Постанова 4855 № 823/73/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 823/73/16 Суддя (судді) першої інстанції: Сергій ГАРАНЬ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 квітня 2022 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Єгорової Н.М., суддів - Федотова І.В., Чаку Є.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство юстиції України, про визнання неправомірним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - ВСТАНОВИЛА : У січні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, яким просила: - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Черкаській області о/с від 04 січня 2016 року № 1 про звільнення зі служби в Національній поліції капітана поліції ОСОБА_1 - старшого слідчого Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області; - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 19 лютого 2016 року № 27 о/с про внесення змін до наказу від 04 січня 2016 року № 1 о/с;\ - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 13 вересня 2016 року № 154 о/с про внесення змін до наказу від 04 січня 2016 року № 1 о/с; - поновити ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області з 05 січня 2016 року або на рівнозначній посаді; - стягнути з відповідача на користь позивача грошове та речове забезпечення за весь час вимушеного прогулу з 04 січня 2016 року до моменту фактичного поновлення на службі; - зобов`язати Головне управління Національної поліції в Черкаській області витребувати у Міністерства юстиції України відомості про ОСОБА_1 із Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Законом України "Про очищення влади"; - рішення суду допустити до негайного виконання. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року адміністративний позов задоволено частково: - визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 04 січня 2016 року № 1 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в Національній поліції з посади старшого слідчого Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області; - визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 19 лютого 2016 року № 27 о/с про внесення змін до наказу Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 04 січня 2016 року № 1о/с; - визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 13 вересня 2016 року № 154 о/с про внесення змін до наказу Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 04 січня 2016 року № 1о/с та від 19 лютого 2016 року № 27 о/с; - поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області з 15 січня 2016 року; - зобов`язано Головне управління Національної поліції в Черкаській області поінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборон передбачених Законом України "Про очищення влади"; - стягнуто з Головного управління Національної поліції в Черкаській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 331027 грн 32 коп. з вирахуванням при виплаті встановлених податків та зборів; - рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць в сумі 5 067 грн 92 коп. з вирахуванням при виплаті встановлених податків і зборів допущено до негайного виконання; У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, зазначаючи про порушення норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що статті Закону України "Про очищення влади" є нормами прямої дії та передбачають наявність дій працівника правоохоронного органу, зокрема позивача, щодо складання повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та клопотання до суду про обрання запобіжного заходу у рамках розслідування кримінального провадження №12014250040000308. Також апелянт зазначив, що позивачу з 2019 року встановлено інвалідність, а відтак вона не може проходити службу в поліції, що не було враховано судом першої інстанції. ОСОБА_1 подано до суду відзив, відповідно до якого остання просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскільки рішенням комісії Національної поліції України від 29 липня 2016 року №2/1/XXIV/68 позивачу надано статус учасника бойових дій та видано відповідне посвідчення, а тому положення ч. 7 ст. 1 Закону України "Про очищення влади" не застосовуються. Міністерство юстиції України подало до суду письмові пояснення, відповідно до яких просить задовольнити апеляційну скаргу, оскільки судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено докази. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 проходила службу в Національній поліції України на посаді старшого слідчого Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області. Наказом Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 04 січня 2016 року №1 о/с згідно з п.9,10,11 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про очищення влади", п.п. 2 п.3 ст. 49 та п. 5 ст. 77 Закону України "Про національну поліцію" капітана поліції ОСОБА_1 старшого слідчого Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області звільнено зі служби в Національній поліції у запас Збройних Сил (із постановкою на військовий облік) 04 січня 2016 року. 19 лютого 2016 року наказом Головного управління Національної поліції в Черкаській області №27 о/с внесено зміни в пункти наказу ГУНП від 04 січня 2016 року №1 о/с в частині дати звільнення позивача, та вважати датою звільнення 14 січня 2016 року. 13 вересня 2016 року наказом Головного управління Національної поліції в Черкаській області №154 о/с внесено зміни в накази ГУНП від 04 січня 2016 року №1 о/с та від 19 лютого 2016 року № 27 о/с в частині звільнення зі служби в поліції - капітана поліції ОСОБА_1 та викладено їх у такій редакції: "У відповідності до пункту 9 частини 2 статті 3 Закону України "Про очищення влади" та пункту 5 статті 77 Закону України "Про національну поліцію" звільнити зі служби в поліції капітана поліції ОСОБА_1 - старшого слідчого Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області, 14 січня 2016 року". Не погоджуючись з оскаржуваними наказами позивач звернулась до суду з позовом. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що звільнення з посад визначених Законом №1682-VII розглядається як установлення презумпції колективної вини, а не презумпції невинуватості, що вказує на невідповідність меті й принципам Закону №1682-VII, визначеним у ч. 2 ст. 1 цього Закону. Крім того суду не надано відомостей про наявність фактів протиправної поведінки позивача, спрямованих на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_4 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, а спірний наказ не містить обґрунтування, що позивач міг становити будь-яку загрозу для нового демократичного режиму. