Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 260/2982/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 квітня 2022 рокуЛьвівСправа № 260/2982/21 пров. № А/857/456/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Коваля Р. Й., суддів Гуляка В. В., Ільчишин Н. В., розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року (прийняте у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Ужгороді суддею Плехановою З. Б.) в адміністративній справі № 260/2982/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В : У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із вказаним позовом, у якому просила: - визнати протиправними дії пенсійного органу щодо відмови в призначенні їй пенсії у зв`язку з втратою годувальника в розмірі 50 % щомісячного довічного грошового утриманні судді у відставці померлого годувальника ОСОБА_2 ; - зобов`язати пенсійний орган призначити пенсію у зв`язку з втратою годувальника в розмірі 50 % щомісячного довічного грошового утриманні судді у відставці померлого годувальника ОСОБА_2 . Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржила ОСОБА_1 , яка вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; та за неправильного застосування норм матеріального права. Тому просила скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що на момент смерті її чоловіка єдиним суттєвим джерелом існування їхньої сім`ї було довічне грошове утримання судді у відставці померлого, оскільки вона отримувала невелику заробітну плату, а довічне грошове утримання судді у відставці її чоловіка було у декілька разів більше. Тому, основним і постійним джерелом засобів до існування була допомога чоловіка, тобто вона перебувала на його утриманні. Також, її право на отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника не може залежати від того, що годувальник отримував щомісячні виплати не відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а на підставі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у вигляді щомісячного довічного грошового утримання судді. Пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається із заробітку чи пенсії годувальника, тобто її розмір залежить від того доходу, який мав годувальник на час настання смерті. Встановлення менш сприятливих умов матеріального і соціального забезпечення особам, які перебували на утриманні судді у відставці, що обрав щомісячне довічне грошове утримання, порівняно з суддями у відставці, які обрали пенсію, призводить до звуження змісту та обсягу прав утриманців, тобто є дискримінаційним. У правових висновках, викладених у постановах від 09.11.2018 у справі №236/3193/16-а, від 11.07.2019 у справі № 667/1568/16, від 15.01.2020 у справі №592/7939/16-а, на які посилається відповідач, Верховний Суд зазначав, що базовою величиною для визначення розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника є саме розмір пенсії за віком померлого годувальника. Проте, в ухвалі від 15.07.2021 у справі № 440/7341/20 колегією суддів наведено підстави для відступу від зазначеного правового висновку та передано справу на розгляд палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. При цьому наголошено на тому, що сформована правова позиція фактично позбавляє утриманців судді у відставці, конституційного права на соціальний захист. За існуючого підходу право на пенсію у зв`язку із втратою годувальника мають лише і виключно особи, які перебували на утриманні судді-годувальника, що отримував пенсію за віком. Це означає, що якщо годувальник отримував хоч і аналогічний вид забезпечення, який, проте, не називається «пенсія за віком», його утриманці повністю позбавлені права на соціальний захист у вигляді пенсії у зв`язку із втратою годувальника. У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області проти вимог скаржника заперечило; вказує, що питання пенсійного забезпечення членів сім`ї суддів, в тому числі і у випадку втрати годувальника, не передбачено ані Законом України «Про статус суддів» , ані Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Довічне грошове утримання судді не є видом пенсії у розумінні норм діючого національного законодавства, а призначення такої виплати передбачено нормами спеціального законодавства, яким в контексті спірних правовідносин є Закон України «Про судоустрій і статус суддів», і при цьому, вказаними актами чітко визначено коло суб`єктів, які мають право на таке утримання, а саме-судді. Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв`язку з розглядом справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_1 та була дружиною ОСОБА_2 станом на день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 і перебувала на його утриманні, що підтверджується Свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_1 ; Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 ; Довідкою ТОВ Управляюча компанія "Навібуд" від 29.06.2021; Довідкою ЦАНП Мукачівської міської ради від 11.06.2021. З 09.06.2021 ОСОБА_1 отримала третю групу інвалідності загального захворювання, що підтверджується Довідкою до акту огляду МСЕК Серія 12 ААВ № 287143 від 09.06.2021 року. 02 липня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії в якій зазначила: - вид пенсії: щомісячне довічне грошове утримання - пенсія призначалась - на сьогодні працює - визнана особою з інвалідністю ІІІ групи з 09.06.2021 по 01.07.2023. 07 липня 2021 року відповідачем відмовлено у призначенні пенсії згідно заяви від 02.07.21 з посиланням на пункт 1 статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», де вказано вичерпний перелік видів пенсії. Вважаючи вказану відмову суб`єкта владних повноважень протиправною, позивач звернулася до суду з цим позовом. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував це тим, що позивач не відноситься до членів сім`ї, які вважаються утриманцями, оскільки як до звернення так і на час звернення до відповідача із заявою від 02.07.2021 вона була працевлаштована та мала постійний заробіток, а отже хоч вона і проживала разом з померлим чоловіком, проте допомога, яку вона від нього отримувала не була її постійним і основним джерелом до існування. Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке. Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі Закон №1058-IV), відповідно до статті 1 якого пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Згідно з частиною 1 статті 9 Закону № 1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника є одним із видів пенсійних виплат. Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Статтею 36 Закону № 1058-IV визначено умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника та закріплено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності6), - незалежно від тривалості страхового стажу. Непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. До членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника. Згідно з частиною 1 статті 37 Закону №1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками. Отже, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається члену сім`ї померлого годувальника, для якого допомога померлого годувальника була постійним і основним джерелом засобів до існування. З трудовій книжці НОМЕР_3 , яка належить позивачці видно, що вона станом на день смерті її чоловіка, а також на день подання заяви про призначення пенсії працювала. За таких обставин колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачка була працевлаштована та мала постійний заробіток, а отже хоч вона і проживала разом з померлим чоловіком, проте допомогу, яку вона від нього отримувала не можна вважати її постійним і основним джерелом до існування. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника. Також колегія суддів зазначає, що Верховний Суд вже розглядав справи за №№667/1568/16, 592/7939/16-а, 635/4299/17 та 318/2128/15-а з подібними правовідносинами та, відповідно, у постановах від 11.07.2019, 15.01.2020, 28.04.2020 та 19.03.2021 дійшов висновку, що "виплата довічного грошового утримання нерозривно пов`язана з конституційно визначеним статусом професійного судді, не є видом пенсії у розумінні законодавства, а відтак її розмір не може бути базовою величиною при розрахунку розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника, у випадку призначенні такої пенсійної виплати непрацездатним членам сім`ї судді", які в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору. Щодо справи № 440/7341/20 (провадження № К/9901/18184/21) на яку посилалася позивач і яку передано на розгляд палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з можливістю відступу від попереднього правового висновку, колегія суддів зазначає, що у цій справі ухвалено постанову від 21.12.2021, в якій судова палата заперечила можливість застосування як базової величини розміру щомісячного довічного грошового утримання судді при розрахунку розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника і вказала, що підстав для відступу від попередніх правових висновків Верховного Суду немає. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог. Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні. Керуючись ст.ст. 229, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року в адміністративній справі № 260/2982/21 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин