Постанова Львівський апеляційний суд № 457/490/23

Справа № 457/490/23 Головуючий у 1 інстанції: Грицьків В.Т. Провадження № 22-ц/811/1353/23 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 січня 2024 року м.Львів Справа № 457/490/23 Провадження № 22ц/811/1353/23 Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Приколоти Т.І., суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В., секретар Іванова О.О. розглянув апеляційну скаргуОСОБА_1 на рішення Трускавецького міського суду Львівської області, ухвалене у м. Трускавці 27 квітня 2023 року у складі судді Грицьківа В.Т., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, - встановив: 29 березня 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Серії НОМЕР_1 йому належить транспортний засіб Volkswagen Passat, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , 2011 року випуску. Вказує, що 27 грудня 2021 року його автомобіль зазнав значних механічних ушкоджень внаслідок ДТП, у зв`язку з чим йому завдано майнову шкоду. Постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28 січня 2022 року у справі № 442/116/22 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Стверджує, що діями ОСОБА_1 йому (позивачу) завдано майнову шкоду у розмірі 245 204,50 грн., що підтверджується звітом №863/22 про оцінку автомобіля Volkswagen Passat з додатками. Вказує, що цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_1 на час ДТП застрахованою не була. Наказом МТСБУ вирішено відшкодувати йому (позивачу) шкоду, заподіяну в результаті ДТП. Зазначає, що у вересні 2022 року МТСБУ перерахувало йому ( ОСОБА_2 ) 111 854, 50 грн., що стверджується випискою з його (позивача) карткового рахунку від 27 березня 2023 року. Посилається на те, що залишок невиплаченої суми відшкодування перед ним (позивачем) становить 133 350 грн. Вважає, що у відповідача виник обов`язок щодо сплати різниці між виплаченою МТСБУ сумою відшкодування та фактично завданою йому ( ОСОБА_2 ) майновою шкодою із врахуванням інфляційних втрат та трьох відсотків річних у зв`язку з порушенням ним грошового зобов`язання. Просить позов задовольнити. Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 27 квітня 2023 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 майнову шкоду у розмірі 133 350 грн., три відсотки річних від простроченої суми боргу - 5 008,84 грн. та інфляційні втрати - 38 017,26 грн., всього: 176 376,10 грн. проведено розподіл судових витрат. Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 . Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, таким, що винесене з порушенням норм матеріального права. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Вказує, що позивач посилається у своїй позовній заяві на те, що його (відповідача) діями завдано майнову шкоду у розмірі 245 204,50 грн., що підтверджується звітом №863/22 про оцінку транспортного засобу марки Volkswagen Passat, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . Відповідно до виписки з карткового рахунку позивача від 27 березня 2023 року, Моторне (транспортне) страхове бюро України у вересні 2022 року перерахувало позивачу 111 854,50 грн. (з урахуванням комісії за зарахування коштів у розмірі 50 грн). Позивач вважав, що станом на день звернення до суду залишок невиплаченої суми становив 133 350 грн. Зазначає, що позивач для обґрунтування позовних вимог посилався на Звіт №863/22 про оцінку транспортного засобу, складений ФОП ОСОБА_4 , однак, не вказав у позовній заяві на те, що у звіті визначено вартість транспортного засобу на момент ДТП - 245 204, 50 грн. тавизначено вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу - 513 730, 98 грн. Стверджує, що саме ці розрахунки експерта були основними для визначення розміру регламентної виплати. Посилається на ст. ст. 22, 40 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вказує, що для визначення розміру шкоди МТСБУ залучило суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 . Відповідно до Звіту №863/22 від 21 березня 2022 року, складеного ФОП ОСОБА_4 , вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу позивача становила 513 730,98 грн. Оскільки вартість відновлювального ремонту перевищувала дійсну ринкову вартість автомобіля, відновлювальні роботи проводити було недоцільно, тому вартість відновлювального ремонту прийнята рівною ринковій вартості автомобіля на момент дослідження, без врахування аварійних пошкоджень, та становила 245 204,50 грн.Зазначає, що МТСБУ здійснило виплату відшкодування позивачу в розмірі 111 904,50 грн. На підставі цього вважає, що МТСБУ виконало покладений на нього законом обов`язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної з його (відповідача) вини як власника транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Стверджує, що виконання МТСБУ зобов`язання по виплаті відшкодування звільняє його ( ОСОБА_1 ), як винуватця ДТП від обов`язку відшкодування шкоди позивачу. Вказує, що позивач отримав регламентну виплату від МТСБУ у розмірі 111 904,50 грн. та у його власності перебуває пошкоджений у ДТП транспортний засіб, вартість якого МТСБУ визначило у розмірі 133 300 грн. Розмір регламентної виплати у розмірі 111 904, 50 грн. МТСБУ розрахувало виходячи з різниці вартості транспортного засобу до ДТП (245 204, 50 грн.)та вартості транспортного засобу після ДТП (133 300 грн.), що не було враховано судом першої інстанції. Вважає, що позивач безпідставно подав позов до суду про стягнення з нього (відповідача) 133 350 грн. (вартість транспортного засобу після ДТП) як залишок невиплаченої суми відшкодування.