Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 540/914/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 січня 2021 р.м. ОдесаСправа № 540/914/20 Головуючий в І інстанції: Ковбій О.В. Дата та місце ухвалення рішення: 15.09.2020 р. м. Херсон П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді доповідача Шеметенко Л.П. судді Стас Л.В. судді Турецької І.О. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Чорноморської митниці Держмитслужби на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко-Юг" до Чорноморської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA 508040/2020/000009/2 від 20.01.2020 року та картки відмови № UA 508040/2020/00014 від 20.01.2020 року, - В С Т А Н О В И В: У квітні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю «Ніко-Юг» звернулось до суду з адміністративним позовом до Чорноморської митниці Держмитслужби, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA 508040/2020/000009/2 від 20.01.2020 року та картки відмови № UA 508040/2020/00014 від 20.01.2020 року. В обґрунтування позовних вимог товариство посилалось на те, що з метою здійснення митного оформлення товару, ввезеного на митну територію України на виконання умов контракту № 09/05/2019/PL/UKR, укладеного 09.05.2019 року з компанією "ВорлдТрейд", позивачем до Чорноморської митниці Держмитслужби була подана митна декларація, в якій митну вартість товару визначено за першим методом ціною договору. На підтвердження митної вартості товару були надані всі належні підтверджуючі документи. Однак, митним органом було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 20.01.2020 року № UA 508040/2020/000009/2, обґрунтоване тим, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числове значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Позивач вважає такі висновки митного органу безпідставними та вважає, що товариством були надані митному органу всі необхідні документи, з яких являється за можливе встановити митну вартість товару, задекларовану підприємством. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 15.09.2020 року позов задоволено у повному обсязі. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Чорноморська митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи, неправильне застосування до спірних правовідносин норм матеріального та процесуального права, що призвело до невірного вирішення справи, просить скасувати рішення суду та прийняти нове про відмову у задоволені позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги Чорноморська митниця Держмитслужби зазначила, що декларантом заявлені неповні відомості про митну вартість товарів, надані документи містять розбіжності, а тому в ході виконання митним органом митних формальностей не виявилось за можливе підтвердити заявлену декларантом митну вартість товарів, оскільки складові митної вартості (фактурна вартість) достовірно документально не підтверджені. Апелянт зазначає, що митна вартість товарів, заявлена позивачем за основним методом (за ціною договору), не могла бути визнана митним органом, у зв`язку з чим, після проведених консультацій, відповідачем було правомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 09.05.2019 року ТОВ "Ніко-Юг" уклало контракт №09/05/2019/PL/UKR з компанією WorldTradeTomaszBiernacki, відповідно до якого визначено умови продажу фруктів, які знаходяться в пропозиції продавця в асортименті, кількості і цінах, вказаних у домовлених сторонами замовленнях. Відповідно до умов вказаного контракту, рахунку-фактури 3 МО/01/2020, транспортних документів, позивач отримав груші свіжі, сорту "Лукас", врожаю 2019 року. Для здійснення митного оформлення товару поставленого за вказаним контрактом позивачем через представника ФОП ОСОБА_1 до ВМО митного поста "Херсон - центральний" 20.01.2020 р. було подано митну декларацію №UA508040/2020/000400, відповідно до якої митна вартість товару визначена позивачем за ціною контракту склала 384212,84 грн. (373 612,84 грн. - вартість товару, 10600 грн. - вартість транспортування згідно довідки про транспортні витрати №133-20 від 16.01.2020 року). Разом із митною декларацією позивачем до митного оформлення були подані наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) від 09.05.2019 року №09/05/2019/PL/UKR, рахунок-фактура (інвойс) 03/МО/01/2020 від 14.01.2020 року, автотранспортна накладна б/н від 14.01.2020 року, фітосанітарний сертифікат EC/PL/0865288 від 14.01.2020 року, сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 PL/MF/AN 0511950 від 14.01.2020 року, документ, що підтверджує вартість перевезення товару №133-20 від 16.01.2020 року, договір про надання послуг митного брокера №36 від 21.11.2018 року, договір (контракт) про перевезення б/н від 13.01.2020 року, інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів №5052125 від 16.01.2020 року. При здійсненні перевірки вказаної митної декларації за допомогою автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (далі - АСАУР) виявлено ризики, а саме, сформовано перелік попереджень щодо декларанта та обов`язкових митних процедур, які полягали у необхідності посиленні контролю правильності визначення митної вартості товарів, витребуванні документів, які підтверджують митну вартість товарів та її складові. У зв`язку з наявністю розбіжностей та невідповідностей у поданих документах, на виконання п.5 ст.54 МК України та на підставі ч. 3 ст. 53 МК України відповідачем було запропоновано ТОВ "НІКО-ЮГ" надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) за наявності - платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 2) якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 3) копію митної декларації країни відправлення; 4) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 5) документи що підтверджують вартість перевезення; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Також, повідомлено декларанта, що згідно з п.6 ст. 