Постанова КАС ВС № 480/9570/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 травня 2024 року м. Київ справа № 480/9570/21 адміністративне провадження № К/990/28939/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Тацій Л.В., суддів: Стрелець Т.Г., Стеценка С.Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу № 480/9570/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.06.2022 (суддя Кунець О. М.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2023 (головуючий суддя Спаскін О. А., судді П`янова Я. В. , Любчич Л. В.), УСТАНОВИВ: ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст позовних вимог У вересні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - ГУ ПФУ в Сумській області, відповідач), в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Сумській області від 30.08.2021 про відмову у переході позивачки на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, оформлене листом від 07.09.2021; - зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплатити позивачці пенсію по втраті годувальника з 01.02.2021 в розмірі 50 % від суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ). Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 , з яким вона з 1964 року перебувала у шлюбі та проживала разом. З 2004 року ОСОБА_2 був суддею у відставці Апеляційного суду Сумської області і отримував щомісячне довічне грошове утримання судді відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів". З 2000 року позивачка отримувала пенсію за віком та знаходилася на утриманні чоловіка, одержуючи від нього допомогу, що була постійним і основним джерелом засобів до її існування. Після смерті чоловіка розпорядженням Сумського ОУПФУ Сумської області від 20.05.2016 їй призначено пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Призначаючи пенсію, Пенсійний фонд нарахував її в розмірі 50 % не від щомісячного довічного грошового утримання, а 50% від пенсії за віком, яку чоловік позивачки отримував би, якщо б пішов на пенсію у 2004 році. У результаті розмір пенсії ОСОБА_2 склав 3230,04 грн, 50 % від якої - 1615,02 грн призначили позивачці. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 23.06.2022, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2023, у задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що питання, пов`язані з обчисленням розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника, унормовані статтею 37 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), якою передбачено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками. Тобто, базовою величиною для визначення розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника на підставі правових норм Закону № 1058-IV є саме розмір пенсії за віком померлого годувальника, яку чоловік позивачки не отримував. Суди звернули увагу, що відповідач не заперечив права позивачки на призначення їй пенсії у зв`язку з втратою годувальника, і призначив їй таку пенсію, здійснивши її розрахунок на підставі правових норм Закону №1058-IV. Суди відхилили довід позивачки про те, що ГУ ПФУ в Сумській області, визначаючи розмір пенсії, повинен був враховувати розмір щомісячного грошового утримання судді, яке виплачувалось її чоловіку. За висновком судів, такі доводи позивачки засновані на неправильному розумінні статті 37 Закону № 1058-IV, якою передбачено обчислення розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника виходячи саме з розміру пенсії за віком. Суди також врахували, що питання пенсійного забезпечення членів сім`ї суддів, в тому числі у випадку втрати годувальника, не було врегульовано ні Законом України від 15.12.1992 № 2862-XII «Про статус суддів» (втратив чинність 01.01.2012; далі - Закон № 2862-XII), на підставі якого годувальнику призначалось довічне грошове утримання, ні Законом України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій та статус суддів» (втратив чинність, крім окремих положень, 30.09.2016; далі - Закон № 2453-VI), який був чинним на момент переведення позивачки на пенсію у зв`язку з втратою годувальника. Довічне грошове утримання судді не є видом пенсії у розумінні норм діючого національного законодавства, а призначення такої виплати передбачено нормами спеціального законодавства, яким, в контексті спірних правовідносин, є Закони № 2862-XII та № 2453-VI, при цьому вказаними актами чітко визначено коло суб`єктів, які мають право на таке утримання, а саме - судді. Урахувавши висновки Верховного Суду (постанови від 09.11.2018 у справі № 236/3193/16-а, від 11.07.2019 у справі № 667/1568/16, від 15.01.2020 у справі № 592/7939/16-а, від 19.03.2021 у