Постанова 4855 № 640/24974/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/24974/21 Суддя (судді) першої інстанції: Вовк П.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 квітня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Чаку Є.В., суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 листопада 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Ліо С" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, - В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Ліо С" (далі- позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Київської митниці Держмитслужби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 19 серпня 2021 року № UA100300/2021/000389/2 про коригування митної вартості товарів. Окружний адміністративний суд м. Києва своїм рішенням від 09 листопада 2021 року позов задовольнив. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. В апеляційній скарзі апелянт зазначив, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, апелянт посилається на необґрунтованість позовних вимог та хибність висновків суду першої інстанції про неправомірність рішення митного органу. Позивач надав до суду заперечення на апеляційну скаргу, в якому просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, як таке, що є законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу залишити без задоволення. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова. З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно скасувати, з наступних підстав. Як убачається з матеріалів справи, 01.11.2019 між компанією BRADAS Sp z о. о. Spоlka komandytowa, Poland (Польща) (за контрактом - продавець) та ТОВ «Компанія Ліо С» (за контрактом - покупець) було укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) № 019PL, відповідно до умов якого продавець продав, а покупець придбав товар (частини поливальних систем та систем зрощення для сільського та присадибного господарства, садові та промислові шланги, фітинги, садові інструменти, хомути для шлангів, муфти та інше) по цінах, обсягах згідно з умовами, що узгоджені в даному контракті. Відповідно до п. 3.2.1 контракту № 019PL, ціна, сортність та кількість товару на кожну поставку зазначаються в специфікаціях до даного контракту. В загальному випадку такою специфікацією є рахунок-фактура на партію товару. Позивачем з метою переміщення товару через митний кордон України було подано електронну митну декларацію від 19 серпня 2021 року №UA100380/2021/021128, в якій митна вартість товару визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), тобто за основним методом визначення митної вартості товарів. На підтвердження заявленої митної вартості товарів декларантом разом із митною декларацією надано до митного органу, зокрема наступні документи: пакувальний лист від 17 серпня 2021 року; рахунок-фактури (інвойс) № EX/HU/262/2021 від 17 серпня 2021 року; автотранспортну накладну № 897976 від 17 серпня 2021 року; сертифікат про походження товару № PL/MF/AN 0585714 від 17 серпня 2021 року; сертифікат з перевезення товару № PL/MF/AR 0166688 від 17 серпня 2021 року; загальну декларацію прибуття № 21UA141001202096Z3 від 17 серпня 2021 року; рахунок-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг № 116 від 17 серпня 2021 року; довідку про вартість транспортних витрат № 33 від 16 серпня 2021 року; прайс-лист виробника товару від 25 квітня 2020 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) № 019PL від 01 листопада 2019 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 15 листопада 2019 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 2 від 25 квітня 2020 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 3 від 14 травня 2020 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 4 від 03 червня 2020 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 5 від 03 липня 2020 року; договір про надання послуг митного брокера № ТД-12-11/19Б від 18 листопада 2019 року; договір про перевезення № 121119 від 12 листопада 2019 року; інформацію про позитивні результати державних видів контролю про застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів та іншими державними органами № 7408399 від 18 серпня 2021 року; копію митної декларації країни відправлення № 21PL331020E0763720 від 17 серпня 2021 року; характеристика товару №№ 18-1, 18-2 від 18 серпня 2021 року; заявка на перевезення вантажу № 21 від 11 серпня 2021 року; акт виконаних робіт про здійсненню транспортних послуг № 116 від 19 серпня 2021 року. Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої у митній декларації митної вартості товару, митний орган направив позивачеві електронне повідомлення, у якому зазначив, що під час контролю правильності визначення митної вартості було встановлено, що документи надані не в повному обсязі і містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Посилаючись на положення частин другої та третьої статті 53 МК, митний орган витребував у позивача наступні додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованих товарів: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; відомості щодо підтвердження вартості перевезення товару: заявку на перевезення, рахунки, відомості щодо залучення третіх осіб до перевезення; рахунок-проформу. Листом від 19 серпня 2021 року № 19-2 позивач проінформував митний орган про те, що усі документи, які на даний час є в наявності для оформлення ІМ 40 ДЕ від 19 серпня 2021 року №UA100380/2021/021128 надано у повному обсязі. 19 серпня 2021 року відповідачем прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № UA100380/2021/000389/2, яким митну вартість визначено за другорядним - резервним методом (№6) та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску, пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100380/2021/38072. Не погодившись з рішенням відповідача, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом. Задовольняючи позов у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню. Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів виходить з наступного. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування. Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно п. 23, 24 ч. 1 ст. 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. Статтями 49, 50 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. (ч. 1, 2 ст. 51 МК України). Згідно ч.1 - 3 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Частинами 1 - 2 статті 58 МК України визначено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч. 1 ст. 64 "Резервний метод" МК України). Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Згідно ч. 1 - 3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини 5 - 6 статті 53 МК України). Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч. 1 - 3 ст. 54 МК України). Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. В той же час частиною 6 зазначеної статті передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Частиною 1, 2 ст. 55 МК України передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (частина 12 статті 264 МК України). Отже митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом). При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість. Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Судом встановлено, позивачем до митного оформлення, було подано пакет документів, передбачених частиною другою статті 53 МК України, а саме: пакувальний лист від 17 серпня 2021 року; рахунок-фактури (інвойс) № EX/HU/262/2021 від 17 серпня 2021 року; автотранспортну накладну № 897976 від 17 серпня 2021 року; сертифікат про походження товару № PL/MF/AN 0585714 від 17 серпня 2021 року; сертифікат з перевезення товару № PL/MF/AR 0166688 від 17 серпня 2021 року; загальну декларацію прибуття № 21UA141001202096Z3 від 17 серпня 2021 року; рахунок-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг № 116 від 17 серпня 2021 року; довідку про вартість транспортних витрат № 33 від 16 серпня 2021 року; прайс-лист виробника товару від 25 квітня 2020 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) № 019PL від 01 листопада 2019 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 15 листопада 2019 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 2 від 25 квітня 2020 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 3 від 14 травня 2020 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 4 від 03 червня 2020 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 5 від 03 липня 2020 року; договір про надання послуг митного брокера № ТД-12-11/19Б від 18 листопада 2019 року; договір про перевезення № 121119 від 12 листопада 2019 року; інформацію про позитивні результати державних видів контролю про застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів та іншими державними органами № 7408399 від 18 серпня 2021 року; копію митної декларації країни відправлення № 21PL331020E0763720 від 17 серпня 2021 року; характеристика товару №№ 18-1, 18-2 від 18 серпня 2021 року; заявка на перевезення вантажу № 21 від 11 серпня 2021 року; акт виконаних робіт про здійсненню транспортних послуг № 116 від 19 серпня 2021 року. Вказані документи не містять у собі будь-яких розбіжностей чи недостовірних відомостей. Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача, наведені в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, про те, що в наданих до митного оформлення документах позивача, які підтверджують митну вартість товарів, є розбіжності, а також що в них відсутні всі відомості, що б підтверджували числові значення складових митної вартості. Так відповідачем, під час митного оформлення, не зазначено ні в запиті до позивача, ні в рішенні про коригування митної вартості які саме відомості не підтверджені наданими до митного оформлення документами, які саме документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, а також які документи містять розбіжності. Про наявність останніх зазначено митним органом лише під час розгляду справи в суді. У апеляційній скарзі апелянт зазначив, що судом першої інстанції не враховано, що прайс-лист не містить інформації щодо валюти розрахунку та умов поставки; до митного оформлення не надано рахунок-проформу; документально не підтверджена ( не включена) така складова митної вартості як витрати на навантаження/розвантаження, а також складова митної вартості як страхування; надані документи не містять відомостей щодо наявності/відсутності ліцензійних платежів за користування торгівельною маркою; декларація країни відправника надана без дотримання вимог ст.254 МК України. Колегія суддів вважає вказані доводи апелянта необґрунтованими з огляду на наступне. Щодо доводів апелянта про те, що прайс-лист не містить інформації щодо валюти розрахунку та умов поставки слід зазначити, що до переліку додаткових документів, визначених частиною 3 статті 53 МК України входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару. Водночас, положення цієї статті передбачають можливість надання на підтвердження митної вартості товарів не лише прайс-листа виробника, а й інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, до яких, зокрема, можна віднести й прайс-лист продавця товару. Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Отже, прайс-лист є документом довільної форми й чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись не лише виробником товару, а й продавцем у довільній формі на власний розсуд; наявність же чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо умов поставки, лише сама по собі не може свідчити про заниження митної вартості товарів (Аналогічна правова позиція викладена у постанови Верховного Суду від 29.04.2021 у справі № 815/2443/18). Стосовно посилань митниці на те, що до митного оформлення не надано рахунок-проформу, суд першої інстанції вірно зазначив, що таким рахунком є поданий позивачем до митного оформлення інвойс. Доказів того, що рахунок-проформа має бути за іншою формою чи має чітко встановлену форму відповідачем до суду не надано. Доводи апелянта про те, що документально не підтверджена (не включена) така складова митної вартості як витрати на навантаження/розвантаження, а також складова митної вартості як страхування також є необґрунтованими. Відповідно до п. 5 Контракту, умови поставки визначені FCA місто Олесно, Польща (Інкотермс-2010) або визначається додатковими письмовими угодами до контракту, або прямо вказуються в рахунках. Згідно офіційного тлумачення торговельних термінів Міжнародних правил торгівлі ІНКОТЕРМС термін FCA, або Франко перевізник (назва місця) означає, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Слід зазначити, що вибір місця постачання вплине на зобов`язання з навантаження й розвантаження товару в даному місці. Якщо постачання здійснюється в приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець за відвантаження товару відповідальності не несе. Зі змісту зазначеного терміну вбачається, що базис поставки на умовах FCA покладає зобов`язання по завантаженню на продавця. Отже, контрактом та встановленими ним умовами поставки FCA передбачено, що витрати на навантаження / завантаження несе продавець, а відтак позивач не несе будь-які витрати. З огляду на викладене доводи відповідача про те, що відсутні відомості щодо того, хто несе витрати за навантаження і як наслідок відсутня така складова митної вартості як витрати на навантаження є необґрунтованими. Апелянт також зазначив про не підтвердження позивачем такої складової митної вартості як страхування. З приводу наведеного колегія суддів, що якщо за твердженням декларанта страхування не здійснювалося, то декларант не повинен доводити цей факт: декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Водночас, якщо митниця стверджує, що страхування все ж таки здійснювалося (а значить витрати на страхування включаються до митної вартості), то митниця повинна довести наявність цього факту, чого відповідачем зроблено не було. Щодо доводів митниці про ненадання декларантом до митного оформлення доказів на підтвердження наявності/відсутності сплати ліцензійних платежів за користування торгівельною маркою BRADAS, суд першої інстанції вірно зазначив, що вказані платежі не включені до митної вартості, доказів зворотного відповідачем до суду не надано, з огляду на що, посилання відповідача на ці обставини, як підстави для коригування митної вартості є необґрунтованими. Визначення терміну поставки FCA не включає ліцензійні платежі за торгову марку, а роялті можуть виставлятись тримачем торгової марки, але до митної вартості такі витрати не мають відношення. Колегія суддів критично ставиться до інших виявлених відповідачем недоліків у документах, наданих позивачем та які не належать до документів, які підтверджують митну вартість товару, адже виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та допустимими доказами, та не викликають у суду сумнівів у достовірності визначеної позивачем митної вартості товару. Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що контролюючий орган не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар. Зі змісту спірного рішення слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості. Водночас, колегія суддів вважає, що позивач надав митному органу для митного оформлення імпортованого товару документи, згідно з переліком, визначеним ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, які ідентифікують оцінюваний товар, містять об`єктивні та достовірні дані, які підтверджують заявлену митну вартість товару. При цьому надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом. В той же час відповідачем ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанцій не надано жодних доказів недостовірності заявленої Товариством вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості. Колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено наявності передбачених частиною третьою чи четвертою ст. 53 Митного кодексу України підстав для витребування від позивача (декларанта) додаткових документів, а саме відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Отже, відповідачем не наведено переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідачем не надано до суду жодних належних та допустимих доказів того, що подані позивачем документи не дозволяли митному органу у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни. Крім того, як правильно зазначив суд першої інстанції, посилання відповідача на наявність у митного органу інформації про імпортування подібних (аналогічних) товарів за вищою митною вартістю є необґрунтованими, оскільки при здійсненні коригування митної вартості в рішенні про коригування митний орган обов`язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які ним використовувалися при визначенні митної вартості за відповідним методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості імпортованих позивачем товарів, відповідач повинен був навести конкретну інформацію та критерії, за якими він порівнював відповідних товар з тим, який був імпортований позивачем (період постачання, країну відправлення, умови поставки тощо). У спірних рішеннях про коригування митної вартості такі дані відсутні. З огляду на викладене у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 322 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 листопада 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя: Є.В. Чаку Судді: Н.М. Єгорова А.Ю.Коротких