Постанова 4857 № 380/3132/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 вересня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/3132/23 пров. № А/857/7429/23 №А/857/7430/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Глушка І.В., суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І., розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2023 року та апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Комтранс Україна», Львівської митниці на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2023 року, ухвалені суддею Кухар Н.А. у м.Львові у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у справі №380/3132/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комтранс Україна» до Львівської митниці про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,- ВСТАНОВИВ: 20 лютого 2023 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Комтранс Україна» звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідача - Львівської митниці, у якому просив визнати протиправними і скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2023/000029/2 від 03.02.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2023/000062 від 03.02.2023. Водночас заявлено клопотання про розподіл понесених судових витрат. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що в підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів та обраного методу її визначення до декларації додано достатній перелік документів. При цьому зазначає, що приписи митного законодавства зобов`язують митний орган зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтовувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначати документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Вказує, що відповідачем обґрунтованість сумнівів в заявленій декларантом митній вартості з урахуванням документів, поданих до митного оформлення товару, доведена не була. На думку позивача, ним подано усі необхідні документи. Ці документи не містять розбіжностей, що могли б вплинути на невірний розрахунок митної вартості, не містять ознак підробки та відображають усі відомості, що підтверджують ціну, яка була фактично сплачена за товар, та в своїй сукупності дають можливість визначити митну вартість товару за основним методом визначення митної вартості товару. Нижчий рівень митної вартості імпортованого товару в порівнянні із задекларованим раніше не є самостійною підставою для висновків про заниження позивачем митної вартості товару, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару та не зумовлює відмову у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Позивач вказує на також на те, що відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2023 року адміністративний позов задоволено. Також судом здійснено розподіл понесених позивачем витрат на сплату судового збору. Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2023 року заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комтранс Україна» до Львівської митниці про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комтранс Україна» 5000,00 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу. Не погоджуючись із рішенням суду та додатковим рішенням суду, відповідач оскаржив їх в апеляційному порядку. Не погоджуючись із додатковим рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважають, що оскаржувані рішення ухвалені з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційних скаргах. Відповідач просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити. Позивачем заявлено вимоги про задоволення заяви про розподіл понесених судових витрат у заявленому розмірі (15000 грн) за наслідком скасування додаткового рішення. Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість судових рішень суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг та відзиву, поданого відповідачем, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційних скарг слід відмовити. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Комтранс Україна» зареєстроване як юридична особа з 13.04.2018; основний вид діяльності згідно КВЕД 45.31 - Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів. Товариство з обмеженою відповідальністю «Комтранс Україна» уклало контракт №20/03/19 від 20.03.2019 з компанією «ALTA Sp.z о.