Постанова 4855 № 640/2471/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/2471/21 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 квітня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ганечко О.М., суддів Кузьменка В.В., Василенка Я.М., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 березня 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві, Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, Управління (центр) надання адміністративних послуг Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації про припинення підприємницької діяльності, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, Управління (центр) надання адміністративних послуг Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, в якому просив: - визнати припиненою підприємницьку діяльність ОСОБА_1 , як фізичної особи-підприємця з червня 2001 року; - зобов`язати уповноважену особу із кола відповідачів внести відомості щодо припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 з червня 2001 року. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 березня 2021 р. позовну заяву повернуто особі, яка її подала. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції про повернення позовної заяви, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу про повернення позовної заяви та прийняти нову постанову, якою направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2021 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження на 28.04.2021. Апеляційну скаргу розглянуто в порядку письмового провадження на підставі положень ч. 2 ст. 312 КАС України, згідно яких, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з урахуванням наступного. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з наступного: - ухвалою від 17.02.2021 дану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з моменту отримання зазначеної ухвали про залишення без руху для усунення недоліків. В даній ухвалі зазначено, що позовна заяви містить ряд недоліків, які позивачу необхідно усунути шляхом подання до суду: уточненої позовної заяви в якій викласти позовні вимоги до кожного відповідача, зазначивши рішення, дію чи бездіяльність, що оскаржується та спосіб захисту порушених прав, свобод чи інтересів позивача; заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску; - на виконання вимог ухвали від 17.02.2021, від представника позивача надійшла заява про поновлення строку на звернення до суду, як такого, що пропущений з поважних причин від обставин не залежних від позивача, адже позивач вклався саме у визначений нормою КАС України строк для пред`явлення позову, до якого долучив відповідні документи на підтвердження цієї обставини. В частині подання уточненої позовної заяви з викладенням позовних вимоги до кожного відповідача, зазначення рішення, дію чи бездіяльність, що оскаржується та спосіб захисту порушених прав, свобод чи інтересів позивача, представник позивача зазначив, що визначення кола відповідачів та третіх осіб є саме правом позивача. До зазначеної заяви не було додано уточненої позовної заяви, враховуючи відповідність позовної заяви нормам КАС України, адже позивачем викладено усі обставини, наведено доводи порушеного права та шляхи їх вирішення, а тому, позивач вважав залишення позову без руху з цих підстав неприйнятним та таким, що йде в розріз діючому законодавству та судовій практиці; - з урахуванням наведеного, суд першої інстанції вказав на те, що з позовної заяви не вбачається, а позивачем не було надано суду належних доказів щодо неможливості дізнатись про порушення своїх прав та відсутності реальної можливість вчинення дій на з`ясування реалізації права на припинення підприємницької діяльності (з 2001 року), з огляду на що, наведені позивачем обставини пропуску строку на звернення до суду не є поважними та не мають враховуватись; - щодо не подання позивачем уточненої позовної заяви з викладом позовних вимог до кожного відповідача, не зазначення рішення, дії чи бездіяльності, що оскаржується та способу захисту порушених прав, свобод чи інтересів позивача, суд першої інстанції вказав на те, що позовна заява не містить чітких позовних вимог, оскільки вимоги не спрямовані до конкретного відповідача; позивачем не зазначено яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю та якого суб`єкта владних повноважень порушені його права, свободи або законні інтереси; обраний позивачем спосіб захисту порушеного права містить вимогу альтернативного характеру, оскільки не визначено суб`єкта владних повноважень до якого заявлено таку вимогу. - наведене вище, стало підставою для застосування судом першої інстанції наслідків, у вигляді повернення позовної заяви. Натомість, апелянт вважає повністю безпідставним повернення судом першої позовної заяви, адже судом було проігноровано норми ст. 6 КАС України. Висновки суду першої інстанції, на переконання апелянта, є помилковими, адже починаючи з 2001 року позивач вважав, що його підприємницька діяльність закрита, а тому, він не вчиняв дій по повідомленню про зміну місця проживання, а й отже, не отримував від податкових органів кореспонденції. Також, апелянт вважає, що в позовній заяві чітко та з дотриманням процесуальних норм виокремлено коло відповідачів та наведено позовні вимоги, яка мав розглянути суд. Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає за необхідне вказати таке. Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі. Відповідно до приписів ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. У свою чергу, положеннями ч. 2 цієї статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Слід зазначити, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. При цьому, у випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Так, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас, як зазначив Європейський Суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності заяви від 30.08.2006 (справа «Каменівська проти України»), право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. Отже, положення КАС України встановлюють для позивача чіткі строки звернення до суду за захистом своїх прав, а в разі наявності поважних причин пропуску таких, що є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з істотними перешкодами чи труднощами та підтверджені належними доказами, процесуальне законодавство допускає можливість поновлення пропущених строків. Так, згідно з ч. 6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску. Слід врахувати, що з позовної заяви та апеляційної скарги не вбачається, а позивачем не надано суду належних доказів щодо відсутності у нього можливості з 2001 року дізнатись про порушення своїх прав та відсутності реальної можливість вчинення дій на з`ясування реалізації права на припинення підприємницької діяльності. При цьому, звертаючись до суду з позовом з вимогами припинення підприємницької діяльності починаючи з червня 2001 року лише у 2021 року, позивачем не наводиться належних обґрунтувань необізнаності знаходження 19 років у статусі суб`єкта підприємницької діяльності (ФОП). Крім того, позивач вказував на те, що у 2001 році подавав відповідну заяву про припинення підприємницької діяльності, однак, результати обробки вказаної заяви не отримав (з`ясування обставин щодо припинення/неприпинення підприємницької діяльності). Тож, колегія суддів вважає цілком обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність в наведених стороною позивача доводах та аргументах, реальної не можливості скористатися правом на судовий захист у строк встановлений процесуальним законом. Намагання оскаржити дії/бездіяльність суб`єкта владних повноважень та зобов`язати примусити його вчинити певні дії зі сплином майже 20 років, мають бути належно та достатньо обґрунтованими та документально підтвердженими про наявність об`єктивно непереборних, таких що не залежать від волевиявлення особи, що пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами обставин пропуску строку. Посилання на звернення до відповідачів з адвокатськими запитами в 08.12.2020 та отримання відповіді Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 10.12.2020 № 101-9486/05, не підтверджують неможливість дізнатись позивачу про порушення свої прав та інтересів у встановлених строк. У свою чергу, незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, на що також звертав увагу і суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі. Крім того, щодо не подання позивачем уточненої позовної заяви з викладом позовних вимог до кожного відповідача, не зазначення рішення, дії чи бездіяльності, що оскаржується та способу захисту порушених прав, свобод чи інтересів позивача, колегія суддів зазначає, що з огляду на вимоги статей 2, 5 КАС України, об`єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб`єктом владних повноважень та чітко визначений/окреслений. Відповідно до ч. 3 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, крім іншого, шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Так, позовна заява повинна містити максимально чітко і зрозуміло сформовані позовні вимоги щодо кожного з відповідачів. Як вбачається з прохальної частини позовної заяви позивач, крім іншого, просить зобов`язати уповноважену особу із кола трьох заявлених відповідачів внести відомості щодо припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 з червня 2001 року. Тож, з наведеного слідує, що у прохальній частині позивач не конкретизує вимогу до конкретного відповідача, тобто, не вказує, пасивна/неправомірна поведінка кого, вплинула на прийняття/неприйняття відповідних рішень та, як наслідок, порушила права позивача. Крім того, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права містить вимогу альтернативного характеру, оскільки позивачем не визначено суб`єкта владних повноважень до якого заявлено таку вимогу (вказано про уповноважену особу із кола відповідачів). При цьому, приписами п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України, передбачено обов`язок саме позивача зазначити позовні вимоги і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовна заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам КАС України, а позивачем недоліки позовної заяви, яку було залишено без руху так і не було усунуто, з урахуванням того, що в ухвалі було чітко зазначено перелік дій, які необхідно вчинити позивачу з метою приведення поданої позовної заяви у відповідність до норм КАС України. При цьому, повернення судом адміністративного позову, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд. У частині доводів апелянта про те, що починаючи з 2001 року позивач вважав, що його підприємницька діяльність закрита, з огляду на те, що подавав відповідну заяву до податкової, а тому, він не вчиняв дій по повідомленню про зміну місця проживання, а й отже, не отримував від податкових органів кореспонденції та не міг знати про неприпинення підприємницької діяльності, колегія суддів вважає такі суб`єктивними та такими, що не підтверджують об`єктивні обставини неможливості позивача дізнатись про можливе порушення його прав у 2001 році, внаслідок відсутності рішення за його заявою про припинення підприємницької діяльності, з урахуванням того, що така, має свої особливості, передбачає подання відповідних документів, звітів до державних органів, сплати податків, внесення відомостей тощо, повідомлення про зміни у діяльності, з огляду на що, позивач мав змогу дізнатись про результати розгляду або причини нерозгляду його заяви в 2001 році. Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому, в її задоволенні необхідно відмовити, а оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 243, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 березня 2021 р. - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.М. Ганечко Судді В.В. Кузьменко Я.М. Василенко