Постанова 4813 № 509/4598/14-ц

Номер провадження: 22-ц/813/2803/20 Номер справи місцевого суду: 509/4598/14-ц Головуючий у першій інстанції Кочко В.К. Доповідач Комлева О. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30.10.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: Головуючого-судді Комлевої О.С., суддів: Сегеди С.М., Гірняк Л.А., з участю секретаря Воронової Є.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 жовтня 2019року, постановлену під головуванням судді Кочко В.К., - в с т а н о в и в: У жовтні 2019 року ТОВ «Українська факторингова компанія» звернулося до суду з заявою про заміну стягувача у цивільній справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором. В обґрунтування заяви ТОВ «Українська факторингова компанія» зазначило, щооскільки 24.09.2019 між ТОВ «Українська факторингова компанія» та ПАТ «УкрСиббанк» укладено договір факторингу №144, відповідно до умов якого право грошової вимоги за договором про надання споживчого кредиту №11220836000 від 01.10.2007 р., укладеним між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «Українська факторингова компанія», заявник просив замінити стягувача у виконанні рішення Овідіопольського районного суду Одеської області по справі №509/4598/14-ц з ПАТ «УкрСббанк» на ТОВ «Українська факторингова компанія» відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 жовтня 2019 року заява ТОВ «Українська факторингова компанія» про заміну стягувача задоволена. Замінений стягувач у виконанні рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 09.12.2014 р. по цивільній справі №509/4598/14-ц з ПАТ «УкрСиббанк» на ТОВ «Українська факторингова компанія» відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати, провадження у справі закрити, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування своєї апеляційної скарги, ОСОБА_1 зазначає, що висновок суду, що внаслідок укладання договору факторингу ТОВ «Українська факторингова компанія» стало правонаступником ПАТ «УкрСиббанк» є помилковим, оскільки договір про надання споживчого кредиту ОСОБА_3 закінчився 01.10.2014 року, отже ПАТ «УкрСиббанк» за пропуском строку позбулося прав таобов`язків стосовно права стягнення споживчого кредиту, а тому укладений договір факторингу не відповідає вимогам закону. У відзиві на апеляційну скаргу, директор ТОВ «Українська факторингова компанія» - Мала І.В. зазначає, що доводи апеляційної скарги є надуманими, оскільки рішення суду не виконано, а так як ПАТ «УкрСиббанк» позбавлений можливості користуватися своїми правами в якості стягувача у виконавчому провадженні, у зв`язку зі зміною кредитора у зобов`язанні, та саме до нового кредитора ТОВ «Українська факторингова компанія» перейшли всі права та обов`язки первісного кредитора, в тому числі право бути стороною виконавчого провадження. Вважає, що ухвала суду є законною та обґрунтованою, ухваленою на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин та наданих доказах, а тому твердження апелянта щодо наявності підстав для закриття провадження є необґрунтованими, у зв`язку з чим просила відмовити у задоволені апеляційної скарги, а ухвалу суду залишити без змін. На адресу суду надійшла заява ОСОБА_4 , представника ОСОБА_1 про відкладання розгляду справи в зв`язку з тим, що він приймає участь у кримінальній справі. З матеріалів справи вбачається, що справа за апеляційною скаргою ОСОБА_4 в суді апеляційної інстанції перебуває з грудня 2019 року та судове засідання, яке було призначено на 20 травня 2020 року не відбулось, у зв`язку з заявою ОСОБА_4 , представника ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, тому справа слуханням була відкладена на 28 жовтня 2020 року. Відповідно до ст.ст. 128-131 ЦПК України сторони були повідомлені про день та час розгляду справи, призначеної на 28 жовтня 2020 року за адресами, які були зазначені в матеріалах справи, заяв щодо зміни місця проживання або місцезнаходження, а також повідомлень про причини неявки в призначене судове засідання від ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до апеляційного суду не надходило. Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, з урахуванням строку перебування справи у провадженні суду, відкладання розгляду справи за клопотанням адвоката Єрмолатіна В.І., представника ОСОБА_1 , неявки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи. У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (30 жовтня 2020 року). Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до ст. 375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Задовольняючи заяву ТОВ «Українська факторингова компанія» про заміну стягувача, суд першої інстанції виходив із того, що ТОВ «Українська факторингова компанія» є новим кредитором у фінансових правовідносинах з боржником, у зв`язку з заміною кредитора та є новим стягувачем у виконавчих правовідносинах. Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно ч.1 ст. 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України). За положеннями ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу. У зв`язку з заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку з чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до ч. 5 ст. 15 «Про виконавче провадження», ст. 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є особа, що отримала від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року № 6-122цс13, яка підтримана і Верховним Судом у Постанові від 21.03.2018 року провадження № 61-12076св18 ( №6-1355/10). Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах. При цьому новий кредитор отримує від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі, і право бути стороною виконавчого провадження. Заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником має відбуватися не лише у відкритому виконавчому провадженні, тому що процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з вибуттям попередника після ухвалення щодо нього судового рішення і заміни його правонаступником. Крім того, норма ст. 442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме: замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин. Також в постанові Верховного Суду від 05 грудня 2018 року по справі №634/4902/14-ц наведено правовий висновок про те, що по своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв`язку з заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою заінтересованої особи. Такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник). Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Аналогічний висновок зроблений і Верховним Судом України в постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13. Таким чином, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та ч. 5 ст. 15 «Про виконавче провадження». Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст.ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання. У п.9 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Частиною 1 ст.18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутися до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження». З матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 09.12.2014 року в цивільній справі №509/4598/14-ц позов ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитом задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у розмірі 3960,93 дол. США, судовий збір по 256,50 грн. з кожного. З поданої ТОВ «Українська факторингова компанія» заяви вбачається, що товариство посилалось в заяві на підстави, визначені ст. 442 ЦПК України, ст. 512, 514 ЦК України та на договір факторингу № 144 від 24.09.2019 року, укладений між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Українська факторингова компанія». Стаття 442 ЦПК України визначає порядок заміни сторони виконавчого провадження. Стаття 512 ЦК України визначає підстави заміни кредитора у зобов`язанні, а ст. 514 ЦК України - обсяг прав, що переходять до нового кредитора у зобов`язанні. З наданих до суду ТОВ «Українська факторингова компанія» доказів, встановлено, що право вимоги за кредитним договором №11220836000 від 01.10.2007 року, укладеним між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «Українська факторингова компанія», що підтверджується договором факторингу № 144 від 24.09.2019 року, укладеним між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Українська факторингова компанія» та реєстром боржників до договору факторингу № 144 від 24.09.2019 року, права вимоги за якими відступаються (кредитний договір №11220836000 від 01.10.2007 року). Тобто, відбулась заміна кредитора у зобов`язанні, зокрема ТОВ «Українська факторингова компанія» є новим кредитором у фінансових правовідносинах з боржником, а також новим стягувачем у виконавчих правовідносинах. Таким чином, внаслідок укладення вказаного договору ТОВ «Українська факторингова компанія» стало правонаступником ПАТ «УкрСиббанк». Враховуючи, що відповідно до вищевказаного договору право вимоги перейшло до ТОВ «Українська факторингова компанія», що в свою чергу є підставою правонаступництва у виконавчому провадженні, суд дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду від 09.12.2014 року, з заміною ПАТ «УкрСиббанк» на його правонаступника ТОВ «Українська факторингова компанія». З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції. Судове рішення відповідає вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки судові процедури повинні бути справедливими і розумними як до відповідача, так і до позивача. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що договір про надання споживчого кредиту ОСОБА_3 закінчився 01.10.2014 року, отже ПАТ «УкрСиббанк» за пропуском строку позбулося прав та обов`язків стосовно права стягнення споживчого кредиту, а тому укладений договір факторингу не відповідає вимогам закону, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки строки позовної давності до виконання рішень суду не застосовуються. Доводи про неправильність висновку суду першої інстанції щодо ненадання заявником належних доказів на підтвердження переходу до нього права вимоги від ТОВ ПАТ «УкрСиббанк» за договором кредиту є необґрунтованими, оскільки внаслідок укладання договору факторингу ТОВ «Українська факторингова компанія» стало правонаступником ПАТ «УкрСиббанк», про що були надані докази. Інші доводи апеляційної скарги також не є суттєвими, та такими, що не підлягають задоволенню. Нових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції надано не було. У відповідності з положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32). Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41). Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Таким чином, ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для її скасування відсутні. На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 жовтня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст судового рішення складений 30 жовтня 2020 року. Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева Судді ______________________________________ С.М. Сегеда ______________________________________ Л.А. Гірняк