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. У відповідь на повідомлення митного органу стосовно надання додаткових документів, позивачем додатково була надана експортна декларація країни відправлення. За наслідком розгляду поданих документів, відповідач дійшов висновку про те, що заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано у зв`язку з тим, що заявлено не повні відомості про митну вартість та складові митної вартості (фактурна вартість, транспортні витрати та витрати на страхування) достовірно документально не підтверджено, декларантом подано не всі документи для підтвердження митної вартості товарів, а документи надані для підтвердження митної вартості містять розбіжності. У зв`язку з вказаним, митним органом було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA508040/2020/000009/2 від 20.01.2020 року. В обґрунтування прийнятого рішення відповідач посилався на те, що пунктом 1 контракту від 09.05.2019 №09/05/2019/PL/UKR передбачено, що асортимент, кількість і ціни фруктів, які є предметом контракту, вказуються у домовлених сторонами письмових замовленнях, які є додатком до даного контракту. Однак такі письмові замовлення митниці не надано. Також митниця посилалась на те, що підпунктом 3.1 вищезазначеного контракту передбачено, що на підставі замовлення Покупця Продавець складає інвойс проформу та відправляє її Покупцю. В проформі повинна бути вказана загальна ціна окремої партії товару. Згадана проформа також не надана митниці. Пунктом 5.1 вищезазначеного контракту передбачено, що підставою для встановлення цін є цінник продавця. Вказаний документ також не наданий митниці. Зазначене, на думку відповідача, не дає можливості впевнитись в дійсності заявленого рівня фактурної вартості. Крім того у рішенні про коригування митної вартості товарів вказано, що серед документів для підтвердження транспортних витрат декларантом надано договір транспортно-експедиторських послуг № б/н від 13.01.2020 між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ "Ніко-Юг", а також "Довідку транспортно-експедиційних витрат" № 133-20 від 16.01.2020 року, проте, згідно наданої CMR б/н від 14.01.2020 року фактичне перевезення здійснювалось підприємством "V.V. Konotopov". Надані до митного оформлення документи не містять посилань на визначення ціни перевезення безпосереднім перевізником товару. Крім цього, серед документів наданих митниці для підтвердження заявленого рівня митної вартості відсутня інформація про те, що товар не страхувався покупцем, що може свідчити про приховування достовірної інформації щодо страхування товару. А, згідно правил Інкотермс 2010 на умовах поставки FCA, продавець зобов`язаний надати покупцю, на його прохання, на його ризик і за його рахунок (при наявності витрат) інформацію, необхідну для отримання страхування. Також митний орган посилався на те, що в додатково поданій декларації відправника № 20PL445010E0044925 від 15.01.2020 фактурна вартість товару в злотих (59644 PLN) не співпадає з вказаною вартістю (58694,59 PLN) в інвойсі 03/МО/01/2020 від 14.01.2020 року, а місце завантаження товару з графі 4 CMR не відповідає географічному пункту передачі товару за умовами поставки згідно контракту та комерційного інвойсу - згідно правил Інкотермс термін FCA означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Митниця також вказувала на те, що декларантом не подані усі необхідні додаткові документи, витребуванні в рамках положень статті 53 МКУ. У зв`язку із зазначеним, за результатами проведеної консультації, митну вартість товару №1 скориговано та визначено за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу - МД від 10.01.2020 № UA205030/2020/000410, а саме: 1,21 Дол. США/кг (числове значення митної вартості товару становить: 19500* 1.21= 23595 Дол. США). 20.01.2020 року відповідачем прийнято картку відмови № UA508040/2020/00014 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Суд першої інстанції, задовольняючи позов товариства, дійшов висновку, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого відповідно до ч.2 ст.77 КАС України покладено обов`язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не доведено, що заявлений позивачем метод визначення митної вартості товарів документально не підтверджено або надані позивачем документи містять розбіжності, які впливають на правильність визначення митної вартості. Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними та такими, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права, з огляду на наступне. Правовідносини щодо організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України врегульовані положеннями Митного кодексу України (далі МК України). Відповідно до ст.ст. 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. Згідно ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі. Статтею 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Відповідно до ч.5 ст.54 МК України, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Згідно з ч.6 ст.54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі, зокрема, неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у частині другій статті 53 цього Кодексу) та неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до положень ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: - декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Згідно приписів ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Стаття 57 МК України встановлює, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Частиною 2 ст.58 МК України визначено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Згідно з ч.4 ст.58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч.5 ст.58 МК України). Відповідно до положень ст.60 МК України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Таким чином, з аналізу положень Митного кодексу України вбачається, що митний орган здійснює контроль заявленої декларантом митної вартості шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості; має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості та в разі виникнення сумніву щодо правильності зазначеної митної вартості товару має повноваження витребувати додаткові документи, які дають змогу об`єктивно підтвердити заявлену декларантом митну вартість. Однак, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. В свою чергу, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом зокрема, у постановах від 13 лютого 2020 року (справа №812/1325/17), від 11 лютого 2020 року (справа №520/9544/18), від 12 лютого 2019 року (справа №808/1801/18), від 26 червня 2018 року (справа №814/1996/15), від 22 травня 2018 року (справа №808/178/16), від 23 жовтня 2018 року (справа №820/1761/17), в яких зазначено, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Як встановлено колегією суддів, обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної позивачем митної вартості товару, заявленому у спірному випадку до декларування, апелянт послався на те, що декларантом не подано всі документи, необхідні для визначення митної вартості товару, а в поданих декларантом документах містяться розбіжності. Так митний орган посилався на те, що декларантом не подано до митниці документи, наявність яких передбачена Контрактом від 09.05.2019 №09/05/2019/PL/UKR, а саме: письмові замовлення, в яких вказується асортимент, кількість і ціни фруктів, які є предметом контракту, інвойс-проформу, в якій вказується загальна ціна окремої партії товару, а також цінник продавця. Відсутність вказаних документів, на думку відповідача, не дає можливості впевнитись в дійсності заявленого рівня фактурної вартості. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказана обставина не може впливати на визначення митної вартості товарів. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений у ч.2 ст.53 МК України. Документи, на відсутність яких посилається митний орган, а саме, письмові замовлення та цінник продавця не є основними та обов`язковими документами, які підтверджують митну вартість товарів. Суд першої інстанції вірно зазначив, що можливість отримання ціннику в даному випадку не передбачена умовами договору. Колегія суддів вважає, що відсутність таких документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами. Неподання декларантом зазначених документів під час митного оформлення, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Крім того, слід зазначити, що комерційні документи - це документи, які дають вартісну, якісну та кількісну характеристику товару. Вартісна характеристика товару надається в рахунку-фактурі та у рахунку-проформі. Рахунок-фактура є видом комерційного рахунка, в якому зазначено суму, що повинна бути сплачена за товар. Рахунок-проформа, як правило, не містить вимоги щодо обов`язкової сплати та може виписуватися в таких випадках: товар поставляється на безоплатній основі; товар поставляється відповідно до договору, іншого, ніж договір купівлі-продажу; за товар повинна бути здійснена попередня оплата, тощо. При цьому, відповідно до п. 3 ч. 2 статті 53 МК України декларант має право подати митному органу для підтвердження заявленої митної вартості рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу). В даному випадку товар був об`єктом купівлі-продажу, а тому позивачем був наданий до митного органу саме рахунок-фактуру, який підтверджує вартість придбаного товару. З матеріалів справи вбачається, що зазначена в рахунку-інвойсі ціна товару повністю співпадає з ціною товару, вказаною в інших супровідних документах, та з ціною, яка була заявлена позивачем до декларування. В обґрунтування сумніву щодо правильності визначення декларантом митної вартості товару, митний орган також посилався на те, що серед документів наданих митниці для підтвердження заявленого рівня митної вартості