Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/16194/20

Справа № 127/16194/20 Провадження № 22-ц/801/776/2022 Категорія: 55 Головуючий у суді 1-ї інстанції Дернова В. В. Доповідач:Голота Л. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 квітня 2022 рокуСправа № 127/16194/20м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді - Голоти Л.О. (суддя-доповідач), суддів Денишенко Т. О., Рибчинського В. П., за участю секретаря судового засідання Француза М. Г., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 справу за позовом ОСОБА_1 до кредитної спілки «Злагода» про скасування довіреності, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26 січня 2022 року, ухвалене у складі судді Дернової В.В. п приміщенні суду в м. Вінниці, повний текст рішення складено 04 лютого 2022 року, - в с т а н о в и в : 29.07.2020 року ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до Кредитної спілки «Злагода» (далі КС «Злагода») про скасування довіреності. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що від імені КС «Злагода» в письмовій формі укладено договір доручення для надання юридичних послуг, про що зазначено в нотаріально завіреній довіреності від 09 червня 2020 року. 24 липня 2020 року адвокат Бабошин А. С., пред`явивши довіреність від 09 червня 2020 року на представництво КС «Злагода», заявив, що не тільки договору доручення, а й взагалі ніякого договору для надання КС «Злагода» юридичних послуг немає. Виходячи з наведеного, ОСОБА_1 просив у разі визнання відсутності договору доручення скасувати довіреність, про що покласти обов`язок відповідачу поставити до відома нотаріуса і дати оголошення у ЗМІ. Ухвалою Вінницького міського суду від 17.08.2020 року відкрито провадження у даній справі за вимогами ОСОБА_1 до КС «Злагода» про визнання заяви адвоката недостовірною оголошену в судовому засіданні, скасування довіреності. Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 26 січня 2022 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із заочним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду, викладених в заочному рішенні, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Основними доводами апеляційної скарги є те, що предмет позову полягає в з`ясуванні змісту укладеного в письмовій формі договору доручення для представництва інтересів КС «Злагода», обсягу цього, кола та розміру гонорара (пункт 1 прохальної частини позову). Суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, змінивши предмет позову і перевівши його до скасування довіреності, чим порушено вимоги ч. 1 ст. 13 ЦПК України. Суд першої інстанції не витребував і не дослідив зміст договору доручення для представництва інтересів КС «Злагода». Також у справі не вставнолено конкретного місцезнаходження відповідача КС «Злагода». Відзив на апеляційну скаргу не надходив. У судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав та суду пояснив, що за своїм змістом його позовні вимоги зводяться до того щоб суд встановив факт відсутності (не укладався) договору доручення, укладеного у письмовій формі між КС «Злагода» та ОСОБА_3 або ОСОБА_4 , або ОСОБА_5 , або адвокатом Бабошин А.С. , на підставі якого було видано довіреність від 09.06.2020 року для представлення інтересів КС «Злагода» в судах, а також зобов`язати відповідача скасувати дану довіреність у порядку визначеному Законом. Зазначив, що наявність даної довіреності порушує його право, оскільки при розгляді у інших справах за його участі, адвокат на підставі даної недійсної довіреності буде вирішувати питання про компенсацію судових витрат. Відповідач у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення апелянта, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції, обговоривши підстави апеляційної скарги, Вінницький апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. За змістом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заочне рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 263 ЦПК України. У справі встановлено наступні обставини. ОСОБА_1 є членом Кредитної спілки «Злагода», що підтверджується матеріалами справи (а.с. 3). Кредитна спілка «Злагода» (код ЄДРПОУ 26423413) є юридичною особою, яка не перебуває у процесі припинення, з місцезнаходженням за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. 09 червня 2020 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Лукашенком В. Б. за реєстровим № 3131 на виконання договору доручення, укладеного у письмовій формі, було посвідчено довіреність від імені Кредитної спілки «Злагода», якою було уповноважено Онопенко Олену Петрівну, ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , адвоката Бабошина Андрія Сергійовича (кожен діє окремо) бути представниками з усіма необхідними повноваженнями з питань ведення справ Кредитної спілки «Злагода» (а.с. 2). Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що довіреність може бути скасовано виключно особою, яка її видала, а не судом, а позовна вимога про визнання недійсним відповідного договору доручення або про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину позивачем не заявлялася, а суд не вправі вийти за межі позовних вимог. Висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог зроблено за повного з`ясування обставин справи, правильного застосування норм матеріального та процесуального права враховуючи таке. Вірно врахувавши положення статей 244, 248, 249 ЦК України суд першої інстанції дійшов висновку про те, що Законом визначений вичерпний перелік підстав припинення представництва за довіреністю та окремий порядок її скасування. Зазначена позивачем підстава для скасування довіреності - відсутність договору доручення, у переліку, вищезазначених положень ЦК України не міститься. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що такий спосіб захисту, як скасування довіреності та зобов`язання відповідача вчинити дії, є неналежним способом захисту прав та інтересів. Суд першої інстанції правомірно зазначив про те, що довіреність може бути скасовано виключно особою, яка її видала, а не судом, а позовна вимога про визнання недійсним відповідного договору доручення або про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину позивачем не заявлялася, а суд не вправі вийти за межі позовних вимог. У свою чергу, статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в спосіб, визначений частиною другою цієї статті. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України). Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Вирішуючи переданий на розгляд спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. При цьому обов`язком позивача є доведення/підтвердження в установленому законом порядку наявності факту порушення та/або оспорювання його прав та інтересів. Відсутність порушеного права й інтересу встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2022 року у справі № 128/1701/13-ц, провадження № 61-5188св20). У справі, що переглядається, позивачем не доведено, що оспорюваним дорученням порушуються його певні права та інтереси. З огляду на наведене, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. Твердження в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції не витребував і не дослідив зміст договору доручення для представництва інтересів КС «Злагода», колегія суддів не вважає такими, що дають правові підстави для скасування рішення, адже порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частина друга статті 376 ЦПК України). Колегія суддів вважає, що по суті справа вирішена правильно. Аргументи апеляційної скарги про те, що предмет позову полягає в з`ясуванні змісту укладеного в письмовій формі договору доручення для представництва інтересів КС «Злагода», обсягу цього, кола та розміру гонорара (пункт 1 прохальної частини позову), суд апеляційної інстанції не вважає такими, що дають правові підстави для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки суд першої інстанції правильно встановив спірні правовідносини у справі та вирішив спір по суті. Безпідставними суд апеляційної інстанції вважає також посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, змінивши предмет позову і перевівши його до скасування довіреності, чим порушено вимоги частини першої статті 13 ЦПК України, оскільки судом першої при вирішенні справи не було допущено порушення частини першої статті 13 ЦПК України, адже позивачем в позові були заявлені вимоги про скасування довіреності та зобов`язання відповідача вчинити дії. Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги та заяв ОСОБА_1 від 25.03.2022 року та 31.03.2022 року про те, що у справі не вставнолено конкретного місцезнаходження відповідача КС «Злагода», оскільки у КС «Злагода» є офіційно зареєстрована юридична адреса місця знаходження, яка внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Окрім цього, за цією адресою відповідач отримує кореспонденцію, яка була надіслана йому судами як першої так і апеляційної інстанцій у відповідності до вимог п.1 ч. 7 ст. 128 ЦПК України. Отже доводи апеляційної скарги не спростовують правильні висновки суду першої інстанції. Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandisрішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23). Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що зазначені в апеляційній скарзі аргументи суттєвими не являються та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26 січня 2022 року у даній справі залишити без змін. Поновити дію заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26 січня 2022 року у даній справі. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя Л. О. Голота Судді: Т. О. Денишенко В. П. Рибчинський Повний текст постанови складено 20 квітня 2022 року.