Постанова 4820 № 686/11764/20

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 квітня 2022 року м. Хмельницький Справа № 686/11764/20 Провадження № 22-ц/4820/776/22 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О., секретар судового засідання Чебан О.М., з участю представниці позивача ОСОБА_1 , відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , представника апелянта ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про повернення квартири за апеляційною скаргою ОСОБА_7 в інтересах малолітніх ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 січня 2022 року про затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі, встановив: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У травні 2020 року Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького (далі - Академія) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Виконавчого комітету Хмельницької міської ради (далі - Міськвиконком) про скасування рішення та визнання ордера на жиле приміщення недійсним, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, і повернення квартири. Академія зазначила, що за нею на праві господарського відання закріплена трикімнатна квартира АДРЕСА_1 (далі - квартира НОМЕР_2 ). ОСОБА_2 проходив військову службу в Академії та перебував на квартирному обліку, йому на праві власності належить двокімнатна квартира АДРЕСА_3 (далі - квартира НОМЕР_3 ). Рішенням Міськвиконкому від 24 січня 2019 року №56 затверджено спільне рішенням командування та житлової комісії Академії від 28 грудня 2017 року №6 про надання ОСОБА_2 на склад сім`ї з 4-х осіб квартири НОМЕР_2 за умови відчуження ним Академії квартири НОМЕР_3 . На підставі цього рішення ОСОБА_2 одержав ордер на жиле приміщення серії ХМН №000206 від 7 лютого 2019 року. Водночас ОСОБА_2 відмовився передати Академії квартиру НОМЕР_3 і виконати умови надання жилого приміщення. За таких обставин Академія просила суд: скасувати рішення Міськвиконкому від 24 січня 2019 року №56 в частині затвердження спільного рішення командування та житлової комісії Академії про надання ОСОБА_2 на склад сім`ї з 4-х осіб квартири НОМЕР_2 ; визнати недійсним ордер на жиле приміщення серії ХМН №000206 від 7 лютого 2019 року, виданий Міськвиконкомом ОСОБА_2 ; визнати ОСОБА_2 разом із членами його сім`ї такими, що втратили право користування квартирою НОМЕР_2 ; зобов`язати ОСОБА_2 повернути Академії квартиру НОМЕР_2 . Процесуальні дії суду першої інстанції Суд ухвалою від 23 листопада 2021 року залучив ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до участі у справі як співвідповідачів. Короткий зміст ухвал суду першої інстанції Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 6 грудня 2021 року закрито провадження у справі в частині вимог Академії про скасування рішення та визнання ордера на жиле приміщення недійсним, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, а також у частині позовних вимог до Міськвиконкому, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у зв`язку з відмовою позивача від позову. Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 січня 2022 року затверджено укладену 6 грудня 2021 року між Академією та ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 мирову угоду, за умовами якої:

1. Сторони встановили, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 особисто, або через уповноважених осіб відповідно до Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року №396 (далі - Положення) звертаються до позивача, як до органу приватизації із заявою про передачу їм у спільну часткову чи спільну сумісну власність квартири НОМЕР_2 , до якої додають документи, що визначені у пункті 18 Положення.

2. Позивач як орган приватизації після отримання заяви з додатками згідно пункту 1 мирової угоди, уточнює необхідні для розрахунків дані залежно від складу сім`ї і розміру загальної площі квартири, оформляє відповідні розрахунки та видає розпорядження (рішення), яким затверджує розрахунок вартості надлишкової загальної площі при приватизації квартири НОМЕР_2 , який підлягає сплаті ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на рахунок та за реквізитами, що надаються позивачем.

3. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у рівних частках на протязі десяти робочих днів з дня отримання рішення та розрахунку, визначеного у пункті 2 мирової угоди, сплачують відповідні суми вартості надлишкових квадратних метрів, та надають підтверджуючі документи (квитанції) позивачу як органу приватизації.

4. Після отримання підтверджуючих документів щодо сплати надлишкових квадратних метрів, позивач як орган приватизації приймає рішення про передачу у приватну власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 квартири НОМЕР_2 , яке є підставою для державної реєстрації за ними права власності на вказану квартиру, та видачу відповідного правовстановлюючого документа.

5. Сторони домовились, що з метою мирного врегулювання спору та виконання раніше взятих зобов`язань ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 передають Академії в особисту приватну власність квартиру НОМЕР_3 , що належить їм на підставі свідоцтва про право власності на житло серії НОМЕР_1 від 22 грудня 2005 року. Сторони домовились, що на момент реєстрації права власності на дану квартиру за позивачем всі комунальні послуги та борги по ним мають бути погашені ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Така заборгованість може бути сплачена як кожним з них окремо у своїй частці, так і в повному обсязі.

6. Сторони домовились, що після затвердження даної мирової угоди судом та виконання позивачем пункту 4 даної мирової угоди право власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 припиняється, а Академія набуває право особистої приватної власності на майно, визначене у пункті 5 даної мирової угоди, а саме на квартиру НОМЕР_3 .

7. Сторони узгодили та роблять застереження, що набуття позивачем права власності на квартиру НОМЕР_3 та здійснення державної реєстрації такого права на підставі пунктів 5 та 6 цієї мирової угоди можливе лише після виконання Академією вимог та умов, що визначені у пункті 4 даної мирової угоди, а саме після прийняття рішення про передачу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у приватну власність в рівних частках квартири НОМЕР_2 . В будь-якому іншому випадку право власності у позивача на квартиру НОМЕР_3 не виникає.

8. Сторони спору дійшли згоди про те, що понесені по справі судові витрати покладаються на ту сторону спору, яка їх фактично сплачувала і не розподіляються між ними.