Позивач не надав доказів звернення до нього ( ОСОБА_1 ) щодо відшкодування заподіяної шкоди, а самостійно повідомив МТСБУ про ДТП та звернувся із заявою до МТСБУ про отримання регламентної виплати, що свідчить про те, що він погодився із розрахованою регламентною виплатою. Вказує, що про розмір страхового відшкодування йому стало відомо під час ознайомлення з копією позовної заяви (3 травня 2023 року). Зазначає, що від МТСБУ про розмір страхового відшкодування він дізнався у вересні 2022 року. МТСБУ направило йому лист від 21 вересня 2022 року за №3-016/20944, яким повідомлено його (відповідача) про те, що визначено розмір заподіяної шкоди та здійснено регламентну виплату позивачу. МТСБУ запропонувало йому у добровільному порядку компенсувати зазначені витрати. Вважає безпідставним нарахування трьох відсотків річних від простроченої суми та інфляційних втрат на суму 133 350 грн., починаючи з 27 грудня 2021 року. Стверджує, що між ним (відповідачем) та МТСБУ укладено договір №82823/2368 про порядок повернення коштів, відповідно до якого він ( ОСОБА_1 ) частинами щомісячно виплачує витрати, понесені МТСБУ. Належно повідомлені про час і місце розгляду справи сторони в судове засідання не з`явилися, заяв про відкладення розгляду справи не подали. Розгляд справи проведено у їх відсутності. Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не проводиться. Датою ухвалення рішення, прийнятого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити. Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України постанова у справі про адміністративне правопорушення , яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, який, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої прийнята постанова, лише в питанні чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову. Встановлено, що позивач є власником колісного транспортного засобу Volkswagen Passat, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , 2011 року випуску. 27 грудня 2021 року ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом Fiat Doblo, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , допустив зіткнення з автомобілем Volkswagen Passat, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . Постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28 січня 2022 року у справі № 442/116/22 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-2, ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення. Із звіту №863/22 вбачається, що позивачу завдано майнову шкоду в розмірі 245 204,50 грн., що дорівнює ринковій вартості автомобіля на час ДТП без урахування отриманих пошкоджень. На час ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_1 застрахованою не була. МТСБУ у вересні 2022 року згідно наказу № 3/8622 від 20 вересня 2022 року у справі № 82823 перерахувало позивачу кошти в розмірі 111 854, 50 грн., що стверджується випискою з карткового рахунку позивача у АТ КБ «ПриватБанк» від 27 березня 2023 року. Оскаржуване рішення суду першої інстанції мотивоване наступним. Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно із ст. 1187 цього Кодексу шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Деліктне зобов`язання виникає з факту завдання шкоди (зокрема, майнової) і триває до моменту її відшкодування потерпілому в повному обсязі особою, яка завдала шкоди (статті 11, 599, 1166 ЦК України). Сторонами деліктного зобов`язання зазвичай виступають потерпілий (кредитор) і заподіювач шкоди (боржник). Разом з тим, правила регулювання таких зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо заподіювачем, а іншою особою за умови, що законом передбачено такий обов`язок іншої особи, хоч вона шкоди й не заподіювала. Відповідно до ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Статтею 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено заборону експлуатації транспортного засобу на території України без чинного поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Цим Законом передбачені випадки виплати відшкодування шкоди потерпілим у разі використання транспортного засобу власником, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Згідно зі ст. 41 цього Закону МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі. Відповідно ч. 1 ст. 22 цього Закону при настанні страхового випадку страховик або МТСБУ відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Згідно із постановою Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених цим Законом випадках МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за цим Законом не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ). Відповідно до ст. 1194 ЦПК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Станом на 28 березня 2023 року залишок невиплаченої суми відшкодування відповідачем перед позивачем становить 133 350 грн. Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивачем надано суду розрахунок інфляційних втрат на суму 133 350 грн. починаючи з 27 грудня 2021 року по 28 березня 2023 року, згідно якого інфляційні втрати складають 38 017, 26 грн., також подано розрахунок 3 % річних на суму 133 350 грн. за вказаний період, які складають 5 008, 84 грн. