Постанова 4856 № 240/39938/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/39938/21 Головуючий у 1-й інстанції: Попова О.Г. Суддя-доповідач: Драчук Т. О. 19 квітня 2022 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Драчук Т. О. суддів: Полотнянка Ю.П. Смілянця Е. С. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 04 січня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій і бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди, В С Т А Н О В И В : в грудні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними та скасування рішення відповідача, що не було отримано позивачкою, стосовно розрахунку пенсії в розмірі не на дату поновлення виплати, а на дату припинення виплати та без здійснення індексації/автоматичних масових перерахунків на момент виплати. Також, позивач просила визнати дії відповідача стосовно здійснення ним розрахунку суми поточної пенсії позивачці у розмірі визначеному не на дату нарахування до виплати поновленої пенсії 21.10.2021, а на дату припинення її виплати 07.10.2009 та здійснення розрахунку суми боргу за період з 07.10.2009 по 21.12.2021 без обов`язкового врахування автоматичного перерахунку на момент її виплати та без нарахування компенсації втрати частини доходів на щомісячну пенсію позивачки, за період з 07.10.2009 по 21.10.2021 протиправними; визнати протиправною бездіяльність відповідача стосовно не здійснення ним розрахунку суми поточної пенсії на 21.10.2021 з урахуванням її автоматичного перерахунку на момент виплати та не здійснення ним розрахунку суми боргу за період з 07.10.2009 по 21.10.2021 з урахуванням автоматичного перерахунку на дату нарахування до виплати 21.10.2021 та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів на щомісячну пенсію Позивачки, за період з 07.10.2009 по 21.10.2021, відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон №1058-ІV); зобов`язати відповідача здійснити розрахунок пенсії позивачки за період з 07.10.2009 по 21.10.2021 з урахуванням автоматичного перерахунку на момент нарахування її до виплати, а саме на 21.10.2021 та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів на щомісячну пенсію позивачки, за період з 07.10.2009 по 21.10.2021; зобов`язати відповідача виплатити позивачці протягом 10 днів суму пенсії позивачки за період з 07.10.2009 по 21.10.2021 з урахуванням автоматичного перерахунку на момент нарахування її до виплати, а саме на 21.10.2021, з компенсацією втрати частини доходів, за винятком сплачених сум; стягнути з відповідача кошти в сумі 100 000,00 (сто тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди, заподіяної його дискримінаційними протиправними рішеннями, дією та бездіяльністю, в результаті яких, відповідач здійснив розрахунки пенсії позивачці за період з 07.10.2009 по 21.10.2021 у спосіб не передбачений у в Законі 1058-ІV. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху із наданням позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року продовжено ОСОБА_1 строк залишення без руху позовної заяви, встановлений ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року. Запропоновано надати уточненої позовної заяви із зазначенням належного кола учасників та вимог до них; належним чином завірених доказів отримання 21.10.2021 позивачем пенсійних нарахувань в розмірі 89 400,00 грн за період з 07.10.2009 по 01.10.2021 з розрахунком щомісячної пенсії в розмірі 617,00 грн, зокрема, роздруківку з банківського рахунку позивача; належний доказ сплати судового збору у розмірі 1 908,00 грн. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 04 січня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій і бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди повернуто позивачу. Не погодившись із зазначеною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що ухвалу суду першої інстанції прийнято з порушення норм процесуального права, просив скасувати судове рішення. В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник зазначає, що судовий збір позивачем сплачено в повній мірі, в свою чергу судовий збір за вимогу в частині відшкодування моральної шкоди в сукупності з іншими вимогами не стягується. Також, апелянтом вказано, що керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області було зазначено співвідповідачем, а тому висновки суду в цій частині є також безпідставними. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 294 КАС України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові). Відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а ухвалу суду - змінити з мотивів, виходячи з наступного. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху із наданням позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Для усунення недоліків позивачу необхідно було надати до суду: - уточненої позовної заяви в частині викладення обґрунтування залучення Заінчковського І.А. до участі у справі в якості третьої особи; із зазначенням належного кола учасників та вимог до них; - належним чином завірених доказів отримання 21.10.2021 позивачем пенсійних нарахувань в розмірі 89 400,00 грн за період з 07.10.2009 по 01.10.2021 з розрахунком щомісячної пенсії в розмірі 617,00 грн; - належний доказ сплати судового збору у розмірі 1 908,00 грн; - доказів звернення до відповідача щодо зобов`язання виплатити позивачці протягом 10 днів суму пенсії позивачки за період з 07.10.2009 по 21.10.2021 з урахуванням автоматичного перерахунку на момент нарахування її до виплати, а саме на 21.10.2021, з компенсацією втрати частини доходів, за винятком сплачених сум та відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на таке звернення. Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року продовжено ОСОБА_1 строк залишення без руху позовної заяви, встановлений ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року. Запропоновано надати уточненої позовної заяви із зазначенням належного кола учасників та вимог до них; належним чином завірених доказів отримання 21.10.2021 позивачем пенсійних нарахувань в розмірі 89 400,00 грн за період з 07.10.2009 по 01.10.2021 з розрахунком щомісячної пенсії в розмірі 617,00 грн, зокрема, роздруківку з банківського рахунку позивача; належний доказ сплати судового збору у розмірі 1 908,00 грн. На виконання вказаної ухвали представником позивача надіслано до суду першої інстанції заяву про усунення недоліків. Стосовно надання уточненої позовної заяви із зазначенням належного кола учасників та вимог до них, позивач вказує, відповідальність Пенсійного фонду, його органів та посадових осіб, в тому числі Відповідач 2, за порушення у сфері загальнообов`язкового державного пенсійного страхування встановлена в частини 1 ст. 107 Закону України №1058-ГУ, якою встановлено що: «Пенсійний фонд, його органи та посадові особи за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, .... несуть відповідальність згідно із законом». Позивач вважає обґрунтування залучення Заінчковського І.А. до участі у справі як "Відповідач 2". Стосовно надання роздруківки з банківського рахунку позивачки зазначає, що листом № 0600-0202-8/100242 від 01.12.2021 підтверджується даний факт. Стосовно сплати судового збору у розмірі 1908,00 грн. зазначає, що в ухвалі Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 820/5268/17 (провадження К/9901/34025/18), в якій в абз.24 зазначив: «...вимозі про відшкодування шкоди передує вимога про встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача. За такого правового регулювання вимога про відшкодування шкоди не є об`єктом, за який справляється судовий збір. Водночас, за вимогу, яка їй передує, такий платіж сплачується». Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що вимоги суду зазначені в ухвалах суду від 06.12.2021 та від 22.12.2021 позивачем усунуто частково, а саме не усунуто такі недоліки позовної заяви: уточненої позовної заяви в частині викладення обґрунтування залучення Заінчковського І.А. до участі у справі в якості третьої особи; із зазначенням належного кола учасників та вимог до них; належний доказ сплати судового збору за вимогу про стягнення моральної шкоди; доказів звернення до відповідача щодо зобов`язання виплатити позивачці протягом 10 днів суму пенсії позивачки за період з 07.10.2009 по 21.10.2021 з урахуванням автоматичного перерахунку на момент нарахування її до виплати, а саме на 21.10.2021, з компенсацією втрати частини доходів, за винятком сплачених сум та відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на таке звернення. Зокрема, що зазначення позивачем відповідача 2 - керівника ГУ ПФУ в Житомирській області Заінчковського Івана Адамовича, суд першої інстанції повторно звертає увагу, що керівник Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області не є суб`єктом владних повноважень, а тому не може бути відповідачем відповідно до вимог КАС України. Стосовно сплати судового збору за вимогу про стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 100 000 грн., суд першої інстанції зазначає, що по всій відомості від уваги представника позивача вислизнув той факт, що Верховним Судом неодноразово висловлено правову позицію щодо необхідності сплати судового збору зокрема в ухвалі від 17.11.2021 у справі № 140/10624/21 - "вимога про відшкодування моральної, що визначена у грошовому вимірі та складає ціну матеріальних вимог, є майновою вимогою, а тому, судовий збір підлягає стягненню як за вимоги майнового характеру." Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в ухвалі від 09 вересня 2020 року у справі № 202/507/20 (2-а/202/31/2020), в ухвалах від 16 березня 2020 року у справі № 9901/64/20, від 15 січня 2020 року у справі № 826/12286/15, від 30 липня 2020 року у справі № 9901/194/20. Водночас, суд першої інстанції відхиляє посилання скаржника на позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 820/5268/17, оскільки відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, суди під час вирішення спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду. В свою чергу, висновки викладені П`ятим апеляційним адміністративним судом у постанові від 04.20.2021 не є обов`язковим для врахування судом. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що станом на момент постановлення цієї ухвали позивач не усунула в повному обсязі недоліки позовної заяви, які стали підставою для залишення її без руху. Отже, оскільки позивач не виконала вимог ухвал суду від 16.12.2021, від 22.12.2021, тому позовна заява підлягає поверненню. Колегія суддів частково не погоджується висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Згідно з ч.3 ст.3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ст.8 КАС України усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Згідно з ч.3 ст.9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Відповідно до ч.1, 2 ст.44 КАС України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Відповідно до ч.1 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Згідно з ч.2 ст.169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Щодо сплати судового збору, колегія суддів зазначає, що пунктом 3 Постанови Пленум Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 № 4 (далі - Постанова) встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Пунктами 4, 5 Постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить. Розглянувши зазначену вимогу позивача, суд дійшов висновку, що в позовній заяві відсутнє нормативне обґрунтування щодо стягнення моральної шкоди, зокрема, позивачем не зазначено вищевказаних обставин та не надано доказів наявності такої шкоди, протиправності діяння її заподіювача, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні; підтвердження факту заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні. В свою чергу, ч.5 ст.21 КАС України визначено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства. Зміст цієї норми вказує на те, що вимозі про відшкодування шкоди передує вимога про встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача. За такого правового врегулювання, вимога про відшкодування шкоди не є об`єктом, за який справляється судовий збір. Водночас за вимогу, яка їй передує, такий платіж сплачується. Проте, слід врахувати, що до адміністративного позову не було додано судового рішення, яким, станом на дату подання позовної заяви, було б визнано протиправною бездіяльність відповідача і на підставі чого позивачем заявлялася б вимога про відшкодування шкоди, завданої такою бездіяльністю. Крім цього, наведене законодавче положення поширюється лише на вимогу, яка визначена п.6 ч.1 ст.5 КАС України (стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю), тоді як подана у даній справі позовна заява містить й інші позовні вимоги, застережень щодо відсутності обов`язку справляння судового збору з якої Закон України «Про судовий збір» не містить. Так, згідно з ч.3 ст.23 Цивільного кодексу України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Аналіз цієї норми дає підстави для висновку про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб, а тому, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою. Тобто, вимога про відшкодування моральної шкоди, яка не пов`язана з вимогою визнання дій чи бездіяльності, що передує моральній шкоді, і визначена у грошовому вимірі та складає ціну матеріальних вимог, є майновою вимогою, а тому, судовий збір підлягає стягненню в цих випадках як за вимоги майнового характеру. Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 08 листопада 2019 року у справі № 400/100/19 (К/9901/29662/19) та постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 761/11472/15-ц (61-2367св18), в ухвалі від 09 вересня 2020 року у справі № 202/507/20 (2-а/202/31/2020), в ухвалах від 16 березня 2020 року у справі № 9901/64/20, від 15 січня 2020 року у справі № 826/12286/15, від 30 липня 2020 року у справі № 9901/194/20. Разом з цим, згідно з п.13 ч.2 ст.3 ЗУ "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду. Як вбачається з матеріалів справи в даних правовідносинах вимога щодо відшкодування моральної шкоди в межах даного адміністративного позову пов`язана з вимогою щодо визнання дій