Постанова 4854 № 420/358/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 квітня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/358/22 Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н.В. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючої судді - Шевчук О.А., суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» про визнання протиправними дій щодо передчасного виключення зі списків особового складу, зобов`язання внести зміни до наказу, - ВСТАНОВИЛА: В січні 2022 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просив визнати протиправними дії Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» щодо передчасного виключення позивача зі списків особового складу Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» до повного розрахунку; - зобов`язати Інститут Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» внести зміни до наказу Начальника Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» (по стройовій частині) від 19.04.2019 року № 84 щодо виключення позивача зі списків особового складу Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» 31.05.2019 року. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року було залишено без руху адміністративний позов ОСОБА_1 та повідомлено позивача про необхідність у термін протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення адміністративного позову без руху усунути недоліки шляхом: надання заяви про поновлення пропущених строків звернення до адміністративного суду з зазначеними позовними вимогами. В ухвалі зазначено, що позовні вимоги ОСОБА_1 є вимогами щодо звільнення позивача з публічної служби, а тому, з огляду на приписи ч. 5 ст. 122 КАС України, для звернення до суду із вказаними вимогами КАС України визначає місячний строк. З огляду на те, що наказ про виключення позивача зі списків особового складу Інституту Військово-Морських Сил Національного університету Одеська морська академія датований 19.04.2019 року, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 пропустив місячний строк для звернення до суду із зазначеними вимогами. Судом першої інстанції зазначено, що в позовній заяві не ставиться питання щодо законності звільнення, а ставиться вимога щодо передчасного виключення зі списків особового складу та неповного розрахунку відповідача з позивачем, а саме: щодо виплати грошового забезпечення та його індексації, тобто даний спір є спором щодо оплати праці, оскільки позивачем не заявлено позовних вимог, які стосуються несвоєчасного розрахунку при звільненні. Вимоги про внесення змін в наказ про виключення позивача зі списків особового складу, що є одним із етапів звільнення зі служби, є вимогами щодо звільнення позивача з публічної служби. Те що позивач обґрунтовує вказані вимоги несвоєчасним розрахунком при звільненні та ненадання своєї згоди на виключення зі списків особового складу не змінює предмету спору та не переводить спір, пов`язаний з питаннями звільнення з публічної служби, у спір про нарахування та виплату невиплаченої частини грошового забезпечення. 25 січня 2022 року до Одеського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків, згідно з якою позивач, посилаючись на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2021 року у справі № 420/6964/21, зазначає, що ним не порушено строк звернення до суду із вказаним позовом та просить відкрити провадження у справі. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року повернуто позивачу адміністративний позов. Не погоджуючись з ухвалою суду, позивач надав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити на розгляд до суду першої інстанції. Доводами апеляційної скарги зазначено, що в оскаржуваній ухвалі, обґрунтовуючи строки, суд першої інстанції зробив помилковий на, думку апелянта висновок, що даний спір стосується його звільнення з публічної служби, оскільки ні в уточненій позовній заяві ні в позовних вимогах термін «звільнення» навіть не використовується, а ставиться питання щодо передчасного виключення зі списків особового складу Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" до проведення повного розрахунку. Тобто фактично спір виник лише з приводу не нарахування та невиплати належного грошового забезпечення, по дату повного розрахунку, стажу військової служби та виправлення документів при звільненні, по дату повного розрахунку. Відзиву на апеляційну скаргу відповідачем до суду не надано. Відповідно до ч.2 ст. 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Згідно з п.3 ч.1 ст. 294 КАС України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо: повернення заяви позивачеві (заявникові). Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що з огляду на відомості КП «ДСС», у справі № 420/6964/21 позивач заявляв позовні вимоги про визнання протиправними дії начальника Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" щодо передчасного виключення зі списків особового складу Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" до повного з ним розрахунку та зобов`язання Інститут Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" виплатити позивачу грошове забезпечення та його індексацію по 28.08.2020 року включно з переоформленням грошового атестату та довідки про розміри щомісячних додаткових видів забезпечення з урахуванням дати виключення зі списків особового складу 28.08.2020 року. Приймаючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку звернення до суду, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічно службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з п.1, п.2, п. 7 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи; суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Згідно з ч.1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно з ч.5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Відповідно до ч.1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Згідно з ч.2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Відповідно до п.9 ч.4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відтак, на думку колегії суддів, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, згідно із частиною другою якої, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. За доводами апелянта, в позовній заяві він ставить вимоги, щодо передчасного виключення його зі списків особового складу та неповного розрахунку відповідача та виплати грошового забезпечення та його індексації а тому вважає, що даний спір є спором щодо оплати праці та до спірних правовідносин повинні застосовуватись норми ст.. 233 КЗпП України. Такі доводи апелянта колегія суддів вважає помилковими з огляду на наступне. За характером спірних правовідносин і їх суб`єктним складом цей спір є публічно-правовим спором з приводу проходження і звільнення з публічної служби, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів. Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу. Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України. Водночас частиною першою статті 233 КЗпП України, яка регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, встановлено норму про те, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Про необхідність застосування тримісячного строку позовної давності для звернення працівника до суду із заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався, офіційно розтлумачено і в Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу. Проте слід мати на увазі, що відповідно до статей 3 і 221 КЗпП України в порядку, передбаченому главою XV цього Кодексу, підлягають розгляду індивідуальні трудові спори працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої приналежності. За приписами частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України справи, що виникають з трудових правовідносин, суди розглядають у порядку цивільного судочинства. При цьому норми Цивільного кодексу України визначають загальну позовну давність тривалістю у три роки (стаття 257) та передбачають можливість установлення законом для окремих видів вимог спеціальної позовної давності (стаття 258), яка може бути скороченою або більш тривалою за загальну позовну давність. Виходячи з цього, встановлений у частині першій статті 233 КЗпП України тримісячний строк є скороченим строком позовної давності, в межах якого працівник може звернутися до суду в порядку цивільного судочинства з вимогою про вирішення трудового спору. Натомість строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина п`ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців. Усталеною є позиція Верховного Суду щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин, щодо яких виник спір. Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправними дії Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» щодо передчасного виключення позивача зі списків особового складу Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» до повного розрахунку; - зобов`язати Інститут Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» внести зміни до наказу Начальника Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» (по стройовій частині) від 19.04.2019 року № 84 щодо виключення позивача зі списків особового складу Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» 31.05.2019 року. Отже, з огляду на те, що строк звернення до суду за вирішенням цього публічно-правового спору щодо охоплюється спеціальною нормою частини п`ятої статті 122 КАС України, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах статті 233 КЗпП України. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11 лютого 2021 роу у справі № 240/532/20. Враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду з позовними вимогами, на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, позивачем не надано заяви про поновлення строку звернення до суду, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачу. На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що ухвала Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній ухвалі, у зв`язку з чим підстав для її скасування не вбачається. Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року - залишити без змін. Відповідно до ст. 329 КАС України постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча суддя: О.А. Шевчук Суддя: А.В. Бойко Суддя: А.Г. Федусик