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Закон України "Про очищення влади" від 16 вересня 2014 року №1682-V11, який набрав чинності 16 жовтня 2014 року, визначає правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про очищення влади", очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування. Очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_4 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист (ч. 2 ст. 1 Закону). Згідно з ч. 3 ст. 1 Закону України "Про очищення влади", протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону. Відповідно до ч. 7 ст. 1 Закону України "Про очищення влади", заборона передбачена частинами третьою та четвертою цієї статті, не застосовується до осіб, зазначених у частинах другій - четвертій статті 3 цього Закону, які визнані учасниками бойових дій під час проведення антитерористичної операції на сході України, а також під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях у встановленому законодавством порядку. Згідно п. 9 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про очищення влади", заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали посаду (посади) у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року та не були звільнені в цей період з відповідної посади (посад) за власним бажанням - працівника правоохоронного органу, який брав участь у затриманні осіб, звільнених від кримінальної або адміністративної відповідальності відповідно до Закону України "Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань" від 29 січня 2014 року № 737-VII, Закону України "Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України" від 21 лютого 2014 року № 743-VII. Пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про очищення влади" передбачено, що впродовж десяти днів з дня набрання чинності цим Законом керівник органу (орган), до повноважень якого належить звільнення та/або ініціювання звільнення з посади осіб, до яких застосовується заборона, зазначена в частині третій статті 1 цього Закону, на основі критеріїв, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, на підставі відомостей, наявних в особових справах цих осіб: 1) звільняє цих осіб з посад або надсилає керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення з посади таких осіб, відповідні документи для їх звільнення не пізніше ніж на 10 робочий день з дня отримання таких документів; 2) інформує Міністерство юстиції України про їх звільнення з посад та надає відповідні відомості про застосування до таких осіб заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 цього Закону, для їх оприлюднення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України та внесення до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади", у порядку та строки, визначені цим Законом. Згідно з довідкою про проведення перевірки щодо застосування заборон, передбачених Законом України "Про очищення влади", відносно окремих співробітників ГУ НП України в Черкаській області від 22 лютого 2015 року № 1460 слідчі які проводили затримання в порядку ст. 208 КПК України у кримінальному провадженні №12014250040000308 та № 12014250040000373 зокрема ОСОБА_1 підпадає під дію пп.9 п. 2 ст. 3 Закону України "Про очищення влади". Таким чином, звільнення позивача з посади здійснювалось відповідачем на виконання вимог п. 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про очищення влади". Згідно довідки Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 18 січня 2016 року № 618, ОСОБА_1 в період з 10 грудня 2015 року по 04 січня 2016 брала участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. 29 липня 2016 року у відповідності до рішення комісії Національної поліції України №2/I/XXIV/68 ОСОБА_1 надано статус учасника бойових дій та 05 серпня 2016 року ГУ НП в Черкаській області видано посвідчення - учасника бойових дій серії НОМЕР_1 . Отже, враховуючи положення ч. 7 ст. 1 Закону до позивача заборона передбачена ч. 3 ст. 1 Закону України "Про очищення влади" не застосовується. Згідно з оскаржуваним наказом Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 04 січня 2016 року №1 о/с (з урахуванням внесених змін), підставою звільнення з правоохоронних органів позивача зазначено п. 9 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про очищення влади". Колегія суддів звертає увагу, що як підтверджується матеріалами справи позивача звільнено та трудові відносини припинено в силу займаної нею посади саме, у зв`язку із її перебуванням на посаді слідчого, яка проводила затримання в порядку ст. 208 КПК України та повідомлена про підозру у кримінальному провадженні №12014250040000308 та № 12014250040000373, тобто позивач підпадала під п. 9 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про очищення влади", як працівник правоохоронного органу, яка брала участь у затриманні осіб, звільнених від кримінальної відповідальності відповідно до Закону України "Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань" від 29 січня 2014 року№737-VII. Водночас, перевірка у відношенні позивача згідно з вимогами ст. 5 Закону України "Про очищення влади" та Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 563 фактично не проводилася, обставини щодо особистої протиправної поведінки позивача не перевірялися і принцип індивідуалізації люстраційних заходів не був дотриманий, а натомість відповідачем застосовано інструмент формального звільнення позивача з посади із застосуванням до неї колективної відповідальності. Апелянтом не надано суду доказів щодо спростування вказаних обставин. Також колегія суддів зазначає, що надані відповідачем копії листів Прокуратури Черкаської області від 20 серпня 2015 року №17/7-677вих15 з додатками та Управління внутрішніх справ України в Черкаській області від 31 серпня 2015 року №14/4-2768, зазначених судом обставин не спростовують. Враховуючи вище викладене, обґрунтованими є висновки суду першої інстанції про протиправність наказу Головного управління Національної поліції в Черкаській області про звільнення позивача від 04 січня 2016 року №1 о/с та наказів від 19 лютого 2016 року № 27 о/с і від 13 вересня 2016 року № 154 о/с, якими було внесено зміни до зазначеного наказу, та про наявність підстав для їх скасування та поновлення позивача на посаді. Частиною 2 ст. 235 КЗпП України визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. З аналізу наведеного законодавчого положення вбачається, що суд виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу у разі якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника. При визначенні розміру грошового забезпечення за час вимушеного прогулу суд виходить з положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100). Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, згідно з довідки Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 21 травня 2021 року № 184 вбачається, що середньоденна сума заробітної плати позивача на раніше займаній ній посаді становить 230,36 грн. (4300,00 грн + 5375,00 (два останні місяці перед звільненням листопад, грудень 2015 року) = 9675,00 грн : 42 робочі дні = 230,36 грн). При цьому кількість робочих днів за період вимушеного прогулу, починаючи з 15 січня 2016 року (наступний день після звільнення) і по день прийняття даного рішення 22 вересня 2021 становить 1437 днів. Отже середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15 січня 2016 року по 22 вересня 2021 року, становить 331 027,32 грн (230,36 середньоденна сума заробітної плати позивача х 1437 днів вимушеного прогулу = 331 027,32 грн), які слід стягнути на користь позивача з вирахуванням при виплаті встановлених податків і зборів. Також колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта, як підставу для скасування рішення суду першої інстанції, про неможливість проходження позивачем служби в поліції у зв`язку з встановлення в 2019 році інвалідності, оскільки предметом спору є визнання протиправним та скасування наказу про звільнення позивача в січні 2016 року. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог у вказаній частині. Крім іншого, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Н.М. Єгорова Судді І.В. Федотов Є.В. Чаку