та бездіяльності відповідача протиправними. Тобто, в межах ч.5 ст.21 КАС України, п.6 ч.1 ст.5 КАС України, п.13 ч.2 ст.3 ЗУ "Про судовий збір" та з урахуванням позиції Верховного Суду постанові від 14.01.2021 справа №205/10899/19, постанові від 13.08.2021 справа №440/5178/20, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції протиправно зобов`язав позивача сплати судовий збір за вимогу про стягнення грошових коштів за моральну шкоду у розмірі 100 000 грн., оскільки фактично вимога про моральну шкоду є наслідковою від визнання дій чи бездіяльності органу державної влади в межах даних правовідносин. Відтак, вимога про стягнення грошових коштів за моральну шкоду у розмірі 100 000 грн є похідною, оскільки заявлена в одному провадженні із вимогами про визнання дій та бездіяльності відповідача, які їй передують. Таким чином, колегія суддів не погоджується з судом першої інстанції, що за позовну вимогу майнового характеру (стягнення моральної шкоди у розмірі 100 000 грн.) в контексті вказаного адміністративного позову позивач мав би сплатити судовий збір. А тому ухвала суду першої інстанції від 04.01.2022 в цій частині є протиправною. Щодо висновків суду першої інстанції в частині зазначення ОСОБА_1 відповідача - керівника ГУ ПФУ в Житомирській області Заінчковського Івана Адамовича та ГУ ПФУ в Житомирській області, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з п.4 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві заначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів. В свою чергу, з матеріалів позовної заяви (адміністративного позову) неможливо встановити, до кого саме з відповідачів заявлена та чи інша вимога адміністративного позову. На підставі вказаного, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не усунуто недоліки позовної заяви в цій частині вказані судом першої інстанції. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно з ч.4 ст.46 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Відповідно до п.7,9 ч.1 ст.4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача. Як передбачено п.4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань організовує роботу управлінь Фонду щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює контроль за додержанням вимог законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески) та інших платежів, достовірністю поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому соціальному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсійні виплати; здійснює розгляд звернень, заяв та скарг підприємств, установ, організацій і громадян з питань діяльності Фонду, виявляє та усуває причини, що призводять до подання громадянами скарг. Відповідно до п.8 Положення №28-2 Головне управління Фонду очолює начальник, який призначається на посаду Головою правління Фонду за погодженням із Міністром соціальної політики України та головою відповідної місцевої державної адміністрації, звільняється з посади Головою правління Фонду за погодженням із Міністром соціальної політики України в установленому законодавством порядку. Згідно з п.10 Положення №28-2 начальник головного управління Фонду: 1) здійснює керівництво головним управлінням Фонду, несе персональну відповідальність за організацію та результати його діяльності, очолює колегію, організовує та забезпечує її роботу; 2) забезпечує виконання головним управлінням Фонду та управліннями Фонду вимог Конституції та законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, а також постанов правління та наказів Фонду; 3) вносить пропозиції щодо пріоритетів роботи головного управління Фонду і шляхів виконання покладених на нього завдань та подає на затвердження Голові правління Фонду плани роботи головного управління Фонду (річні, піврічні), штатний розпис головного управління Фонду і кошторис видатків на його утримання; 4) забезпечує виконання бюджету головного управління Фонду; 5) затверджує положення про структурні підрозділи головного управління Фонду, посадові інструкції працівників головного управління Фонду, подає на затвердження загальними зборами (конференцією) державних службовців головного управління Фонду правила внутрішнього службового розпорядку та загальними зборами трудового колективу головного управління Фонду правила внутрішнього трудового розпорядку; 6) призначає на посади та звільняє з посад начальників самостійних структурних підрозділів головного управління Фонду, інших державних службовців та працівників головного управління Фонду, присвоює їм ранги державних службовців, приймає рішення щодо їх заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності; 7) вносить пропозиції Голові правління Фонду щодо призначення та звільнення з