Постанова Одеський апеляційний суд № 521/4921/21

Номер провадження: 22-ц/813/5407/22 Номер справи місцевого суду: 521/4921/21 Головуючий у першій інстанції Мирончук Н. В. Доповідач Погорєлова С. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21.04.2022 року м. Одеса Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі: головуючого судді: Погорєлової С.О. суддів: Заїкіна А.П., Таварткіладзе О.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бона Віта-БК» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за оплату житлово- комунальних послуг з утримання багатоквартирного житлового будинку з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, на рішення Малиновського районного суду м. Одеси, постановлене під головуванням судді Мирончук Н.В. 10 листопада 2021 року у м. Одеса, - встановила: У квітні 2021 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Бона Віта-БК» звернувся до суду з позовом, в якому просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бона Віта-БК» заборгованість по оплаті житлово-комунальних послуг за період з 01.01.2019 року по 01.02.2021 рік в розмірі 18497 грн. 18 коп. та стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бона Віта-БК» судові витрати. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Бона Віта-БК» на підставі відповідних договорів із постачальниками комунальних послуг забезпечує обслуговування, експлуатацію та поточний ремонт будівлі, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, нараховує та збирає плату за надані житлово-комунальні послуги із співвласників будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , таким чином, ТОВ «Бона Віта-БК», у відповідності до законодавства України, фактично здійснює управління будинком, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з 06 жовтня 2017 року на підставі Акту передачі в експлуатацію. ОСОБА_1 є власником нерухомого майна, а саме: кв. АДРЕСА_2 . Відповідачем не здійснювалась оплата житлово-комунальних послуг, на підставі чого станом на 01.02.2021 року виникла заборгованість у розмірі 18 497 грн. 18 коп. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2021 року позов ТОВ «Бона Віта-БК» було задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бона Віта-БК» 18 497 (вісімнадцять тисяч чотириста дев`яносто сім) грн. 18 коп. заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг з утримання багатоквартирного житлового будинку за період з 01.01.2019 року по 01.02.2021 рік. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що: позивач не доводить належними та допустимими доказами правомірність надання послуг з управління багатоквартирним будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , а надання позивачем послуг з управління будинком без належних правових підстав, самовільно, з власної односторонньої ініціативи - не може тягнути за собою обов`язок по їх оплаті; договір про надання послуг між позивачем та відповідачем відсутній, сторони не перебувають у договірних зобов`язаннях; позивач самовільно встановлює ціни на свої послуги, а також нав`язує оплату послуг, які взагалі не відносяться до житлово-комунальних; порушенні законі права співвласників для отримання ними пільг та субсидій у повному обсязі. Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши розгляд апеляційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч.1, 2 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 , згідно договору з ТОВ «Стикон» від 14.04.2017 року, купив майнові права на квартиру загальною площею 85,2 кв. м. в будинку, який будується за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.191-193 т. 1). У відповідності до Сертифікату, серії ІУ № 163172440879, від 01.09.2017 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією засвідчено відповідність закінченого будівництва об`єкту - багатоквартирного житлового комплексу за адресою АДРЕСА_3 , проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації. Розпорядженням Малиновської районної адміністрації від 30.08.2018 року закінченому будівництвом об`єкту - багатоквартирному житловому комплексу за адресою АДРЕСА_3 (будівельний номер), присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1 . Згідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, 17 липня 2017 року зареєстровано ТОВ «Бона Віта-БК», ідентифікаційний код юридичної особи - 41464822, вид юридичної діяльності, у тому числі, і комплексне обслуговування об`єктів (а.с.12-13 т.1). Приписами ч. 12 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що замовник зобов`язаний передати закінчений будівництвом та підключений до інженерних мереж житловий будинок об`єднанню співвласників або власнику, або експлуатуючій організації протягом ста двадцяти календарних днів, з дня його прийняття в експлуатацію. 06 жовтня 2017 року, на підставі Акту передачі в експлуатацію, будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , був переданий в управління ТОВ «Бона Віта-БК». Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бона Віта-БК» на підставі відповідних договорів із постачальниками комунальних послуг забезпечує обслуговування, експлуатацію та поточний ремонт будівлі, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, нараховує та збирає плату за надані житлово-комунальні послуги із співвласників будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ТОВ «Бона Віта-БК», у відповідності до законодавства України, здійснює управління будинком. Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово- комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами. Судом першої інстанції встановлено, що позивачем укладено договори з ТОВ «ІНФОКС» в особі філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ» про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення №10075, від 15.12.2017 року, з ТОВ «Престиж-ліфт» щодо технічного обслуговування та ремонту ліфтів №53/0, від 01.02.2018 року, №82/0 від 28.12.2018 року, №17/0 від 30.12.2020 року, з ТОВ «СОЮЗ» про вивіз ТПВ від 06.03.2018 року № 506ОЖП92, з ТОВ «Техсервіс Груп» про здійснення поточного технічного обслуговування (котельня) від 01.03.2018року № 04/18, з ТОВ «ОХОРОННЕ АГЕНСТВО «ОРТУС» про надання охоронних послуг від 01.09.2018 року № 01/09, 01/01 /БК від 01.01.2019 року, з ТОВ «САМСОН ГРУП- 06» про надання охоронних послуг, від 08.07.2019 року № 34/19, з ТОВ «ОХОРОННЕ АГЕНСТВО «ОРТУС-груп» про надання охоронних послуг 0107 БК від 01.07.2020 року, з ПАТ «Енергопостачальною компанією «Одесаобленерго» про надання послуг з розподілу електричної енергії від 06.03.2019 року, з ТОВ «СТРАЖСПЕЦТЕХ про технічне обслуговування протипожежної системи від 03.01.2019 року, з ПП «ОЛІМП-ЮГ» про надання послуг централізованого пожежного спостереження від 01.05.2019 року № 305-19-Н, з ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про постачання природного газу від 25.10.2018 року № 7048/18, від 25.10.2018 року № 7047/18, від 01.10.2019 року № 1006, з ФОП ОСОБА_2 про надання клінінгових послуг від 01.03.2018 року №4/2018. Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» законодавцем передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово - комунальні послуги, згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово - комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений статтею 7 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Приписами ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором, крім того, споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Згідно статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», статті 360 Цивільного кодексу України, всі власники житлових та нежитлових приміщень зобов`язані, зокрема, укласти договір на надання житлово- комунальних послуг, сплачувати кошти за спожиті житлово-комунальні послуги. Матеріалами справи встановлено, що відповідач є власником цього нерухомого майна - квартири АДРЕСА_2 . Вказане підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, від 26.03.2018 року, № 118443619 (а.с.5 т.1). Квартирі АДРЕСА_2 , присвоєно особовий рахунок - НОМЕР_1 (а.с.9 т.1). 16.04.2018 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання послуг з управління та обслуговування житловим комплексом №410293 (а.с.194-196 т.2). Відповідач, продовж 2018-2020 років, вибірково сплачував за житлово-комунальні послуги у відповідності до даного договору, а тому суд дійшов вірного висновку, що факт надання житлово-комунальних послуг ТОВ «Бона Віта БК» для відповідача є доведеним. Відповідно до положень ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», господарська діяльність, спрямована на задоволення потреб фізичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них території є діяльністю з утримання будинків і прибудинкових територій. За змістом ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в залежності від функціонального призначення, житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газопостачання, централізоване опалення тощо), 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, освітлення місць загального користування, поточний ремонт тощо), 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо). Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання таких послуг, регулюються нормами Цивільного кодексу України, Законом України «Про житлово- комунальні послуги», а також іншими нормативно-правовими актами у:галузі цивільного, житлового законодавства та актів, що регулюють відносини у сфері надання житлово- комунальних послуг. Статтею 1 вказаного Закону України «Про житлово-комунальні послуги», встановлено, що виконавцем послуг є суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору. Споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу. Згідно ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Як вірно встановлено судом, відповідний Договір №410293 про надання послуг з утримання та обслуговування житлового комплексу було укладено між позивачем та відповідачем 16 квітня 2018 р. (т.1 а.с.194-197). Пунктом 1 ч. 1 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг. При цьому, такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст.20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Отже, у відповідності із зазначеними нормами закону, споживач зобов`язаний оплатити отримані ним житлово-комунальні послуги. Згідно до позиції Верховного Суду, від 10 грудня 2018 року, викладеної ним у Постанові по справі № 638/11034/15-ц, відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов`язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг. Таким чином, зобов`язання відповідача оплачувати комунальні послуги у період з виникнення заборгованості, тобто з 01.01.2019 року по 01.02.2021 року, було обумовлено Договором від 16.04.2018 року № 410293, укладеним між позивачем та відповідачем про надання послуг з управління та обслуговування житловим комплексом, відповідно до якого відповідач зобов`язаний сплатити вартість фактично отриманих ним комунальних послуг. ТОВ «Бона Віта-БК» надавало за вказаною адресою послуги з управління будинком, а відповідач такі послуги прийняв, від їх отримання не відмовився. Відповідно до статті 322 Цивільного кодексу України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно п. 35 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України, від 08.10.1992 року №572, обов`язок по сплаті за обслуговування і ремонт будинку, комунальні та інші послуги покладається на власника, наймача, орендаря житлового приміщення. Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач має заборгованість перед ТОВ «Бона Віта-БК» за надані йому жилого-комунальні послуги у розмірі 18 497,18 гривень, що підтверджується розрахунком заборгованості, складеним позивачем за адресою: кв. АДРЕСА_2 (а.с.6 т.1). Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг зарплату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням. Таким чином, правовідношення, у якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто у якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням. Виходячи з юридичної природи спірних правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. Закріплена в пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово- комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, встановлених частиною другою статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого у національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання, або неналежне виконання зобов`язання. Таким чином, у разі існування прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг, боржник несе відповідальність, передбачену частиною другою статті 625 ЦК України. Крім того, застосування положень частини другої статті 625 ЦК України до спірних правовідносин також кореспондується із закріпленими в пункті 3 частини першої статті 96 ЦПК України нормами, відповідно до яких, однією з вимог, за якими може бути видано судовий наказ, є вимога про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості. (Постанова Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 401/710/15-ц) Оскільки боржник прострочив виконання грошового зобов`язання, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 суми наявного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 3% річних від суми заборгованості. Заборгованість Боржника перед ТОВ «Бона Віта-БК» станом на 01.02.2021 року складала 18497 грн. 18 коп. з них: 16766,50 грн. - сума за надані житлово-комунальні послуги, 1195,12 грн. - сума індексу інфляції за прострочений період, 535,56 грн. - сума 3% річних за прострочений період, у зв`язку з чим, у ТОВ «Бона Віта - БК» є право вимоги до боржника. Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бона Віта-БК до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості є обґрунтованим та підлягав задоволенню у повному обсязі. Колегія суддів вважає безпідставними вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що позивач не доводить належними та допустимими доказами правомірність надання послуг з управління багатоквартирним будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , а надання позивачем послуг з управління будинком без належних правових підстав, самовільно, з власної односторонньої ініціативи - не може тягнути за собою обов`язок по їх оплаті; позивач самовільно встановлює ціни на свої послуги, а також нав`язує оплату послуг, які взагалі не відносяться до житлово-комунальних. Колегія суддів зазначає, що іншої організації, яка займається утриманням та обслуговуванням будинку за адресою: АДРЕСА_1 , на договірних основах, не існує. Житлово-комунальні послуги у цьому будинку надає саме позивач - ТОВ «Бона Віта БК» і саме ним укладено угоди з відповідними організаціями щодо утримання та обслуговування будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Правомірність створення ТОВ «Бона Віта БК» для утримання житлового комплексу не спростована, апелянтом у встановленому законом порядку не оскаржувалась, у зв`язку із чим у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави вважати, що позивач надає послуги з управління будинком без належних правових підстав. Посилання ОСОБА_1 на те, що ціни за житлово-комунальні послуги завищені, а також позивачем нав`язується оплата послуг, які взагалі не відносяться до житлово-комунальних, є таким, що не має правового значення для вирішення даної справи, оскільки апелянт не позбавлений передбаченого законом права оскаржити неправомірні, на його думку, рішення ТОВ «Бона Віта БК» щодо встановлення ціни (вартості, тарифів) комунальних послуг, які надаються останнім. Крім того, необґрунтованими є доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що договір про надання послуг між позивачем та відповідачем відсутній, сторони не перебувають у договірних зобов`язаннях, оскільки вказане спростовується наявним у матеріалах справи Договором від 16.04.2018 року № 410293 про надання послуг з управління та обслуговування житловим комплексом, укладеним між позивачем та відповідачем, дійсність якого не спростована апелянтом. Також, колегія суддів не приймає до уваги посилання у апеляційній скарзі ОСОБА_1 на те, що відповідачем порушені законі права співвласників для отримання ними пільг та субсидій у повному обсязі, оскільки вказане не є предметом розгляду даної справи та не має правового значення для її вирішення. У разі порушення ТОВ «Бона Віта БК» прав апелянта на отримання субсидій, то відновлення такого порушеного права має відбуватися шляхом пред`явлення відповідного позову до суду першої інстанції. Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2021 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, - постановила: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими п.2«а» - 2 «г» ч.3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 21 квітня 2022 року. Судді Одеського апеляційного суду С.О. Погорєлова А.П. Заїкін О.М. Таварткіладзе