Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/10303/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 квітня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/10303/21 пров. № А/857/52/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Матковської З.М. та Улицького В.З., з участю секретаря судового засідання - Ільченко А.З., а також сторін (їх представників): від відповідача - Риб`як В.О.; розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Львівської митниці (як відокремленого підрозділу Державної митної служби України) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02.12.2021р. в адміністративній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Львівської митниці (як відокремленого підрозділу Державної митної служби України) про визнання дій протиправними, скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, рішення про коригування митної вартості товарів (суддя суду І інстанції: Мричко Н.І.; час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 12 год. 40 хв. 02.12.2021р. м.Львів; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 07.12.2021р.),- В С Т А Н О В И В: 22.06.2021р. (згідно з датою на поштових документах) позивач Фізична особа-підприємець /ФОП/ ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними дії відповідача Галицької митниці Держмитслужби щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються; скасувати картку відмови № UA209170/2021/00719 у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; визнати протиправним та скасувати рішення № UА209000/2021/900010/2 від 09.06.2021р. про коригування митної вартості товарів; вирішити питання про судові витрати згідно вимог ст.139 КАС України (Т.1, а.с.1-8). Розгляд справи проведено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) учасників справи (Т.1, а.с.41-42). Згідно ухвали суду від 26.07.2021р. допущено заміну первісного відповідача Галицької митниці Держмитслужби її правонаступником Львівською митницею як відокремленим підрозділом Державної митної служби (Т.1, а.с.147-148). Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02.12.2021р. заявлений позов задоволено частково; визнано протиправними та скасовані прийняті Галицькою митницею Держмитслужби рішення № UА209000/2021/900010/2 від 09.06.2021р. про коригування митної вартості та картку відмови № UA209170/2021/00719 у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Галицької митниці Держмитслужби на користь позивача судовий збір в розмірі 5501 грн. 24 коп. (Т.1, а.с.228-240). Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржила відповідач Львівська митниця (як відокремлений підрозділ Державної митної служби України), яка в поданій апеляційній скарзі покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що у своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заявленого позову відмовити (Т.1, а.с.1-10, 23-27). Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що серед представлених до митного оформлення документів є довідка про транспортно-експедиторські витрати, яка не є бухгалтерським документом, що підтверджує вартість послуг з перевезення імпортованих товарів. Отже, вказаний документ не підтверджує числове значення відповідних витрат. Інших підтверджуючих документів (договір на перевезення, рахунок-фактуру, платіжні документи) декларант до митного органу не надав. За таких умов митний орган мав обґрунтований сумнів у правильності визначення митної вартості імпортованих товарів, про конкретні недоліки зазначив у графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, при цьому останній витребував лише ті документи, що могли усунути вказані сумніви. Для визначення митної вартості оцінюваних товарів використано вартісні характеристики із альтернативних товарів за схожими фізичними характеристиками та призначенням, відповідно до митних декларацій /МД/ № UA100090/2021/216470 від 05.05.2021р., № UA100060/2021/215281 від 26.04.2021р., № UA100070/2021/321460 від 19.05.2021р., тобто, без використання інформації, що наявна в ЄАІС ДФС. Враховуючи вищевикладене, та у порядку, встановленому ст.55 МК України, Галицька митниця Держмитслужби із врахуванням інформації, наданої декларантом до митного оформлення та відомостей, наявних у органу доходів і зборів, прийняла спірні рішення із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товарів. Під час судового розгляду не враховані розбіжності в представлених транспортних документах в графі 16 CMR перевізником вказано РР Madzhara V., а в довідці про транспортно-експедиційні витрати зазначено ТзОВ «БЛМ Транс». Зважаючи на викладене, вважає, що зазначені рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, складені з дотриманням вимог чинного законодавства, що стверджується усталеною судовою практикою по аналогічних справах. Позивачем ФОП ОСОБА_1 скеровано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її безпідставною, необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального законодавства, ухвалив законне і справедливе судове рішення (Т.2, а.с.84-90, 98-104). Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника відповідача на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав. Як встановлено під час судового розгляду, позивач ОСОБА_1 зареєстрований 05.08.2003р. суб`єктом господарювання (ФОП); основним видом діяльності якого визначено КВЕД 45.31 оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (Т.1, а.