справі № 318/2128/15-а), суди підсумували, що виплата довічного грошового утримання нерозривно пов`язана з конституційно визначеним статусом професійного судді, не є видом пенсії у розумінні законодавства, а відтак її розмір не може бути базовою величиною при розрахунку розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника, у випадку призначенні такої пенсійної виплати непрацездатним членам сім`ї судді. Короткий зміст вимог касаційної скарги У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.06.2022 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2023, у якій просить скасувати вказані судові рішення, а справу направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивачка вказує на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, що регулюють питання пенсійного забезпечення членів сім`ї суддів, у тому числі у випадку втрати годувальника, внаслідок неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах (постанови від 21.12.2021 у справі № 440/7341/20, від 25.05.2022 у справі № 409/2218/17). Наголошує, що при призначенні пенсії по втраті годувальника, розрахованої з розміру пенсії за віком годувальника, обчисленої за Законом № 1058-IV, ГУ ПФУ в Сумській області не роз`яснило позивачці про можливість розрахувати її (пенсію) з розміру пенсії за віком годувальника за Законом України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу» (втратив чинність, крім окремих положень, 01.05.2016; далі - Закон № 3723-XII), оскільки ОСОБА_2 (чоловік) мав на неї право. Як стверджує позивачка, суди попередніх інстанцій не врахували, що відповідачем не виконано вищезазначений обов`язок. Призначення пенсії по втраті годувальника за Законом № 1058-IV без з`ясування того, чи мала право ОСОБА_1 на призначення пенсії з урахуванням Закону № 3723-XII, та без усвідомлення вибору порушило право позивачки на вибір пенсії. Також позивачка зазначає, що наявні підстави для відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного в постановах від 09.11.2018 у справі № 236/3193/16-а, від 11.07.2019 у справі № 667/1568/16, від 15.01.2020 у справі № 592/7939/16-а, та який урахували суди першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору. Такий довід вмотивований тим, що застосований Верховним Судом підхід у вказаних постановах не враховує принцип незалежності та недоторканості судді (статті 8, 126 Конституції України); фактично позбавляє позивачку та інших осіб у подібних правовідносинах право на соціальний захист (стаття 46 Конституції України); не відповідає статтям 8, 22, 64, 129 Конституції України; порушує «законне сподівання» на отримання «активу», що свідчить про неврахування рішень Європейського суду з прав людини, частини п`ятої статті 142 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VІІІ «Про судоустрій та статус суддів» (далі - Закон № 1402-VІІІ). ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Ухвалою Верховного Суду від 06.09.2023 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на підставі пунктів 1, 2, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС). Відповідач не реалізував право подати відзив на касаційну скаргу. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 з 06.11.2000 є пенсіонером та отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV. З 08.07.1964 позивачка перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , який 30.04.2016 помер. За життя ОСОБА_2 отримував довічне грошове утримання судді у відставці. У 2016 році позивачку переведено на пенсію по втраті годувальника. Розмір пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з втратою годувальника призначений відповідно до Закону № 1058-IV. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 07.07.2021 у справі №592/4761/17 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Сумського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області від 18.04.2017 № 170982 про відмову у переході на пенсію в зв`язку з втратою годувальника; зобов`язано ГУ ПФУ в Сумській області повторно розглянути її заяву від 12.04.2017 та прийняти рішення згідно діючого законодавства. На виконання вказаного рішення суду ГУ ПФУ в Сумській області розглянуло заяву позивачки від 12.04.2017 щодо переходу з пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону № 1058-IV на перехід у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Про результати розгляду вказаної заяви відповідач листом від 07.09.2021 № 1800-0305-8/43600 повідомив про те, що згідно рішення від 30.08.2021 позивачці відмовлено у проведенні переходу, оскільки Законом України «Про судоустрій і статус