Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/8847/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 квітня 2022 рокуЛьвівСправа № 460/8847/21 пров. № А/857/23389/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії : головуючого судді: Гуляка В.В. суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Рівненській області, на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2021 року (суддя Нор У.М., час ухвалення не зазначений, місце ухвалення м.Рівне, дата складання повного тексту 02.12.2021), в адміністративній справі №460/8847/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Рівненській області, про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, встановив: У червні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ГУ Національної поліції в Рівненській області, в якому просив: 1) визнати протиправними та скасувати накази Головного управління Національної поліції в Рівненській області №457 від 14.05.2021 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» та №70 о/с від 21.05.2021 «По особовому складу»; 2) поновити ОСОБА_1 на посаді, рівнозначній посаді, яку він займав у органах Національної поліції України станом на 21.05.2021; 3) стягнути з Головного управління Національної поліції в Рівненській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу. Відповідач позовних вимог не визнав, в суді першої інстанції подав відзив, просив у задоволенні позову відмовити повністю. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 02.12.2021 року позовну заяву задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Рівненській області №457 від 14.05.2021 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині звільнення оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію». Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Рівненській області №70 о/с від 21.05.2021 «По особовому складу» в частині звільнення оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію». Поновлено лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області з 21 травня 2021 року. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Рівненській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22.05.2021 року по 02.12.2021 року у розмірі 59603,70 грн. (сума вказана без урахування сплати податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають стягненню під час виплати її працівнику). З рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржене рішення суду ухвалено з неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також визнанням недоведеними обставин, які мають значення для справи, які доведені належними, достатніми, достовірними, допустимими доказами, внаслідок чого судом неправильно застосовано норми матеріального права, а тому вказане рішення суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що при розгляді справи суд першої інстанції не перевірив обґрунтованість, безсторонність, добросовісність, розсудливість та пропорційність оскаржуваного наказу. Також вказує скаржник, що під час проведення службового розслідування ОСОБА_1 відмовився від дачі пояснень, що свідчить про не сприяння та перешкоджання лейтенантом поліції ОСОБА_1 у проведенні якісної та повної перевірки всіх обставин події під час проведення службового розслідування. Крім того, факт затримання позивача під час отримання ним від третьої особи коштів, тобто реальна подія, зафіксована відповідним органом у спосіб, передбачений КПК України, сам по собі свідчить про порушення присяги працівника поліції. На переконання відповідача, не притягнення до відповідальності за вчинення певних дій не є тотожним із застосуванням дисциплінарної відповідальності за вчинення дій, які несумісні з подальшим проходженням служби, оскільки працівники внутрішніх справ власним прикладом та поведінкою зобов`язані зміцнювати авторитет закону серед громадян та неухильно їх дотримуватись. Законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов`язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу недотримання поліцейським вищевказаних норм є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення. Твердить скаржник, що в межах розгляду даної справи не досліджується питання наявності або відсутності в діях позивача складу кримінального правопорушення, а надається правова оцінка обставинам наявності або відсутності вчинення ним дисциплінарного проступку. Судом першої інстанції не прийнято до уваги наведені у висновку службового розслідування дані щодо набуття даною подією громадського резонансу, оскільки вона була висвітлена у засобах масової інформації, що в свою чергу дискредитує органи Національної поліції та знижує довіру населення до них, що своєю поведінкою позивач сплюндрував та принизив високе звання поліцейського, який присягнув на вірність Українському народові. Вважає апелянт, що подібні випадки негативно впливають на імідж поліції, підривають віру громадян у спроможність поліції на високому професійному рівні здійснювати покладені на неї завдання з охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю. Службовим розслідуванням встановлено факт вчинення позивачем діяння, що дискредитує звання працівника органів Національної поліції. Факт затримання ОСОБА_1 під час отримання неправомірної вигоди став лише підставою призначення та подальшого проведення службового розслідування, а висновки комісії містять інші підстави притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності, які не пов`язані з підтвердженням або спростуванням тези обвинувачення. Тому не вважає скаржник висновки суду обґрунтованими, оскільки, як підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, позивача звільнено не за вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни. Зазначає апелянт, що позивачем вчинено діяння, несумісне з займаною ним посадою, оскільки позивачем було скоєно проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 02.12.2021 року і ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, з врахуванням наступного. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 проходив службу в органах Національної поліції та на момент звільнення перебував на посаді оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Рівненського районного управління ГУНП в Рівненській області у званні лейтенанта поліції. Із змісту наказу ГУНП в Рівненській області №457 від 14.05.2021 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» видно, що 13.04.2021 приблизно о 16:00 слідчим Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Хмельницькому (з дислокацією у м. Рівному), за участі співробітників Управління служби безпеки України в Рівненській області, при реалізації заходів у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР №6202124003000016 від 08.04.2021 (а.с. 79) за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України стосовно окремих працівників Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області, по вул. Симона Петлюри, 35, м. Рівне, під час отримання неправомірної вигоди були затримані оперуповноважений ВПК Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області лейтенант поліції ОСОБА_1 та оперуповноважений ВКП Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області лейтенант поліції ОСОБА_2 , які будучи працівниками правоохоронного органу, використовуючи надану їм владу та службове становище, одержали неправомірну вигоду, а саме грошові кошти в сумі 3000 гривень від громадянина, анкетні дані якого засекречені. Лейтенантів поліції ОСОБА_1 та ОСОБА_2 затримали в порядку ст. 208 КПК України. 14.04.2021 слідчими Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Хмельницькому (з дислокацією у м. Рівному) в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №6202124003000016 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, лейтенантам поліції ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за вимагання неправомірної вигоди групою осіб у місцевого мешканця за не притягнення останнього до передбаченої законом відповідальності за незаконне зберігання психотропних речовин. 15.04.2021 слідчим суддею Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту та відсторонено від посад (а.с. 81, 82). Згідно цього ж наказу ГУНП в Рівненській області №457 від 14.05.2021, у діянні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вбачається порушення службової дисципліни, що утворює склад дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні Присяги поліцейського, що призвело до виникнення надзвичайної події, що підриває авторитет Національної поліції, ім`я та статус останніх як поліцейських, дискредитації звання поліцейського. На підставі зібраних матеріалів під час проведення службового розслідування згідно наказу ГУНП в Рівненській області встановлено, що лейтенанти поліції ОСОБА_1 та ОСОБА_2 порушили службову дисципліну, пункти 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Присяги поліцейського, абзаців 1, 2, 5 пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179. Цим же наказом Головного управління Національної поліції в Рівненській області №457 від 14.05.2021 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» позивача ОСОБА_1 , за порушення службової дисципліни, пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Присяги поліцейського, абзаців 1, 2, 5 пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, звільнено зі служби в органах Національної поліції (з посади оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області) на підставі ч.1 п.6 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (а.с. 8-10, 119-121). Із вказаним наказом позивача було ознайомлено 18.05.2021. Наказом Головного управлінням Національної поліції в Рівненській області від 21.05.2021 №70 о/с «По особовому складу», лейтенанта поліції ОСОБА_1 оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області 21.05.2021 звільнено зі служби в поліції за пунктом 6, у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, відповідно до ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (а.с. 11, 128). Вважаючи протиправними спірні накази відповідача, позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом. Задовольняючи позовні вимоги про визнання протиправними та скасування спірних наказів від 14.05.2021 №457, від 21.05.2021 №70 о/с, поновлення позивача на посаді та стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах та обґрунтованості спірних наказів, які не відповідають встановленим у ч.2 ст.2 КАС України критеріями правомірності, обґрунтованості, добросовісності, розсудливості. Такі спірні накази прийняті без урахування фактичних обставин, порушують права та законні інтереси позивача, а тому підлягають скасуванню в судовому порядку, із поновленням позивача на раніше займаній посаді та із стягненням з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення відповідних позовних вимог, виходячи з наступного. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведені норми означають, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відносини щодо звільнення з публічної служби, зокрема зі служби в поліції, врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством. При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі. Нормами спеціального законодавства є, зокрема, Закон України «Про національну поліцію», який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України. Так, відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. Згідно із вимогами частин 1, 4 статті 18 вказаного Закону, поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді. Додаткові обов`язки, пов`язані з проходженням поліцейським служби в поліції, можуть бути покладені на нього виключно законом. Відповідно до ст.19 Закону України «Про Національну поліцію», у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Згідно ст.77 вказаного Закону, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема: у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби. Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (далі Дисциплінарний статут), службова дисципліна дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. За порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення (ч. 1, 2 ст.11 Дисциплінарного статуту). Статтею 12 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Відповідно до статті 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони. До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції. У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції. Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. За кожен дисциплінарний проступок не може застосовуватися більше одного дисциплінарного стягнення. Якщо поліцейський вчинив кілька дисциплінарних проступків, стягнення застосовується за сукупністю вчинених дисциплінарних проступків та враховується під час визначення виду дисциплінарного стягнення. У разі вчинення дисциплінарного проступку кількома поліцейськими дисциплінарне стягнення застосовується до кожного окремо (ст.19 Дисциплінарного статуту). Крім цього, згідно вимог ст.14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України (ч.10 ст.14 Дисциплінарного статуту). Так, порядок проведення службових розслідувань визначений Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затв. наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2018 року №893 (далі Інструкція №893). Згідно абз.2 п.1 Розділу І Інструкції №893, підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Відповідно до п.1 Розділу V Інструкції №893, проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування розпочинається із дня видання наказу про його призначення та завершується в день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка виконує його обов`язки, висновку службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (п.2 Розділу V Інструкції №893). Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія (п.2 Розділу VІ Інструкції №893). Колегія суддів також враховує, що відповідно до п.5 Розділу І Правил етичної поведінки поліцейських, затв. Наказом Міністерства внутрішніх справ України №1179 від 09.11.2016р., поліцейський здійснює свою діяльність відповідно до основоположних принципів, які закріплені в Конституції України, Законі України «Про Національну поліцію», інших законодавчих актах України, а також у цих Правилах, зокрема: верховенства права; дотримання прав і свобод людини; законності; відкритості та прозорості; політичної нейтральності; взаємодії з населенням на засадах партнерства; безперервності; справедливості, неупередженості та рівності. Пунктом 1 Розділу ІІ цих Правил встановлено, що під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен, серед іншого: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України. Крім цього, відповідно до пункту 5 розділу ІІ Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затв. Наказом МВС від 06.11.2015р. №1377, посадова особа органу поліції при виявленні чи отриманні інформації про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію негайно повідомляє про це чергову частину органу поліції. Судовим розглядом встановлено, що винесенню наказу ГУНП в Рівненській області №457 від 14.05.2021 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» передували результати службового розслідування, проведеного згідно наказу Національної поліції України №703 від 13.04.2021 року «Про призначення службового розслідування», у зв`язку з тим, що 13.04.2021 до ВІОС УКЗ ГУНП в Рівненській області надійшла інформація про те, що слідчими Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Хмельницький (з дислокацією у м. Рівному), проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №62021240030000016 від 08.04.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, окремими працівниками Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області (а.с. 71). Попередньо встановлено, що 13.04.2021 приблизно о 16:00 по вул. Симона Петлюри, 35, м. Рівне лейтенант поліції ОСОБА_1 та лейтенант поліції ОСОБА_2 , перебуваючи в службовому автомобілі марки "Дача Логан", д.н.з. НОМЕР_1 , одержали від громадянина неправомірну вигоду у розмірі 3000 гривень за вирішення питання щодо уникнення останнім кримінальної відповідальності. Згідно матеріалів службового розслідування (а.с. 71-118) встановлено факт затримання13.04.2021 року лейтенантів поліції ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час отримання від цивільної особи грошових коштів в сумі 3000 грн., який зафіксовано уповноваженим компетентним органом у порядку та у спосіб, що передбачений КПК України. 14.04.2021 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 отримали повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за ч.3 ст.368 КК України. 15.04.2021 ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області відсторонено ОСОБА_1 від займаної ним посади оперуповноваженого відділу кримінальної поліції РУП ГУНП в Рівненській області на строк по 14.06.2021 включно (справа №686/9444/21, провадження №1-кс/686/4258/21). Відповідно до ч.