Постанова Дніпровський апеляційний суд № 183/4081/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/826/22 Справа № 183/4081/20 Суддя у 1-й інстанції - Сорока О.В. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 квітня 2022 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого Городничої В.С., суддів Лаченкової О.В., Петешенкової М.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у м.Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2021 року у цивільній справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов`язаних з регламентною виплатою в порядку регресу, - В С Т А Н О В И Л А: У липні 2020 року позивач - МТСБУ звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 16 вересня 2016 року сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю водія ОСОБА_1 , який керуючи автомобілем КАМАЗ, н/з НОМЕР_1 , скоїв зіткнення з автомобілем RENAULT, н/з НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 . Внаслідок цього транспортним засобам нанесені механічні пошкодження та заподіяні матеріальні збитки. Постановою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2017 року по справі № 183/5265/16 водія ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КупАП. Відповідно до звіту № 6317/4 про оцінку транспортного засобу від 16 вересня 2016 року (дата завершення звіту 10 листопада 2016 року), складеного оцінювачем ОСОБА_3 ПРАТ СК «ВУСО», до якого звернувся позивач для врегулювання ситуації за договором, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля RENAULT, н/з НОМЕР_2 , становить 101 119,08 грн. Зазначена шкода особисто винуватцем ДТП ОСОБА_1 не була відшкодована потерпілій особі. На дату скоєння цієї пригоди відповідач не мав чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У зв`язку з настанням події, передбаченої п. п. "а" п. 41.1 ст. 41 Закону, Моторне (транспортне) страхове бюро України здійснило регламентну виплату потерпілій особі в розмірі 87 642,23 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1262597 від 13 грудня 2017 року, а також сплатило ПРАТ СК «ВУСО» витрати за збір документів по справі та проведення огляду пошкодженого автомобіля в сумі 1 300,00 грн., тобто всього витрати склали 88 942,23 грн. При цьому, Моторне (транспортне) страхове бюро України отримало право вимоги до винуватця ДТП, який не застрахував цивільно-правову відповідальність, в розмірі понесених фактичних витрат в порядку зворотної вимоги (регресу). Однак, відповідачем в добровільному порядку витрати відшкодовані не були, Моторне (транспортне) страхове бюро України змушене звернутись до суду. На підставі викладеного, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 понесені витрати у розмірі 88 942,23 грн, а також покласти на нього судові витрати. Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2021 року в задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі. Не погодившись з таким рішенням, Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулось до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на незаконність, необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а також неправильне встановлення обставин, які мають значення для справи. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що позивач звернувся до суду з позовом у межах строків позовної давності, оскільки початком строку позовної давності слід рахувати момент виплати відшкодування потерпілому, тобто з 18.12.2017 року, а не з 16.09.2016 року, як було зазначено судом, а тому доводи суду про пропущення строку позовної давності є необґрунтованими, оскільки позивач звернувся до суду 28.07.2020 тобто в межах строку позовної давності. Відповідач правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу, передбаченим ст. 360 ЦПК України, не скористався. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності, суд першої інстанції помилково вважав, що такий строк сплив, з наступних підстав. У ЦК України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 цього кодексу). Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав. Загальна позовна давність встановлена тривалістю 3 роки (ст. 257 ЦК України). Відповідно до ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом, перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1ст.261 ЦК України). Відповідно до ч. 6 ст. 261 ЦК України за регресними зобов`язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов`язання. Оскільки страхове відшкодування потерпілій у ДТП особі виплачене МТСБУ 18.12.2017 року, перебіг строку позовної давності необхідно обчислювати саме з цієї дати. З матеріалів справи вбачається, що МТСБУ звернувся до суду за допомогою поштового зв`язку 22 липня 2020 року, тобто у межах трирічного строку. Судом встановлено, що 16 вересня 2016 року о 18 годині 10 хвилин сталася дорожньо-транспортна пригода на вул. Козинця, с. Спаське, Новомосковського району Дніпропетровської області, в якій водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем КАМАЗ, д/н НОМЕР_1 , здійснюючи маневр ліворуч, виїхав на смугу зустрічного руху, де скоїв зіткнення з автомобілем RENAULT, д/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Постановою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2017 року по справі № 183/5265/16 ОСОБА_1 визнано винним у скоєні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с. 8). Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на момент ДТП застрахована не була. Представник за довіреністю власника автомобіля RENAULT, д/н НОМЕР_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 звернувся до Моторно (транспортного) страхового бюро України із заявою про відшкодування заподіяної шкоди, до якої було додано копію полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/6375679 терміном дії з 29.01.2016 р. до 28.01.2017 р. Відповідно до звіту № 6317/4 про оцінку транспортного засобу від 16 вересня 2016 року (дата завершення звіту 10 листопада 2016 року), складеного оцінювачем ОСОБА_3 ПРАТ СК «ВУСО», до якого звернувся позивач для врегулювання ситуації за договором, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля RENAULT, н/з НОМЕР_2 , становить 101 119,08 грн (а.