суддів» призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника непрацездатним членам сім`ї померлого судді, який одержував щомісячне грошове утримання, не передбачено. Як вбачається з листа відповідача від 07.10.2021 № 1800-0305-8/49106 «Про відмову у переході на заміну листа №1 800-0305-8/43600 від 07.09.2021» на виконання рішення суду від 07.07.2021 у справі № 592/4761/17 ГУ ПФУ в Сумській області повторно розглянуло заяву ОСОБА_1 від 12.04.2017 та рішенням від 30.08.2021 № 959240170982 відмовлено в обчисленні пенсії по втраті годувальника по Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Отже, у зазначеному листі йдеться посилання на рішення відповідача від 30.08.2021 № 959240170982. На виконання вимог ухвали суду про витребування доказів, а саме рішення ГУ ПФУ в Сумській області від 30.08.2021 № 959240170982, відповідачем надано: - рішення ГУ ПФУ в Сумській області від 30.08.2021, але за іншим номером - №170982, яким відмовлено ОСОБА_1 у переході з пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону № 1058-IV на перехід у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки Законом України «Про судоустрій і статус суддів» призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника непрацездатним членам сім`ї померлого судді, який одержував щомісячне грошове утримання, не передбачено; - рішення ГУ ПФУ в Сумській області від 06.10.2021, але за номером, на який йдеться посилання у листі від 07.10.2021, а саме - № 959240814792, з якого вбачається, що на виконання рішення суду від 07.07.2021 у справі № 592/4761/17 ГУ ПФУ в Сумській області повторно розглянуло заяву ОСОБА_1 від 12.04.2017 та відмовило в обчисленні пенсії по втраті годувальника по Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки щомісячне грошове утримання судді не є видом пенсії у розумінні норм діючого законодавства, а відтак не може бути базовою величиною при розрахунку пенсії по втраті годувальника. Разом з цим, пенсію по втраті годувальника відповідно до статті 36 Закону № 1058-IV ОСОБА_1 вже отримує, тому підстав для задоволення заяви не має. Таким чином, наразі існує два рішення ГУ ПФУ в Сумській області, якими відмовлено ОСОБА_1 у переході з пенсії у зв`язку з втратою годувальника, а саме - рішення від 30.08.2021 № 170982 та від 06.10.2021 № 959240814792. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Відповідно до частин першої, другої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивачки, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до частини першої статті 37 Закону № 1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками. Зміст касаційної скарги позивачки дає підстави стверджувати, що в межах касаційного перегляду справи Верховному Суду необхідно дати відповідь на питання щодо базової величини для визначення розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника-судді, який перебував у відставці. Слід зазначити, що Верховний Суд уже неодноразово розглядав подібні справи, у яких сформував правові висновки щодо застосування норм права, зокрема, в постанові від 21.12.2021 у справі № 440/7341/20. У вказаній постанові Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду звернув увагу на те, що Законом № 1058-IV передбачено загальний підхід для обчислення усіх видів пенсій з базової величини - пенсії за віком, порядок обчислення якої унормовано у статтею 27 цього Закону. Так само від розміру пенсії за віком визначається розмір пенсії у зв`язку з втратою годувальника (частина перша статті 37 Закону № 1058-IV). Судова палата виснувала, що незалежно від того, отримувала особа пенсію за віком чи ні, усі пенсії, в тому числі і пенсія у зв`язку з втратою годувальника, обчислюються з однакової базової величини - пенсії за віком. З огляду на викладене, та обставина, що суддя у відставці ОСОБА_2 пенсії за віком не отримував (а отримував щомісячне грошове утримання судді у відставці), не є перешкодою для застосування пенсії за віком як базової величини для обчислення розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника. Колегія суддів також погоджується з позицією судів попередніх інстанцій про те, що гарантії незалежності суддів мають функціональний характер і поширюються виключно на суддів, якщо інше прямо не визначено законом. Такий же висновок зробив Верховний Суд в постанові від 21.12.2021 у справі № 440/7341/20, стверджуючи про відстуність підстав для відступу від висновку про те, що виплата довічного грошового утримання нерозривно пов`язана з конституційно визначеним статусом професійного судді, не є видом пенсії у розумінні законодавства, а відтак її