Постанова 4813 № 522/5011/21

Номер провадження: 22-ц/813/3953/22 Номер справи місцевого суду: 522/5011/21 Головуючий у першій інстанції Свячена Ю. Б. Доповідач Таварткіладзе О. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18.04.2022 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Таварткіладзе О.М., суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О. розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 19 липня 2021 року про передачу за підсудністю справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів», Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма Факторинг», третя особа без самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське Бюро Кредитних Історій» про визнання недійсними кредитного договору, договору про відступлення прав вимоги, договору факторингу, договору доручення, стягнення моральної шкоди, В С Т А Н О В И В: У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів», Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма Факторинг», третя особа без самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське Бюро Кредитних Історій» про визнання недійсними кредитного договору, договору про відступлення прав вимоги, договору факторингу, договору доручення, стягнення моральної шкоди. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 19.07.2021 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів», Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма Факторинг», третя особа без самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське Бюро Кредитних Історій» про визнання недійсними кредитного договору, договору про відступлення прав вимоги, договору факторингу, договору доручення, стягнення моральної шкоди передано за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва для подальшого розгляду (а. с. 207-208). Не погоджуючись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 19.07.2021 року скасувати та направити справу до Приморського районного суду м. Одеси для подальшого розгляду по суті заявлених вимог, посилаючись на порушення районним судом норм процесуального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позов про визнання недійсними кредитного договору, договору про відступлення прав вимоги, договору факторингу, договору доручення, стягнення моральної шкоди стосується порушення прав ОСОБА_1 , як споживача кредитних послуг, і був поданий ним до Приморського районного суду м. Одеси на підставі ч. 5 ст. 28 ЦПК України за зареєстрованим місцем проживання позивача. Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наведених у цій постанові підстав. Відповідно до ч.2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої ст.353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно з ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч.1 п.6 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процессуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Передаючи справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів», Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма Факторинг», третя особа без самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське Бюро Кредитних Історій» про визнання кредитного договору недійсним за підсудністю до іншого суду, суд першої інстанції виходив з того, що виходячи зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 спірні правовідносини не стосуються порушення прав споживача і тому до позовної заяви ОСОБА_1 не застосовуються правила підсудності за вибором позивача, які передбачені статею 28 ЦПК України, а поширюються правила загальної підсудності в порядку ст. 27 ЦПК України (за місцем реєстрації відповідача або одного з відповідачів), які порушені позивачем при поданні позову за місцем реєстрації самого позивача. Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Право на ефективний судовий захист закріплено у статті другій Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція). За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Отже, з вищевикладеного вбачається, що судові процедури повинні бути справедливими. За правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункт 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003). Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Стаття 28 ЦПК України встановлює правила підсудності справ за вибором позивача, яку ще називають альтернативною підсудністю. Альтернативною називають підсудність, за якою декілька судів є компетентними розглянути справу. Не виключаючи можливість звернення особи до суду за правилами загальної підсудності (за місцезнаходженням відповідача), вона встановлює можливість звертатися до іншого або інших судів, тобто встановлює альтернативу - можливість для позивача обрати один із двох чи більше судів. Альтернативна підсудність є пільговою, вона встановлена для невеликої категорії справ, які мають особливо важливе значення для громадян. Специфіка цього виду підсудності полягає в тому, що в залежності від характеру матеріальних правовідносин та предмету спору, особистих обставин позивач може обирати серед двох, трьох чи більшої кількості судів, які будуть компетентними розглянути таку справу. Відповідно до ч.5 ст. 28 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору. Звертаючись до Приморського районного суду м. Одеси з позовом, ОСОБА_1 послався на ч.5 ст. 28 ЦПК України. Зі змісту наведених у позові обґрунтувань, позивач стверджує, що будучи клієнтом АТ «Приватбанк», випадково, через повідомлення у додатку «Приват 24» дізнався про зниження свого кредитного рейтингу у зв`язку із заборгованістю за кредитним договором від 19.05.2018 року на суму 1000 грн., внаслідок чого Банком нараховані відсотки та штрафні санкції з відображенням цього в його кредитній історії, яка міститься в Бюро кредитних історій. Позивач стверджує, що даний кредитний договір від 19.05.2018 року ніколи не укладав і гроші за цим договором не отримував, а тому і не може нести відповідальності за цим договором. Тобто, відомості про існування у позивача грошового зобов`язання за кредитним договором, які були розміщені в Бюро кредитних історій, що негативно вплинуло на кредитний рейтинг позивача в цілому, як споживача кредитних послуг, і спонукало його звернутися до суду за захистом свого порушеного права. Частина 5 статті 28 ЦПК України передбачає альтернативну підсудність та наділяє позивача таким правом, зокрема правом на подання позову до суду за місцем зареєстрованого проживання позивача, в даному випадку - Приморського районного суду м. Одеси. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції проігнорував вказані норми закону, що призвело до затягування строків розгляду справи. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява № 48778/99). За таких обставин, передаючи справу на розгляд іншому суду, суд першої інстанції порушив норми процесуального права, що у відповідності до ст. 379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, ч.1 п.6 ст. 374, 379 , 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 19 липня 2021 року - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті заявлених вимог. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено: 18.04.2022 року. Головуючий О.М. Таварткіладзе Судді А.П. Заїкін С.О. Погорєлова