с.29 і на звороті). Між ФОП ОСОБА_1 (покупець) та Компанією «Reifenwelt» (Німеччина) (продавець) 13.06.2016р. укладено зовнішньоекономічний контракт № GMBH-1306, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець придбаває вантажні шини, що були у вжитку, придатні для подальшого використання. Поставки товару здійснюються партіями. Асортимент, кількість, ціна за одиницю, загальна вартість партії товару визначаються в інвойсах, які надаються на кожну партію товару. Інвойс є невід`ємною частиною цього контракту. Умови поставки визначаються на умовах FCA (Zwickau) згідно Інкотермс 2010 (Т.1, а.с.9-10). Відповідно до інвойсу № 210069 від 07.06.2021р. сторонами контракту узгоджено номенклатуру, ціну та кількість товару: загальна кількість товару склала 308 штук, загальна вартість товару - 5544 євро. (Т.1, а.с.11-12). Для здійснення митного оформлення товару позивачем подано до Галицької митниці Держмитслужби електронну МД № UA209170/2021/045136 від 09.06.2021р. (Т.1, а.с.13-16). До вказаної митної декларації ФОП ОСОБА_1 долучено наступні документи: пакувальний лист (Packing list) № б/н від 07.06.2021р. (Т.1, а.с.84-85); рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № 210069 від 07.06.2021р. (Т.1, а.с.80-81); автотранспортну накладну (Road consignment note) № 908240 від 07.06.2021р. (Т.1, а.с.28); декларацію про походження товару (Declaration of origin) № 210069 від 07.06.2021р.; документ, що підтверджує вартість перевезення товару № б/н від 07.06.2021р. (Т.1, а.с.27); зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № GMBH-1306 від 13.06.2016р. (Т.1, а.с.9-10); доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 3 від 12.06.2018р. (Т.1, а.с.79); договір про надання послуг митного брокера № ЛТШ-4993 від 25.01.2021р.; заяву декларанта або уповноваженої ним особи, в вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари, що включені до Зеленого переліку відходів № 14/14-03/468-20 від 28.08.2020р.; інформацію про позитивні результати державних видів контролю № 7092505 від 08.06.2021р.; декларацію-інвойс, складену уповноваженим (схваленим) експортером № 210069 від 07.06.2021р. (Т.1, а.с.11-12); прайс-лист № б/н від 07.06.2021р. (Т.1, а.с.82-83); копію митної декларації країни відправлення № 21DE575652730339E6 від 07.06.2021р. (Т.1, а.с.86-87). Митну вартість товару згідно з поданою митною декларацією визначено за першим методом - за ціною договору, на рівні від 20,98 до 21,54 євро/шт. залежно від ваги шини (або 0,33 євро/за кг нетто). 09.06.2021р. позивачем отримано повідомлення від митниці декларанту про необхідність подання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до ст.53 МК України, а саме: за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (видаткові, податкові накладні, платіжні документи з попередніх поставок); транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); якщо здійснювалося страхування страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. На виконання вказаного повідомлення позивачем 09.06.2021р. надано відповідачу пояснення, згідно яких відповідно до ч.3 ст.53 МК України додаткові документи надаються за наявності. Натомість, у ФОП ОСОБА_1 немає в наявності додаткових документів, окрім тих, що вже були надані до митного оформлення, через що просив завершити митне оформлення (Т.1, а.с.17). Перевіривши подані документи, відповідачем встановлено наявність розбіжностей, відтак відповідно до вимог МК України органом доходів і зборів відмовлено у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю; прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2021/900010/2 від 09.06.2021р. та винесено картку відмови № UA209170/2021/00719 в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (Т.1, а.с.18-19, 20-22). Згідно з оформленою відповідачем карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2021/00719 у прийнятті митної декларації відмовлено у зв`язку з неможливістю завершення митного огляду по причині необхідності внесення змін у гр.12, 45, 46, 43, 44 ЕМД (у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товару № UA2090000/2021/900010/2 від 09.06.2021р.), п.6 ст.54, ст.55 МК України. Рішенням Галицької митниці Держмитслужби № UA209000/2021/900010/2 від 09.06.2021р. про коригування митної вартості товарів митну вартість товару скориговано із застосуванням 6 (шостого) методу визначення митної вартості товарів на рівні від 55,8622 до 67,0880 євро/шт. залежно від ваги шини (або 1,02 євро/за кг нетто). Згідно з п.33 цього рішення обставинами прийняття рішення та джерелами інформації, що використовувалися митним органом для визначення митої вартості товару, зазначено: митна вартість імпортованого товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2, 3 ст.53 МК України: за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (видаткові, податкові накладні, платіжні документи з попередніх поставок); транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); якщо здійснювалося страхування страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до вказаного рішення в порядку п.1 ч.4 ст.54 МК України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. Під час розгляду документів було виявлено таке: відсутні документи, які підтверджують складові митної вартості, а саме: транспортні витрати до митного кордону України, які відповідно до умов поставки не були включені до ціни товару, що передбачені наказом МФ України № 599 від 18.06.2012р., що, в свою чергу, робить неможливим перевірку числового значення