розмір не може бути базовою величиною при розрахунку розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника, у випадку призначенні такої пенсійної виплати непрацездатним членам сім`ї судді. При цьому необхідність відступу була обґрунтована доводами, що є ідентичними до доводів позивачки, якими вона мотивує підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС. Підсумовуючи викладене, відмова позивачці у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника у розмірі 50 % щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 є правомірною. Оцінюючи довід позиваки про те, що її чоловік на час виходу у відставку мав також право на пенсію за віком відповідно до Закону № 3723-XII, колегія суддів звертається до висновку Верховного Суду, викладеного у вже згаданій постанові, згідно з яким частину першу статті 37 Закону № 1058-ІV слід застосовувати з урахуванням того, що розмір пенсії у зв`язку із втратою годувальника - судді у відставці, що отримував щомісячне довічне грошове утримання і на час смерті мав право на пенсію за віком на підставі статті 37 Закону № 3723-XII, визначається на вибір заявника, що звернувся за призначенням пенсії у зв`язку із втратою годувальника у розмірі: (1) 70% від розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі статті 37 № 3723-XII, або (2) 50% від розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі Закону № 1058-ІV. Заперечуючи можливість застосування як базової величини розміру щомісячного довічного грошового утримання судді, колегія суддів вважає за можливе застосування на вибір утриманця розміру пенсії за віком, на яку суддя мав право на підставі статті 37 Закону № 3723-XII, або пенсії за віком, визначеної на підставі Закону № 1058-ІV Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Вибір заявника (там, де він є) є вирішальним і тоді, коли йдеться про обчислення розміру пенсії. Однак цей вибір є ілюзорним, коли особа не обізнана про свої права та альтернативи. Згідно з пунктом 4.2. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 №13-1)) при прийманні документів працівник сервісного центру, зокрема надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії. Отже, саме Пенсійний фонд та його органи повинні забезпечити умови, за яких особа обізнана з умовами призначення різних пенсій і може робити усвідомлений вибір. Належне виконання цього обов`язку передбачає надання інформації про умови призначення усіх видів пенсії, на які заявник має право. З огляду на це, працівник сервісного центру відповідача повинен був роз`яснити позивачці можливість оформлення пенсії у зв`язку із втратою годувальника, розрахованої з розміру пенсії за віком годувальника як за Законом № 1058-ІV, так і за Законом № 3723-XII, якщо ОСОБА_2 мав на неї право, проінформувати заявницю про їх розміри. Колегія суддів звертає увагу, що суди першої та апеляційної інстанції не з`ясували, чи виконано вищезазначений обов`язок. Призначення відповідачем пенсії за Законом № 1058-ІV без з`ясування, чи мав позивач право на призначення пенсії з урахуванням Закону № 3723-XII, та без усвідомленого вибору заявниці порушує її право на вибір пенсії. Суди попередніх інстанцій також не встановили, чи мав суддя у відставці ОСОБА_2 право на пенсію за віком на підставі Закону № 3723-XII, а якщо мав, то який її розмір і чому її не було взято відповідачем для розрахунку пенсії у зв`язку із втратою годувальника. Установлення цих обставин має істотне значення для оцінки правомірності рішення відповідача в частині призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника. Принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, закріплений статтею 9 КАС, полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази. Ураховуючи межі касаційного перегляду справи, визначені частинами першою та другою статті 341 КАС, Верховний Суд не може встановлювати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, так само як і не може здійснювати оцінку (переоцінку) наявних у матеріалах справи доказів. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку, що ухвалені в цій справі судові рішення слід скасувати, а справу - направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд. Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд П О С Т А Н О В И В: Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.06.2022 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2023 у справі № 480/9570/21 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до Сумського окружного адміністративного суду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді Л.В. Тацій Т.Г. Стрелець С.Г. Стеценко