с. 20-27). Моторно (транспортне) страхове бюро України здійснило виплату страхового відшкодування ОСОБА_5 в розмірі 87 642,23 грн, що підтверджується копією платіжного доручення від 13 грудня 2017 року № 1262597 (а.с. 39). 13.12.2017 року та 17 грудня 2018 року ОСОБА_1 було направлено претензії про регресні вимоги про компенсацію витрат, однак відповідачем витрати не сплачені (а.с. 40-41). Як на підставу позовних вимог, Моторне (транспортне) страхове бюро України посилалося на те, що ОСОБА_1 на момент настання ДТП не мав чинного договору обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а після виплати суми страхового відшкодування на користь потерпілої особи, у позивача виникло право вимоги до відповідача про відшкодування завданої шкоди (в порядку регресу). Частиною першою статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Згідно зі статтею 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Деліктне зобов`язання виникає з факту завдання шкоди (зокрема, майнової) і триває до моменту її відшкодування потерпілому в повному обсязі особою, яка завдала шкоди (статті 11, 599, 1166 ЦК України). Сторонами деліктного зобов`язання зазвичай виступають потерпілий (кредитор) і заподіювач шкоди (боржник). Разом з тим, правила регулювання таких зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо заподіювачем, а іншою особою за умови, що законом передбачено такий обов`язок іншої особи, хоч вона шкоди й не заподіювала. Статтею 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Статтею 21 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено заборону експлуатації транспортного засобу на території України без чинного поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Разом з тим вказаним Законом передбачені випадки виплати відшкодування шкоди потерпілим у разі використання транспортного засобу власником, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Згідно зі статтею 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі. Відповідно до положень частини першої статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик або МТСБУ відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Згідно з підпунктом 38.2.1. пункту 38.2. статті 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону. Отже, законом встановлено порядок стягнення коштів, виплачених МТСБУ на відшкодування шкоди особі потерпілій у ДТП, саме в порядку регресу, якщо така шкода спричинена власником транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Матеріали справи свідчать про те, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на момент ДТП, яка сталася 16 вересня 2016 року, застрахована не була. Відповідно до звіту № 6317/4 про оцінку транспортного засобу від 16 вересня 2016 року (дата завершення звіту 10 листопада 2016 року), складеного оцінювачем ОСОБА_3 ПРАТ СК «ВУСО», до якого звернувся позивач для врегулювання ситуації за договором, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля RENAULT, н/з НОМЕР_2 , становить 101 119,08 грн. Моторно (транспортне) страхове бюро України здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 87 642,23 грн, що підтверджується копією платіжного доручення від 13 грудня 2017 року № 1262597. Встановивши факт настання події, передбаченої підпунктом «а» частини 41.1 статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», внаслідок якої позивач здійснив виплату відшкодування потерпілій особі шкоду, заподіяну в результаті пошкодження транспортного засобу потерпілого, з урахуванням вимог статті 1191 ЦК України, суд першої інстанції дійшов, обґрунтованого висновку про наявність у позивача, після проведеної виплати потерпілій особі, права зворотної вимоги до відповідача, у зв`язку з чим з останнього на користь МТСБУ підлягає стягненню в порядку регресу виплачена сума страхового відшкодування у розмірі 87 642,23 грн. Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь МТСБУ витрати за збір документів та проведення огляду автомобіля в сумі 1 300 грн задоволенню не підлягають, оскільки МТСБУ не надано будь-які належні та допустимі докази на підтвердження понесення таких витрат. Доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, колегія суддів апеляційного суду погоджується з доводами апеляційної скарги та приймає їх до уваги, та вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково. Встановлені судом обставини, а також наявні в матеріалах докази дають підстави для скасування оскарженого рішення суду з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог на підставі п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України. Оскільки позовні вимоги задоволено, на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 на користь МТСБУ підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам у сумі 5 178,28 грн (2 071,31 грн - за подання позову, 3 106,97 грн - за подання апеляційної скарги). Керуючись ст. ст.259,367,374,376,381,382,384 ЦПК України, колегія суддів , - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України - задовольнити. Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2021 року - скасувати. Позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов`язаних з регламентною виплатою в порядку регресу - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України понесені витрати у розмірі 87 642,23 грн. В іншій частині позову - відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України понесені судові витрати у розмірі 5 178,28 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: В.С. Городнича Судді: О.В. Лаченкова М.Ю. Петешенкова