митної вартості товарів. Заявлена декларантом митна вартість може бути визнана митницею за умови надання підтвердження інформації щодо числових значень складових митної вартості, яка міститься у документах, поданих разом з митною декларацією, зокрема, шляхом надання додаткових документів, таких як: за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару(видаткові, податкові накладні, платіжні документи з попередніх поставок); транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); якщо здійснювалося страхування страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Крім цього, у рішенні зазначено, що відповідно до вимог п.2 ч.6 ст.54 МК України у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 ст.53 МК України, Галицька митниця Держмитслужби не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МК України. Неможливо застосувати такі методи визначення митної вартості, а саме: метод 2а (ст.59 МК України) та метод 2б (ст.60 МК України) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; метод 2в (ст.62 МК України) та метод 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Застосовано метод 2ґ (ст.64 МК України). З урахуванням прийнятого відповідачем оскаржуваного рішення, у зв`язку із забезпеченням сплати гарантійних митних платежів, позивачем подано електронну МД № UA209170/2021/045491 від 10.06.2021р., за якою товар випущено у вільний обіг під гарантійні зобов`язання відповідно до розділу Х МК України (Т.1, а.с.23-26). Розглядуваний спір стосується правомірності рішень відповідача щодо відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також щодо коригування митної вартості товарів. Приймаючи рішення та частково задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, не встановлено. Тобто, представлені митному органу документи містили всі необхідні числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в МД. Право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Окрім цього, такому витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Також однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, є недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. Сукупність наведених обставин не враховано відповідачем під час прийняття спірних рішень. Позивачем до митного оформлення надано довідку про транспортно-експедиторські витрати № б/н від 07.06.2021р., якою останній повністю ідентифікував умови перевезення товарів. Наведена довідка містить дані про вартість перевезення з пункту відправлення до кордону (Zwickau-Ужгород) в розмірі 35000 грн., тобто, дозволяє ідентифікувати зазначений документ як такий, що підтверджує складову митної вартості поставки, відтак вартість перевезення є підтвердженою. Водночас нормами МК України не визначено види доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказано, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортно-експедиторські витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Доводів щодо розбіжностей між СMR та довідкою про транспортно-експедиторські витрати у спірних рішеннях митниці не вказано. З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що митний орган не надав доказів того, що документи подані позивачем, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. У поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар. Оскільки відповідач, окрім прийняття спірних рішень, не вчиняв окремих дій щодо відмови у застосуванні митної вартості товарів, заявленої позивачем за першим методом митної оцінки, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в застосуванні митної вартості, заявленої ФОП ОСОБА_1 , за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Також судом вирішено стягнути на користь позивача всю суму судового збору. Згідно з ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до роз`яснень, які наведені в п.13.1 постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі», у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення. Рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом (п.13.2 цієї постанови). Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині відмовлених позовних вимог, тому в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції. Водночас, відповідачем оскаржується рішення суду в частині задоволених позовних вимог. Вирішуючи наведений спір в розглядуваній частині, колегія суддів виходить з того, що наведені висновки суду першої інстанції у повній мірі відповідають дійсним обставинам справи та не суперечать нормам матеріального права, з наступних підстав. Відповідно до МК України (в редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин): ст.ст.49, 50 - митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. ч.1 ст.51, ч.1 ст.52 - митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. ч.2 ст.52 - декларант зобов`язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. ч.