ч. 1 ,2 ст.154 КПК України, відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину, і незалежно від тяжкості злочину - щодо особи, яка є службовою особою правоохоронного органу. 15.04.2021 ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області застосовано відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у виді домашнього арешту, який полягає у забороні залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 цілодобово без дозволу слідчого, прокурора чи суду строком до 14.06.2021 включно (справа №686/9444/21, провадження №1-кс/686/4257/21). Під час проведення службового розслідування на підставі зібраних матеріалів дисциплінарною комісією було встановлено, що лейтенант поліції ОСОБА_1 грубо порушив приписи Закону України "Про Національну поліцію", Дисциплінарного статуту, Присяги працівника поліції, Правил етичної поведінки поліцейських, вчинив дисциплінарний проступок, який полягає у вчиненні дій, що не сумісні з вимогами, які пред`являються до професійних і моральних якостей поліцейського. За результатами проведеного службового розслідування за фактом реєстрації у Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей про вчинення кримінального правопорушення працівниками поліції, начальником ГУ НП в Рівненській області 13.05.2021 затверджено висновок, згідно з пунктами 2 та 3 якого відомості, які стали підставою для призначення вказаного службового розслідування, дисциплінарна комісія вважала такими, що знайшли своє підтвердження. За порушення службової дисципліни, пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Присяги поліцейського, абзаців 1, 2, 5 пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, керуючись статтею 19 Закону України «Про Національну поліцію», положеннями Дисциплінарного статуту Національної поліції України, дисциплінарна комісія дійшла висновку, що оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Рівненського районного управління ГУНП в Рівненській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 слід звільнити зі служби в Національній поліції на підставі ч.1 п.6 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію». Результати службового розслідування викладено у Висновку від 13.05.2021 року (а.с. 12-21, 61-70). Наказом ГУ НП в Рівненській області №457 від 14.05.2021 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» позивача, за порушення службової дисципліни, пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Присяги поліцейського, абзаців 1, 2, 5 пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, звільнено зі служби в органах Національної поліції на підставі ч.1 п.6 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію. Наказом ГУ НП в Рівненській області від 21.05.2021 №70 о/с «По особовому складу», ОСОБА_1 21.05.2021 звільнено зі служби в поліції за пунктом 6, у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби відповідно до ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію». Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах проведеного службового розслідування встановлені фактичні дані, що підтверджують реальну наявність у діях позивача ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним та дією порушника, висновки службового розслідування відповідають вимогам щодо обґрунтованості, такі містять всі необхідні відомості, які повинні враховуватись при прийнятті вмотивованого рішення. Отже, в діях позивача наявний склад дисциплінарного проступку, а вид дисциплінарного стягнення керівництвом обрано обґрунтовано, з урахуванням обставин у справі, та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень. Відносно висновків суду першої інстанції про те, що Дисциплінарною комісією ГУНП в Рівненській області не встановлено складу дисциплінарного проступку та безпідставно прийнято рішення про наявність в діяннях позивача складу дисциплінарного проступку, позаяк такі висновки зроблені на основі даних, що, у відповідності до положень КПК України є такими, що не встановлюють винуватість особи, то колегія суддів зазначає наступне. Обрання виду дисциплінарної відповідальності, до якої слід притягнути поліцейського, є прерогативою роботодавця, що визначається з врахуванням характеру проступку, обставин, за яких він був вчинений, особи порушника, ступеня його вини, обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередньої поведінки поліцейського, його ставлення до служби. Дисциплінарна та кримінальна відповідальність поліцейського є окремими видами юридичної відповідальності, порядок та підстави притягнення до яких реалізуються за окремими процедурами, урегульованими різними нормативно-правовими актами. Колегія суддів також звертає увагу на те, що законодавець розмежовує випадки притягнення поліцейського до дисциплінарної та кримінальної відповідальності у якості двох самостійних підстав для звільнення зі служби. Так, відповідно до ст.77 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (п.6 ч.1 ст.77) та у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення (п.10 ч.1 ст.77). Колегія суддів враховує, що позивача ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за порушення вимог спеціального законодавства щодо служби в Національній поліції, як-то: Закону України «Про Національну поліцію», Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Правил етичної поведінки поліцейського та Присяги поліцейського, що призвело до скоєння вчинків, які компрометують поліцейського та дискредитують поліцію в цілому, а тому наявність судового рішення про визнання особи винною у вчиненні кримінального правопорушення не є визначальною підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Факт затримання ОСОБА_1 під час отримання неправомірної вигоди став лише підставою призначення та подальшого проведення