Постанова 4813 № 522/14587/14-ц

Номер провадження: 22-ц/813/2858/23 Справа № 522/14587/14-ц Головуючий у першій інстанції Шенцева О.П. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06.07.2023 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 522/14587/14-ц Номер провадження: 22-ц/813/2858/23 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя доповідач), - суддів Князюка О.В., Таварткіладзе О.М., за участю секретаря судового засідання Власенко С.І., учасники справи: - позивач Публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк», - відповідачі 1) ОСОБА_1 , 2) ОСОБА_2 , - заявник (стягувач) Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія», розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» про заміну стягувача у виконавчому провадженні, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси, постановлену у складі судді Шенцевої О.П. 05.03.2021 року, про заміну стягувача у виконавчому провадженні, встановив: 2.

Описова частина Короткий зміст вимог заяви У січні 2021 року ТОВ «Українська факторингова компанія» звернулося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, в якій просить замінити стягувача під час виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2014 року по справі №522/14587/14-ц з - ПАТ «УкрСиббанк» на - ТОВ «Українська факторингова компанія» відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .. Вищевказана заява обґрунтована тим, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10.11.2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, позовні вимоги були задоволені. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно на користь Публічного Акціонерного товариства «Укрсиббанк» заборгованість за кредитним договором №11024267000 від 01.08.2006 року. 22.12.2020 року між ТОВ «Українська факторингова компанія» та ПАТ «Укрсиббанк» було укладено Договір №180, відповідно до якого право грошової вимоги за договором про надання споживчого кредиту №11024267000 від 01.08.2006 року, укладеним між ПАТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «Українська факторингова компанія» (Т. 2, а. с. 135 - 136). Короткий зміст ухвали суду першої інстанції, мотивування його висновків Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 05 березня 2021 року задоволено вищевказану заяву ТОВ «Українська факторингова компанія» про заміну сторони виконавчого провадження. Замінено стягувача Публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» (адреса: 01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 18/24, 8 поверх) у справі №522/14587/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Кредитним договором №11024267000 від 01.08.2006 року. Ухвала суду першої інстанції, з посиланням на приписи ст. 442 ЦПК України, мотивована необхідністю задоволення вищевказаних вимог заяви ТОВ «Українська факторингова компанія» про заміну сторони виконавчого провадження (Т. 2, а. с. 156 - 157). Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній сказі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 05 березня 2021 року про заміну сторони виконавчого провадження. Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала постановлена судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права. Апелянт вказує на те, що: 1) справа була розглянута за відсутності апелянта; 2) заявником не було надано акту прийому-передачі кредитної справи, оригіналів договорів та самої вимоги; 3) заявником не було повідомлено її про заміну кредитора (Т. 2, а. с. 201 - 206). Рух справи в суді апеляційної інстанції Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10.03.2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 05.03.2021 року про заміну сторони виконавчого провадження (Т. 3, а. с. 9 - 9 зворотна сторона). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10.03.2022 року призначено справу до розгляду у приміщенні Одеського апеляційного суду (Т. 3, а. с. 10). Учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників. 3.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково. Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин 01 серпня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 11024267000, відповідно до якого Банк надав позичальниці кредитні кошти в іноземній валюті в розмірі 75 610,0 швейцарських франків, зі строком користування кредитними коштами до - 02 серпня 2027 року, зі сплатою 8,99% річних. Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2014 року задоволено позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк». Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк суму заборгованості за кредитним договором № 11024267000 від 01 серпня 2006 року в сумі 72 721 швейцарських франків, 35 сантимів, що станом на 24.07.2014 року в еквіваленті за курсом НБУ складало 941 545,78 грн.. Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк судовий збір у сумі - 3654,0 грн.. 05.02.2015 року Банк звернувся до суду із заявою про видачу виконавчих листів. Постановою Одеського апеляційного суду від 01.09.2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси 10 листопада 2014 року змінено. Задоволено частково позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк». Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11024267000 від 01 серпня 2006 року в загальному розмірі - 67 492,74 швейцарських франків, яка складається з: - заборгованість за тілом кредиту - 64 399,10 швейцарських франків; - заборгованість за процентами з 31.08.2006 року до 17.07.2014 року - 3 093,64 швейцарських франків. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11024267000 від 01 серпня 2006 року в загальному розмірі - 4 040,45 швейцарських франків, яка складається з: - заборгованість за тілом кредиту 341,31 швейцарських франків; - заборгованість за процентами з 31.08.2006 року до 17.07.2014 року - 3 699,14 швейцарських франків. В решті заявлених вимог відмовлено. Здійснено перерозподіл судових витрат. 22.12.2020 року між ТОВ «Українська факторингова компанія» та ПАТ «Укрсиббанк» було укладено Договір факторингу №180, відповідно до якого право грошової вимоги за договором про надання споживчого кредиту №11024267000 від 01.08.2006 року, укладеним між ПАТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «Українська факторингова компанія». Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився/не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. ОСОБА_1 в апеляційній скарзі оскаржує ухвалу суду першої інстанції в цілому. Разом з тим, у останньої відсутні повноваження оскарження вказаної ухвали в частині, що стосується ОСОБА_2 .. Таким чином, законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції переглядається тільки в частині, що стосується ОСОБА_1 .. В іншій частині законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України). У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність задоволення заяви ТОВ «Українська факторингова компанія» про заміну сторони виконавчого провадження. Мотиви прийняття/відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі Згідно частини 3 статті 442 ЦПК України суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У пунктах 47, 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17-ц (провадження № 14-507цс18) вказано, що «приписи ЦПК України як на момент ухвалення заочного рішення, так і на момент розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду не дозволяють дійти висновку, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи. Окрім того, за змістом висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду» (пункт 31 постанови від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16-ц)». Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року). Право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року). З матеріалів справи вбачається, що судова повістка про судове засідання направлене ОСОБА_1 повернулось до суду з відміткою суду «за закінченням терміну зберігання». Інших відомостей щодо сповіщення ОСОБА_3 про дату, час та місце розгляду справи матеріали справи не містять. Таким чином, вказані порушення є підставою для обов`язкового скасування рішення і ухвалення нового судового рішення (п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України). Доводи апеляційної скарги щодо необхідності скасування оскаржуваного судового рішення з підстав неналежного сповіщення ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи є доведеними. Щодо інших доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. Питання процесуального правонаступництва врегульовано частиною першою статті 55 ЦПК України, відповідно до якої у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Процесуальне правонаступництво це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника. Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва суду необхідно досліджувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права. Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі. Відтак особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав й обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір. Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 55 ЦПК України, є переходом процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Водночас відповідно до статті 55 ЦПК України, яка визначає загальні положення процесуального правонаступництва, заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (не впродовж невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу. Тобто таке право не є абсолютним та обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу. Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно з положеннями статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, вчинення правочинів, наслідком яких є заміна особи в окремому зобов`язанні через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги), є різновидом переходу до особи прав у матеріальних правовідносинах. Унаслідок такої заміни кредитора в матеріальному правовідношенні відбувається його заміна на іншу особу і в процесуальних правовідношеннях у визначених законом випадках. Зокрема, у процесуальних відносинах правонаступник може бути замінений там, де вони є триваючими, або за умови відновлення процесуальних строків для вчинення процесуальних дій. Втрата первісним кредитором певних процесуальних прав унаслідок пропуску ним строків для вчинення процесуальних дій до моменту укладення договору відступлення права вимоги означає, що саме у такому обсязі новий кредитор може стати процесуальним правонаступником і автоматичного поновлення процесуальних прав за наслідком укладення договору відступлення права вимоги не відбувається. Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення документа до виконання, оскільки у разі пропуску такого строку виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання. Отже, за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання. Така правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/10031/13 та від 11 березня 2021 року у справі № 910/2954/17. У постанові від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20) Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи питання заміни сторони виконавчого провадження, дійшла до висновку про те, що на стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. У постанові від 08 лютого 2022 року по справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «не можна замінити сторону виконавчого провадження, яке було закінчене, якщо не існує підстав для відновлення виконавчого провадження, з приводу чого особа має звернутися до суду, надавши переконливі аргументи щодо такого відновлення. Разом з тим, і заміна стягувача у виконавчому документі як сторони справи має мати дійсну процесуальну мету, а підстави такої заміни належним чином аргументовані. Саме тільки матеріальне правонаступництво без процесуальної мети не є достатнім аргументом, оскільки не відповідає вимогам частини першої статті 2 ЦПК України. Заміна будь-якого учасника справи носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства. Якщо, наприклад, суд підтвердив зобов`язання однієї сторони договору перед іншою та відповідне судове рішення набрало законної сили, то суд не здійснює заміну його сторони у випадку уступки відповідним кредитором за цим договором своїх прав та обов`язків іншій особі на цю іншу особу лише заради процесуальної констатації цього матеріального правонаступництва. Суд може здійснити заміну учасника справи виключно для виконання вимог частини першої статті 2 ЦПК України». Частиною 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У справі, що переглядається ТОВ «Українська факторингова компанія» просить замінити стягувача ПАТ «УкрСиббанк» у виконавчому провадженні за виконавчими документами, виданими Приморським районним судом м. Одеси у справі № 522/14587/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, позовні вимоги були задоволені та стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно на користь Публічного Акціонерного товариства «Укрсиббанк» заборгованість за кредитним договором №11024267000 від 01.08.2006 року.. Апеляційним судом встановлено наявність відкритого виконавчого провадження на момент ухвалення оскаржуваної ухвали про заміну сторони виконавчого провадження, відносно боржника ОСОБА_1 щодо виконання рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10.11.2014 року, про що матеріали справи місять витяги з реєстру виконавчих проваджень. Посилання апелянта про відсутність акту прийому-передачі кредитної справи та не повідомлення боржника про заміну стягувача, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне. Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Частиною першою статті 517 ЦК України передбачено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Доказами відступлення вимоги, залежно від підстав виникнення, можуть бути, зокрема, правочини щодо зміни кредитора або боржника у зобов`язанні. Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь - який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Згідно з частиною першою статті 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Частиною першою статті 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, доводи апеляційної скарги на увагу суду апеляційної інстанції не заслуговують, оскільки не мають наслідком необхідність відмови у задоволенні заяви ТОВ «Українська факторингова компанія» про заміну сторони виконавчого провадження. За таких обставин, заява ТОВ «Українська факторингова компанія» про заміну сторони виконавчого провадження підлягає задоволенню. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є частково доведеними, а тому вона підлягає частковому задоволенню. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374, пункту 4 статті 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права. Оскільки судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції в частині вимог до ОСОБА_1 підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про задоволення заяви ТОВ «Українська факторингова компанія» про заміну сторони виконавчого провадження, за вищевказаного обґрунтування. Порядок та строк касаційного оскарження Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України. Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 05.03.2021 року про заміну стягувача у виконавчому провадженні відносно боржника ОСОБА_1 скасувати. Ухвалити нове судове рішення. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» про заміну сторони у виконавчому провадженні - задовольнити. Замінити стягувача Публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» (адреса: 01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 18/24, 8 поверх) у справі №522/14587/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Кредитним договором №11024267000 від 01.08.2006 року. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складений 11 липня 2023 року. Головуючий суддя: А. П. Заїкін Судді: О. В. Князюк О. М. Таварткіладзе