ч.1, 2 ст.54 - контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом. ч.3 ст.54 - за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу. ч.6 ст.54 - орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Таким чином, законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визначається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено); інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. За правилами ч.3 цієї ж статті у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Тобто митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість. Наведені приписи законодавства з питань митної справи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Ненаведення митним органом в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. Таким чином, право митного органу на витребування додаткових у декларанта документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до роз`яснень, які наведені у постанові Пленуму ВАС України № 2 від 13.03.2017р. «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012 року», факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у ч.3 ст.53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів. В п.2 ч.5 ст.54 МК України передбачено, що митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом. Разом з тим, праву митного органу на витребування додаткових документів передує його обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією. Окрім цього, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Під час судового розгляду справи з`ясовано, що позивач (декларант) для підтвердження заявленої митної вартості товару подав до митного органу всі необхідні для цього документи, які містять достатні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а також відомості про ціну, яка була сплачена за товар. Із змісту представлених документів можна чітко та однозначно встановити вартість придбання ввезених товарів, при цьому наявність будь-яких обставин, що є визначальними за цих умов та змінюють його вартість, відповідачем не доведено. Зокрема, для здійснення митного оформлення товару позивачем подано до Галицької митниці Держмитслужби електронну МД № UA209170/2021/045136 від 09.06.2021р. До вказаної митної декларації ФОП ОСОБА_1 долучено наступні документи: пакувальний лист (Packing list) № б/н від 07.06.2021р.; рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № 210069 від 07.06.2021р.; автотранспортну накладну (Road consignment note) № 908240 від 07.06.2021р.; декларацію про походження товару (Declaration of origin) № 210069 від 07.06.2021р.; документ, що підтверджує вартість перевезення товару № б/н від 07.06.2021р.; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № GMBH-1306 від 13.06.2016р.; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 3 від 12.06.2018р.; договір про надання послуг митного брокера № ЛТШ-4993 від 25.01.2021р.; заяву декларанта або уповноваженої ним особи, в вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари, що включені до Зеленого переліку відходів № 14/14-03/468-20 від 28.08.2020р.; інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими держав № 7092505 від 08.06.2021р.; декларацію-інвойс, складену уповноваженим (схваленим) експортером № 210069 від 07.06.2021р.; прайс-лист № б/н від 07.06.2021р.; копію митної декларації країни відправлення № 21DE575652730339E6 від 07.06.2021р. Водночас, висновки митного органу про розбіжності у вартості товарів ґрунтуються на тому, що декларантом до митного оформлення подано довідку про транспортно-експедиторські витрати, яка не є бухгалтерським документом, що підтверджує вартість послуг з перевезення імпортованих товарів. Отже, вказаний документ не підтверджує числове значення відповідних витрат. Інших підтверджуючих документів (договір на перевезення, рахунок-фактуру, платіжні документи) декларант не надав. Відповідно до розділу ІІІ Правил заповнення декларації митної вартості, затв. наказом Міністерства фінансів України № 599 від 24.05.2012р., для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст.53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. До митного оформлення позивачем представлено автотранспортну накладну (CMR) № 908240 від 07.06.2021р. та довідку про транспортно-експедиторські витрати № б/н від 07.06.2021р. У наданій автотранспортній накладній (CMR) № 908240 від 07.06.2021р. зазначено відомості про перевізника - ФОП ОСОБА_2 , що в повній мірі співпадає з іншими товаросупровідними документами, що були надані до митного оформлення. Довідка про транспортно-експедиторські витрати видана експедитором - ТзОВ «БЛМ Транс», який діє відповідно до договору транспортного експедирування № 16/02/2020 від 16.02.2021р., укладеного між ФОП ОСОБА_1 (клієнт) та ТзОВ «БЛМ Транс»(експедитор) (Т.1, а.с.171-175). Відповідно до п.1.1. зазначеного договору клієнт доручає, а експедитор зобов`язується організувати за винагороду і за рахунок клієнта транспортно-експедиторське обслуговування, перевезення експортно-імпортних і транзитних вантажів у міжнародному сполученні та по території України, а також надавати інші транспортно-експедиторські послуги клієнту за погодженням сторін. Згідно з пп.2.1.1 п.2.1 вказаного договору експедитор зобов`язаний: за плату і за рахунок клієнта організувати перевезення його вантажів на умовах, узгоджених сторонами, а також надавати інші послуги клієнту за погодженням сторін, в тому числі митне оформлення вантажу. При необхідності для виконання своїх зобов`язань за договором, укладати від свого імені договори з транспортними організаціями, контейнерними лініями, автомобільними перевізниками, складами зберігання та іншими організаціями. Документом, що підтверджує наявність та зміст такого договору з транспортними організаціями, є транспортний документ - коносамент (B/L), автомобільна транспортна накладна (CMR, ТТН), залізнична відомість (накладна) (Rail Waybill, СМГС/SMGS), КОТИФ/COTIF), авіанакладна (air waybill). Відповідно до пп.2.2.4 п.2.4 цього договору експедитор має право доручити виконання цього договору третій особі. Таким чином, відповідно до умов договору експедитором (ТзОВ «БЛМ Транс») з метою перевезення вантажу було залучено перевізника ФОП ОСОБА_2 , який зазначений в автотранспортній накладній (CMR). На підтвердження наведеного позивачем представлено договір транспортного експедирування № 16/02/2020 від 16.02.2021р. та заявка на перевезення, що укладений між ТзОВ «БЛМ Транс» та ФОП ОСОБА_1 (Т.1, а.