Постанова 4803 № 205/5734/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/51/21 Справа № 205/5734/18 Суддя у 1-й інстанції - Остапенко Н. Г. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 лютого 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді - Свистунової О.В., суддів - Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А., за участю секретаря - Гулієва М.І.о., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 вересня 2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до Новокодацького відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (Новокодацький відділ державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області), ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Орган опіки та піклування Новокодацької районної у місті Дніпрі ради, ОСОБА_8 , про визнання дій протиправними, визнання недійсними та скасування протоколу проведення електронних торгів, акту про реалізацію арештованого майна, свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, рішення про реєстрацію права власності, та усунення перешкод в реалізації прав шляхом виселення, - В С Т А Н О В И Л А: У серпні 2018 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Новокодацького відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (Новокодацький відділ державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області), ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Орган опіки та піклування Новокодацької районної у місті Дніпрі ради, ОСОБА_8 , про визнання дій протиправними, визнання недійсними та скасування протоколу проведення електронних торгів, акту про реалізацію арештованого майна, свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, рішення про реєстрацію права власності, та усунення перешкод в реалізації прав шляхом виселення. Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 належало на праві власності по 1/3 частині квартири за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 10 жовтня 2003 року. 17 листопада 2014 року було проведено електронні торги з реалізації нерухомого майна, а саме: 1/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_6 . Вказані торги проведено з порушенням встановленого законом порядку, а саме не отримано дозволу Органу опіки та піклування Новокодацької районної у місті Дніпрі ради на їх проведення та продажу 1/3 частини вказаної квартири, оскільки неповнолітній ОСОБА_2 має право користування такою квартирою, а відтак правочин з продажу 1/3 частини вказаної квартири відповідно до статті 224 ЦК України є нікчемним. Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, позивачка просила суд: визнати протиправними дії Новокодацького ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області щодо здійснення реалізації з прилюдних торгів нерухомого майна - 1/3 частини квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , без отримання згоди від Органу опіки та піклування Новокодацької районної у м. Дніпрі ради; визнати недійсними та скасувати: протокол проведення електронних торгів № 12364 від 17 листопада 2014 року з реалізації нерухомого майна - 1/3 частини квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; акт державної виконавчої служби про реалізацію арештованого майна, виданого на підставі протоколу про проведення електронних торгів № 12364 від 17 листопада 2014 року; свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер НАК 468507, реєстраційний № 865, видане 07 грудня 2014 року Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренком С.В., на підставі якого право власності на 1/3 частину квартири було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_3 ; рішення Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренка С.В., який діяв, як державний реєстратор, індексний номер 18405691 від 27 грудня 2014 року про реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на 1/3 частину квартири; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 8278214 від 27 грудня 2014 року про право власності на 1/3 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; усунути перешкоди в реалізації прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом виселення ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_2 . Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 вересня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають встановленим обставинам. У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач Новокодацький відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу позивачки - без задоволення. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з положенням частини другої статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції установлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 червня 2016 року справа № 205/1739/16-ц, залишеним без змін ухвалами Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 липня 2016 року та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 квітня 2017 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, треті особи - ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , про визнання прилюдних торгів, акту проведення прилюдних торгів, протоколу проведення прилюдних та свідоцтва про право власності недійсними, відмовлено. Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вказаними судовими рішеннями, зокрема, встановлено, що ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 належало по 1/3 квартири за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 10 жовтня 2003 року. Відповідно до протоколу № 12364 проведення електронних торгів, які відбулись 17 листопада 2014 року, а також Акту про проведення прилюдних торгів (аукціону) по реалізації арештованого майна від 12 грудня 2014 року переможцем вказаних торгів стала ОСОБА_3 , яка сплатила суму в розмірі 90 170,00 грн. 27 грудня 2014 року Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мазуренко С.