відсутня інформація про те, що товар не страхувався покупцем, що може свідчити про приховування достовірної інформації щодо страхування товару. Митний орган зазначив, згідно правил Інкотермс 2010 на умовах поставки FCA, продавець зобов`язаний надати покупцю, на його прохання, на його ризик і за його рахунок (при наявності витрат) інформацію, необхідну для отримання страхування. З цього приводу колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до укладеного контракту від 09.05.2019 року №09/05/2019/PL/UKR поставка товару здійснюється на умовах FCA Інкотермс 2010. Згідно Інкотермс 2010 FCA (FreeCarrier/Франко перевізник) означає, що продавець здійснює передачу товару перевізнику чи іншій особі, номінованій покупцем, у власних приміщеннях чи в іншому обумовленому місці. Вказаний Базис поставки FCA Інкотермс 2010 покладає обов`язок на продавця по навантаженню товару на транспорт у місці відправлення та виконанню експортних митних процедур для вивезення товару. Згідно ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є також страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, однак лише у разі, якщо страхування здійснювалося. Таким чином, коли окреме страхування не здійснювалось, відсутні підстави для включення ймовірної суми такого страхування до складу митної вартості товарів. В даному випадку позивачем при митному оформленні товарів було подано митному органу довідку транспортно-експедиційних витрат від 16.01.2020 року № 133-20, в якій вказано суму транспортних витрат по доставці вантажу з Польщі до м/п Ягодин та до місця розвантаження м. Нова Каховка (Україна). При цьому, у вказаній довідці зазначено про те, що страхування товару не здійснювалось. З огляду на зазначене, враховуючи нездійсненням страхування товару, про що позивачем повідомлено митний орган шляхом подання документів, які містять інформацію стосовно зазначеного питання, посилання відповідача в обґрунтування прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови на відсутність документів, що підтверджують страхування вантажу є безпідставним та необґрунтованим. У рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач також посилався на наявність розбіжностей у відомостях щодо вартості товару в злотих, вказаними в інвойсі та відомостями, вказаними в декларації країни-відправника. Відповідач зазначив, що фактурна вартість товару в декларації країни відправника від 15.01.2020 року № 20PL445010E0044925 становить 59644 PLN, тоді як в інвойсі від 14.01.2020 року №03/МО/01/2020 вказана вартість 58694,59 PLN. Судом першої інстанції вірно встановлено, що вказане відповідачем значення "59644,00" у декларації країни відправника від 15.01.2020 року № 20PL445010E0044925 не є фактурною вартістю експортованого товару, а є її статистичною вартістю. Суд вірно зазначив, що порядок визначення статистичної вартості регулюється законодавством країни експортера та в даному конкретному випадку не може бути предметом дослідження Чорноморської митниці Держмитслужби. При цьому, слід зазначити, що статистична вартість є приблизною теоретичною вартістю товарів на час і в місці, коли вони залишають територію держави-члена, в якій вони знаходились на момент впуску в митну процедуру, а тому не може враховуватись митними органами України при визначенні фактурної вартості імпортованого товару. У рішенні про коригування митної вартості товарів вказано, що серед документів для підтвердження транспортних витрат декларантом надано договір транспортно-експедиторських послуг № б/н від 13.01.2020 між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ "Ніко-Юг", а також "Довідку транспортно-експедиційних витрат" № 133-20 від 16.01.2020 року, проте, згідно наданої CMR б/н від 14.01.2020 року фактичне перевезення здійснювалось підприємством "V.V. Konotopov". Надані до митного оформлення документи не містять посилань на визначення ціни перевезення безпосереднім перевізником товару. В ході розгляду справи встановлено, що разом із митною декларацією позивач, серед документів, підтверджуючих заявлену ним митну вартість товару, надав і транспортні (перевізні) документи: автотранспортна накладна б/н від 14.01.2020 року, документ, що підтверджує вартість перевезення товару №133-20 від 16.01.2020 року, договір (контракт) про перевезення б/н від 13.01.2020 року. В свою чергу, Митним кодексом України не визначено вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, а тому такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.09.2019 року у справі №815/2501/18, від 22.08.2019 року у справі №810/2784/18, яка підлягає врахуванню у спірних правовідносинах. ТОВ "Ніко-Юг" також надало суду першої інстанції копію договору №4/20 від 01.01.2020 року про надання транспортно-експедиційних послуг, укладений між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ "Ніко-Юг". Відповідно п.1.1 договору замовник (ТОВ "Ніко-Юг") замовляє, а експедитор (ФОП ОСОБА_2 ) надає послуги з міжнародних і внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом, а також по організації таких перевезень. Відповідно договору перевізник здійснює перевезення власним автотранспортом, надає експедиторські послуги (планування, перевезень, підбір та надання необхідного транспорту). Також