Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/30336/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/30336/20 Суддя (судді) першої інстанції: Бояринцева М.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 квітня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ганечко О.М., суддів Кузьменка В.В., Василенка Я.М., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.12.2020 позовну заяву залишено без руху. На виконання ухвали суду, позивачем уточнено позовні вимоги, відповідно до яких було заявлено наступні вимоги: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві щодо проведення перевірки суб`єкта господарювання ТОВ «Рада 2» на предмет дотримання законодавства про захист прав споживачів, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про порушення законодавства про захист прав споживачів від 23.06.2020; - зобов`язати Головне управління Держпродспоживслужби в м. Києві провести належним чином перевірку обставин, викладених ОСОБА_1 у заяві про порушення законодавства про захист прав споживачів від 23.06.2020 у тому числі, але не обмежуючись, за фізичним розташуванням будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; - стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві 10000 грн на користь ОСОБА_1 завданої моральної шкоди. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2021 позивачу продовжено строк для виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху в частині. 16.02.2021 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2021 р. позовну заяву повернуто. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції про повернення позовної заяви, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу про повернення позовної заяви та прийняти нову постанову, якою направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.04.2021 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження на 28.04.2021. Апеляційну скаргу розглянуто в порядку письмового провадження на підставі положень ч. 2 ст. 312 КАС України, згідно яких, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з урахуванням наступного. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з наступного: - в частині необхідності сплати судового збору за вимогу про стягнення моральної шкоди позивач у заяві про усунення недоліків позовної заяви наголосила на тому, що дана вимога не є об`єктом справляння судового збору, у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про судовий збір», однак, суд першої інстанції звернув увагу на те, що в ухвалі суду про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви, була надана оцінка таким доводам позивача та з посиланням на позицію Великої Палати Верховного Суду, вказано про необхідність сплати судового збору за вимогу майнового характеру; - за висновками суду першої інстанції, вимога про відшкодування моральної шкоди, що визначена у грошовому вимірі та що складає ціну матеріальних вимог, є майновою вимогою, а тому, судовий збір підлягає стягненню, як за вимогу майнового характеру; - позивачем не усунуто недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, оскільки позивачем не надано доказів сплати судового збору та подання копій доданих до позовної заяви документів для відповідача, що стало підставою для застосування судом першої інстанції наслідків, у вигляді повернення позовної заяви. Натомість, апелянт вважає повністю безпідставним повернення судом першої позовної заяви. Висновки суду першої інстанції, на переконання апелянта, є помилковими, адже під час постановлення оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позовна вимога про стягнення з відповідача моральної шкоди, є похідною від заявлених вимог немайнового характеру, а тому, відповідно до приписів п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», не є об`єктом справляння судового збору. У зв`язку з викладеним, апелянт вважає помилковими висновки суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви. Крім того, на думку апелянта, судом було проігноровано викладені в рішеннях ЄСПЛ загальні засади судочинства стосовно права особи на доступ до суду й обґрунтованості судового рішення, у зв`язку з чим, суд прийшов до передчасного висновку про визнання неподаною і повернення позовної заяви. Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає за необхідне вказати таке. Так, згідно з п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду. Отже, положення п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», можуть бути застосовані при зверненні до суду за оскарженням не будь-якого рішення суб`єкта владних повноважень, таким рішенням повинна бути заподіяна шкода. Частиною 5 ст. 21 КАС України, визначено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства. Зміст цієї норми вказує на те, що вимозі про відшкодування шкоди передує вимога про встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача. За такого правового врегулювання, вимога про відшкодування шкоди не є об`єктом, за який справляється судовий збір. Водночас за вимогу, яка їй передує, такий платіж сплачується. Проте, слід врахувати, що до адміністративного позову не було додано судового рішення, яким, станом на дату подання позовної заяви, було б визнано таку бездіяльність протиправною і на підставі чого позивачем заявлялася б вимога про відшкодування шкоди, завданої такою бездіяльністю. Крім цього, наведене законодавче положення поширюється лише на вимогу, яка визначена пунктом 6 частини першої статті 5 КАС України (стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю), тоді як подана у даній справі позовна заява містить й інші позовні вимоги (окрім стягнення моральної шкоди в сумі 10000 грн.), застережень щодо відсутності обов`язку справляння судового збору з якої Закон № 3674-VI не містить. Відтак, колегія суддів вважає, що застосування пункту 13 частини другої статті 3 Закону № 3674-VI, у даному випадку, є недоречним. Згідно норм частини третьої статті 6 Закону № 3674-VI, за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. Вимога про стягнення грошових коштів за моральну шкоду у розмірі 10000 грн. є майновою та заявлена в одному провадженні з вимогами про вирішення спору немайнового характеру. Так, згідно з частиною третьою статті 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Аналіз цієї норми дає підстави для висновку про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб, а тому, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою. Тобто, колегія суддів вважає, що вимога про відшкодування моральної шкоди, що визначена у грошовому вимірі та що складає ціну матеріальних вимог, є майновою вимогою, а тому, судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру. Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 08 листопада 2019 року у справі № 400/100/19 (К/9901/29662/19) та постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 761/11472/15-ц (61-2367св18), в ухвалі від 09 вересня 2020 року у справі № 202/507/20 (2-а/202/31/2020), в ухвалах від 16.03.2020 у справі № 9901/64/20, від 15.01.2020 у справі № 826/12286/15, від 30.07.2020 у справі № 9901/194/20. Згідно з приписами ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Тож, врахування наведених висновків Верховного Суду щодо застосування норм права (у даному випадку - необхідність справляння судового збору за вимогу відшкодування моральної шкоди, що виражена у грошовому еквіваленті), є обов`язковим для суду. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивачем не було повністю виконано вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху у частині сплати судового збору в встановленому судом розмірі. Крім того, так і не виконано вимоги ухвали суду про необхідність подання копій доданих до позовної заяви документів для відповідача (примірника для відповідача), з огляду на що, наявні підстави для повернення позовної заяви. Посилання апелянта про значну кількість додатків, більша частина з яких наявна у відповідача та/чи доступна у загальному доступі, є необґрунтованими, адже приписами ч. 1 ст. 161 КАС України, прямо передбачено, що до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи. При цьому, повернення судом адміністративного позову, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для скасування/зміни оскаржуваної ухвали. Інші - не приймаються колегією суддів до уваги через те, що не стосуються предмету перегляду (ухвала про повернення позовної заяви). Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому, в її задоволенні необхідно відмовити, а оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 243, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2021 р. - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.М. Ганечко Судді В.В. Кузьменко Я.М. Василенко