Постанова 4814 № 524/10296/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 524/10296/21 Номер провадження 22-ц/814/2942/23Головуючий у 1-й інстанції Андрієць Д.Д. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 липня 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя: Кузнєцова О.Ю., судді: Карпушин Г.Л., Обідіної О.І. імена (найменування) сторін: позивач: Акціонерне товариство «Полтаваобленерго» в особі Кременчуцької об?єднаної філії Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» відповідач: ОСОБА_1 розглянувши у порядку письмового провадження в м. Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 адвоката Лазоренко Руслана Володимировича та Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 16 січня 2023 року, постановлене суддею Андрієць Д.Д. по справі за позовом Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» в особі Кременчуцької об`єднаної філії до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И В: У листопаді 2021 року АТ «Полтаваобленерго» в особі Кременчуцької об`єднаної філії звернулося до суду з даним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за послуги теплопостачання у сумі 36367,92 грн. Позов обгрунтований тим, що відповідач є споживачем послуг з теплопостачання у вигляді централізованого опалення та постачання гарячої води, що надаються за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку з тим, що відповідач не здійснював своєчасну оплату за надані позивачем послуги, утворилася заборгованість за період з жовтня 2015 року по травень 2019 року, з урахуванням 3 % річних та індексу інфляції становить 36367,92 грн. Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 16 січня 2023 року позов Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» в особі Кременчуцької об`єднаної філії до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» в особі Кременчуцької об`єднаної філії суму боргу з урахуванням 3% річних та індексу інфляції в сумі 12148,61 грн. В іншій частині вимог відмовлено. Сплачений Акціонерним товариством «Полтаваобленерго» судовий збір у сумі 758,18 грн компенсовано за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Стягнуто з Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 6660 грн. Рішення суду мотивовано тим, що площа належної відповідачу квартири перевищує максимально допустиму соціальну норму житла, на яку розповсюджується 100 - процентна пільга, передбачена п. 5 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Позовні вимоги позивача визнано обгрунтованими, проте враховуючи заяву відповідача суд застосував наслідки спливу позовної давності, внаслідок чого стягнуто заборгованість за період з листопада 2018 року по квітень 2019 року, яка з урахуванням 3 % річних та індексу інфляції становить 12148,61 грн. Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з позивача на користь ОСОБА_1 стягнуто витрати на правову допомогу у сумі 6660 грн., що становить 66,6 % від понесених відповідачем витрат. Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив представник ОСОБА_1 адвокат Лазоренко Р.В., просив скасувати його та ухвалити нове судове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга обгрунтована тим, що судом першої інстанції стягнуто заборгованість без урахування передбаченої відповідачу пільги з оплати комунальних послуг. Згідно наданого відповідачем розрахунку заборгованість становить 1607,62 грн. Окрім того, вказано, що при поданні апеляційної скарги застосовувався правовий висновок викладений у постанові КЦС ВС від 29.04.2020 у справі № 522/5231/18. Дане рішення в апеляційному порядку в частині стягнення судових витрат в сумі 6660 грн. також оскаржило Акціонерне товариство «Полтаваобленерго», просило у відповідній частині рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні вказаної вимоги. Апеляційна скарга обгрунтована тим, що відповідачем не надано доказів на підтвердження заявленого розміру витрат на правову допомогу та їх реальності. Від АТ «Полтаваобленерго» до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Лазоренко Р.В., в якому просило рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення ухвалене у справі повною мірою відповідає вказаним вимогам. Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 9). Загальна площа квартири становить 72,4 кв.м, житлова площа - 45,1 кв.м. Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області «Про встановлення ПАТ «Полтаваобленерго» тарифів на теплову енергію, її траспортування, постачання та послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води» № 169 від 08.02.2019 року» вищевказані послуги надавалися Кременчуцькою філією АТ «Полтаваобленерго» до 24 квітня 2019 року включно (а.с. 17-19). Відповідач є інвалідом 2 групи та має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни інвалідів війни (а.с. 46). Внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати житлово - комунальних послуг, згідно з наданим позивачем розрахунком, сума боргу станом на 20.09.2021 за період із жовтня 2015 року по квітень 2019 року включно становить 34081,68 грн., інфляційні втрати у сумі 1577,72 грн. та 3% річних у розмірі 708,52 грн. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Статтею 4 ЦПК України гарантовано право особи на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. У відповідності до положень частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Одним із різновидів комунальних послуг є послуги з постачання теплової енергії та гарячої води (ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Частинами другою - четвертою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право, зокрема одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, у постанові Верховного Суду від 18 травня 2020 року у справі № 176/456/17 (провадження № 61-63св18), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 14-280цс18. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтями 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. За змістом частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням. Таким чином, правовідношення, у якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто у якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням. Виходячи з юридичної природи спірних правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. Таким чином, у разі існування прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг, боржник несе відповідальність, передбачену частиною другою статті 625 ЦК України. Главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність. Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Частиною першою статті 261 ЦК України передбачено, що початком перебігу строку є день, коли особа довідалась або повинна була (могла) довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Насамперед для визначення моменту виникнення права на позов важливими є об`єктивні обставини - сам факт порушення права, а із встановленням моменту порушення права позивача підлягають встановленню суб`єктивні обставини - момент, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення. Враховуючи те, що заборгованість за житлово-комунальні послуги нараховувалась позивачем щомісяця, то перебіг загальної позовної давності слід відраховувати від кожного щомісячного платежу. Частина четверта статті 267 ЦК України визначає, що поза межами позовної давності вимоги задовольнятися не можуть, і сплив цього строку є підставою для відмови у позові. Враховуючи, що позивач звернувся до суду з даним позовом 03.11.2021, тому суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог в межах строку позовної давності. Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. З даним позовом до суду АТ «Полтаваобленерго» звернулося 03 листопада 2021 року, тому позовна вимога щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3 % річних за період з січня 2019 року по липень 2019 року подана в межах визначеного законом строку. За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України). За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України. Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 13 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються такі пільги 100-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання. З метою удосконалення обліку осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою, Кабінет Міністрів України постановою від 29 січня 2003 року № 117 затвердив Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - Положення № 117). Згідно із пунктом 1 Положення № 117, передбачено, що Реєстр осіб, які мають право на пільги - це автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із законами України. При цьому, пунктом 3 Положення № 117 встановлено, що структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи): організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної в пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для розрахунку розміру пільг та їх виплати; ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки, в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків; вносять до Реєстру відповідні уточнення в разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії окремих норм законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги; надають консультації пільговикам, постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей, підприємствам та організаціям, що надають послуги. Для включення до Реєстру інформації про пільговика він подає уповноваженому органу копії документів, що підтверджують право пільговика та членів його сім`ї на пільги (з пред`явленням оригіналів цих документів), копію довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків, пред`являє паспорт та надає інформацію про характеристику житла та послуги, щодо отримання яких він має пільги та реально ними користується (п. 5 Положення № 117). З викладеного вбачається, що відповідач набуває право на отримання пільг з моменту отримання відповідного статусу, проте механізм фактичної реалізації зазначених пільг відбувається шляхом внесення відомостей про пільговика до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги. Разом з тим, ОСОБА_1 не надав доказів того, що він подавав заяву до компетентного органу на оформлення пільги та що з цього приводу ухвалювалося відповідне рішення щодо надання знижки на оплату житлово-комунальних послуг. Правові висновки у справі № 522/5231/18, на які посилається апелянт, не можуть бути застосовані при розгляді даної справи, оскільки фактичні обставини не є аналогічними. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, а тому колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Лазоренко Руслана Володимировича без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. Щодо апеляційної скарги Акціонерного товариства "Полтаваобленерго", колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з наступних підстав. Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. За вимогами статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України). Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19) та постанові від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс). На підтвердження витрат на правову допомогу надану ОСОБА_1 до матеріалів справи було долучено ордер на надання адвокатом Лазоренко Р.В. правничої допомоги та опис наданих робіт (послуг). Доводи апеляційної скарги АТ «Полтаваобленерго» щодо відсутності доказів реальності витрат, зокрема їх оплати ОСОБА_1 , колегія суддів відхиляє, оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18). Таким чином, враховуючи часткове задоволення позовних вимог АТ «Полтаваобленерго», суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відшкодування понесених відповідачем витрат на правову допомогу пропорційно задоволеним позовним вимогам. Підстав для скасування рішення суду першої інстанції у відповідній частині колегія суддів не вбачає. З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає. Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 1, ст. 375, ст. 382 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 адвоката Лазоренко Руслана Володимировича та Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" залишити без задоволення. Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 16 січня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий: О. Ю. Кузнєцова Судді: Г. Л. Карпушин О. І. Обідіна