9. Угода складена у 6-ти автентичних примірниках та скріплена підписами сторін. Вона є невід`ємною частиною ухвали судді Бондарчука В.В. про визнання мирової угоди та закриття провадження у цивільній справі №686/11764/20 за позовом Академії до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про зобов`язання повернути Академії квартиру НОМЕР_2 відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

10. Судом сторонам роз`яснено зміст ст.ст. 207, 255-256 ЦПК України як і наслідки завершення спору мировою угодою шляхом закриття провадження у справі і втрати права на повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

11. Умови та зміст мирової угоди мають юридичну силу судового рішення та є обов`язковими для виконання її сторонами та усіма фізичними особами, підприємствами, установами та організаціями до компетенції яких входить здійснення дій по оформленню прав на майно, що розподілено цією мировою угодою та його передачу сторонам угоди. Провадження по справі закрито. Суд виходив з того, що мирова угода не суперечить закону та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів сторін, у зв`язку з чим її слід затвердити, а провадження у справі - закрити. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_7 в інтересах малолітніх ОСОБА_8 , ОСОБА_9 просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що малолітні ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є користувачами квартири НОМЕР_3 , а тому відчуження цієї квартири призведе до порушення їх майнових прав та особистих інтересів. Всупереч норм статей 17, 18 Закону України від 26 квітня 2001 року №2402-IIІ «Про охорону дитинства» (далі - Закон №2402-IIІ) сторони уклали мирову угоду без дозволу органу опіки та піклування, внаслідок чого ця угода є нікчемною в силу статті 224 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Суд першої інстанції не врахував указаних норм чинного законодавства та дійшов помилкового висновку про можливість затвердження мирової угоди сторін. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Академія подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, указуючи на її законність та обґрунтованість. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 не висловили своєї позиції щодо апеляційної скарги. 2.

Мотивувальна частина Позиція суду апеляційної інстанції Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає. Заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Суд першої інстанції не застосував норми статті 17 Закону №2402-II, статті 177 Сімейного кодексу України (далі - СК України), статті 224 ЦК України та не дотримався приписів статті 207 ЦПК України. У зв`язку з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права оскаржувану ухвалу слід скасувати з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини Квартира НОМЕР_3 належить ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності. ОСОБА_7 і ОСОБА_4 є батьками малолітніх ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , які зареєстровані та проживають у квартирі НОМЕР_3 . За умовами укладеної сторонами та затвердженої судом мирової угоди від 5 січня 2022 року квартира НОМЕР_3 переходить у власність Академії. Ця угода укладена сторонами без дозволу органу опіки та піклування. Застосовані норми права Статтею 12 Закону України від 2 червня 2005 року №2623-ІV «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» встановлено, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Аналогічні положення закріплені у ч. 3 ст. 18 Закону №2402-IIІ. Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону №2402-IIІ батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти правочини щодо нерухомого майна, право власності на яке належить дитині, а у випадках, визначених законом, - також щодо нерухомого майна, право користування яким належить дитині, відмовлятися від належних дитині майнових прав, зобов`язуватися від імені дитини порукою чи видавати письмові зобов`язання. Близькі за змістом норми містяться у ч. 2 ст. 177 СК України. В силу ч. 1 ст. 224 ЦК України правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (стаття 71 цього Кодексу), є нікчемним. Згідно зі ст. 207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі. Суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо: умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє. Як передбачено п. 5 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом. Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції За змістом указаних правових норм правочини щодо нерухомого майна, право користування яким належить малолітнім дітям, можуть бути вчинені сторонами лише за згодою органу опіки та піклування. Якщо такий правочин вчинений без дозволу органу опіки та піклування, то він є нікчемним. Мирова угода є договором, який укладається сторонами для врегулювання спору шляхом взаємних поступок і може стосуватися лише прав і обов`язків сторін спору. Мирова угода не може створювати прав та обов`язків у інших осіб, а також обмежувати ці права. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови від 12 червня 2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», якщо сторони виявили намір укласти мирову угоду, то при необхідності їм може бути надана можливість оформити умови мирової угоди, для чого суд оголошує перерву в судовому засіданні. У разі якщо умови мирової угоди не суперечать закону, не порушують права, свободи чи інтереси інших осіб (не сторін), суд визнає мирову угоду та закриває провадження у справі. З матеріалів справи вбачається, що предметом укладеної сторонами мирової угоди є квартира НОМЕР_3 , право користування якою належить малолітнім ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Така угода не могла бути укладена без згоди органу опіки та піклування, оскільки вона обмежує речові права дітей на нерухоме майно. Отже, висновок суду про те, що мирова угода сторін не суперечить закону та не порушує прав інших осіб, у зв`язку з чим її слід затвердити, а провадження у справі - закрити, є неправильним. 3.Висновки суду апеляційної інстанції Ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам матеріального та процесуального закону і перешкоджає подальшому провадженню у справі, тому в силу ч. 1 ст. 379 ЦПК України вона підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Щодо судових витрат Відповідно до ст. 141 ЦПК України питання щодо понесених ОСОБА_7 судових витрат за подання апеляційної скарги має бути вирішено судом першої інстанції при ухваленні судового рішення по суті спору (п. 37 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах»). Керуючись ст.ст. 374, 379, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_7 в інтересах малолітніх ОСОБА_8 , ОСОБА_9 задовольнити. Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 січня 2022 року про затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Повне судове рішення складено 20 квітня 2022 року. Судді: О.І. Ярмолюк Л.М. Грох Т.О. Янчук Головуючий у першій інстанції - Бондарчук В.В. Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 43