020 рік не оформлені. Зазначає, що за висновками Великої Палати Верховного Суду, сформованими у постанові від 12.12.2018 у справі № 372/5635/13-ц у випадку набуття права користування земельною ділянкою на підставі рішень, які не скасовані, зберігається до його належного переоформлення, а за висновками Великої Палати Верховного Суду, сформованими у постанові від 23.06.2020 у справі № 922/989/18 громадяни та юридичні особи, які до 01 січня 2002 року отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі. Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Рішенням дев`ятої сесії двадцять першого скликання Яструбинської сільської ради народних депутатів від 18 березня 1992 року виділено земельні ділянки для ведення підсобного господарства згідно з доданим до рішення списком, в тому числі ОСОБА_1 надано земельну ділянку орієнтовною площею 0,5 га. Яструбинською сільською радою замовлявся проект відведення земель для розширення особистих підсобних господарств із земель запасу громадянам Яструбинської сільської ради та такий проект було виготовлено Сумською філією інституту землеустрою в 1994 році. Оскільки правовстановлюючі документи на виділену земельну ділянку на підставі розробленого проекту в 1994 році не були виготовлені, позивач у 2011 році звернувся до Сумської районної державної адміністрації з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Розпорядженням голови Сумської районної державної адміністрації від 04.11.2011 за № 1034 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність орієнтовною площею 49,75 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Яструбинської сільської ради Сумського району Сумської області, зокрема ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою орієнтовною площею 0,50 га (а.с. 19, 20). У подальшому, представником групи громадян ОСОБА_2 укладено договір на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Яструбинської сільської ради Сумського району Сумської області з приватною фірмою "Геоцентр" (а.с. 21). Проект не був виготовлений у зв`язку з відсутністю копій звернення громадян до Сумської РДА про надання земельних ділянок (є складовою частиною проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність відповідно до ст. 50 Закону України «Про землеустрій»), про що зазначено у довідці від 17.08.2020 та позивачем не заперечується (а.с. 22). Водночас, протягом 2017 - 2018 років позивач звертався до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області з заявами про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Листами ГУ Держгеокадастру від 15.12.2017 за № Н-14985-6399/6-17, від 07.12.2018 за № Н-14015-5511/21-18 ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, оскільки встановлено, що розпорядженням голови Сумської районної державної адміністрації від 04.11.2011 за № 1034 ОСОБА_1 надавався дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (а.с. 25, 26). У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру із заявою від 14.02.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,9 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Яструбинської сільської ради Сумського району Сумської області (а.с. 47). Наказом ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 18.03.2020 за № 18-11310/16-20-СГ відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки бажана до відведення земельна ділянка накладається на земельну ділянку, щодо якої виданий наказ "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою" іншій особі, яка є учасником АТО (а.с. 33). Позивач, уважаючи, що рішення відповідача є таким, що суперечить нормам чинного законодавства і порушує його права, звернувся до суду. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив із того, що спірним рішенням відповідач безпідставно та невмотивовано відмовив у задоволенні заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, що є порушенням ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України. Водночас, зважаючи на те, що подана позивачем заява відповідачем на відповідність критеріям Земельного кодексу України не перевірялась, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Головне управління Держгеокадастру у Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,90 га для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Яструбинської сільської ради Сумського району Сумської області та прийняти рішення за цією заявою з урахуванням висновків суду. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про скасування наказів 05.03.2020 за № 18-9462/16-20-СГ, № 18-9453/16-20-СГ, № 18-9459/16-20-СГ про надання дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Яструбинської сільської ради Сумського району Сумської області орієнтовний розмір земельної ділянки 2 га із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відповідно, суд першої інстанції зазначив, що на час видання вказаних наказів позивач не був власником чи законним користувачем спірної земельної ділянки, а отже, вказані накази прийнято відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та доводам апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За змістом статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Згідно із частиною другою статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель. Положеннями частини третьої статті 22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об`єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури. Відповідно до статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю). За змістом частин першої-третьої, п`ятої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 ЗК України. Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлений статтею 118 ЗК України. Згідно із частиною першою статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Частиною шостою наведеної норми передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. За змістом частини сьомої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Отже, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови. Водночас, частиною сьомою статті 118 ЗК України визначений вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме: - невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; - невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; - невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. З аналізу наведених норм убачається, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та визначені органи, уповноважені розглядати ці питання. Законодавчі норми передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до належних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в ЗК України органи приймають одне з вищезазначених рішень. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її власність. Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 22.01.2019 у справі № 371/957/16-а. Правовий статус ГУ Держгеокадастру в області визначено Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженим Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 за № 333 (надалі також - Положення № 333). У пункті 8 цього Положення № 333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Відповідно до пункту 10 начальник Головного управління підписує накази Головного управління. Відповідно до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 12.04.2005 № 34/5 (у редакції Наказу Міністерства юстиції України 15.05.2013 № 883/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 за № 381/10661, наказ, розпорядження, постанова, рішення (далі - розпорядчий документ) - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб`єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Разом з цим, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України. Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови. Тобто, за результатами розгляду, зокрема, заяв про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області повинно прийматися відповідне мотивоване рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою або про відмову в його наданні. Отже, предметом спору є правомірність дій відповідача щодо розгляду заяви позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. При цьому, колегія суддів виходить з того, що стаття 118 Земельного кодексу України визначає порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, а стаття 122 цього ж Кодексу - повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування. Як убачається з матеріалів справи, ГУ Держгеокадастру, приймаючи Наказ від 18.03.2020 за № 18-11310/16-20-СГ, виходило з того, що бажана до відведення земельна ділянка накладається на земельну ділянку щодо якої прийнято наказ про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою учаснику АТО. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вказані обставини у розумінні статті 118 ЗК України не можуть слугувати підставою для відмови в задоволенні заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. Відповідачем у Наказі від 18.03.2020 за № 18-11310/16-20-СГ хоча і зазначено про врахування приписів ст. 118 Земельного кодексу України при розгляді заяви позивача, проте, викладене в ньому обґрунтування не містить визначених частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України підстав для відмови у задоволенні заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та вмотивованої відмови у його наданні, що є порушенням вказаної норми Земельного кодексу України. У той же час, відповідно до інформаційної довідки Відділу у міськрайонному управлінні у м. Сумах та Сумському районі від 02.03.2020 за № 860/415-20, земельна ділянка, яка планується для надання ОСОБА_1 , відноситься до земель сільськогосподарського призначення, форма власності - державна; земельна ділянка, яка планується для надання у власність для ведення особистого селянського господарства не відноситься до зарезервованих земельних ділянок для передачі у власність учасникам АТО; земельна ділянка, яка планується для відведення, не надана у власність чи користування; земельна ділянка складає частину раніше сформованої ділянки 5924789800:06:002:0007 площею 20,0406 га (а.с. 48). Тобто, бажана для позивача земельна ділянка є вільною. За таких обставин, висновок суду першої інстанції про те, що у відповідача не було законних підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу, є правомірним. Крім того, судом першої інстанції правомірно зазначено, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, що свідчить про відсутність у відповідача підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог Земельного кодексу України, що узгоджується з висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 05.03.2019 у справі № 360/2334/17, зазначеній в оскаржуваному рішенні, а також висновками Великої Палати Верховного Суду, сформованими в постанові від 22.01.2019 у справі № 371/957/16-а. Отже, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування Наказу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 18.03.2020 за № 18-11310/16-20-СГ про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Водночас, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що у спірних правовідносинах відповідач не розглянув заяву позивача у встановленому порядку, так як відповідачем при розгляді заяви позивача не надана оцінка на предмет її відповідності вимогам ст. 118 Земельного кодексу України, а тому вказана заява підлягає розгляду повноважним органом на відповідність вимогам закону і суд на цьому етапі позбавлений процесуальної можливості приймати рішення за умови неперевірки, ненадання оцінки та невстановлення певних обставин суб`єктом владних повноважень з цього питання. Зобов`язання судом відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Разом з цим, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності всіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки. А прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача видати дозвіл на розробку проекту землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності всіх названих підстав для відмови у видачі дозволу, може бути необґрунтованим та призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону. Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що такий спосіб захисту, як зобов`язання Головне управління Держгеокадастру у Сумській області прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту, застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи. У цій справі з метою захисту порушеного права позивача ефективним та належним, за встановлених обставин, є такий спосіб захисту порушених прав, як зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зазначене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, сформованими у постанові від 10.10.2019 у справі № 814/1959/17, зазначеній судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Отже, оскільки подана позивачем заява відповідачем на відповідність критеріям Земельного кодексу України не перевірялась, належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Головне управління Держгеокадастру у Сумській області повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Відтак, висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про зобов`язання Головне управління Держгеокадастру у Сумській області видати наказ про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства на території Яструбинської сільської ради Сумського району Сумської області площею 0,9 га, задоволенню не підлягають, є правомірним. Правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 30.04.2020 у справі № 812/1313/18, на яку посилається позивач в апеляційній скарзі, зазначені вище висновки не протирічать та з нею узгоджуються. Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування наказів відповідача від 05.03.2020 за № 18-9459/16-20-СГ, № 18-9462/16-20-СГ, № 18-9453/16-20-СГ, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до положень статті 7 Земельного кодексу України (у редакції від 13 березня 1992 року) користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства. Згідно із частинами першою та другою статті 56 Земельного кодексу України (у редакції від 13 березня 1992 року) для ведення особистого підсобного господарства громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються безплатно у власність земельні ділянки, в межах населених пунктів, у розмірах, вказаних у земельно-облікових документах, або надаються безплатно у власність у розмірі не більше 0,6 гектара. За бажанням громадян їм додатково можуть надаватися земельні ділянки у користування. Згідно із частиною першою статті 23 Земельного кодексу України (у редакції від 13 березня 1992 року) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Як убачається з матеріалів, справи Рішенням 9 сесії 21 скликання Яструбинської сільської ради народних депутатів від 18 березня 1992 року виділено земельну ділянку для ведення підсобного господарства ОСОБА_1 площею 0,5 га. Яструбинською сільською радою замовлявся проект відведення земель для розширення особистих підсобних господарств із земель запасу громадянам Яструбинської сільської ради та такий проект було виготовлено Сумською філією інституту землеустрою в 1994 році, проте, межі та конфігурація земельної ділянки площею 0,5 га проектом не визначалися та не встановлювалися (а.с. 15-18). Водночас, рішення щодо надання безоплатно у власність чи користування ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,5 га відповідними органами місцевого самоврядування не приймалось. Правовстановлюючі документи на виділену земельну ділянку (в тому числі про право як тимчасового так і постійного користування землею) на підставі розробленого в 1994 році проекту не оформлювалися, що позивачем не заперечується. Відтак, у позивача не виникло право власності чи користування цією земельною ділянкою. Отже, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог про скасування наказів 05.03.2020 за № 18-9462/16-20-СГ, № 18-9453/16-20-СГ, № 18-9459/16-20-СГ про надання дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Яструбинської сільської ради Сумського району Сумської області орієнтовний розмір земельної ділянки 2 га із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відповідно, оскільки на час видання вказаних наказів позивач не був власником чи законним користувачем спірної земельної ділянки, а отже, вказані накази прийнято відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом. З правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, сформованою у постанові від 12.12.2018 у справі № 372/5635/13-ц, на яку посилається позивач, наведені висновки узгоджуються та їх не спростовують. Висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 у справі № 922/989/18, про які зазначає позивач, сформовані за інших обставин справи, оскільки спірні правовідносини сторін у справі № 922/989/18 виникли за законодавством, яким не визначався момент, з якого особа набувала прав землекористування, а прийнятими у подальшому Земельними кодексами (1970 року, 1990 року) було встановлено, що право власності та право користування земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельних ділянок на місцевості та видачі документа (державного акту), що посвічує відповідне право, тобто, з урахуванням принципу дії законів у часі, вказані нормативно-правові акти поширювали свою дію на відносини, що виникли після набрання ними чинності. У справі № 480/5731/20 спірні правовідносини сторін виникли після набрання чинності Земельним кодексом України від 18.12.1990. Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції, та не дають підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими, а застосування судом норм матеріального права - неправильним. Сплата позивачем земельного податку з фізичних осіб, як і засівання земельної ділянки площею 0,9440 га, про що в матеріалах справи містяться відповідні довідки, на спірні правовідносини не впливають та не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог щодо скасування наказів 05.03.2020 за № 18-9462/16-20-СГ, № 18-9453/16-20-СГ, № 18-9459/16-20-СГ та зобов`язання відповідача видати наказ про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства на території Яструбинської сільської ради Сумського району Сумської області площею 0,9 га. Інформація з листа Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 14.12.2020 за № 29-18-0.3-6976/2-20, за якою Яструбинська сільська рада Сумського району Сумської області висловлювала заперечення щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою громадянам, учасникам бойових дій, оскільки відповідно до Рішення 9 сесії 21 скликання Яструбинської сільської ради народних депутатів від 18 березня 1992 року земельна ділянка 5924789800:03:006:0034 площею 37,3975 га відведена для ведення особистого підсобного господарства, також на спірні правовідносини не впливає, так як стосується взаємовідносин органів державної влади з органами місцевого самоврядування щодо реалізації повноважень у сфері земельних відносин. Водночас, у такому листі також зазначено, що право власності чи право користування щодо земельної ділянки 5924789800:03:006:0034 площею 37,3975 га станом на 2020 рік не оформлені. Керуючись положеннями частини першої статті 308 КАС України, колегія суддів здійснювала перегляд оскаржуваного судового рішення в межах апеляційної скарги позивача. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Зважаючи на положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для розподілу судових витрат. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.10.2020 по справі № 480/5731/20 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін