Постанова 4854 № 420/3952/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 квітня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/3952/20 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К.С. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді - доповідачаКравця О.О. судді -Зуєвої Л.Є. судді - Коваля М.П. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2021 року по справі №420/3952/20, прийнятого в порядку письмового провадження у складі судді Єфіменка К.С., за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним пункту наказу та наказу , поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу ,- ВСТАНОВИВ: І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ: 08 травня 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції в якому (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 08.09.2021р.( т.2 а/с 176-187) просив: визнати протиправним та скасувати пункт 6 наказу Департаменту патрульної поліції «Про застосування до працівників УПП в Одеській області ДПП дисциплінарних стягнень» №216 вiд 08 квітня 2020 року в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції; визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України № 275 о/с вiд 15 квітня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції; поновити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на службі в поліції на посаді інспектора взводу №2 роти № l батальйону №1 полку управління патрульної поліції Одеській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України з 16 квітня 2020 року; стягнути з Департаменту патрульної поліції (ідентифікаційний код юридичної особи 40108646) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) середній заробіток за весь час вимушеного прогулу до дня поновлення на посаді ; допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць: поновлення на посаді. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2021 року позов був задоволений частково : визнаний протиправним та скасований пункт 6 наказу Департаменту патрульної поліції «Про застосування до працівників УПП в Одеській області ДПП дисциплінарних стягнень» №216 вiд 08 квітня 2020 року в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції, визнаний протиправним та скасований наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України № 275 о/с вiд 15 квітня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції; ОСОБА_1 був поновлений на службі в поліції на посаді інспектора взводу №2 роти №l батальйону №1 полку управління патрульної поліції Одеській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України з 16 квітня 2020 року, Департамент патрульної поліції Національної поліції України був зобов`язаний самостійно здійснити нарахування та виплату позивачеві середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період 16 квітня 2020 року по 29.10.2021 року включно року. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на службі в поліції на посаді інспектора взводу №2 роти №l батальйону №1 полку управління патрульної поліції Одеській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України та в частині стягнення заробітної плати за один місяць. В решті позову було відмовлено. II. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ , УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯНТА ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ: Не погоджуючись з рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2021 року подало апеляційну скаргу, в якій вважає, що судом 1-ї інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права та просив його скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Вимоги апеляційної скарги апелянт, обґрунтовує тим, що правила етичної поведінки поліцейських вимагають від кожного співробітника суворо та неухильно дотримуватись Конституції України, законів України, виконання вимог статутів, нормативних актів Міністерства внутрішніх справ України, працівник поліції має бути прикладом безумовного дотримання вимог законів та службової дисципліни в професійній діяльності. При цьому, позивач перебуваючи у групі месенджера «Telegram», здійснював переписку з іншими учасниками групи на теми, зміст яких суттєво підриває авторитет та довіру до органів Національної поліції з боку суспільства та дискредитує звання поліцейського, що підтверджується фотофіксацією, яка наявна в матеріалах справи. Апелянт зазначає, що перебуваючи в таких групах, де листування має корупційний, неетичний та негідний характер, Позивач не виконав покладений на нього обов`язок визначений відповідно до статті 44 Закону України «Про запобігання корупції», поліцейські попри приватні інтереси, утримуються від виконання рішень чи доручень керівництва, якщо вони суперечать закону, самостійно оцінюють правомірність наданих керівництвом рішень чи доручень та можливу шкоду, що буде завдана в разі виконання таких рішень чи доручень. У разі отримання для виконання рішень чи доручень, які особа вважає незаконними або такими, що становлять загрозу охоронюваним законом правам, свободам чи інтересам окремих громадян, юридичних осіб, державним або суспільним інтересам, вона повинна негайно в письмовій формі повідомити про це керівника органу, підприємства, установи, організації, у якому вона працює, а виборні особи - Національне агентство. Так, ОСОБА_1 перебуваючи у сумнівних групах створених ОСОБА_3 брав участь в листуванні та не повідомив керівника в письмовій формі про надання Охотським незаконних вказівок. Що є порушенням ст. 44 Закону України "Про запобігання корупції" та відповідно дисциплінарним проступком. Апелянт також вказує на те, що під час службового розслідування комісія встановила, що Позивачем систематично порушувалися вимоги абзацу 4 пункту 3 розділу III Положення про інформаційно-телекомунікаційну систему «Інформаційний портал Національної Поліції України», затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 03 серпня 2017 року № 676, шляхом не внесення відповідних відомостей до електронних рапортів після їх опрацювання. Додатково встановлений факт систематичного порушення Позивачем вимог підпункту 1 пункту 1 розділу II, пункту 1 розділу XII Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом МВС від 16 лютого 2018 року 111, що виразилось у не реагуванні на всі повідомлення про правопорушення або події, інформація про які надходила за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102» та не прибуття на місце події для вжиття відповідних заходів реагування. Також апелянт зазначив, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що відпрацювання нарядом поліції допускається в телефонному режимі, так як наряд поліції, який отримав завдання від диспетчера у відповідності до вимог розділу IX Наказу МВС України має прибути на місце події та вжити всіх заходів визначених вказаними вимогами. Варто зауважити, що поліцейських наряду не уповноважено виконувати завдання дистанційно, тобто шляхом комунікації з заявником за допомогою засобів зв`язку. Не дотримання вищезазначеного алгоритму дій встановленого Наказом МВС України №111, є порушенням службової дисципліни, а отже містить ознаки дисциплінарного проступку. Вказаний факт було доведено в ході службового розслідування та підтверджено інформацією з баз даних ІПНП. III. ПРОЦЕДУРА АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ: Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року апеляційну скаргу було залишено без руху. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду 11 січня 2022 року продовжено строк на усунення недоліків апеляційної скарги. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2022 року відкрито апеляційне провадження. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2022 року призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні. 12.04.2022 року від представника апелянта надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, 13.04.2022 року від позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2022 року розгляд справи продовжений в порядку письмового провадження . Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав: IV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ : Судом першої інстанції було встановлено, що відповідно до доповідної записки т.в.о. начальника управління моніторингу та аналітичного забезпечення ДПП підполковник поліції Ігоря Ковальчука від 11.01.2020 року, під час моніторингу мережі Інтернет за посиланням (ІНФОРМАЦІЯ_3), ним було виявлено публікацію, у якій вказано про вчинення неправомірних дій окремими працівниками управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, що мають ознаки дисциплінарного проступку. У зв`язку із чим, т.в.о. начальника управління моніторингу та аналітичного забезпечення ДПП підполковник поліції Ігор Ковальчук просив т.в.о. начальника Департаменту патрульної поліції призначити службове розслідування за вказаним фактом на підставі абзацу 2 частини 1 розділу ІІ Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС № 893 від 07.11.2018 року статті 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (а/с 40-41 т.2). Відповідно до наказу т.в.о. начальника Департаменту патрульної поліції № 41 від 11.01.2020 року, з метою встановлення причин та обставин порушення службової дисципліни окремими працівниками управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, що виразилось в можливому неналежному виконанні службових обов`язків, про що стало відомо під час моніторингу мережі Інтернет, із посиланням на вимоги абзацу 2 пункту першого та пункту четвертого розділу II Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС від 07 листопада 2018 року № 893, пунктів другого та третього розділу І, пункту першого розділу II Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України, затвердженого наказом МВС від 07 листопада 2018 року № 893, частин першої-четвертої статті 14, частин першої та другої статті 15, статті 17 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», призначено службове розслідування та утворено дисциплінарну комісію (а/с 42-43 т.2). Пунктом 3 вказаного наказу передбачено відсторонення на час проведення службового розслідування від виконання службових обов`язків, у тому числі, інспектора взводу № 2 батальйону № 1 роти №1 полку УПП в Одеській області ДПП рядового поліції ОСОБА_1 . Відповідно до відомості про ознайомлення з наказом від 11.01.2020 року №41, позивач ознайомлений із зазначеним наказом, що підтверджується наявною у наказі відміткою (а/с 44зб т.2). 10 березня 2020 року начальником Департаменту патрульної поліції затверджено Висновок службового розслідування, проведеного за фактом можливого порушення службової дисципліни окремими працівниками управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, що виразилось у неналежному виконанні службових обов`язків, про що стало відомо під час моніторингу мережі Інтернет (а/с 82-161 т.2). В частині, що стосується службового розслідування відносно ОСОБА_1 , висновок містить наступні обставини: 10.01.2020 року пiд час моніторингу мережі Інтернет за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 виявлено критичну публікацію щодо порушення службової дисципліни окремими співробітниками управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції (далі - УПП в Одеській області ДПП), що викликало суспільний резонанс. Вказана публікація містила фотозображення переписки в групі створеної в месенджері «Telegram», під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 », учасниками якої були 12 осіб. Під час опрацювання вказаної інформації, членами дисциплінарної комісії встановлено учасника зазначеної групи, яким виявився старший інспектор з особливих доручень відділу організації безпеки дорожнього руху (далі - БДР) УПП в Одеській області ДПП старший лейтенант поліції ОСОБА_4 , якого того ж дня викликано до адміністративного приміщення УПП в Одеський області ДПП для перевірки викладеної в мережі Інтернет інформації для її дослідження або спростування. ОСОБА_4 надано доступ до свого облікового запису в месенджері «Telegram» за номером мобільного телефону НОМЕР_2 для спростування указаної інформації, проте, ознайомившись зі змістом окремих повідомлень ОСОБА_4 , членами дисциплінарної комісії отримано відомості, які підтверджують вчинення дисциплінарного проступку ОСОБА_4 та іншими працівниками УПП в Одеській області ДПП, які входили до групи осіб, задіяних на регулюванні дорожнього руху. Відтак, комісією досліджено наступні фотозображення переписок з месенджера «Telegram» з облікового запису ОСОБА_4 . Дисциплінарною комісією використано інформацію на вказаному фотозображенні, для точно ідентифікації назв контактів в електронному записнику ОСОБА_4 з працівниками поліції. Зокрема, на вимогу надати номера жетонів. ПІБ та номера телефонів. наступними контактами надано такi дані: «ОСОБА_30» - ОСОБА_5 НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ; « ОСОБА_6 » - ОСОБА_7 НОМЕР_5 , НОМЕР_6 ; « ОСОБА_8 » - ОСОБА_9 НОМЕР_7 ; « ОСОБА_10 » - ОСОБА_11 НОМЕР_8 , НОМЕР_9 ; «Удаленный аккаунт» - ОСОБА_12 НОМЕР_10 , НОМЕР_19; «ОСОБА_29» - ОСОБА_13 НОМЕР_11 , НОМЕР_20; «ОСОБА_31» - ОСОБА_1 НОМЕР_12 , НОМЕР_21; «ОСОБА_32» - ОСОБА_14 НОМЕР_13 , НОМЕР_14 ; « ОСОБА_15 » - ОСОБА_16 НОМЕР_15 , НОМЕР_22. Фотозображення № 9 містить повідомлення ОСОБА_4 в групі під назвою «Гаи», в якому він надсилає учасникам групи фотографію вантажного автомобіля IVECO, р.н. НОМЕР_16 (перебування автомобіля в Одесi підтверджується відомостями з підсистеми «Гарпун» ІПНП), з написом компанії «КОМФОРТ - ЛВ» та доповнює своє повідомлення вимогою до учасників, що вказані автомобілі чіпати не потрібно, проте інші автомобілі треба. Комісією вказане повідомлення розцінюється, як грубе порушення вимог Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_17 , що виражається у наданні завідомо незаконних вказівок щодо притягнення водіїв до адміністративної відповідальності та бездіяльності по відношенню до окремих водіїв. Також на фотозображенні містяться дописи ОСОБА_18 котрий погоджується на виконання вказаної вказівки та ОСОБА_1 . Фотозображення № 11, 13 містить повідомлення ОСОБА_19 вiд ІНФОРМАЦІЯ_4 в групі під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в якому ОСОБА_20 надіслав фотографію з кількома купюрами номіналом ПО 100 доларів США кожна (орієнтовно зображено 500 доларів США) та запитав «Хто дав цю сотку?». ОСОБА_11 повідомив, що не він, на що ОСОБА_4 відповів, що він знає, що це був не ОСОБА_11 після чого «ОСОБА_33 ОСОБА_9». ОСОБА_14 у групі запитав, що не так з грошима, проте ОСОБА_4 уточнив, на що ОСОБА_14 повідомив, що не знає. В цей час, слова ОСОБА_14 доповнює ОСОБА_1 та зазначає, що можливо ця купюра «наша» та пропонує її замінити. ОСОБА_4 наказує ОСОБА_1 та ОСОБА_14 терміново їхати до нього додому, після чого ОСОБА_14 об 16.06 зазначає, що він вже їде до міста Миколаїв. Також, на фотозображенні № 13 містяться повідомлення від ОСОБА_16 вiд 28.05.2019. Вказані факти можуть свідчити про корупційну діяльність серед групи осіб начебто задіяних на регулюванні дорожнього руху, що є грубим порушенням службової дисципліни. Фотозображення № 36 містить повідомлення ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , в якому повідомляє щодо необхідності пропустити чотири автомобілі. Фотозображення № 86 містить інформацію з групи під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з якої комісією встановлено, що орієнтовно з середини березня до групи регулювальників дорожнього руху додано ОСОБА_13 . Також, 17.03.2019 ОСОБА_4 повідомив учасників групи «Тести всі пройшли. На наступний місяць по 200». Комісія, дійшла висновку, що під тестами розуміється щомісячне тестування на освітньому порталі Національної поліції, та те, що ОСОБА_4 отримувались кошти від особового складу за успішне складання указаних тестів. Слід зазначити, що на вказаному фотозображенні також присутні коментарі ОСОБА_9 ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , ОСОБА_21 , ОСОБА_11 Фотозображення № 99 містить інформацію з групи під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 », в якій міститься інформація за 25.07.2019, комісія вважає, що вказана група створена після певної паузи у зв`язку із перебуванням у липні в УПП в Одеській області ДПП комісії з Департаменту патрульної поліції, проте після завершення перевірки. ОСОБА_4 створено другу групу під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» до якої увійшли ОСОБА_4 , ОСОБА_16 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_13 ОСОБА_24 , ОСОБА_1 та інші. Вказане фотозображення є оригінальним фотозображенням, розміщеного у мережі інтернет громадським активістом ОСОБА_25 , що стало підставою для службового розслідування. Вказане фотозображення було отримано в присутності ОСОБА_4 після добровільного надання доступу до облікового запису меседжеру «Telegram» за його номером телефону. Слід зазначити, що згідно з інформацією викладеною в мережі Інтернет, слово «ТИТИ-МИТИ» є жаргонним словом кримінального світу та означає «гроші». Фотозображення № 111, 112 містить інформацію з групи під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », в якій 13.05.2019 ОСОБА_4 надіслав фотографію із зазначенням транспортних засобів Сканія, р.н. НОМЕР_23, МАН р.н. НОМЕР_17 , Камаз р.