Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/8884/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "26" квітня 2022 р. Справа№ 910/8884/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Андрієнка В.В. суддів: Руденко М.А. Шапрана В.В. розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційні скарги Моторного (транспортного) страхового бюро України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2021 у справі №910/8884/21 (суддя Головіна К.І.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" до Моторно (транспортного) страхового бюро України про стягнення 12 721, 50 грн УСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення інфляційних втрат та 3% річних у сумі 8 144,56 грн, нарахованих на суму страхового відшкодування. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2021 у справі №910/8884/21 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення 8 144,56 грн задоволено. Стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" інфляційні втрати у сумі 6 547 грн 19 коп., 3% річних у сумі 1 597 грн 37 коп. та витрати по сплаті судового збору за подачу позову в сумі 2 270 грн 00 коп. Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку здійснити відшкодування суми 3% річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування. Не погодившись з прийнятим рішенням, Моторне (транспортне) страхове бюро України подало апеляційну скаргу, в якій просило суд прийняти до розгляду дану апеляційну скаргу та відкрити апеляційне провадження у справі. Розгляд апеляційної скарги проводити з викликом сторін. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2021 у справі №910/8884/21. Відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Розподілити судові витрати. В обґрунтування своєї скарги відповідач зазначав, що зобов`язання за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу з урахуванням положення підпункту "ґ" пункту 41.1. статті 41 Закону України № 1961- IV та на підставі ст. З, ст. 5 Закону України № 1961-IV та 509, 979 Цивільного кодексу України - є відшкодування шкоди нанесеної потерпілій особі у разі настання страхового випадку. Після ліквідації Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" та затвердження ліквідаційного балансу до МТСБУ перейшли зобов`язання страховика, а саме виплата страхового відшкодування за договорами обов`язкового страхування Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" за шкоду нанесену унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а відповідальність за порушення грошового зобов`язання не входить у зобов`язання страховика, що визнаний банкрутом (Пр. "ґ" п. 41.1. ст. 41 Закону України № 1961-IV) та не може бути покладено на Моторне (транспортне) страхове бюро України, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2022 апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України у справі №910/8884/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Андрієнко В.В. (головуючий суддя), судді Шапран В.В., Буравльов С.І. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2021 у справі №910/8884/21 залишено без руху на підставі ст. ст. 174, 260 ГПК України, у зв`язку із відсутністю доказів, що підтверджують сплату судового збору в установлених порядку і розмірі, доказів надсилання копії апеляційної скарги позивачу та надано скаржнику строк на усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії даної ухвали. 11.02.2022 відкрито апеляційне провадження у справі №910/8884/21 за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Установлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" строк для подання відзиву на апеляційну скаргу впродовж 15 днів з дня отримання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі. Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 13.04.2022 № 09.1-08/1458/22, було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/8884/21, у зв`язку з перебуванням судді Буравльова С.І., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2022 у справі №910/8884/21 для розгляду апеляційної скарги Моторного (транспортного) страхового бюро України визначено колегію суддів: головуючий суддя Андрієнко В.В., судді Шапран В.В., Руденко М.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2022 прийнято апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України до провадження у визначеному складі суддів. Крім того, не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" 12.01.2022 в установлений процесуальний строк засобами поштового зв`язку подало апеляційну скаргу, в якій просило суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2021 у справі №910/8884/21 у частині відмови в стягненні витрат на професійну правову допомогу та прийняти нове рішення, яким стягнути на користь ТОВ "Маркс.Капітал" понесені витрати на професійну правову допомогу. В обґрунтування своєї скарни позивач зазначав, що докази оплати послуг адвоката подавати не обов`язково, відповідно до практики ВС. Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 18.01.