В. видано ОСОБА_3 свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер НАК № 468507, реєстраційний номер 865, на підставі якого право власності ОСОБА_3 на вказане майно зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , його батьками є ОСОБА_9 та ОСОБА_5 (т.1 а.с.23). Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради від 20 квітня 2012 року № 233 про закріплення права користування житлом за адресою: АДРЕСА_1 , закріплено право користування житлом за адресою: АДРЕСА_1 , за малолітнім ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Призначено прийомних батьків - ОСОБА_10 та ОСОБА_1 відповідальними за збереження вказаного житла за малолітнім ОСОБА_2 (т.1 а.с.21). Встановлено, що за малолітнім ОСОБА_2 закріплено право користування спірною квартирою, окрім того, він є рідним сином ОСОБА_5 якій також належить 1/3 частина спірної квартири та яка продовжує вільно користуватись нею. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з підстав їх необґрунтованості та недоведеності, прийшовши до висновку, що відчуження 1/3 частини спірної квартири, яка належала ОСОБА_6 само по собі не позбавляє неповнолітнього ОСОБА_2 у здійсненні його права користування нею. Проте, колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погодитися не може, виходячи з наступного. Відповідно до частини першої статті 32 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" за дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, а також особами з їх числа зберігається право на житло, в якому вони проживали з батьками, рідними до встановлення опіки, піклування, влаштування в прийомні сім`ї, дитячі будинки сімейного типу, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України Згідно з частиною третьою статті 32 ЦК України жилі приміщення, в яких проживали діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, до влаштування їх у сім`ї громадян України, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також щодо яких є рішення суду, не можуть бути відчужені без отримання згоди на таке від органів опіки та піклування, яка може надаватися лише в разі гарантування збереження права на житло таких дітей. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України). За правилом частини першої статті 224 ЦК України правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (стаття 71 цього Кодексу), є нікчемним. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що нікчемним є правочин у разі його вчинення без дозволу органу опіки та піклування у визначених законом випадках, зокрема за статтею 71 ЦК України, відповідно до якої опікун не має права без дозволу органу опіки та піклування: 1) відмовитися від майнових прав підопічного; 2) видавати письмові зобов`язання від імені підопічного; 3) укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири; 4) укладати договори щодо іншого цінного майна. Піклувальник має право дати згоду на вчинення правочинів, передбачених частиною першою цієї статті, лише з дозволу органу опіки та піклування. Відповідно до статей 58, 59 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними. Піклування встановлюється над неповнолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, цивільна дієздатність яких обмежена. Згідно з частиною першою статті 242 ЦК України батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей. Отже, зі змісту частини першої статті 71 ЦК України, частини першої статті 224 ЦК України правочин є нікчемним, якщо його вчинено опікуном всупереч інтересам дитини без дозволу органу опіки та піклування, згода цього органу необхідна лише у випадку, коли дитина є власником (співвласником), або має право на користування жилим приміщенням, що відчужується. У пункті 30 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" зазначається, що під час розгляду позову про визнання публічних торгів недійсними і витребування майна в особи, яка придбала його на торгах, суд має дати оцінку тому, чи є порушення, на які посилається позивач, суттєвими та чи вплинули вони на результат торгів. У зв`язку із цим позов про визнання публічних торгів недійсними, пред`явлений особою, права і законні інтереси якої не були порушені внаслідок відступлення від встановленого законом порядку проведення торгів, і обґрунтовані такими обставинами позовні вимоги власника про витребування проданого на торгах майна задоволенню не підлягають. Органи опіки та піклування зобов`язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла. Передбачене статтею 177 Сімейного кодексу України, статтею 17 Закону України "Про охорону дитинства" та статтею 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей" положення про необхідність отримання попереднього дозволу органу опіки і піклування на укладення батьками договору щодо майна, право на яке має дитина, спрямоване на захист майнових прав дітей, тому підставою для визнання недійсним договору щодо майна, право на яке має дитина, за позовом її батьків є порушення майнових прав дитини внаслідок укладення такого договору, а не сам по собі факт відсутності попереднього дозволу органу опіки і піклування на укладення такого договору. Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року по справі № 766/10241/17. Правочин, що вчинений батьками (усиновлювачами) стосовно нерухомого майна, право власності на яке чи право користування яким мають діти, за відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування може бути визнаний судом недійсним (частина шоста статті 203, частина перша статті 215 ЦК України) за умови, якщо буде встановлено, що оспорюваний правочин суперечить правам та інтересам дитини, звужує обсяг існуючих майнових прав дитини та/або порушує охороиювані законом інтереси дитини, зменшує або обмежує права та інтереси дитини щодо жилого приміщення, порушує гарантії збереження права дитини на житло. Сам по собі факт відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення оспорюваного правом йму не є безумовною підставою для визнання його недійсним. Крім того, оскільки за змістом частини першої статті 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених саме Тимчасовим положенням № 68/5. Таким чином, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними. Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2014 року № 3-112гс14. Статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачені цим Законом заходи щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії та здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Правилами статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено загальний порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, які, зокрема, передбачають першочергове звернення стягнення боргу на кошти боржника та інші цінності, а при їх відсутності - на інше майно. Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації (частина 1). При вчиненні виконавчих дій мають дотримуватись і права неповнолітніх дітей, які перебувають під особливим захистом держави. Згідно з частиною другою статті 18 Закону України "Про охорону дитинства" діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Відповідно до статті 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей" держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Аналогічну умову містить і Порядок реалізації арештованого майна, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 29 червня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядок). Так, відповідно до положень пункту 3 Розділу II Порядку виконавець готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, де зазначає, в тому числі відомості про майно, яке передається на реалізацію (його склад, характеристики, опис, включно з інформацією про явні дефекти, відсутні елементи, тощо), а у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, до заявки додає дозвіл органів опіки та піклування або відповідне рішення суду. При примусовому виконанні судового рішення, виконавець має керуватись і Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція). Пунктом 28 розділу VІІІ Інструкції визначено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону. Отже, враховуючи вимоги Закону України "Про виконавче провадження", Закону "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей", а також положення Інструкції та Порядку, державний або приватний виконавець зобов`язаний у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду, про яке, зокрема, зазначає в заяві на реалізацію арештованого майна. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18 грудня 2019 року у справі № 755/10564/18, від 25 листопада 2019 року в справі № 718/482/15-ц, (провадження № 61-16089св19) та від 10 жовтня 2019 року в справі № 751/15667/15-ц (провадження № 61-12151св19). З матеріалів справи вбачається, що 04 лютого 2012 року ОСОБА_6 , згідно з розпискою, отримала для оформлення документів 8 000,00 доларів США, що еквівалентно 64 000,00 грн, на строк три тижні. Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про розірвання договору та стягнення матеріальної та моральної шкоди задоволено частково і стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 64 000,00 грн та судовий збір; у задоволенні інших позовних вимог відмовлено. На виконання вказаного рішення суду, 01 квітня 2013 року був виданий виконавчий лист № 2/422/3645/2012 (а.с.216-217 т.2). Постановою державного виконавця Ленінським ВДВС Дніпропетровського МУЮ від 05 квітня 2013 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2/422/3645/2012 (а.с.219 т.2). Постановою державного виконавця Ленінським ВДВС Дніпропетровського МУЮ від 05 квітня 2013 року накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_6 в межах суми звернення стягнення, заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику (а.с.223 т.2). 26 червня 2013 року державним виконавцем Ленінським ВДВС Дніпропетровського МУЮ складено акт опису та арешту майна, а саме - 1/3 частини квартири, розташованої за за адресою: АДРЕСА_1 , належної на підставі свідоцтва про право власності від 10 жовтня 2003 року ОСОБА_6 17 листопада 2014 року Ленінським ВДВС Дніпропетровського МУЮ, в межах виконавчого провадження № 53422779 з метою примусового виконання виконавчого листа № 2/422/3645/2012, виданого на виконання заочного рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2012 року, було проведено електронні торги з реалізації нерухомого майна - 1/3 частини квартири, належної на підставі свідоцтва про право власності від 10 жовтня 2003 року ОСОБА_6 . Переможцем електронних торгів, згідно з протоколом № НОМЕР_1 , стала ОСОБА_3 12 грудня 2014 року державним виконавцем Ленінським ВДВС Дніпропетровського МУЮ складено акт про проведення прилюдних торгів (аукціону) по реалізації аршетованого майна (а.с.256 т.2). 27 грудня 2014 року ОСОБА_3 зареєструвала у встановленому законом порядку право власності на 1/3 частину спірної квартири на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна, серія НАК №468507, виданого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мазуренком С.В. та зареєстрованого в реєстрі за №

865. Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради від 20.04.2012 року № 233 про закріплення права користування житлом за адресою: АДРЕСА_1 , закріплено право користування житлом за адресою: АДРЕСА_1 , за малолітнім ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Призначено прийомних батьків - ОСОБА_10 та ОСОБА_1 відповідальними за збереження вказаного житла за малолітнім ОСОБА_2 (т.1 а.с.21). Отже, встановлено, що за малолітнім ОСОБА_2 , який позбавлений батьківського піклування, закріплено право користування квартирою в цілому. Встановлені обставини свідчать про те, що на час передачі квартири АДРЕСА_2 на реалізацію право користування житлом мала малолітня дитина позбавлена батьківського піклування, що, як зазначалось вище, передбачає обов`язкове попереднє отримання дозволу органу опіки та піклування. Оскільки державний виконавець такий дозвіл не отримав та до заявки на реалізацію арештованого нерухомого майна не надав, то такі дії не можуть вважатись вчиненими відповідно до закону. При цьому суд вважає, що неправомірними можуть бути визнані не тільки винні дії державного або приватного виконавця. Неправомірність дії, насамперед, визначається не формою вини виконавця (умисел, необережність тощо), а наслідками їх вчинення, а саме, чи призвели такі дії до порушень вимог закону та прав інших осіб. Апеляційним судом встановлено факт порушення Новокодацьким ВДВС міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області майнових прав ОСОБА_2 внаслідок звернення стягнення на 1/3 частину квартири АДРЕСА_2 . Таким чином, апеляційний суд вважає встановленими обставини, які є підставою для визнання протиправними дій державного виконавця щодо подання заявки на реалізацію з прилюдних торгів нерухомого майна - 1/3 частини квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , без згоди органу опіки та піклування. Наведене свідчить про те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог в цій частині. Що стосується позовних вимог в частині визнання визнання недійсними та скасування протоколу проведення електронних торгів, акту про реалізацію арештованого майна, свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, рішення про реєстрацію права власності, та усунення перешкод в реалізації прав шляхом виселення, колегія суддів виходить з передчасності заявлення таких вимог, виходячи з наступного. Примусова реалізація заставленого майна як стадія виконавчого провадження є сукупністю правовідносин (урегульованих Законом України "Про виконавче провадження", ЦК України та іншими нормативно-правовими актами), що в процесі примусового виконання виникають і реалізуються між органами й посадовими особами, які здійснюють примусову реалізацію судових рішень, та особами, які беруть участь у виконавчому провадженні, чи залучаються до проведення виконавчих дій відповідно до Закону. Згідно з вимогами частин першої та третьої статті 62 України "Про виконавче провадження" крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах. Майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону. Ураховуючи те, що відчуження майна з електронних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених частинами 1-3 та частинами 5, 6 статті 203 ЦК, зокрема, у зв`язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (частина 1 статті 215 цього Кодексу). Для застосування наслідків недотримання вказаних вимог, при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити чи мало місце порушення вимог Тимчасового порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів. Колегія суддів звертає увагу, що вимог про визнання електронних торгів недійсними, позивачка не заявляла. Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Ураховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог в частині щодо визнання протиправними дії Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції (Новокодацький відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) щодо здійснення заходів з реалізації з прилюдних торгів нерухомого майна - 1/3 частини квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , без отримання згоди від Органу опіки та піклування Новокодацької районної у місті Дніпрі ради. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити. Керуючись ст. 259,268,374,376,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 - задовольнити частково. Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 вересня 2019 року - скасувати та ухвалити нове. Позовні вимоги ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до Новокодацького відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (Новокодацький відділ державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області), ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Орган опіки та піклування Новокодацької районної у місті Дніпрі ради, ОСОБА_8 , про визнання дій протиправними, визнання недійсними та скасування протоколу проведення електронних торгів, акту про реалізацію арештованого майна, свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, рішення про реєстрацію права власності, та усунення перешкод в реалізації прав шляхом виселення - задовольнити частково. Визнати протиправними дії Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції (Новокодацький відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) щодо здійснення заходів з реалізації з прилюдних торгів нерухомого майна - 1/3 частини квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , без отримання згоди від Органу опіки та піклування Новокодацької районної у місті Дніпрі ради. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення. Головуючий О.В. Свистунова Судді: Т.П. Красвітна І.А. Єлізаренко