н. НОМЕР_18 , iз поміткою «Ельгар» та повідомив, що вказані транспортні засоби зупиняти не потрібно. Згодом зазначив, що транспортні засоби фірми КОМФОРТ-ЛВ чіпати не потрібно, а інших у не цензурній формні «покарати». Також на фотозображенні містяться дописи ОСОБА_1 , котрий погоджується на виконання вказаної вказівки. Фотозображення № 117, 118 містить переписку між ОСОБА_4 та членом дисциплінарної комісії ОСОБА_26 , в якій ОСОБА_4 11.01.2020 повідомляє, що хоче побачити фотозображення з його облікового запису меседжеру «Telegram» та зі змісту повідомлень ОСОБА_4 встановлено, що доступ до облікового запису меседжеру «Telegram» надано добровільно та вимог щодо видалення фотозображень та заборони їх використання до членів комісії не надходило, як одразу після їх отримання так і до завершення службового розслідування. Крім того, за результатами перевірки встановлено наступне: ОСОБА_1 систематично порушувалися вимоги абзацу 4 пункту 3 розділу III Положення про інформаційно-телекомунікаційну систему «Інформаційний портал Національної Поліції України», затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 03 серпня 2017 року № 676, шляхом не внесення відповідних відомостей до електронних рапортів після їх опрацювання. Також ОСОБА_1 свідомо та систематично здійснювалось ігнорування та бездіяльність у дотриманні вимог підпунктів 1, 8 пункту 1 розділу IX Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ 16 лютого 2018 року № 111, під час заповнення електронних рапортів за результатами опрацювання завдань. Додатково встановлений факт систематичного порушення ОСОБА_1 вимог підпункту 1 пункту 1 розділу II, пункту 1 розділу XII Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом МВС від 16 лютого 2018 року 111, що виразилось у не реагуванні на всі повідомлення про правопорушення або події, інформація про які надходила за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102» та не прибуття на місце події для вжиття відповідних заходів реагування. Відповідно до пункту 8 заключної частини Висновку службового розслідування, дисциплінарна комісія вважала за необхідне за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог частини другої статті 8, частини третьої статті 11, пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», статті 44 Закону України «Про запобігання корупції», пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 9, 11, 13 частини третьої статті 1, частин четвертої, п`ятої, шостої статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», абзацу третього пункту 3 розділу III, пункту 7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом MBC від 07 листопада 2018 року № 893, абзаців першого, другого, п`ятого пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09 листопада 2016 року № 1179, абзацу четвертого пункту 3 розділу III Положення про iнформацiйно-телекомунікаційну систему «Інформаційний портал Національної поліції України», затвердженого наказом МВС від 03 серпня 2017 року № 676, підпункту 1 пункту 1 розділу II, підпунктів 1, 8 пункту 1 розділу IX, пункту 1 розділу XII Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування органах (підрозділах) Національної поліції України, B затвердженої наказом МВС від 16 лютого 2018 року № 111, підпунктів 1, 10, 11 пункту 3.1 розділу III Посадової інструкції інспектора патрульної поліції, затвердженої наказом ДПП від 13.11.2018 № 5112, Присяги працівника поліції, а також у вчиненні дiй, що підривають авторитет поліції, відповідно до пункту 7 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, до інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону № 1 полку УПП в Одеській області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції. На підставі Висновку службового розслідування, 08.04.2020 року начальником Департаменту патрульної поліції прийнято Наказ № 216 «Про застосування до працівників УПП в Одеській області ДПП дисциплінарних стягнень», пунктом 6 якого до інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону № 1 полку УПП в Одеській області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції. (а/с 162-174, т.2) Відповідно до наказу Департаменту патрульної поліції «Про особовий склад» від 15 квітня 2020 року № 275 о/с, ОСОБА_1 , відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України Про Національну поліцію, був звільнений зі служби в поліції по управлінню патрульної поліції в Одеській області з 15 квітня 2020 року (а/с 175, т.2). V. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ТА ОЦІНКА СУДУ : Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ст. 22 Конституції України Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. У Рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 року № 5-рп/2005 установлено, що звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови й засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена (абз.4 п.5.2 мотивувальної частини Рішення). Згідно зі ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Відповідно до положень ст.38, ч.1,2 ст.43 Конституції України громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, користуються рівним правом доступу до державної служби, до служби в органах місцевого самоврядування; кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності. Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 року № 1-рп/99 передбачено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності та припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державного органу (абз.4 п.2 мотивувальної частини зазначеного Рішення). Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 30.05.2001 року за № 7-рп/2001 вказано, що наголошуючи на важливості гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина, Конституція України встановила, що склад правопорушення як підстава притягнення особи до юридичної відповідальності та заходи державно-примусового впливу за його вчинення визначаються виключно законом, а не будь-яким іншим нормативно-правовим актом, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення, та бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (ст. 58, 61, п. 1, 22 ч.1 ст.92 Конституції України). Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських та порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України від 02.07.2015, № 580-VIII «Про Національну поліцію»( надалі - Закон № 580-VIII) . Згідно ч.1-2 ст.8 Закону № 580-VIII поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Поліцейському заборонено виконувати злочинні чи явно незаконні розпорядження та накази. Згідно з пунктом 1 та пунктом 2 частини першої Закону № 580-VIII поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, а також професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва. Відповідно до статті 64 Закону № 580-VIII особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки". Відповідно до п.1, 2 ч. 2 ст. 18 Закону № 580-VIII, поліцейський зобов`язаний:1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва. Згідно з п. 2.1.9 Посадової інструкції інспектора-чергового відділу чергової служби Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, до завдань та обов`язків інспектора-чергового відділу відносяться виконання інших обов`язків поліцейського відповідно до законодавства, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України та організаційно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України та організаційно-розпорядчих документів Національної поліції України. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.07.2012 року № 650 затверджена Інструкція з оформлення документів у системі Міністерства внутрішніх справ України, вимоги якої поширюються на організаційно-розпорядчі документи - накази, доручення, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо, які створюються в результаті діяльності органів і підрозділів внутрішніх справ. Інструкція встановлює: склад реквізитів документів; вимоги до змісту і розташування реквізитів документів; вимоги до бланків та оформлення документів. З аналізу вказаної Інструкції доводиться, що доручення має бути викладено у письмовій формі та мати відповідні реквізити. Відповідно до частини першої статті 19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Частиною 2 вказаної статті встановлено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут), що затверджується законом. Дисциплінарний статут Національної поліції України затверджений Законом України від 15.03.2018, № 2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України»( надалі -Дисциплінарний статут). Цей Статут визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Згідно з частиною першою статті 1 Дисциплінарного статуту ,службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Пунктами 1, 2,13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту встановлено, що дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону № 580-VIII , зобов`язує поліцейського бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки та сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції. Частиною 2 цієї статті Дисциплінарного статуту встановлено, що службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу. Згідно частини 4 статті 5 Дисциплінарного статуту, поліцейському забороняється виконувати злочинний або явно незаконний наказ. У разі одержання наказу, що суперечить закону, підлеглий не повинен виконувати його, про що зобов`язаний невідкладно в письмовій формі доповісти керівнику, який віддав (видав) наказ, та своєму безпосередньому керівникові, а в разі наполягання на його виконанні - письмово повідомити про це прямому керівнику. Відповідно до частини першої статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Статтею 12 Дисциплінарного статуту встановлено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Згідно з частиною першою статті 13 Статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Частиною 3 вказаної статті встановлено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції. За приписами частин 2-4 статті 14 Дисциплінарного статуту з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування, яке призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Згідно частин 7, 8 статті 19 Дисциплінарного статуту у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції. Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. Приписи частин 1, 2 статті 22 Дисциплінарного статуту визначають, що дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується. Наказ про застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення виконується шляхом його оголошення в органі (підрозділі) поліції та особистого ознайомлення поліцейського з ним. У разі відмови особи від ознайомлення з наказом про це складається акт. Правила етичної поведінки поліцейського, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року № 1179. Відповідно до пункту 1 розділу ІІ вказаних Правил під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського. Процедура проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування визначена Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженим Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893 (далі - Порядок № 893). Відповідно до пункту 1 розд. ІІ Порядку № 893 службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. За приписами пункту 4 розд. V Порядку № 893 службове розслідування має встановити: - наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; - наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; - ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; - обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; - відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; - вид і розмір заподіяної шкоди; - причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку. Відповідно до пункту 13 розд. V Порядку № 893 поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інші особи можуть надавати усні чи письмові пояснення з приводу відомих їм відомостей про діяння, що стало підставою для призначення службового розслідування. Згідно з пунктом 7 розд. ІV Порядку № 893 відмова поліцейського або іншої посадової особи поліції надавати пояснення про обставини, які є предметом службового розслідування, крім відмови давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України, а також надання завідомо неправдивих пояснень є перешкоджанням проведенню службового розслідування. Відповідно до пунктів 2-5 розд. VІ Порядку № 893 підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія. У вступній частині висновку службового розслідування викладаються такі відомості: - дата і місце складання висновку службового розслідування, прізвище та ініціали, посада і місце служби (роботи) голови (заступника голови) та членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; - підстава для проведення службового розслідування; - форма розгляду справи дисциплінарною комісією (відкрите засідання чи письмове провадження). <…> В описовій частині висновку службового розслідування викладаються відомості, встановлені під час проведення службового розслідування: - обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, час, місце, спосіб, мотив учинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв`язку з цим; - посада, звання, прізвище, ім`я, по батькові, персональні дані (дата і місце народження, освіта, період служби в поліції і на займаній посаді - із дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних»), відомості, що характеризують поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; - пояснення поліцейського щодо обставин справи, а в разі відмови від надання такого пояснення - інформація про засвідчення цього факту відповідним актом про відмову надати пояснення чи поштове повідомлення про вручення або про відмову від отримання виклику для надання пояснень чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення; - пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; - пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; - документи та матеріали, що підтверджують та (або) спростовують факт учинення дисциплінарного проступку; - обставини, що обтяжують або пом`якшують відповідальність поліцейського, визначені статтею 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України; - причини та умови, що призвели до вчинення виявленого дисциплінарного проступку, обставини, що знімають із поліцейського звинувачення.<…> У резолютивній частині висновку службового розслідування дисциплінарною комісією зазначаються: - висновок щодо наявності або відсутності в діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону, іншого нормативно-правового чи організаційно-розпорядчого акта, наказу керівника, який було порушено. У разі неможливості встановлення за результатами службового розслідування факту наявності/відсутності в діях (бездіяльності) поліцейського складу дисциплінарного проступку внаслідок неможливості отримання доступу до необхідних документів такі обставини розцінюються на користь поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування; - вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського в разі наявності в його діянні ознак дисциплінарного проступку; - відомості про списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів, а також про надсилання матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством; - запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Відповідно до п.5 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події. Порядок реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події, а також оперативного інформування в центральному органі управління поліції, міжрегіональних територіальних органах Національної поліції України, територіальних органах поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, областях, м. Києві, їх територіальних (відокремлених) підрозділах встановлює Інструкція з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 16.02.2018 року №111. Наряди поліції з метою отримання завдань для реагування на повідомлення про правопорушення або події забезпечуються планшетними пристроями з програмним забезпеченням системи ІПНП (п.3 Р.2 Інструкції). Пунктом шостим Розділу 2 передбачено, що поліцейський незалежно від місцеперебування після отримання доручення диспетчера або оперативного чергового щодо реагування на правопорушення або подію зобов`язаний негайно здійснити всі необхідні заходи щодо безумовного виконання такого доручення. Відповідно до Розділу IX Наказу МВС №111 визначено наступне:

1. Працівникам, що перебувають у складі наряду патрульної поліції, ГРПП у разі отримання від диспетчера (оперативного чергового) завдання про здійснення реагування на правопорушення або подію, необхідно: 1) за наявності планшетного пристрою проставити в системі ІПНП відповідні відмітки про прийняття виклику, прибуття на місце події, закінчення виконання завдання, обставини правопорушення та результати реагування; 2) за наявності на місці події осіб, які потребують медичної допомоги, викликати екстрену медичну допомогу, до прибуття якої вживати невідкладні дії, спрямовані ні врятування та збереження життя людини; 3) за наявності на місці події заявника (потерпілого) з`ясувати обставини правопорушення або події; 4) у разі підтвердження ознак учиненого кримінального правопорушення проінформувати диспетчера (оперативного чергового) про необхідність направлення СОГ та перебувати на місці події до її прибуття; 5) до прибуття СОГ забезпечити охорону місця події та слідів учиненого кримінального правопорушення, унеможливити доступ на місце події сторонніх осіб. За необхідності місце події огородити спеціальною стрічкою поліція. Після прибуття СОГ виконувати доручення старшого СОГ; 6) установити особи потерпілих, свідків або очевидців кримінального правопорушення, прикмети осіб, які підозрюються в його вчиненні, та вжити заходів щодо їх затримання. Про прикмети правопорушників, напрямок їх руху (марка, модель транспортного засобу, номерний знак, інші характерні ознаки), об`єкти посягань поінформувати диспетчера (оперативного чергового) для орієнтування інших нарядів поліції; 7) у разі реагування на правопорушення або подію, які не містять ознак злочину, невідкладно забезпечити збір необхідних матеріалів перевірки; 8) якщо заяви та повідомлення про правопорушення або події не потребують додаткової перевірки, за наявності планшетного пристрою поліцейський повинен унести до системи ІПНП відомості про обставини події, ужиті заходи та зазначити, що звернення розглянуто на місці або відомості про подію не підтвердилися; 9) з`ясувати в заявника (потерпілого) абонентський номер телефону та адресу електронної пошти, а також зручний для нього спосіб отримання відповіді про результати розгляду його заяви чи повідомлення.

2. Орієнтовний час прибуття наряду поліції на місце події з моменту призначення наряду для реагування на правопорушення або подію (з урахуванням середньої швидкості руху автомобіля 40-50 км/год) складає: 1) у межах міста: до 7 хвилин при перебуванні наряду в зоні оперативного реагування; до 10 хвилин у разі якщо задіяно наряд з іншої (сусідньої) зони обслуговування; 2) у сільській місцевості: до 20 хвилин при перебуванні наряду в зоні оперативного реагування; до 40 хвилин у разі якщо задіяно наряд з іншої дільниці.

3. У разі ускладнення погодних умов, дорожньої обстановки та особливостей місцевості або інших непередбачуваних обставин загальний строк прибуття наряду поліції на місце вчинення правопорушення або події не повинен перевищувати часу, мінімально необхідного, для подолання відстані від місця дислокації наряду поліції до місця події.

4. Старший наряду поліції, який першим з`явився на місці події, зобов`язаний негайно поінформувати диспетчера (оперативного чергового) про прибуття та візуальне обстеження місця події, а в міру з`ясування обставин додатково надавати інформацію про заходи, які здійснено для охорони місця події, стан здоров`я заявника (потерпілого) та/або інших людей, пошкодження об`єктів, майна всіх форм власності, заходи, що здійснені для встановлення та затримання осіб, які вчинили правопорушення, кількість інших нарядів поліції, які прибули на виклик, та іншу інформацію, яка, на думку поліцейського, є важливою для припинення/розкриття правопорушення.

5. За відсутності (несправності) у наряду поліції планшетного пристрою, нестійкого рухомого (мобільного) зв`язку всі відмітки в системі ІПНП про призначення, прийняття, прибуття та виконання завдання, іншу необхідну інформацію за результатами реагування на правопорушення або події вносить диспетчер (оперативний черговий). Відповідно до розділу 13 Наказу МВС №111 визначено наступне:

7. Старший наряду поліції відповідає за збереження планшетного пристрою (за наявності) та роботу з ним під час чергування.

8. Під час несення служби забороняється вимикати планшетний пристрій та змінювати будь-які налаштування. У разі виявлення збоїв у роботі планшетного пристрою старший наряду за можливості може використати інший вид зв`язку та інше кінцеве обладнання для інформування диспетчера та оперативного чергового. Налаштування планшетних пристроїв, підтримання їх програмного функціонування в робочому стані покладається на працівників управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП (далі УІАП).

9. При зміні з об`єктивних причин службового транспортного засобу, старшого наряду, абонентського номера мобільного телефону відповідні дані вносяться до системи ІПНП за допомогою планшетного пристрою, про що старший наряду доповідає диспетчеру та оперативному черговому.

10. Поліцейські чергової служби органів (підрозділів) поліції під час чергування озброюються пістолетами з двома спорядженими магазинами, а поліцейські, що входять до складу нарядів поліції, окрім зазначеного озброєння, ще й засобами індивідуального захисту (бронежилетом та захисним шоломом), засобами активної оборони (гумовим або пластиковим кийком, засобами, спорядженими речовинами сльозогінної та дратівної дії, засобами обмеження рухомості). За необхідності з дозволу начальника органу (підрозділу) поліції їм можуть видаватися автоматична зброя та інші спеціальні засоби, визначені Законом України Про Національну поліцію. Відповідно до п.1-3 розділу ІІІ Положення про інформаційно-телекомунікаційну систему Інформаційний портал Національної поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 03 серпня 2017 року №676, Інформаційними ресурсами системи ІПНП є інформація, що утворена в процесі діяльності поліції та використовується для формування: тимчасових наборів даних, що створюються в процесі діяльності поліції та використовуються для наповнення та підтримки в актуальному стані баз (банків) даних, які входять до ЄІС МВС та визначені статтею 26 Закону України Про Національну поліцію; баз даних у сфері управлінських відносин, необхідних для виконання покладених на поліцію повноважень; баз даних, необхідних для забезпечення щоденної діяльності поліції, у сфері трудових відносин, фінансового забезпечення, документообігу. В інформаційних ресурсах системи ІПНП обробляється інформація, яка належить до державних інформаційних ресурсів. Така інформація не підлягає поширенню та передачі іншим особам, крім випадків, передбачених законодавством. Бази даних поліції, необхідні для забезпечення щоденної діяльності органів (закладів, установ) поліції, містять відомості, зокрема, стосовно: повідомлень про кримінальні та адміністративні правопорушення, надзвичайні ситуації та інші події, що надійшли технічними каналами зв`язку; щодобових переліків та складу нарядів поліції та слідчо-оперативних груп, що заступають на чергування; завдань та орієнтувань, що доводились до нарядів поліції для реагування на повідомлення про кримінальні та адміністративні правопорушення, надзвичайні ситуації та інші події; звітування нарядів поліції за результатами реагування на повідомлення про кримінальні та адміністративні правопорушення, надзвичайні ситуації та інші події, виявлення додаткових обставин на місці пригоди; пересувань нарядів поліції, які отримані із планшетних комп`ютерів (мобільних терміналів) та засобами GPS. Поліція може створювати інші бази даних, необхідні для забезпечення щоденної діяльності органів (закладів, установ) поліції, відповідно до статті 25 Закону України Про Національну поліцію. Вказані правовідносини також врегульовані міжнародними договорами , згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України чи укладених та ратифікованих УРСР, правонаступником якої є Україна. Відповідно до статті 44 Закону України «Про запобігання корупції», поліцейські попри приватні інтереси, утримуються від виконання рішень чи доручень керівництва, якщо вони суперечать закону, самостійно оцінюють правомірність наданих керівництвом рішень чи доручень та можливу шкоду, що буде завдана в разі виконання таких рішень чи доручень. У разі отримання для виконання рішень чи доручень, які особа вважає незаконними або такими, що становлять загрозу охоронюваним законом правам, свободам чи інтересам окремих громадян, юридичних осіб, державним або суспільним інтересам, вона повинна негайно в письмовій формі повідомити про це керівника органу, підприємства, установи, організації, у якому вона працює, а виборні особи - Національне агентство. Пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» від 11.11.2015 № 988 (далі - Постанова № 988) зазначає, що виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ. Критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських визначає Порядок №260. Абзац 1 пункту 6 Розділу ІІІ Порядку №260 встановлює, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Пункт 9 Розділу І Порядку №260 унормовує, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць, розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата. У статті 12 Загальної декларації прав людини 1948 року встановлено, що ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність його житла, таємницю його кореспонденції або на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань. Статтею 25 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року встановлено, що кожен громадянин повинен мати без будь-якої дискримінації, згаданої в статті 2, і без необґрунтованих обмежень право і можливість: брати участь у веденні державних справ як безпосередньо, так і за посередництвом вільно обраних представників; голосувати і бути обраним на справжніх періодичних виборах, які проводяться на основі загального й рівного виборчого права при таємному голосуванні та забезпечують свободу волевиявлення виборців; допускатися в своїй країні на загальних умовах рівності до державної служби. Це положення визначає, що всі держави-учасниці зазначеного Пакту незалежно від конституційної структури повинні запровадити таку систему доступу до державної служби, виборів та участі у веденні державних справ, яка ефективно гарантувала б дотримання цього положення. У пункті "а" частини першої статті 1 Конвенції про дискримінацію в галузі праці та занять від 25 червня 1958 року № 111 передбачено, що термін "дискримінація" охоплює будь-яке розрізнення, недопущення або перевагу, що робиться за ознакою раси, кольору шкіри, статі, релігії, політичних переконань, іноземного походження або соціального походження і призводить до знищення або порушення рівності можливостей чи поводження в галузі праці та занять. Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція) , була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства. Згідно ч.1 ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.6 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року ,суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Згідно ст. 8 Конвенції, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. З сталою практикою Європейського Суду , приватне життя «охоплює право особи формувати та розвивати відносини з іншими людьми, включаючи відносини професійного чи ділового характеру» (див. п. 25 «C. проти Бельгії» від 07.08.1996 р. (Reports 1996)). Стаття 8 Конвенції «захищає право на розвиток особистості та право формувати і розвивати відносини з іншими людьми та навколишнім світом» (див. п. 61 рішення Суду у справі «Pretty проти Сполученого Королівства» (справа № 2346/02, ECHR 2002)). Поняття «приватне життя» не виключає в принципі діяльність професійного чи ділового характеру. Адже саме у діловому житті більшість людей мають неабияку можливість розвивати відносини із зовнішнім світом (див. п. 29 рішення Суду у справі «Niemietz проти Німеччини» від 16.12.1992 р.(Серія A № 251)). Таким чином, обмеження, встановлені щодо доступу до професії, були визнані такими, що впливають на «приватне життя» (див. п. 47 рішення Суду у справі «Sidabras and Dћiautas проти Латвії» (справи №№ 55480/00 та 59330/00, ECHR 2004) і п.п. 22-25 рішення Суду у справі «Bigaeva проти Греції» від 28.05.2009 р. (справа 26713/05)). Крім того, було встановлено, що звільнення з посади становило втручання у право на повагу до приватного життя (див. п.п. 43-48 рішення Суду у справі «Цzpэnar поти Туреччини» від 19.10.2010 р. (справа № 20999/04)). Зрештою, у ст. 8 Конвенції йдеться про захист честі та репутації як частину права на повагу до приватного життя (див. п. 35 рішення Суду у справі «Pfeifer проти Австрії» від 15.11.2007 р. (справа № 12556/03) та п.п. 63 та 64 рішення Суду у справі «A. проти Норвегії» від 09.04.2009 р. (справа № 28070/06) , п.65. рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11)). Держава-відповідач нестиме відповідальність за Конвенцією за порушення прав людини, спричинені діями її представників при виконанні ними своїх службових обов`язків (див., наприклад, рішення у справі «Крастанов проти Болгарії» (Krastanov v. Bulgaria), заява № 50222/99, п. 53, від 30 вересня 2004 року). Проте держава також нестиме відповідальність, якщо її представники перевищують межі своїх повноважень або діють всупереч інструкціям (див. рішення у справах «Молдован та інші проти Румунії (№ 2)» (Moldovan and Others v. Romania (no. 2), заяви №№ 41138/98 і 64320/01, п. 94, ECHR 2005-VII (витяги), та «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), від 18 січня 1978 року, п. 159, Series А № 25). Для того, щоб встановити, чи можна покласти на державу відповідальність за незаконні дії її представників, вчинені поза межами виконання ними службових обов`язків, Суду необхідно дослідити всю сукупність обставин і розглянути характер та контекст поводження, про яке йдеться (див. стосовно статті 2 Конвенції рішення у справі «Сашо Горгієв проти Колишньої Югославської Республіки Македонії» (<…>), заява № 49382/06, п. 48, ECHR 2012 (витяги)). Словосполучення «відповідно до закону» вимагає, по-перше, аби оспорюваний захід мав юридичну основу у національному праві. По-друге, воно стосується якості закону, про який ідеться, і передбачає вимогу, що такий закон має бути доступний для відповідної особи, яка, крім того, повинна мати можливість передбачити його наслідки для себе, і такий закон повинен відповідати принципу верховенства права (див. з-поміж інших джерел п. 55 рішення Суду у справі «Kopp проти Швейцарії» від 25.03.1998 р. (Reports of Judgment sand Decisions 1998-II)). Зазначене словосполучення означає, зокрема, що норми національного права мають бути достатньо передбачуваними, аби вказати особам на обставини та умови, за яких органи влади мають право вдатися до заходів, які впливатимуть на конвенційні права цих осіб (див. п. 39 рішення Суду у справі «C.G. and Others проти Болгарії» від 24.04.2008 р. (справа № 1365/07)). Більше того, закон повинен надавати певний ступінь юридичного захисту від свавільного втручання з боку органів влади. Наявність спеціальних процесуальних гарантій є важливою у цьому контексті. Те, що вимагається через такі гарантії, буде залежати, принаймні до певної міри, від характеру та ступеня втручання, що розглядається (див. п. 46 рішення Суду у справі «P.G. and J.H. проти Сполученого Королівства» (справа № 44787/98, ECHR 2001-IX))та див.п.169-170 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11), Існують певні типові аспекти приватного життя, на які можуть вплинути звільнення, пониження в посаді, відмова у доступі до професії або інші подібні несприятливі заходи. До цих аспектів входить (і) «внутрішнє коло» заявника, (іі) можливість заявника встановлювати та розвивати відносини з іншими людьми та (ііі) соціальна і професійна репутація заявника. У таких спорах існують два напрямки за якими, як правило, виникають питання, пов`язані з приватним життям: або через підстави вжиття оскаржуваного заходу (у такому випадку Суд застосовує підхід, заснований на підставах), або, у деяких справах, через наслідки для приватного життя (у такому випадку Суд застосовує підхід, заснований на наслідках) (див. рішення у справі «Денісов проти України» [ВП] (Denisov v. Ukraine) [GC], заява № 76639/11, пункт 115, від 25 вересня 2018 року). Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі «Скордіно проти Італії»(Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та п.52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Щокін проти України» (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011року ). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення ЄСПЛ у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Згідно ст.14 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, вчинену у частині політичних положень (преамбула, стаття 1, розділи I, II, VII) від 21 березня 2014 року в м. Брюсселі та у частині торговельно-економічних і галузевих положень (розділи III, IV, V, VI) 27 червня 2014 року в м. Брюсселі, ратифікованої Законом України, від 16.09.2014, № 1678-VII "Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони", в рамках співробітництва у сфері юстиції, свободи та безпеки Сторони надають особливого значення утвердженню верховенства права та укріпленню інституцій усіх рівнів у сфері управління загалом та правоохоронних і судових органів зокрема. Співробітництво буде спрямоване, зокрема, на зміцнення судової влади, підвищення її ефективності, гарантування її незалежності та неупередженості та боротьбу з корупцією. Співробітництво у сфері юстиції, свободи та безпеки буде відбуватися на основі принципу поваги до прав людини та основоположних свобод. Правовідносини щодо відшкодування заробітної плати за час вимушеного прогулу врегульовані нормами Кодексу законів про працю ( надалі - КЗпП ), Закону України "Про оплату праці" та Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100 ), із врахуванням вимог Інструкції МВС України від 31.12.2007, № 499 "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ"( надалі - Інструкція№ 499 ) Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Згідно з ст. 27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно п.1.7. Інструкції № 499 , при виплаті особі рядового чи начальницького складу грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата. (1) Оцінка аргументів учасників справи і висновку суду першої інстанції Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.1-2 ст.308 КАС України, в редакції Закону на момент вчинення процесуальної дії). Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України (в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду і розгляду справи), встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Апеляційний суд зазначає, що з огляду на висновок службового розслідування, що затверджений 10.03.2020 року, висновки відповідача щодо порушення позивачем вимог ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», норм Дисциплінарного статуту та Правил етичної поведінки поліцейських, ґрунтуються на досліджених комісією фотозображеннях переписок месенджера «Telegram» з облікового запису ОСОБА_1 у групах « ОСОБА_27 » та « ОСОБА_28 ». Разом з тим, висновок службового розслідування в частині досліджених фотозображень не містить жодних фактів щодо переписки безпосередньо ОСОБА_1 з іншими учасниками групами на теми, зміст яких суттєво підриває авторитет та довіру до органів Національної поліції з боку суспільства та дискредитують звання поліцейського. З матеріалів справи вбачається, що позивач у групі «Гаи» написав повідомлення, що відображене на Фотозображеннях № 11, 13 в якому на повідомлення ОСОБА_19 вiд ІНФОРМАЦІЯ_4 в групі під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в якому ОСОБА_20 надіслав фотографію з кількома купюрами номіналом по 100 доларів США кожна (орієнтовно зображено 500 доларів США) та запитав «Хто дав цю сотку?». ОСОБА_11 повідомив на що ОСОБА_4 відповів, що він знає, що це був не ОСОБА_11 після чого уточнив імена «ОСОБА_33 ОСОБА_9». ОСОБА_14 у групі запитав, що не так з грошима, проте ОСОБА_4 уточнив, чи це він дав цю купюру, на що ОСОБА_14 повідомив, що не знає. В цей час, слова ОСОБА_14 доповнює ОСОБА_1 та зазначає, що можливо ця купюра «наша» та пропонує її замінити. ОСОБА_4 наказу ОСОБА_1 та ОСОБА_14 терміново їхати до нього додому, після чого ОСОБА_14 об 16.06 зазначає, що він вже їде до міста Миколаїв. Проте, апеляційний суд зазначає, що належних, допустимих та достатніх доказів щодо того, що зазначені кошти отримані корупційним шляхом не встановлено. При цьому, з висновку службового розслідування не вбачається яким чином такі повідомлення ОСОБА_1 підривають авторитет органів Національної поліції та свідчать про порушення позивачем вимог ЗУ «Про Національну поліцію», Дисциплінарного статуту, Правил етичної поведінки поліцейських. Отже, лише факт перебування позивача у групі в месенджері «Telegram» не є дисциплінарним проступком. Апеляційним судом також встановлено, що у травні 2019 року ОСОБА_1 було складено постанови про адміністративні правопорушення, про що від повідомив у Telegram-групі «Гаи» (а/с 60, т.2). Проте відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано жодних доказів щодо скасування вказаних постанов, як протиправних. Стосовно доводів апелянта, що позивачем систематично порушувалися вимоги абзацу 4 пункту 3 розділу III Положення про інформаційно-телекомунікаційну систему «Інформаційний портал Національної Поліції України», затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 03 серпня 2017 року № 676, шляхом не внесення відповідних відомостей до електронних рапортів після їх опрацювання, апеляційний суд зазначає, що згідно п. 7 Розділу IX Наказу МВС №111, обов`язок та відповідальність за внесення до планшетного пристрою даних під час чергування покладено на старшого наряду поліції. При цьому, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що під час чергування у період з 02.10.2019р. по 27.10.2019р. року, що ОСОБА_1 був визначений під час чергування у вказані вище дати старшим наряду поліції. Тобто, згідно вимог чинного законодавства, позивач не може бути притягнутий до відповідальності за невнесення даних до планшетного пристрою, за результатом відпрацювання екіпажом завдання. Окрім того, апеляційний суд зауважує, що доводи апелянта щодо не реагування позивачем на всі повідомлення про правопорушення або події, інформація про які надходила за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102» та не прибуття на місце події для вжиття відповідних заходів реагування спростовуються висновком службового розслідування, у якому, навпаки містяться відомості щодо відпрацювання екіпажом поліції, до складу якого входив ОСОБА_1 , викликів, які надходять за скороченим номером екстреного виклику « 102 » (а/с 147-148 т.2). Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду 1-ї інстанції про наявність підстав для задоволення вимог позивача про визнання протиправними та скасування наказів Департаменту патрульної поліції Національної поліції України № 216 від 08.04.2020 року, №275 о/с від 15.04.2020 року. Дійсно , судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що групі «Гаи» у месенджері «Telegram», в якій 13.05.2019 ОСОБА_4 надіслав фотографію із зазначенням транспортних засобів Сканія, р.н. НОМЕР_23, МАН р.н. НОМЕР_17 , Камаз р.н. НОМЕР_18 , iз поміткою «Ельгар» та повідомив, що вказані транспортні засоби зупиняти не потрібно, згодом зазначив, що транспортні засоби фірми КОМФОРТ-ЛВ чіпати не потрібно, а інших у не цензурній формні «покарати», у зв`язку з чим , позивач , який брав участь в листуванні - не повідомив керівника в письмовій формі про надання незаконних вказівок , що є порушенням ст. 44 Закону України "Про запобігання корупції" та відповідно дисциплінарним проступком. Питання про наявність підстав для накладення на працівника поліції дисциплінарного стягнення з`ясовується під час службового розслідування. Правова оцінка правильності рішення про притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності повинна фокусуватися насамперед на тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно в діях працівника поліції є встановлені законом підстави для застосування до нього дисциплінарного стягнення. Питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з`ясовувати склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи. Такий підхід до вирішення питання про правомірність притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності застосовано Верховним Судом, зокрема у постановах від 07 лютого 2020 року у справі № 260/1118/18, від 28 лютого 2020 року у справі № 825/1398/17, від 06 березня 2020 року у справі № 804/1758/18 та від 20 жовтня 2020 року у справі № 340/1502/19. У свою чергу, суб`єкт владних повноважень повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достовірними доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо. При цьому, саме лише відтворення у висновку службового розслідування фабули кримінального правопорушення чи інших обставин, наведених у рішеннях слідчого (прокурора, слідчого судді) в рамках досудового розслідування кримінального правопорушення, а так само відтворення у висновку службового розслідування внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей, не є достатнім для того, щоб уважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування поясненнями та документами. Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожного працівника поліції, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють. З тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, слідує, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Присяга поліцейського передбачає зобов`язання виконувати обов`язки сумлінно. Тобто, порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них. Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності. Обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення, який, приймаючи рішення про обрання конкретного виду дисциплінарного стягнення, повинен урахувати, зокрема, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов`язків тощо. При оцінці співмірності обраного керівником виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації, наявність (відсутність) непогашених дисциплінарних стягнень на момент притягнення його до відповідальності за цим дисциплінарним проступком і, як підсумок, наявність (відсутність) причинного зв`язку із тим чи не сталася ця подія внаслідок особистої безвідповідальності, низьких ділових та моральних якостей позивача та його неналежного ставлення до службових обов`язків. Аналогічний правовий висновок зазначений у постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 620/397/21 При цьому, застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в НП України є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень. Стосовно правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна фокусуватися насамперед на такому: - чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України; - чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення; - чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення; - чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням. У аспекті спірних правовідносин необхідно зазначити, що вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з`ясовувати склад саме дисциплінарного проступку в його діях. Між тим сутність дисциплінарного проступку полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни. Такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни. Під вчинками, що підривають авторитет працівника Національної поліції, розуміються протиправні, винні діяння, які здійснені посадовою особою, у зв`язку з виконанням службових обов`язків або не пов`язані з їх виконанням, але за своїм характером здатні принизити в очах громадськості гідність та авторитет працівника , що мають бути доведені у визначеному порядку. Самого лише посилання на загальні вимоги Дисциплінарного статуту, Присяги працівника поліції та Правил № 1179 недостатньо для належного обґрунтування рішення про застосування такого найсуворішого виду дисциплінарного стягнення як звільнення зі служби. Необхідно конкретизувати кваліфікацію установленого порушення поліцейським вказаних вимог шляхом чіткого визначення у чому саме полягає таке порушення. Аналогічний правовий висновок зазначений у постанові Верховного Суду від 9 лютого 2022 року у справі № 160/12290/20 Висновком службового розслідування ,на переконання апеляційного суду недостатньо обґрунтовані відомості щодо наявності причинного зв`язку між неправомірними діяннями позивача та їх наслідками, зокрема, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв`язку з цим; ступень тяжкості вини позивача , обставини, що пом`якшують чи обтяжують ступінь відповідальності. З урахуванням викладеного вище, апеляційний суд встановив, що позивач власними діями порушив Закон України "Про Національну поліцію", Дисциплінарний статуту органів внутрішніх справ України , ст. 44 Закону України "Про запобігання корупції" . Але ,враховуючи відсутність тяжких наслідків , що настали у зв`язку з цим порушенням ; незначну ступень тяжкості вини позивача , наявність обставин, що пом`якшують ступінь відповідальності, у тому числі :позитивну характеристику( а.с. 248-249 т.2) , наявність нагороди ( а.с. 247 т.2), відсутність доказів наявності заподіяної шкоди, відсутність доказів неналежного ставлення позивача до виконання усіх інших службових обов`язків, рівень його кваліфікації, відсутність непогашених дисциплінарних стягнень на момент притягнення його до відповідальності за цим дисциплінарним проступком і, та що у даному випадку позивачем не вчинено діяння, несумісне з його посадою, оскільки позивачем не було скоєно проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків, а застосований вид стягнення - звільнення є непропорційним (неспівмірним) із учиненим діянням. При чому, будь-які фактори, у тому числі суспільний резонанс навколо відповідних подій, не звільняють суб`єкта владних повноважень від обов`язку під час прийняття рішення діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та не виключає необхідність з`ясувати та встановлювати саме наявність складу дисциплінарного проступку в діяннях поліцейського. Аналогічний правовий висновок зазначений у постанові Верховного Суду від 17.08.2019 р. по справі №806/2555/17 Якщо внаслідок відмови у прийнятті на роботу або несвоєчасного укладення трудового договору працівник мав вимушений прогул, його оплата провадиться стосовно до правил частини другої статті 235 КЗпП України про оплату вимушеного прогулу незаконно звільненому працівникові. Аналогічна правова позиція вказана у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 року у справі №826/7540/16. Згідно оскарженого наказу, 15.04.2020 року було останнім робочим днем позивача перед звільненням, у зв`язку з чим позивач підлягає поновленню на посаді з 16.04.2020 року. Період вимушеного прогулу позивача становить з 16.04.2020 року по 29.10.2021 року (дата ухвалення рішення суду про поновлення) 384 робочих днів. Разом з тим, апеляційний суд вважає не обґрунтованим висновок суду 1-ї інстанції щодо зобов`язання Департаменту патрульної поліції Національної поліції України самостійно здійснити нарахування та виплату позивачеві середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Так, з довідки про доходи №352 від 08.04.2022 року вбачається, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складала 317 гривень. Таким чином, з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 121 728 грн. (без урахування обов`язкових відрахувань). Отже, оскільки судом першої інстанції не розраховано суму стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині суми стягнення. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю. (2) Висновки апеляційного суду: Суд апеляційної інстанції доходить до висновку, що неправильне застосування судом 1-ої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи призвели до частково неправильного вирішення справи у частині розміру стягнення за час вимушеного прогулу , та про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги позивачки, зміни рішення суду 1-ої інстанції. Апеляційний суд зазначає, що відповідно до п.1 ч.6 ст.12 КАС України дана справа є справою незначної складності, розглянута судом 1-ї інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, а тому згідно приписів п.2 ч.5 ст.328 КАС України рішення суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає. Керуючись ст.8,19,55 Конституції України, ст.6 та ст.1 Першого протоколу Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, ст. 3, 6, 7, 139, 242, 271, 272, 286, 292, 308,311,315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд апеляційної інстанції

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - задовольнити частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду 29 жовтня 2021 року змінити, виклавши абзац п`ятий його резолютивної частини в наступній редакції: «Стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 121 728 (сто двадцять одна тисяча сімсот двадцять вісім) гривень.» В іншій частині Одеського окружного адміністративного суду 29 жовтня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її підписання та оскарженню у касаційному порядку не підлягає, окрім випадку відповідності вимогам ст.328 КАС України. Повне судове рішення складене та підписане 14 квітня 2022 року. Головуючий суддя Кравець О.О. Судді Коваль М.П. Зуєва Л.Є.