с.171-176); договір перевезення вантажу № 01.06.2021 від 01.06.2021р. та заявка на перевезення, укладені між ТзОВ «БЛМ Транс» та ФОП ОСОБА_2 (Т.1, а.с.177-180); рахунок на оплату № 2 від 11.06.2021р.; акт надання послуг № 2 від 11.06.2021р. та платіжне дорученням № 8446 від 15.06.2021р., які підтверджують оплату позивачем транспортно-експедиційних послуг (Т.1, а.с.181-183). Аналіз вказаних документів (які, окрім договорів та заявок на перевезення, були оформлені після завершення митного оформлення товарів згідно умов ведення позивачем господарської діяльності, а їх оформлення не залежало від самого позивача) вказує на те, що наведені документи підтверджують заявлену в довідці № б/н від 07.06.2021р. вартість перевезення товару за маршрутом 08058 Zwickau (Німеччина) митний перехід «Ужгород» (кордон України) в розмірі 35000 грн. Інших витрат, пов`язаних з транспортуванням, навантаженням, обробкою, позивачем не понесено. Отже, якщо за твердженням декларанта додаткових витрат, пов`язаних з транспортуванням (окрім наведених в довідці про транспортно-експедиційні витрати від 07.06.2021р.), навантаженням, обробкою, не було, то декларант не повинен доводити цей факт. Декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість, якщо митниця стверджує, що додаткові витрати все ж таки здійснювалися, то митниця повинна довести наявність цього факту. Окрім цього, наявність розбіжностей між відомостями, які зазначені в CMR та в довідці про транспортно-експедиторські послуги, не відображені у спірних рішенні про коригування митної вартості товарів та картці відмови. Вказана зміна кваліфікації підстав для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови суб`єктом владних повноважень в судових процедурах, є неприйнятною з огляду на принцип правової визначеності, який притаманний як судовим рішенням, так і рішенням суб`єктів владних повноважень. Запровадження позиції зміни підстав прийняття рішень, після їх прийняття, як способу реалізації владних управлінських функцій, призведе до свавілля суб`єктів владних повноважень. Відтак доводи відповідача в оскарженому рішенні про коригування митної вартості товарів про відсутність у позивача документів на підтвердження заявленої митної вартості товарів і обраного методу визначення митної вартості є безпідставними. З урахуванням наведеного висновки у спірному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та за рівнем, визначеним декларантом, є безпідставними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації; не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. Згідно зі ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена ч.2 ст.58 МК України. Так, відповідно до вказаної норми, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Під час судового розгляду справи з`ясовано, що позивач для підтвердження заявленої митної вартості товару подав до митного органу всі необхідні для цього документи. При цьому, надані документи не містили розбіжностей, а їх дані підтверджували в повній мірі ціну товару. Звідси, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом застосування митним органом коригування митної вартості є безпідставним та необґрунтованим. При прийнятті спірного рішення відповідач використав інформацію ЄАІС митних органів та навів номери і дати митних декларацій, митну вартість з яких взято за основу. Проте відповідач не надав суду документів, які б підтверджували таку вартість. При цьому сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників ЄАІС. Аналогічні висновки з цих питань викладені у постановах Верховного Суду від 14.08.2018р. у справі № 821/1617/18, від 21.12.2018р. у справі № 815/1670/17, від 07.08.2018р. у справі № 808/1619/16. Окрім цього, аналіз фактичних обставин свідчить, що в оскарженому рішенні про коригування митної вартості товарів митним органом не зазначено, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити такі складові. Оскільки оскаржуване рішення не містить зрозумілого обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, тому вказане рішення митного органу не відповідає вимогам п.1 ч.2 ст.55 МК України. Таким чином, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Також згідно з п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затв. наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012р., у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Між тим, як вбачається із рішення № UА209000/2021/900010/2 від 09.06.2021р. про коригування митної вартості товарів, у ньому зазначено лише про неможливість застосування методу 2а (ст.59 МК України) та методу 2б (ст.60 МК України) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Доказів в підтвердження проведення посадовою особою відповідача перевірки наявності чи відсутності відомостей про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів, як цього вимагають митні процедури, відповідачем не надано. Отже, в наданих декларантом документах немає розбіжностей, останні містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, та щодо ціни, яка підлягала сплаті за цей товар. Звідси, позивач