о.» про придбання товарів відповідно до інвойсу. Загальна сума контракту визначається сумою укладених інвойсів на поставку партій товару. Ціни включають упакування та маркування. Відповідно до інвойсу №4/KRI/01/2023 від 30.01.2023 предметом поставки стала наступна продукція: фурнітура кріплення для тентів арт. 10.21.42-6000 шт.; частини до напівпричепу: зсувний дах полегшений арт. BCSLS/7041-7610/S - 1 шт.; профілі зі сплаву алюмінію для натягування брезенту арт. 70.3300 -10 шт.; арматура кріплення сталева для тентів напівпричепів: скоба бортова h30 арт. 10.06.30- 40 уп. по 100 шт.; скоба бортова поворотна h17 арт. 10.10.19-40 уп. по 100 шт.; скоба бортова h25 арт. 10.07.25- 40 уп. по 100 шт.; скоба бортова h37арт. 10.07.37- 30 уп по 100 шт.; кінцевик митного тросу d6L58 арт.10.30.06-20 уп. по 100 шт.; гак L50 20x13 арт. 10.24.51-12 уп. по 100 шт; скоба бортова h25 арт. 10.06.25-уп по 100шт.; трос сталевий митний діам. 6 мм арт. 10.80.62- 2000 метрів у бухтах, 80 бухт; фурнітура кріплення для тентів арт. 10.33.02-500 шт. Загальна вартість продукції відповідно до інвойсу №4/KRI/01/2023 від 30.01.2023 склала 11254,66 Євро. Умови поставки за правилами Інкотермс 2000 - FСА (Седльце). Позивач уповноважив бути його представником ФОП ОСОБА_1 , яким було подано митну декларацію №23UA209190005040U9 від 31.01.2023 На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу його визначення декларант надав митному органу разом з декларацією наступні документи: митна декларація №UA209190005040U9 від 31.01.2023, пакувальний лист №4/KRI/01/2023 від 13.01.2023; рахунок - фактура (Інвойс) №4/КК1/01/2023 від 30.01.2023; Автотранспортна накладна CRM 001 від 31.01.2023; Декларація про походження товару №FV4/KRI/01/2023 від 30.01.2023; Сертифікат з перевезення (походження) товару №PL/MF/AS0328098 від 31.01.2023, Посередницька проформа від виробника товару №29/2023 від 27.01.2023, Рахунок про надання транспортних послуг №80 від 31.01.2023, Документ що підтверджує вартість перевезення №80 від 31.01.2023, Зовнішньоекономічний договір (контракт) №20/03/19 від 31.01.2023; Додаткова угода до Контракту №5 від 29.12.2021; Договір про надання послуг митного брокера №171 від 20.07.2022; Договір про перевезення №8 від 27.01.2023; Переклад проформи від 13.01.2023; Технічна довідка №11 від 27.01.2023; копія митної декларації країни відправлення товару №23PL402010E139514 від 31.01.2023. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 Митного кодексу декларанту було надіслано повідомлення про надання додаткових документів. На вимогу митного органу декларантом було надано: Контракт №20/03/19 від 20.03.2019; Додаткову угоду до Контракту №20/03/19 №6 від 29.12.2021, Додаткову угоду до Контракту 20/03/19 №6 від 29.02.2022; Заявка про надання транспортних послуг №9 від 27.01.2023, Митна декларація №UA209190/2022/037883 від 10.10.2022; Платіжне доручення в іноземній валюті №115 від 27.10.2022, №132 від 06.12.2022, №144 від 27.12.2022, №145 від 28.12.2022; Видаткові накладні по аналогічним товарам 1518, 1107, 634, 124, 12840, 513, 15424, 15275, 13863, 12372, 15577, 15064, 14813, 12365, 14139, 13894, 13277, 12130, 873, 465, 15424, 13944, 13617, 13795, 1037, 1233, 13115; Інформація про ціни на аналогічні та подібні товари; Фактура VAT №4/KRI/09/2022 від 29.09.2022. Однак, відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості №UA209000/2023/000029/2 від 03.02.2023, яким визначено вартість імпортованого товару за одиницю 15,75 доларів США, загальна сума 7407,38 доларів США. В обґрунтування прийнятого рішення про коригування митної вартості №UA209000/2023/000029/2 від 03.02.2023 відповідач зазначив наступне. Відповідно до п.1 ч.4 ст. 54 Митного кодексу України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52, 53, 54, 55, 58, 335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI, і за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар: надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Під час розгляду документів встановлено наступне: - відповідно до поданого рахунку-проформи №2/KRІ/01/2023 від 13.01.2023 вартість товару складає 10956,06 Євро, зазначено 12 позицій товару. У поданому до митного оформлення рахунку-фактурі №4/KRI/01/2023 від 30.01.2023 загальна фактурна вартість товару становить 11254,66 Євро та зазначено 13 позицій товару; - відповідно до п.1 контракту №20/03/2019 від 20.03.2019 продавець продає, а покупець купує товари у відповідності до проформи-рахунку, яка є невід`ємною частиною даного Контракту. Враховуючи положення даного контракту покупець не здійснював замовлення та покупку товару №12 вказаного у рахунку-фактурі №4/KRI/01/2023 від 30.01.2023 "Профіль алюмінієвий анодований для натягування брезенту артикул 70.3300";- відповідно до п.11 контракту №20/03/2019 від 20.03.2019 даний контракт діє до 31.12.2020. - відповідно до п.4 контракту №20/03/2019 від 20.03.2019 оплата повинна виконуватись шляхом банківського переказу. Проте, відповідно до поданого інвойсу-проформи №2/KR/01/2023 від 13.01.2023 оплата відбудеться готівкою (Sugerowany sposob platnosti. Gotowka),-y гр.22 CMR відсутній підпис і печатка відправника товару; - відповідно до п. 1.3 договору транспортного перевезення №8 від 27.01.2023 конкретні умови по перевезенню оформлюються і заявками Замовника на перевезення вантажу. Відповідно до п.1.4. даного договору Заявка є невід`ємною частиною даного Договору, проте така заявка до митного оформлення не надана. Таким чином, Львівською митницею встановлено невідповідності у поданих документах та відсутність [належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Відповідно до частини 2-3 |статті 53 Митного кодексу України декларанту надіслано вимогу про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; якщо рахунок сплачено,- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. На вимогу декларантом надіслано документи, що не усувають вищезазначені невідповідності. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митному органі та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 2б (ст.60 МКУ) Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UA100350/2022/615728 від 20.12.2022, митна вартість складає 7,56 дол. США/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось. На підставі рішення про коригування Львівською митницею видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209000/2023/000029/2 від 03.02.2023, з наступних причин: - неможливість завершення митного оформлення у зв`язку з невірно заповненими графами гр. 12, 43, 45, 46, 47, а саме необхідність внесення змін до митної декларації (порушено вимоги ст. 257, 266 МКУ, постанови КМУ від 21.05.2021 №450 «Питання пов`язані із застосуванням митних декларацій», наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651 «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа»); - роз`яснено право позивача на подання нової МД з правильно заповненими графами відповідно до вимог наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651 «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа». Не погоджуючись із коригуванням митної вартості товару, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права, шляхом скасування оскаржуваного рішення та картки відмови. Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке. В розумінні пунктів 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Відповідно до статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення. Згідно із статтею 264 Кодексу митна декларація реєструється та приймається органом доходів і зборів у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій. У випадках, коли з причин, визнаних органом доходів і зборів обґрунтованими, окремі документи, визначені цим Кодексом, не можуть бути представлені разом з митною декларацією, дозволяється подання таких документів протягом часу, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. З моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації. Орган доходів і зборів не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. Згідно із частиною першою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Згідно з частиною першою статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та главою

8. За приписами частини другої цієї статті декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Як встановлено частиною першою статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст. 53 МК України). За правилами частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Згідно з частиною першою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч.ч. 2-3ст. 54 МК України). Частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування. Водночас частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю. Згідно з частиною 6 статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Відповідно до частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Відтак, в силу приписів статті 55 МК України орган доходів і зборів має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом, за відповідних умов, зокрема, якщо ним у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо. Наявність в органу доходів і зборів обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу щодо такого застосування судом статей 53, 54 МК України у подібних правовідносинах, зокрема у постанові від 23.10.2021 у справі №815/4821/16 (касаційне провадження №К/9901/39168/18), але не виключно. Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 29 січня 2019 року (справа №815/6827/17), а відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду. Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо відповідності визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України). З наявних в матеріалах справи доказів слідує, що митну вартість імпортованого товару, що вказана у митній декларації, декларантом визначено за основним методом. Зі змісту приписів розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МК України слідує, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів. Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. Встановлено, що відповідачем під час здійснення контролю правильності визначення декларантом позивача митної вартості імпортованого в Україну товару поставлено під сумнів правильність визначення його митної вартості. Згідно доводів скаржника, позивачем не надано достатнього пакету документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом. Так, митницею було направлено уповноваженій особі декларанта електронним повідомленням вимогу на надання додаткових документів, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; якщо рахунок сплачено,- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини Згідно доводів скаржника, наданими декларантом на вимогу митниці документами не усунуто сумніви у митниці щодо достовірності відомостей про визначення митної вартості. Так, підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару слугували висновки митниці, що відповідно до поданого рахунку-проформи №2/KR/01/2023 від 13.01.2023 вартість товару складає 10956,06 Євро, зазначено 12 позицій товару. У поданому до митного оформлення рахунку-фактурі №4/KRI/01/2023 від 30.01.2023 загальна фактурна вартість товару становить 11254,66 Євро та зазначено 13 позицій товару; відповідно до п.1 контракту №20/03/2019 від 20.03.2019 продавець продає, а покупець купує товари у відповідності до проформи-рахунку, яка є невід`ємною частиною даного Контракту. Враховуючи положення даного контракту покупець не здійснював замовлення та покупку товару №12 вказаного у рахунку-фактурі №4/KRI/01/2023 від 30.01.2023 "Профіль алюмінієвий анодований для натягування брезенту артикул 70.3300"; відповідно до п.11 контракту №20/03/2019 від 20.03.2019 даний контракт діє до 31.12.2020; відповідно до п.4 контракту №20/03/2019 від 20.03.2019 оплата повинна виконуватись шляхом банківського переказу. Проте, відповідно до поданого інвойсу-проформи №2/KR/01/2023 від 13.01.2023 оплата відбудеться готівкою (Sugerowany sposob platnosti. Gotowka),-y гр.22 CMR відсутній підпис і печатка відправника товару; - відповідно до п. 1.3 договору транспортного перевезення №8 від 27.01.2023 конкретні умови по перевезенню оформлюються і заявками Замовника на перевезення вантажу. Відповідно до п.1.4. даного договору Заявка є невід`ємною частиною даного Договору, проте така заявка до митного оформлення не надана. Щодо доводів відповідача у спірному рішенні про зазначення різних умов сплати коштів за товар: відповідно до п.4 контракту №20/03/2019 від 20.03.2019 оплата повинна виконуватись шляхом банківського переказу, проте відповідно до поданого інвойсу-проформи №2/KR/01/2023 від 13.01.2023 оплата відбудеться готівкою (Sugerowany sposob platnosti. Gotowka), суд виходить з наступного. Так, пунктом 4 контракту №20/03/2019 від 20.03.2019 зазначено наступне: «Оплата має здійснюватись шляхом банківського переказу Покупцем на рахунок Продавця відповідно до ціни товару по кожному інвойсу окремо». Відповідно до наявної в матеріалах справи заяви компанії «ALTA Sp.z о.о.» від 06.02.2023 в наданій до поданого інвойсу-проформи №2/KRІ/01/2023 від 13.01.2023 міститься технічка описка в графі «спосіб оплати» - готівка. Крім того, позивачем на вимогу посадових осіб Львівської митниці було надано платіжне доручення в іноземній валюті №115 від 27.10.2022, №132 від 06.12.2022, №144 від 27.12.2022, №145 від 28.12.2022. З цього приводу судом першої інстанції, оцінивши аргументи митниці, слушно зазначено про те, що наявність технічної помилки у документі не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у ньому міститься. Щодо покликань відповідача у спірному рішенні про коригування митної вартості на відсутність у CMR у гр. 22 підпису і печатки відправника товару, слід зазначити, що відповідно до ст.6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 року) вантажна накладна містить такі дані: a) дата і місце складання вантажної накладної; b) ім`я та адреса відправника; c) ім`я та адреса перевізника; d) місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки; e) ім`я та адреса одержувача; f) прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення; g) кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць; h) вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу; i) платежі, пов`язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу); j) інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей; к) заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції. У випадку потреби, вантажна накладна повинна також містити наступні дані: a) заява про те, що перевантаження забороняється; b) платежі, які відправник зобов`язується сплатити; c) сума платежу, що підлягає сплаті при доставці; d) декларована вартість вантажу і сума додаткової цінності його для відправника; e) інструкції відправника перевізнику відносно страхування вантажу; f) погоджений термін, протягом якого повинно бути виконано перевезення; g) перелік документів, переданих перевізнику. Сторони можуть внести у вантажну накладну будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають корисною. Відповідно до ч.1 ст.5 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 року) вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника. З огляду на наведені положення Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, ані відправник, ані перевізник не мають обов`язку проставляти на вантажній накладній (CMR) свої підписи або штампи. Відповідно до ст.5 згаданої Конвенції достатньо внести надруковані підписи сторін договору перевезення. До того ж, у вантажній накладній наявний штамп перевізника. Таким чином, відправником та перевізником Товару не було порушено правил заповнення вантажної накладної (CMR). Також суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими покликання відповідача у рішенні, що відповідно до поданого рахунку-проформи №2/KR/01/2023 від 13.01.2023 вартість товару складає 10956,06 Євро, зазначено 12 позицій товару, а у поданому до митного оформлення рахунку-фактурі №4/KRI/01/2023 від 30.01.2023 загальна фактурна вартість товару становить 11254,66 Євро та зазначено 13 позицій товару. Судом враховано, що в розумінні ч. 2 ст. 53 Митного Кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є в т.