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2021 у справі №910/8884/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Андрієнко В.В. (головуючий суддя), судді Шапран В.В., Буравльов С.І. 13.01.2022 відкрито апеляційне провадження у справі №910/8884/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал". Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 13.04.2022 № 09.1-08/1458/22, було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/8884/21, у зв`язку з перебуванням судді Буравльова С.І., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці. Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13.04.2022 у справі №910/8884/21 для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" визначено колегію суддів: головуючий суддя Андрієнко В.В., судді Шапран В.В., Руденко М.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2022 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" до провадження у визначеному складі суддів. Об`єднано в одне апеляційне провадження розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" та Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду м. Києва від 16.12.2021 у справі №910/8884/21. Відповідно до ч. 1 ст. 263 ГПК України, учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, установленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження. Позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу відповідача просив суд у задоволенні апеляційної скарги відповідача відмовити, рішення Господарського суду м. Києва від 29.11.2021 залишити без змін. В обґрунтування свого відзиву позивач зазначав, що спірні відносини виникли з договірних відносин, і позивач продовжує реалізовувати їх у межах договірних зобов`язань, має місце винятково договірний характер обов`язку чи то страховика, чи то МТСБУ щодо відшкодування шкоди потерпілому, а не передбачена статтею 1166 Цивільного кодексу України, позадоговірна (деліктна) відповідальність за завдану майнову шкоду. На думку позивача у даному випадку, на підставі норм п. 20.3 ст. 20 та ст. 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" має місце перехід обов`язків до МТСБУ за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності ліквідованого страховика. При цьому, МТСБУ не звільняється від обов`язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені законом (частина друга статті 625 Цивільного кодексу України та пункт 36.5 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів") суми 3 % річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу закону є невід`ємною/складовою частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування. Аналогічна правова позиція міститься і у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 07.09.2021 у справі № 910/14293/19. У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України). Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України). Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України, у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Як убачається із матеріалів справи, що 26.06.2015 у м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "ЗАЗ", державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля "Тойота", реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_2 . Постановою Печерського районного суду міста Києва від 01.09.2015 у справі № 757/23444/15-п за указаною подією водія ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, провадження у справі закрито у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення. Також судом установлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована у ПрАТ "СК "Україна" згідно з Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/0645058. Відповідно до звіту про оцінку транспортного засобу № 870 від 07.07.2015, виконаного суб`єктом оціночної діяльності на замовлення ОСОБА_2 , вартість матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП власнику автомобіля марки "Тойота", реєстраційний номер НОМЕР_2 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу склала 26 174,41 грн. Також установлено, що 26.10.2015 між власником транспортного засобу "Тойота", реєстраційний номер НОМЕР_2 , (цедент) та ФОП Шиян Д. С. (цесіонарій) був укладений договір відступлення права вимоги (цесії) щодо виплати страхового відшкодування, за умовами якого цесіонарій займає місце цедента в зобов`язаннях, що виникли із страхової пригоди, що сталась на 26.06.2015 у м. Києві за участю автомобілів "ЗАЗ" та "Тойота", у тому числі право на одержання грошового відшкодування завданої майнової шкоди у сумі 25 174,41 грн. 31.11.2015 між ФОП Шиян Д.С. (клієнт) та ТОВ "Маркс.