одночасно з МД в повному обсязі надав до митного органу документи, які підтверджують митну вартість товару згідно з ч.2 ст.53 МК України. Водночас, відповідачем не доведено, що подані декларантом документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому митниця не обґрунтувала та не довела неможливість визначення митної вартості за ціною контракту. Із змісту представлених документів можна чітко та однозначно встановити вартість придбання ввезених товарів, при цьому наявність будь-яких обставин, що є визначальними за цих умов та змінюють їхню вартість, відповідачем не доведено. Колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду по наведеній категорії справ, яка викладена у постановах від 19.02.2019р. у справі № 805/2713/16-а, від 04.09.2018р. у справі № 808/9123/15, від 20.02.2018р. у справі № 809/1884/16, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов`язковою під час вирішення наведеного спору. Отже, на підставі наведених норм, у зв`язку із заявленням декларантом достовірних відомостей щодо митної вартості товару, а також через подання документів, що підтверджують рівень митної вартості товарів, митним органом неправомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Відповідачем не обґрунтовано митну вартість на рівні від 55,8622 до 67,0880 євро/шт. залежно від ваги шини (або 1,02 євро/за кг нетто) внаслідок коригування за резервним методом та неможливість використання як достовірної інформації, наданої декларантом при визначенні митної вартості імпортованого товару. Оскільки відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну), тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості товарів та картка відмови є необґрунтованими та не відповідають вимогам митного законодавства. Враховуючи непідтвердження обставин, якими митний орган обґрунтовував свої твердження про дотримання ним вимог МК України та допущених порушень зі сторони позивача під час визначення митної вартості товарів, а відтак, й покладених в основу спірних рішень, заявлений позов є частково підставним, через що підлягає до часткового задоволення. Разом з тим, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, судом допущено помилку в частині обчислення розміру судового збору, який сплачений позивачем та підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача по причині часткового задоволення заявленого позову. Відповідно до п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вимога щодо оскарження рішення про коригування митної вартості носить майновий характер, при цьому ціна позову в цій частині обчислюється з різниці між сумами платежів, нарахованими декларантом, та сумами платежів, обчислених митним органом. Згідно матеріалів справи різниця між сумами мита та ПДВ, що підлягали сплаті згідно з митною вартістю, розрахованою декларантом, та митною вартістю, розрахованою митним органом у рішенні про коригування митної вартості товарів, становить 96123 грн. 53 коп. Отже, в частині вимог щодо оскарження рішення про коригування митної вартості сума судового збору складає 961 грн. 24 коп. (1 % ціни позову) і сплачена позивачем згідно платіжного доручення № 8429 від 14.06.2021р. (Т.1, а.с.31). Інші вимоги позивача носять немайновий характер, а їх розмір складає 2270 грн. за кожну, сплачені згідно платіжних доручень №№ 8432, 8433 від 14.06.2021р. (а.с.30, 32). Враховуючи наведене, розмір судового збору за подання позовної заяви ФОП ОСОБА_1 становить 5501 грн. 24 коп. (961 грн. 24 коп. за майнову вимогу + 4540 грн. за дві немайнові вимоги). Оскільки заявлений позов судом задоволено частково, визнано протиправними та скасовані рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови, що в порядку ст.139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягало стягненню 3231 грн. 24 коп. (2270 грн. + 961 грн. 24 коп.). Із врахуванням викладеного, суд першої інстанції правильно по суті вирішив розглядуваний спір, однак порушив норм процесуального права (в частині розподілу судових витрат), через що оскаржуване рішення суду слід змінити в частині розподілу судових витрат. В решті рішення суду прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків прийнятого судом рішення, а тому підстави для його скасування чи зміни у цій частині є відсутніми. З огляду на результат апеляційного розгляду та відповідно до ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта Львівську митницю (як відокремлений підрозділ Державної митної служби України). Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.2 ч.1 ст.315, п.4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Львівської митниці (як відокремленого підрозділу Державної митної служби України) задовольнити частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02.12.2021р. в адміністративній справі № 380/10303/21 змінити в частині розподілу судових витрат. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (як відокремленого підрозділу Державної митної служби України) (79000, м.Львів, вул.Костюшка, буд.1, код ЄДРПОУ ВП 44005668) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 3231 (три тисячі двісті тридцять один) грн. 24 коп. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін. Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Львівську митницю (як відокремлений підрозділ Державної митної служби України). Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді З. М. Матковська В. З. Улицький Дата складання повного тексту судового рішення: 15.04.2022р.