службового розслідування, а висновки дисциплінарної комісії містять інші підстави притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності, які не пов`язані з підтвердженням або спростуванням тези обвинувачення. У даному випадку позивачем вчинено діяння, несумісне з займаною ним посадою, оскільки позивачем було скоєно проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Крім цього, застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов`язана з порушенням кримінальної справи та набранням чинності вироком суду. Аналогічний правовий висновок, зокрема, сформовано Верховним Судом у постановах від 14.02.2019 р. (справа №824/1022/16-а) та від 20.03.2019 р. (справа №804/676/18). Рішення по кримінальному провадженню не має значення для надання оцінки правомірності звільнення позивача зі служби в поліції, оскільки таке не може свідчити про наявність чи відсутність вини особи у скоєні дисциплінарного проступку або самого факту скоєння такого проступку, так як у вказаному випадку надається правова кваліфікація діям (бездіяльності) особи на підставі Кримінального кодексу України. Аналогічний правовий висновок зроблено Верховним Судом у постановах від 11.04.2018 року (справа №817/1303/16, справа №826/23664/15), від 14.02.2019 року (справа №824/1022/16-а) та від 20.03.2019 року (справа №804/676/18). Суд апеляційної інстанції також погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача про те, що факт вчинення встановлених службовим розслідуванням діянь підриває авторитет і довіру до поліції як органу державної влади, який покликаний захищати життя, здоров`я, права і свободи громадян, власність, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань, та суперечить покладеним на поліцейського завданням, а також унеможливлює подальше виконання поліцейським своїх обов`язків. В основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушенням Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби. Отже, законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов`язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. Поряд з цим, колегія суддів враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06.10.1982р. у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви №9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07.10.1987р. у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви №11882/85). Гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11.02.2003р. у справі «Ringvold v. Norway», заява №34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що наказ ГУ НП в Рівненській області №457 від 14.05.2021 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» у частині застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в Національній поліції на підставі п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію, є законним та обґрунтованим, а тому не підлягає скасуванню. Крім цього, колегія суддів враховує, що спірний наказ ГУ НП в Рівненській області від 21.05.2021 №70 о/с «По особовому складу» винесено на підставі наведеного вище наказу №457 від 14.05.2021, з дотриманням вимог ст.22 Дисциплінарного статуту, а також п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію». В матеріалах справи відсутні та судом апеляційної інстанції не виявлено доказів порушень вимог чинного законодавства при винесенні ГУ НП в Рівненській області наказу від 21.05.2021 №70 о/с «По особовому складу», а тому відсутні підстави для його скасування. Суд апеляційної інстанції також зазначає, що у зв`язку із безпідставністю позовних вимог про визнання протиправними та скасування спірних наказів ГУ НП в Рівненській області №457 від 14.05.2021 та №70 о/с від 21.05.2021 щодо звільнення позивача ОСОБА_1 зі служби в поліції, не підлягають до задоволення і позовні вимоги про поновлення позивача на посаді та стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Одночасно, колегія суддів зазначає, що згідно рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року), національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Вмотивованість судового рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також, згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Колегія суддів враховує, що оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін по справі перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанції та їм надано правову оцінку. Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що з врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, відповідно до приписів статті 317 КАС України, рішення суду першої інстанції від 02.12.2021 року слід скасувати і прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. При цьому, колегія суддів зазначає, що з врахуванням помилковості обґрунтувань висновків суду першої інстанції щодо усіх позовних вимог, апеляційну скаргу слід задоволити повністю і оскаржене в апеляційному порядку рішення суду від 02.12.2021 року слід скасувати вцілому. Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження). Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет спору, склад учасників справи та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд постановив: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Рівненській області задоволити. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2021 року в адміністративній справі №460/8847/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Рівненській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати і прийняти нову постанову. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Рівненській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити повністю. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин Р. Й. Коваль