умовами вказаного договору визначено, що залучення інших експедиторів здійснюється у разі, коли Експедитор не має можливості здійснити перевезення власним транспортом. Конкретні умови кожного замовлення зазначаються у заявці замовника і узгоджуються з експедитором (п.1.3 договору). Відповідна заявка, яка згідно з умовами договору встановлює конкретні умови замовлення, надана позивачем при митному оформленні товару та містить необхідну для здійснення транспортування інформацію. На виконання вимог суду першої інстанції позивач також надав докази виконання Експедитором послуг за укладеним договором, а саме, надав акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №133-20 від 20.01.2020 року, рахунок №133-20 від 20.01.2020 року та платіжне доручення, яким цей рахунок оплачено. З огляду на надані докази, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що отримання послуг перевезення товару за договором №4/20 від 01.01.2020 року підтверджено наданою позивачем первинною бухгалтерською документацією, а можливість залучати до виконання послуг за договором третіх осіб прямо передбачена його умовами. При цьому, зі змісту укладеного позивачем із ФОП ОСОБА_2 договору на надання транспортно-експедиційних послуг встановлено, що за результатами виконання послуг з перевезення замовнику надається два документа: рахунок-фактура та товарно-транспортна накладна. Надання замовнику додаткових документів, в разі виконання транспортування силами третіх осіб договором не передбачено. Наявні, як у замовника послуг за умовами зазначеного вище договору, документи і були надані позивачем митниці для митного оформлення товару. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав вважати наявними в позивача додаткові документи щодо взаємовідносин з перевізником "V.V.Konotopov", отже й вимоги митного органу про надання таких документів для підтвердження заявленого рівня митної вартості є необґрунтованими. При цьому, слід звернути увагу на те що у наданих документах щодо перевезення товару, в тому числі і у заявці від 13.01.2020 року та довідці про вартість перевезення товару №133-20 від 16.01.2020 року інформація про транспортний засіб, яким здійснювалось перевезення товару, його номер, прізвище водія, місце та час завантаження повністю збігається. Надані позивачем довідка про вартість перевезення товару №133-20 від 16.01.2020 року, автотранспортна накладна б/н від 14.01.2020 року, рахунок №133-20 від 20.01.2020 року та платіжне доручення № 1252 від 29.01.2020 року є належними документами, які підтверджують вартість послуг з перевезення, наданих позивачу. В свою чергу, залучення Експедитором ФОП ОСОБА_2 , з яким позивач мав відносини з транспортного експедирування товару, інших осіб для фактичного здійснення такого перевезення, за умови наявності належним чином оформленої документації у підтвердження вартості перевезення товару, не може бути підставою для коригування митної вартості товару. Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що не є підставою для коригування митної вартості товару доводи відповідача щодо невідповідності місця навантаження товару умовам, зазначеним в договорі поставки, оскільки надані позивачем документи щодо транспортування товару, в тому числі, щодо вартості такого транспортування, визначають місце завантаження товару м. Нові Швейки, тобто транспортні (перевізні) документи суперечностей не містять. За наслідком розгляду справи колегія суддів дійшла висновку, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Натомість, контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Колегія суддів зазначає, що навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі митного органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення митного органу є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки позивачем надано усі передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товарів, що ввозяться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу. Натомість, митним органом не доведено правомірності оскаржуваного рішення, не спростовано дійсність поданих до митного оформлення документів, достовірність і об`єктивність зазначених відомостей, не доведено наявності підстав для витребування від позивача (декларанта) додаткових документів, а також застосування другорядного методу визначення митної вартості товарів, не надано доказів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не дотримано передбаченого ст. 57 МК України порядку визначення митної вартості товару. Отже, позовні вимоги ТОВ «Ніко-Юг» про визнання протиправним та скасування рішення Чорноморської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA 508040/2020/000009/2 від 20.01.2020 року та картки відмови № UA 508040/2020/00014 від 20.01.2020 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню. З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно встановлено обставини у справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення. За таких обставин підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Чорноморської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду. Судове рішення складено у повному обсязі 14.01.2021 р. Суддя доповідач: Л.П. Шеметенко Суддя: Л.В. Стас Суддя: І.О. Турецька