посад своїх заступників, начальників та заступників начальників управлінь Фонду; 8) вносить Голові правління Фонду пропозиції про присвоєння рангів державних службовців своїм заступникам, начальникам та заступникам начальників управлінь Фонду, а також щодо їх заохочення або притягнення до дисциплінарної відповідальності; 9) у межах своєї компетенції розпоряджається коштами та майном Фонду; 10) представляє головне управління Фонду в державних органах, громадських організаціях, у тому числі в міжнародних, без доручення підписує документи від імені головного управління Фонду; 11) у межах своєї компетенції видає накази організаційно-розпорядчого характеру з питань діяльності головного управління Фонду, які є обов`язковими для виконання працівниками головного управління Фонду та управліннями Фонду; 12) у встановленому порядку розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення згідно із законодавством, виносить рішення про застосування фінансових санкцій; 13) розподіляє обов`язки між своїми заступниками; 14) звітує перед Головою правління Фонду щодо виконання покладених на головне управління Фонду завдань та планів роботи; 15) здійснює інші повноваження відповідно до законодавства. Враховуючи вказане, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги до керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області можуть бути заявленні лише в межах його повноважень передбачених п.10 Положення №28-2. На підставі вказаного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо неусунення недоліків адміністративного позову в цій частині, та як наслідок повернення адміністративного позову з цих підстав. Щодо висновків суду першої інстанції в частині ненадання доказів звернення до відповідача щодо зобов`язання виплатити позивачці протягом 10 днів суму пенсії позивачки за період з 07.10.2009 по 21.10.2021 з урахуванням автоматичного перерахунку на момент нарахування її до виплати, а саме на 21.10.2021 рік, з компенсацією втрати частини доходів, за винятком сплачених сум та відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на таке звернення, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч.4 ст.161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів) Відповідно до п.6 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначаються перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви. Враховуючи вказане, а також, що позивачем в заяві про усунення недоліків вказано, що останній не звертався до відповідача з такою заявою, оскільки законом вказане не передбачено. З урахуванням вказаного, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем надано аргументоване пояснення в цій частині. А тому, підстав для повернення з цієї обставини у суду першої інстанції не було. З огляду на викладені обставини, за наслідком розгляду апеляційної скарги, враховуючи наведені норми права, колегія суддів вважає, що оскільки наведені позивачем підстави в повній мірі не усунули недоліки адміністративного позову, суд першої інстанції в цілому дійшов вірного висновку про необхідність повернення позовної заяви, хоча й суд апеляційної інстанції не погоджується з усіма підставами для повернення адміністративного позову. Тобто, за таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив вірний висновок щодо повернення адміністративного позову в цілому, однак протиправно зазначив підставу, як несплата судового збору в частині вимоги про стягнення грошових коштів за моральну шкоду у розмірі 100 000 грн. та ненадання доказів звернення до відповідача щодо зобов`язання виплатити позивачці протягом 10 днів суму пенсії позивачки за період з 07.10.2009 по 21.10.2021 з урахуванням автоматичного перерахунку на момент нарахування її до виплати, а саме на 21.10.2021 рік, з компенсацією втрати частини доходів, за винятком сплачених сум та відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на таке звернення, а тому необхідно змінити рішення суду першої інстанції з урахуванням мотивів викладених в даній постанові. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. У відповідності з ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно з ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є зокрема неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до ч.4 ст.317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 04 січня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій і бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди змінити в мотивувальній частині з мотивів викладених в даній постанові. В решті ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 04 січня 2022 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Драчук Т. О. Судді Полотнянко Ю.П. Смілянець Е. С.