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про забезпечення позову з огляду на таке. Відповідно до ст. 22, ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно зі ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах. Положення статті 1188 ЦК України є спеціальними щодо статті 1166 зазначеного Кодексу, у зв`язку із чим перевага в застосуванні повинна надаватися спеціальній нормі. Вирішуючи спори, пов`язані з відшкодуванням шкоди, завданої взаємодією кількох джерел підвищеної небезпеки, зокрема, зіткненням транспортних засобів, належить виходити з того, що у цьому випадку шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто з урахуванням принципу вини (стаття 1188 ЦК України). Отже, за цих обставин обов`язок відшкодування шкоди покладається на ту особу, з вини якої завдано шкоду. Якщо наявна вина всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, шкода відшкодовується кожним з них залежно від ступеню вини. Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей. Таким чином, правила щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, встановлені ст. 1188 ЦК України, згідно ч. 1 якої шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторне (транспортне) страхове бюро України відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна життю, здоров`ю та майну третіх осіб під час ДТП. Пунктом 40.3. ст. 40 цього Закону передбачено, що МТСБУ має право залучати експертів або юридичних осіб, у штаті яких є експерти, у порядку, встановленому Уповноваженим органом, для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків у випадках, визначених у ст. 41 Закону. Для визначення розміру шкоди, заподіяної позивачу, МТСБУ залучило суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 . Відповідно до Звіту №863/22 від 21 березня 2022 року, складеного ФОП ОСОБА_4 , вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу позивача становила 513 730,98 грн. (пункт 3.4. Звіту). Оскільки вартість відновлювального ремонту перевищувала дійсну ринкову вартість автомобіля, відновлювальні роботи проводити було недоцільно, тому вартість відновлювального ремонту приймається рівною ринковій вартості автомобіля на момент дослідження, без врахування аварійних пошкоджень (245 204,50 грн.). Відповідно до статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП. Відповідно до пп. «а» п. 41.1. ст. 41 Закону (у чинній на час ДТП редакції), МТСБУ здійснило виплату відшкодування позивачу в розмірі 111 904,50 грн., що стверджується дорученням №934026 від 21 вересня 2022 року, та не заперечується сторонами. Отже, МТСБУ виконало покладений на нього Законом обов`язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної з вини відповідача, як власника транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Виконання МТСБУ зобов`язання по виплаті відшкодування звільняє ОСОБА_1 , як винуватця ДТП від обов`язку відшкодування шкоди позивачу. Положення пункту 36.1. статті 36 Закону регламентують право позивача оскаржити у судовому порядку рішення МТСБУ про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати), однак, позивач подав позов до суду з вимогою стягнути з відповідача залишку невиплаченої суми відшкодування. Позивач отримав регламентну виплату від МТСБУ у розмірі 111 904,50 грн. та у його власності залишився пошкоджений у ДТП транспортний засіб, вартість якого з урахуванням пошкоджень визначено у розмірі 133 300 грн. відповідно до п. 7.19. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 8 грудня 2004 року №137/5/2732, від 24 липня 2009 року №1335/5/1159, від 21 жовтня 2019 року №3207/5/1033). Позивач погодився із розрахунком величини регламентної виплати (111 904, 50 грн.), яку визначено як різницю між ринковою вартістю транспортного засобу до ДТП (245 204, 50 грн.) та вартістю транспортного засобу після ДТП (133 300 грн.), що не було враховано судом першої інстанції. Кошти в розмірі 111 904,50 грн. позивач отримав від МТСБУ у вересні 2022 року. ОСОБА_2 самостійно повідомив МТСБУ про ДТП та відповідно до статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» самостійно звернувся із заявою до МТСБУ з метою отримання регламентної виплати, що також свідчить про те, що він погодився із розрахунком розміру регламентної виплати. Докази про інше ним не надані. Згідно договору №82823/2368 ОСОБА_1 повертає МТСБУ компенсовує витрати, понесені МТСБУ у зв`язку з проведенням регламентної виплати позивачу. Оскільки позивач залишив пошкоджений у ДТП транспортний засіб собі, то його вартість після ДТП (133 300 грн.) не може бути стягнута з відповідача. У зв`язку з цим підстави для застосування щодо відповідача відповідальності, передбаченої ст.625 ЦК України, відсутні. Виходячи з аналізу наявних у справі доказів щодо їх достовірності, допустимості кожного окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності; колегія суддів приходить до висновку про під ставність доводів апеляційної скарги, яка підлягає до задоволення. З урахуванням встановленого, у задоволенні позову належить відмовити. Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з позивача в користь відповідача підлягає стягненню 1 763, 76 грн. судового збору. Керуючись: ст. ст. 141, 367, п. 2 ст.374, ст.ст. 376, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 27 квітня 2023 року скасувати та постановити нове рішення. Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 майнової шкоди у розмірі 133 350 грн., 3% річних від простроченої суми боргу в розмірі 5 008,84 грн. та інфляційних втрат у розмірі 38 017,26 грн., всього: 176 376,10 грн. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податківНОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ) судовий збір у розмірі 1763,76 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят три грн. 76 коп.). Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст судового рішення складено 25 січня 2024 року. Головуючий-______________________Т. І. Приколота Судді: ________________Ю.Р. Мікуш ___________________ Р.В. Савуляк