Ухвала КАС ВС № 460/8847/21

УХВАЛА 07 червня 2022 року м. Київ справа № 460/8847/21 адміністративне провадження № К/990/12169/22 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Губської О.А., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2022 року у справі №460/8847/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Рівненській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в с т а н о в и в: ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції в Рівненській області, у якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Рівненській області №457 від 14 травня 2021 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності"; - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Рівненській області №70 о/с від 21 травня 2021 року по особовому складу; - поновити ОСОБА_1 на посаді, рівнозначній посаді, яку займав у органах Національної поліції України станом на 21 травня 2021 року; - стягнути з Головного управління Національної поліції в Рівненській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу; - рішення суду в частині поновлення на посаді та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу допустити до негайного виконання. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2021 року позов задоволено: визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Рівненській області № 57 від 14 травня 2021 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині звільнення оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції за пункту 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію"; визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Рівненській області №70 о/с від 21 травня 2021 року по особовому складу в частині звільнення оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію"; поновлено лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області з 21 травня 2021 року; стягнуто з Головного управління Національної поліції в Рівненській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22 травня 2021 року по 02 грудня 2021 року у розмірі 59603,70 гривень 70 копійок (сума вказана без урахування сплати податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають стягненню під час виплати її працівнику). Рішення в частині поновлення лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допущено до негайного виконання. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2022 року апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Рівненській області задоволено. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2021 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із таким рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), надіславши її засобами поштового зв`язку 16 травня 2022 року, яка надійшла до суду 19 травня 2022 року. Скаржник просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2022 року та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з таких підстав. Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом. З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду. Так, згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Водночас пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Отже, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржник як на підставу касаційного оскарження покликається на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм зазначених у частині третій статті 353 КАС України, а саме справу розглянуто за відсутністю будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу. Предметом розгляду у цій справі є правомірність звільнення позивача зі служби в органах Національної поліції. Водночас пункт 1 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України відносить до справ незначної складності справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище. Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, ця справа була розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак вона може бути оскаржена до Верховного Суду лише за наявності обставин, наведених у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження. Отже, посилання на відповідну підставу оскарження, визначену частиною четвертою статті 328 КАС України, має обов`язково наводитись у поєднанні із зазначенням та обґрунтуванням винятків, передбачених пунктами "а" - "г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 цього Кодексу. Проте скаржником не наведено жодних доводів (з належним їх обґрунтуванням) на наявність винятків, передбачених пунктами "а" - "г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Отже, перевіркою касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Зазначене свідчить, що скаржник формально підійшов до питання належного оформлення касаційної скарги, зокрема, в частині зазначення підстав касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанцій з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України. Аргументи касаційної скарги зводяться до викладення обставин справи, цитування нормативно правових актів, зазначення, що судом апеляційної інстанції судове рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Отже, касаційну скаргу ОСОБА_1 належить повернути як таку, що не містить підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, для касаційного оскарження постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2022 року у справі №460/8847/21. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, у х в а л и в: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2022 року у справі №460/8847/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Рівненській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, повернути скаржнику. Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. Суддя-доповідач: О.А. Губська