Ухвала КАС ВС № 380/7488/21

УХВАЛА 20 квітня 2022 року м. Київ справа № 380/7488/21 адміністративне провадження № К/990/6249/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Мацедонської В.Е., суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А., перевіривши касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року в справі № 380/7488/21 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправною бездіяльності, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому середнього заробітку за весь час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні по день фактичного розрахунку такої, стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні по день фактичного розрахунку такої, що складає 919 676,80 грн. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні по день фактичного розрахунку. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні по день фактичного розрахунку в сумі 43 828,35 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2021 року у справі № 380/7488/21 змінено, виклавши абзац третій резолютивної частини рішення у наступній редакції: "Стягнути з Офісу Генерального прокурора (код ЄДРПОУ 00034051) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25 грудня 2019 року по 17 березня 2021 року в розмірі 118774 (сто вісімнадцять тисяч сімсот сімдесят чотири) грн 82 коп. без врахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів". У решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2021 року у справі № 380/7488/21 залишено без змін. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Офіс Генерального прокурора подав до Верховного Суду касаційну скаргу. Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2022 року касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора повернуто скаржнику у зв`язку із відсутністю підстав касаційного оскарження. 14 лютого 2022 року касаційна скарга повторно надійшла до Верховного Суду. Разом із касаційною скаргою скаржником подано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке мотивовано тим, що повний текст постанови суду апеляційної інстанції виготовлено 06 грудня 2021 року. Касаційну скаргу було подано 05 січня 2022 року, у межах строку касаційного оскарження. Проте, ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2022 року касаційну скаргу повернуто скаржнику, та отримано ним 04 лютого 2022 року. Повторно скаржник звернувся до верховного Суду із касаційною скаргою 14 лютого 2022 року. Відповідно до частини другої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу (ч. 3 ст. 329 КАС України). З огляду на викладене, наявні підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки скаржником подана первісна касаційна скарга протягом 30 днів з дня виготовлення повного тексту оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, а також повторно подана касаційна скарга після повернення Верховним Судом, без зволікань та перевищення строків касаційного оскарження, що свідчить про цілеспрямованість дій відповідача щодо касаційного оскарження. При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з наступного. Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Пунктом 2 ч. 5 статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Відповідно до ч. 1 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Крім того, згідно з ч. 2 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. Відповідно до ч. 4 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у даній справі є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні по день фактичного розрахунку такої, стягнення з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні. Проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору та обраний відповідачем спосіб захисту його прав, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про те, що характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовна практика, що складалася з приводу спорів цієї категорії, відсутність ознак, які відрізняють цю касаційну скаргу від інших, дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалені у справі за позовом ОСОБА_1 , розглянутої в порядку спрощеного позовного провадження, не підлягають касаційному оскарженню. У своїй касаційній скарзі скаржник посилається на виключні обставини, передбачені підпунктами а), в) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, які надають можливість оскарження в касаційному порядку судових рішень, ухвалених в зазначеній у справі, розглянутій у порядку спрощеного позовного провадження. Зокрема, скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики у зв`язку із численними адміністративними позовами із вимогами про стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки їх виплати. Також зазначає, що суди приймають різні рішення в даній категорії справ. Однак, при цьому скаржник не посилається на різноманітність такої практики, не вказує судові рішення та не зазначає про новітні, проблемні, засадничі, раніше ґрунтовно не досліджувані питання права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин. Відповідач зазначає, що касаційна скарга має виняткове значення для Офісу Генерального прокурора. Однак, для кожної зі сторін справи, в якій він є учасником, справа має виняткове значення. Разом з тим, скаржником не доведено, що спірні правовідносини є винятковими та без судового захисту можуть призвести до незворотніх наслідків. У своїй касаційній скарзі скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував положення статей 116, 117 КЗпП України без урахування висновків Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, від 30.10.2019 у справі №806/2473/18, від 24.07.2019 у справі №805/3167/18-а, від 03.04.2019 у справі №662/1626/17, від 17.01.2019 у справі №2-1579/11 та не застосовано належним чином принцип співмірності. При цьому, Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував до даних правовідносин правові висновки, які викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17, від 26 червня 2019 року у справі №761/9484/15-ц, від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19, що відповідає судовій практиці у даній категорії спорів. Зміст касаційної скарги зводиться до викладення фактичних обставин справи та цитування норм права з посиланням на невірну оцінку судами попередніх інстанцій доказів у справі, однак, у силу частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Інші, наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції. На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження. Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (стаття 1). Указом Президента України №133/2022 від 14 березня 2022 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IХ, на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Наказом Голови Верховного Суду від 02 березня 2022 року №29/0/8-22 відповідно до статті 3 Конституції України, статті 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», статті 60-2 КЗпП України, Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, враховуючи рішення Ради суддів України від 24 лютого 2022 року №9, положення розпоряджень Київської міської державної адміністрації, прийнятих відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з метою збереження життя і здоров`я та забезпечення безпеки відвідувачів, суддів і працівників апарату Верховного Суду установлено особливий режим роботи Верховного Суду в умовах воєнного стану з 02 березня 2022 року та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема, щодо здійснення повноважень суддями Верховного Суду дистанційно, а також залучення суддів і працівників апарату Верховного Суду до роботи в приміщеннях Верховного Суду виключно в разі крайньої необхідності та за умов гарантування безпечних умов роботи. У вищезазначеній частині наказ Голови Верховного Суду скасований наказом від 29 березня 2022 року №33/0/8-22, який набрав чинності 01 квітня 2022 року. Враховуючи дистанційний режим роботи суддів та працівників апарату Верховного Суду з часу введення в Україні правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя і здоров`я та забезпечення безпеки суддів і працівників апарату Верховного Суду, зазначена ухвала прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до приміщень Верховного Суду, а саме приміщень Касаційного адміністративного суду. На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, УХВАЛИВ: Поновити Офісу Генерального прокурора строк на касаційне оскарження рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2021 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року в справі № 380/7488/21. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року в справі № 380/7488/21 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправною бездіяльності, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська Судді О. В. Кашпур С. А. Уханенко