Капітал" (фактор) уклали договір про надання фінансових послуг факторингу № 5/31-10/2015, у відповідності до пунктів 1.1., 1.2. якого клієнт передає фактору, а фактор приймає і зобов`язується оплатити клієнтові усі права вимоги за грошовими зобов`язаннями, що виникли у клієнта з договорів відступлення права вимоги (цесії) виплати страхового відшкодування відповідно до Додатку №1 до цього Договору (надалі іменуються "Основні договори"). В силу цього договору фактор займає місце клієнта (як кредитора) в зобов`язаннях, що виникли із вищезазначеного договору відносно усіх прав клієнта, у тому числі права одержання від боржника сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі. Згідно п. 1.2. в силу даного договору фактор займає місце клієнта (як кредитора) в зобов`язаннях, що виникли із вищезазначеного договору відносно усіх прав клієнта, у тому числі права одержання від боржника сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі. Пунктом 4.1. договору установлено, що за передані права вимоги до боржника за основним договором факторингу фактор сплачує клієнтові 387 809,01 грн. Відповідно до ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. За змістом статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Метою договору факторингу може бути як передача факторові права вимоги клієнта до боржника в обмін на надання клієнтові грошових коштів, так і відступлення клієнтом своєї вимоги в забезпечення виконання його зобов`язань перед фактором. Предметом договору факторингу може бути одна або декілька вимог. Таким чином судом установлено, що на підставі договору факторингу № 5/31-10/2015 від 31.10.2015 до позивача, як нового кредитора, з 31.10.2015 перейшло право вимоги до боржників - ПрАТ "СК "Україна" та МТСБУ у порядку, передбаченому Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", щодо страхового відшкодування за договором страхування (полісом) № АІ/0645058. Звертаючись із позовом позивач зазначав, що 18.09.2019 відповідачем було лише частково виконано зобов`язання за договором страхування № АІ/0645058 та здійснено оплату у розмірі 25 104,14 грн. Інша частина зобов`язань щодо сплати 3% річних - 1597,37 грн та інфляційних втрат - 6547,19 грн була залишена з боку відповідача без задоволення. Позивач зазначав, що підставою для звернення з даним позовом до суду було невиконання відповідачем зобов`язань за договором страхування № АІ/0645058 та не здійснення сплати 3% річних - 1597,37 грн та інфляційних втрат - 6547,19 грн. З матеріалів справи убачається, що 27.03.2018 (з урахуванням заяви від 23.04.2018) ТОВ "Маркс.Капітал" звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про грошові вимоги до ПрАТ "СК "Україна" за договорами факторингу на загальну суму 14 262 000, 30 грн, у тому числі і за договором факторингу № 5/31-10/2015 від 31.10.2015, в якій позивач просив визнати грошові вимоги ТОВ "Маркс.Капітал" до ПрАТ "СК "Україна" за договором страхування № АІ/0645058 у загальній сумі 39 612,57 грн, що складається з суми страхового відшкодування 25 174, 41 грн., пені у сумі 6 293,60 грн., інфляційних втрат у сумі 6 547,19 грн, 3 % річних у сумі 1 597,37 грн., та включити їх у вказаному розмірі до реєстру вимог кредиторів ПрАТ "СК "Україна". Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 у справі № 910/842/18 ТОВ "Маркс.Капітал" визнано кредитором ПрАТ "СК "Україна", в тому числі, за договором факторингу № 5/31-10/2015 від 31.10.2015 та договором страхування № АІ/0645058. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі № 910/842/18 вирішено ліквідувати ПрАТ "СК "Україна" у зв`язку з неможливістю останнього виконати свої зобов`язання перед кредиторами. 02.09.2019 позивач, у зв`язку з ліквідацією ухвалою суду від 17.07.2019 Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна", звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України із заявою про виплату боргу. 17.09.2019 відповідач повідомив позивача про прийняття рішення про виплату відшкодування у зобов`язанні за договором страхування № АІ/0645058 у розмірі 25 104,41 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки. Нормами ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначив, що МТСБУ не зобов`язане сплачувати позивачу нарахування, здійснені на суму страхового відшкодування, в тому числі на підставі ст. 625 ЦК України. Перевіривши такі доводи відповідача, суд враховує наступне. Правовідносини за договором страхування в процедурі ліквідації страховика і після її завершення врегульовані Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Закон про банкрутство). Відповідно до підпункту п.41.1 ст.41 Закону № 1961-IV, Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі за текстом - МТСБУ) за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. У зв`язку з ліквідацією Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" 21.08.2019 позивач звернувся до МТСБУ із заявою про виплату заборгованості. Згідно пункту 22.1. Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, установленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Пунктом 39.1. статті 39 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, законодавства України та свого Статуту. Відповідно до пункту 39.2.1. статті 39 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" основними завданнями МТСБУ, зокрема, є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим законом. У відповідності до норм підпункту "ґ" пункту 41.1. статті 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим законом, у разі її заподіяння, зокрема, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Ухвалою суду від 17.07.2019 установлено, що вимоги кредиторів, які визнані судом та включені до реєстру вимог кредиторів боржника Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" не задоволені у зв`язку з тим, що ліквідатором не виявлено достатньо майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси для погашення кредиторських вимог. За таких підстав, суд вважає доведеним факт недостатності коштів та майна страховика (Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна") - учасника Моторно (транспортного) страхового бюро України для задоволення вимог його кредиторів. Як убачається із матеріалів справи та установлено судом, позивач, у зв`язку з ліквідацією Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" 03.09.2019 звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України із заявою про виплату боргу. Однак, заявою від 17.09.2019 № 3.1-05/30228 відповідач повідомив позивача про прийняття рішення про виплату відшкодування у зобов`язанні за договором страхування № АІ/0645058 у розмірі 25 104,41 грн. З огляду на викладене, суд відзначає, що відповідачем було виконано частково зобов`язання за договором страхування № АІ/0645058 та здійснено лише часткову виплату страхового відшкодування у розмірі 25 104,41 грн, водночас, інша частина зобов`язань щодо сплати 3 % річних у розмірі 1597,37 грн та інфляційних втрат у розмірі 6 547,19 грн була залишена з боку відповідача без задоволення. Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Також суд відзначає, що оскільки спірні відносини виникли з договірних відносин, і позивач продовжує реалізовувати їх в межах договірних зобов`язань, має місце винятково договірний характер обов`язку чи то страховика, чи то МТСБУ щодо відшкодування шкоди потерпілому. У спірних правовідносинах акцент потрібно ставити не на відшкодуванні шкоди, яка відшкодовується МТСБУ у випадках, передбачених статтею 41 Закону "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (Закону № 1961-IV), а саме не переході до МТСБУ обов`язків за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності тих страховиків, які ліквідовані, що передбачено положеннями пункту 20.3 статті 20 та статтею 41 цього Закону. Оскільки спірні відносини виникли з договірних відносин, і позивач продовжує реалізовувати їх в межах договірних зобов`язань, має місце винятково договірний характер обов`язку чи то страховика, чи то МТСБУ щодо відшкодування шкоди потерпілому, а не передбачена статтею 1166 Цивільного кодексу України, позадоговірна (деліктна) відповідальність за завдану майнову шкоду. Отже, у даному випадку, на підставі норм п. 20.3 ст. 20 та ст. 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" має місце перехід обов`язків до МТСБУ за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності ліквідованого страховика. При цьому колегія суддів зазначає, що МТСБУ не звільняється від обов`язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені законом (частина друга статті 625 Цивільного кодексу України та пункт 36.5 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів") суми 3 % річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу закону є невід`ємною/складовою частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування. Правильність цієї позиції узгоджується із фактом визнання у справі про банкрутство кредиторських вимог позивача до ПрАТ "СК "Україна" як на суму страхового відшкодування, так і на спірні у цій справі суми 3 % річних та інфляційних втрат, а також узгоджується з умовами в пункті 1.2 договору про надання фінансових послуг факторингу № 5/31-10/2015 від 31.10.2015 - щодо права позивача (фактора та кредитора за договором) одержати від боржника суми основного боргу, відсотки, неустойки у повному обсязі (пункт 3.1.). Правильність цієї позиції узгоджується із фактом визнання у справі про банкрутство кредиторських вимог позивача до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" як на суму страхового відшкодування, так і на спірні у цій справі суми 3 % річних, інфляційних втрат та пені, а також узгоджується з умовами в пункті 1.2 договору про надання фінансових послуг факторингу № 5/31-10/2015 від 31.10.2015 - щодо права позивача (фактора та кредитора за договором) одержати від боржника суми основного боргу, відсотки, неустойки у повному обсязі. Ураховуючи наведене, для вирішення спору про покладення на МТСБУ (відповідно до пункту 20.3 статті 20 та підпункту "ґ" пункту 41.1. статті 41 Закону) обов`язку сплачувати за ліквідованого страховика окрім суми страхового відшкодування також 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих в силу Закону за прострочення виплати страхового відшкодування, допущене страховиком, обставини прострочення МТСБУ виплати страхувальнику цього страхового відшкодування не входять до предмету дослідження та доказування, як такі, що не мають значення. Суд зазначає, що відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку здійснити відшкодування суми 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування. Ураховуючи установлений факт переходу до відповідача обов`язку здійснити відшкодування суми 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог. З матеріалів справи слідує, що відповідачем було заявлено про застосування судом строків позовної давності, посилаючись на те, що позивачем пропущено такий строк на звернення до суду за захистом свого права. Відповідно до ч. 4. ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Згідно з ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Як визначено ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. За приписами ст. 257, 258 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність, зокрема, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за грошовим зобов`язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання зобов`язання. Відповідно до ст. 262 Цивільного кодексу України заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. Статтею 263 Цивільного кодексу України наведені підстави зупинення перебігу позовної давності, зокрема в ч. 1. вказаної статті зазначено, що перебіг позовної давності зупиняється у разі відстрочення виконання зобов`язання (мораторій) на підставах, встановлених законом. У разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення. Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 264 Цивільного кодексу позовна давність переривається, зокрема, у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Як було установлено судом, предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача кредиторських вимог за договором №АІ/0645058, унаслідок ліквідації боржника - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на підставі норм п. 20.3 ст. 20 та ст. 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а саме: 3% річних та інфляційних втрат. Вимоги позивача щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат у розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України мають похідну природу від основного грошового зобов`язання, тому до них застосовується загальний строк позовної давності у три роки. Як убачається зі змісту ухвали Господарського суду міста Києва від 28.11.2018 у справі №910/842/18, грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" у зобов`язанні, яке виникло на підставі договору №АІ/0645058, були визнані в повному обсязі, зокрема, в частині розміру страхового відшкодування, 3% річних та інфляційних втрат, та внесені до реєстру кредиторів. Заперечуючи проти позову, відповідачем зроблено заяву про застосування наслідків пропуску строків позовної давності. Відповідно до абз. 1, 2 п. 2.2. постанови пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 № 10 За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде установлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Як зазначалось вище, правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є грошовим зобов`язанням. Відповідно до п. 9.17.4 - 9.17.10. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду №910/14293/19 від 07.09.2021 у контексті спірних правовідносин таке право на позов має бути пов`язане, зокрема, з початком виникнення відповідного обов`язку у МТСБУ щодо виконання зобов`язань ліквідованого страховика. Аналіз положень пунктів 2, 3 статті 20 та пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV свідчить, що обов`язок із виконання договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності покладено на страхову компанію до завершення процедури її ліквідації в особі ліквідаційної комісії, а у разі недостатності коштів (майна) на МТСБУ. Тому на переконання колегії суддів, з урахуванням положень підпункту "ґ" пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV, обов`язок МТСБУ щодо відшкодування шкоди замість ліквідованого страховика виникає з моменту установлення судом факту недостатності коштів та майна такого страховика, чим, у цьому випадку, є дата постановлення ухвали господарського суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, закриття провадження у справі про банкрутство страховика - банкрута. Важливим при цьому є врахування судами обставин того, що вимоги кредиторів не були задоволені, у зв`язку з відсутністю достатніх майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси. Правильність цієї позиції опосередковано підтверджується правовими висновками Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі № 521/15071/14-ц (постанова від 25.03.2020), предметом розгляду якої була заява про заміну боржника (з ліквідованого страховика на МТСБУ) у виконавчому провадженні з виконання судового рішення про стягнення страхового відшкодування, пені, інфляційних втрат та 3% річних. Так, касаційним судом зауважено, що за змістом зазначених вище положень (підпункти "а", "ґ" пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV) убачається, що МТСБУ відшкодовує шкоду, на умовах, визначених Законом, тільки у разі недостатності коштів та майна страховика, що визнаний банкрутом та/або ліквідований. Відтак право вимоги потерпілого до МТСБУ за невиконаними зобов`язаннями ліквідованого страховика виникає саме з моменту ліквідації такого страховика ухвалою господарського суду у справі про банкрутство, а не від дати настання страхової події, як помилково вважали суди попередніх інстанцій. Тому невірним є визначення судами першої та апеляційної інстанцій початку перебігу позовної давності у цій справі як щодо вимог про стягнення відсотків річних та інфляційних втрат, так і до вимог про стягнення пені. Судом установлено факт ліквідації ПрАТ "СК "Україна" ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі № 910/842/18 у зв`язку з неможливістю останнього виконати свої зобов`язання перед кредиторами, що стало підставою для звернення ТОВ "Маркс.Капітал" з позовом у цій справі, що розглядається. Таким чином, строк позовної давності почався з 17.07.2019. ТОВ "Маркс.Капітал" звернулося з позовом до Господарського суду міста Києва 31.05.2021, тобто в межах строку, тому заява відповідача про застосування позовної давності є необґрунтованою, що означає відсутність підстав застосування наслідків спливу позовної давності. З огляду на зазначене та установлені судом обставини щодо обґрунтованості позовних вимог, суд зазначає про відсутність правових підстав для задоволення клопотання відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності, а тому дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі. Окрім того, позивач також просив суд вирішити питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу. Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача. У даному випадку судові витрати складаються з витрат по сплаті судового збору у сумі 2 270,00 грн та витрат за надану професійну правничу допомогу у сумі 4 600,00 грн, про розподіл яких позивач заявив у позові. Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Суд прийняв до уваги надані позивачем копії свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю, виданого адвокату Більчуку О. О. (КС 5461/10); ордеру АІ № 1059663 від 05.10.2020 на представництво інтересів ТОВ "Маркс.Капітал" у суді; договору про надання правової допомоги № 96 від 01.06.2020, укладеного між АО "Дефендерс" та ТОВ "Маркс.Капітал"; додаткової угоди № 1 від 01.06.2020 та додатку № 1 від 01.06.2020 до договору; акту приймання-передачі наданої правової допомоги № 201 від 21.05.2021 р. на суму 4 600,00 грн. Разом з тим, установлено, що згідно з п. 3 додаткової угоди № 1 до договору гонорар сплачується на підставі та за реквізитами авансового рахунку або акту приймання-передачі наданої правової допомоги, підписаного сторонами, протягом 3-х робочих днів з моменту підписання. Із матеріалів справи убачається, що акт приймання-передачі наданої правової допомоги № 201 від 21.05.2021 був підписаний ТОВ "Маркс.Капітал" з АО "Дефендерс" 21.05.2021, проте, на час розгляду даної заяви (16.12.2021) доказів фактичної оплати понесених витрат на правову допомогу позивач не надав. Колегія суддів зазначає, що як указано у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. При цьому необхідно ураховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені в установленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківській документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Отже, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що надані позивачем докази щодо судових витрат з правничої допомоги засвідчують лише сам факт надання правничої допомоги та домовленість сторін про розмір гонорару адвоката і не є достатніми та належними доказами понесення таких витрат у розумінні ст. 79, 126 ГПК України. Ураховуючи те, що позивачем не надано доказів понесення фактичних витрат на правничу допомогу і їх конкретна сума суду невідома, у витратах ТОВ "Маркс.Капітал" про надання правничої допомоги належить відмовити. Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг. Ураховуючи наведене, рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2021 у справі №910/8884/21 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні. Отже, у задоволенні апеляційних скарг позивача та відповідача належить відмовити. Судові витрати, згідно до ст. 129 ГПК України покласти на Моторне (транспортне) страхове бюро України. Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення 16.12.2021 у справі №910/8884/21 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" на рішення 16.12.2021 у справі №910/8884/21 залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2021 у справі №910/8884/21 залишити без змін.

4. Витрати по сплаті судового збору покласти на Моторне (транспортне) страхове бюро України.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України. Головуючий суддя В.В.Андрієнко Судді М.А. Руденко В.В. Шапран