ч. рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу). При цьому пунктом 4 контракту №20/03/2019 від 20.03.2019 обумовлено «Оплата має здійснюватися шляхом банківського переказу Покупцем на рахунок Продавця відповідно до ціни товару по кожному інвойсу окремо». Тобто сторонами погоджено, що ціна на товар визначається відповідно до умов контракту. Конкретизація переліку документів, які повинен надати платника податків пов`язується із вимогами до суб`єкта владних повноважень під час прийняття рішень (вчинення дій) діяти обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення (п.2 ч.2 ст.2 КАС України), а також забезпечити право особи на участь в процесі прийнятті рішення (п.9 ч.2 ст.2 КАС України). Доводи відповідача про те, що декларантом не було подано на витребування митного органу повного переліку первинних документів є безпідставними, оскільки останнім було надано усі документи передбачені ст. 53 МК України, які дають можливість митному органу однозначно визначити митну вартість задекларованого товару за основним методом. Рішенням про коригування митної вартості товарів митну вартість імпортованого товару визначено за другорядним методом 2б (ст. 60 МК України): за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на рівні від 7,56 дол. США/кг. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано інформацію щодо рівня митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, визначених відповідно до раніше визнаної (визначеної) митної вартості: МД №UA100350/2022/615728 від 20.12.2022. Згідно висновків Верховного Суду, наведених у постанові від 08.02.2019 в справі №825/648/17, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Однак, зміст оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів не дає суду можливості встановити які складові вплинули на формування митним органом саме такої ціни, у ньому не наведено пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У ньому лише зазначено про неможливість застосування попереднього методу визначення митної вартості у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні товари. Доказів в підтвердження проведення посадовою особою відповідача перевірки наявності чи відсутності відомостей про митне оформлення ідентичних товарів, як цього вимагають митні процедури, відповідачем суду не надано. Тобто відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. При цьому суд апеляційної інстанції зауважує, що факт надання достатніх документів на підтвердження заявленої вартості зазначено митним органом в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2023/000062 від 03.02.2023 (а.с.25-26). Зміст перелічених документів, що кореспондуються між собою, вказує на наявність всіх реквізитів та відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості імпортованих позивачем товарів. Таким чином, суд вважає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано повний пакет документів у відповідності до переліку, закріпленого частиною другою статті 53 Митного кодексу України. В процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Подані декларантом відповідно до частини другою статті 53 МК України документи є вичерпними та підтверджують усі складові митної вартості за першим (основним) методом з урахуванням умов поставки. Відтак, рішення Львівської митниці про коригування митної вартості №UA209000/2023/000029/2 від 03.02.2023 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2023/000062 від 03.02.2023 не відповідають критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Аналізуючи наведені правові норми та обставини справи, суд апеляційної інстанції поділяє висновки суду першої інстанції, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Комтранс Україна» про визнання протиправними та скасування рішення Львівської митниці про коригування митної вартості №UA209000/2023/000029/2 від 03.02.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2023/000062 від 03.02.2023 є підставними, обґрунтованими та підлягають задоволенню. Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України у резолютивній частині постанови суду першої інстанції зазначається про розподіл судових витрат. Згідно з ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Тобто, наведеною нормою визначено, що додатковими судовими рішеннями є додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, не вирішені основним рішенням. Водночас, додаткове судове рішення за юридичною природою є засобом доповнення вже ухваленого судового рішення, не може змінювати суті основного судового рішення та перелік підстав, за яких суд може прийняти додаткове судове рішення, є вичерпним. За правилами ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, зокрема, враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору (п.1, п.2 ч.9 ст.139 КАС України). Частиною першою статті 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу. Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються статтею 134 КАС України. Відповідно до частини 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Склад та обсяг судових витрат визначено у частині 3 статті 134 КАС України, згідно з якою для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України). У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України). При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат відповідно до вимог частини сьомої цієї статті покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. З матеріалів справи слідує, що позивачем клопотання про стягнення понесених судових витрат було заявлено у позовній заяві, докази їх понесення було подано із заявою про розподіл судових витрат, скерованою позивачем 03.04.2023 засобами поштового зв`язку, що вказує на дотримання позивачем порядку та строків звернення із такою заявою, що визначені ч.7 ст. 139 КАС України. Доводи апеляційної скарги відповідача на додаткове рішення зводяться до невідповідності розміру заявлених витрат, що понесені позивачем на професійну правничу допомоги, ціні позову, критеріям розумності та співмірності зі складністю справи. Апеляційна скарга позивача на додаткове рішення містить доводи, що заявлена сума гонорару фактично відповідає дійсно наданим адвокатом послуг, та, відповідно, співмірності обсягу витрат на професійну правничу допомогу. З наявних у матеріалах справи доказів та додатково наданих представником позивача судом встановлено, що професійна правнича допомога позивачу надавалася адвокатом Смілянским Юрієм (Адвокатським бюро «Юрія Смілянського») на підставі Договору про надання правової (правничої) допомоги №16/12/2021 від 16.12.2021. Згідно з пунктом 1.3 предметом Договору є представництво інтересів Клієнта у судах всіх рівнів та юрисдикцій під час здійснення судочинства, а також інших державних, приватних, комунальних органах, установах, організаціях та перед фізичними особами. Сума винагороди (гонорар) по договору викладений в Додатковій угоді до Договору (п. 1.5 Договору). Сторони уклали Додаткову угоду №9 від 06.02.2023 до Договору про надання правової (правничої) допомоги №16/12/2021 від 16.12.2021. Як вбачається з Акту приймання виконаних робіт/послуг про надання правничої (правової) допомоги №3 від 03.04.2023, адвокатом надані наступні юридичні послуги: - підготовка та подання позовної заяви до адміністративного суду з приводу визнання протиправним та скасування Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/000029/2 від 03.02.2023 та Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2023/000062 від 03.02.2023, прийнятих Львівською митницею, код в ЄДРПОУ 43971343 - 12 годин; - підготовка та подання доказів у справі - 5 годин; - підготовка та подання відповіді на відзив відповідача з додатками у справі - 7 годин. - підготовка заяви про розподіл судових витрат у справі - 4 години; Загальна вартість правничої допомоги становить 15000,00 грн. Виходячи із зазначеного, сторони домовилися, що винагорода адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту в даній справі здійснюється за плату відповідно до домовленості, і до сплати підлягає гонорар в сумі 15000 грн. Судом першої інстанції, частково задовольняючи вимоги заяви, враховано умови Договору про надання правничої допомоги, а також неспівмірність заявлених до стягнення витрат рівню складності справи, виконаній адвокатом роботі (надання послуг), затраченому часу. Таким чином, оскільки документально підтвердженими судовими витратами позивача є сплачений судовий збір, розмір якого є обґрунтованим та пропорційним до задоволених позовних вимог у розмірі 5000,00 грн, суд апеляційної інстанції поділяє висновки суду першої інстанції про їх стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Натомість, відповідачем не спростовано стягнутого на користь позивача розміру понесених витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оцінюючи доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційних скарг не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваних рішеннях. Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законних рішень, які скасуванню не підлягають. Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Керуючись статтями 139, 242, 308, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Комтранс Україна», Львівської митниці залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2023 року та додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2023 року у справі № 380/3132/23 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга І. І. Запотічний