Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 600/2573/24-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 600/2573/24-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Брезіна Т.М. Суддя-доповідач - Гонтарук В. М. 03 березня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гонтарука В. М. суддів: Моніча Б.С. Білої Л.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чернівецької митниці на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року (ухвалене в м. Чернівці) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПРОФСЕРВІС" до Чернівецької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, В С Т А Н О В И В : позивач звернувся до суду з позовом до Чернівецької митниці про визнання протиправним та скасування рішення. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року позов задоволено. Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Позивач своїм правом, передбаченим, ст.ст. 300, 304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу. Сьомий апеляційний адміністративний суд, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що 09.01.2023 між Commer International LTP (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпрофсервіс" (Покупець) укладено контракт №1, згідно якого Продавець зобов`язується передати Покупцеві, а Покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити його вартість відповідно до умов цього договору. 30.01.2023 до контракту №1 складено додаткову угоду №1, а 01.09.2023 р. додаткову угоду №2. До контракту №1 від 09.01.2023 р. складено специфікації: №1 в сумі 60000 євро; №2 в сумі 55000 євро; №3 в сумі 2500 євро; №4 в сумі 30000 євро; №5 в сумі 50000 євро. (а.с. 8-18). 26.12.2023 р., 02.01.2024 р., 10.01.2024 р., 15.01.2024 р. та 19.01.2024 р. позивачем було подано до Чернівецької митниці митні декларації, якими було задекларовано для митного оформлення товар, а саме технічну сіль: №23UA408020077476U1; №23UA408020002575U0; №24UA408020003223U1; №24UA408020002574U1; №23UA408020077475U2; №23UA408020077477U0; №24UA408020001740U2; №24UA408020001741U1; №24UA408020000305U7; №24UA408020000305U6. До вказаних митних декларації було додано: контракт від 09.01.2023 р. №1 та додаткову угоду; рахунки-фактури (інвойс); автотранспортні накладні CMR; сертифікати про походження товару; специфікації до контракту; договори перевезення товару; документи вартості перевезення товару; рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг; банківські платіжні документи, що стосуються товару; пакувальні листи. (а.с. 22-29, 33-40, 44-51, 56-63, 67-78, 82-93, 98-105, 109-116, 121-128, 132-143). За результатами розгляду поданих митних декларацій та доданих до них документів Чернівецькою митницею винесено оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів №UА408000/2023/000756/2 від 26.12.2023 р., №UА408000/2024/000047/2 від 15.01.2024 р., №UА408000/2024/000059/2 від 19.01.2024 р., №UА408000/2024/000046/2 від 15.01.2024 р., №UА408000/2023/000755/2 від 26.12.2023 р., №UА408000/2023/000754/2 від 16.12.2023 р., №UА408000/2024/000036/2 від 10.01.2024 р., №UА408000/2024/000035/2 від 10.01.2024 р., №UА408000/2024/000010/2 від 03.01.2024 р., №UА408000/2024/000011/2 від 03.01.2024 р., та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА408020/2023/002448 від 26.12.2023 р., №UА408020/2024/000090 від 15.01.2024 р., №UА408020/2024/000115 від 19.01.2024 р., №UА408020/2024/000089 від 15.01.2024 р., №UА408020/2023/002446 від 26.12.2023 р., №UА408020/2023/002450 від 16.12.2023 р., №UА408020/2024/000063 від 10.01.2024 р.; №UА408020/2024/000062 від 10.01.2024 р., №UА408020/2024/000014 від 03.01.2024 р., №UА408020/2024/000015 від 03.01.2024 р. (а.с. 19-21, 30-32, 41-43, 52-55, 64-66, 79-81, 94-97, 106-108, 117-120, 129-131). Вважаючи вказані рішення протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне. Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі МК України). Згідно зі ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. За правилами статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. У відповідності до ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Згідно з ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Відповідно до вимог ч.ч. 1 та 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Згідно з ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Відповідно до частин 1-3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Згідно з частинами 6 та 7 статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Положеннями частин другої та третьої статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України). За приписами частини восьмої статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Водночас, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 07.05.2020 у справі № 826/10527/17. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України (ст. 53) заборонено, проте надання документів, які підтверджують митну вартість товарів, що визначені частиною другою статті 53 МК України, є обов`язком декларанта. До таких документів які підтверджують митну вартість товарів відносять зокрема такі документи як рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), банківські платіжні документи, або інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що стосуються оцінюваного товару та які підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Відповідно до ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. З матеріалів справи вбачається, що позивач подав до Чернівецької митниці Держмитслужби України митні декларації №23UA408020077476U1; №23UA408020002575U0; №24UA408020003223U1; №24UA408020002574U1; №23UA408020077475U2; №23UA408020077477U0; №24UA408020001740U2; №24UA408020001741U1; №24UA408020000305U7; №24UA408020000305U6. До вказаних митних декларації було додано: контракт від 09.01.2023 р. №1 та додаткову угоду; рахунки-фактури (інвойс); автотранспортні накладні CMR; сертифікати про походження товару; специфікації до контракту; договори перевезення товару; документи вартості перевезення товару; рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг; банківські платіжні документи, що стосуються товару; пакувальні листи. За результатами розгляду зазначених вище митних декларацій та доданих до них документів відповідачем прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та, відповідно, винесено картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Приймаючи оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів митний орган виходив із того, що подані позивачем документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності. Згідно з ч. 4 ст. 9 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень. Однак ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не доведено, що виявлені ним у поданих декларантом документах розбіжності дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості. Поряд з цим, згідно обставин справи, декларантом вартість товару була визначена відповідно до основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Щодо доводів відповідача визначених у оскаржуваних рішеннях стосовно неможливості встановити здійснення оплати за партію, що оформлюється, суд зазначає наступне. Фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена договором (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені). Суд зазначає, що суперечності між відомостями стосовно вартості товару, зазначеними у банківському платіжному документі та в інвойсі не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що умови і обставини оплати оцінюваного товару у взаємозв`язку з тими доказами, що подавались позивачем до митного контролю, не давали обґрунтованих підстав вважати, що позивачем заявлені неповні чи недостовірні відомості про вартість оцінюваного товару. Даючи оцінку доводам апелянта щодо не надання до митних декларацій документів з оплати навантажувальних робіт, внутрішніх перевезень, експортного мита, митного збору, податків суд зазначає, що згідно контракту №1 від 09.01.2023 поставка товару здійснюється на умовах "FCA BURGAS-Incoterms 2010", колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до офіційного тлумачення торговельних термінів Міжнародних правил торгівлі Інкотермс термін FCA, або Франко перевізник (...назва місця) означає, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Зі змісту зазначеного терміну вбачається, що базис поставки на умовах FCA покладає зобов`язання по завантаженню на продавця. Відповідальність знімається з відправника вантажу в той момент, коли він передає товар перевізнику, найманому покупцем. Подальші ризики щодо транспортування вантажу покупець несе самостійно. При цьому всі експортні формальності та мита має здійснити та сплатити продавець, а витрати на імпортне оформлення залишаються на покупці. Таким чином, обов`язок щодо завантаження товару на умовах FCA покладено на продавця, а також продавець зобов`язаний сплатити експортні витрати, тому такі складові митної вартості товару у даному випадку не потребують додаткового підтвердження. Колегія суддів критично ставиться до доводів апелянта щодо відсутності реквізитів договору на транспортно-експедиційне обслуговування в рахунках на оплату транспортування товару, оскільки вказані недоліки не вказують на недостовірні відомості про вартість оцінюваного товару, оскільки до митних декларацій позивачем було надано митному органу відповідні договори на транспортно-експедиційне обслуговування, що не заперечується відповідачем. Також суд зазначає, що згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 31 травня 2019 року по справі №804/16553/14, законом не визначено доказ (докази), виключно якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення. Митним кодексом України не визначено вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом для підтвердження витрат на перевезення. Як вбачається з оскаржуваних рішень, декларантом до митних декларацій були додані наступні документи: автотранспортні накладні, рахунок-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги, документи, що підтверджують вартість перевезення вантажу, договір про перевезення, платіжні доручення на оплату транспортних витрат. Натомість, враховуючи прийняття оскаржуваних рішень, вбачається, що названим документам належної оцінки відповідачем не надано. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає безпідставними твердження відповідача у зазначеній вище частині оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів та вважає таку позицію митного органу не обґрунтованою. Суд погоджується з твердженням позивача про подання ним разом з митною декларацією до митного органу усіх належних документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, та, відповідно, про безпідставність висновку відповідача про те, що надані позивачем документи містять розбіжності і не підтверджують заявлену за ціною договору митну вартість товару. Суд зауважує, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі №815/3451/16, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16, від 10.10.2019 у справі №809/1469/16. Таким чином, відповідачем не доведено того, що позивачем під час митного декларування товару подано не усі основні документи, що підтверджують митну вартість товару, а вказано на необхідність подання додаткових документів, конкретність яких саме не вказано. Таким чином, відповідачем не доведено розбіжності, в поданих для митного оформлення документах, та який вони мають вплив на правильність визначення митної вартості, що передбачено ч.3 ст.53 МК України, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та яких саме відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, або підлягає сплаті за товар, не вистачає. Суд наголошує, що митний орган зобов`язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 по справі №1140/3242/18 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей. За результатами встановлених судом обставин справи, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. Суд вважає, що відповідач на основі наданих позивачем документів міг встановити митну вартість та вбачає прямий зв`язок між наданими доказами та обставинами, що доказуються. Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. Будь-яких інших доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведених позивачем розрахунків митної вартості товару за ціною договору, митним органом не надано. Крім того, відповідач не надав доказів неможливості застосування кожного з попередніх методів при визначенні митної вартості ввезеного позивачем товару. Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості не можна вважати правомірними, а тому суд вбачає підстави для їх скасування. Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд У Х В А Л И В : апеляційну скаргу Чернівецької митниці залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Гонтарук В. М. Судді Моніч Б.С. Біла Л.М.