Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/3322/21

Справа № 127/3322/21 Провадження № 22-ц/801/574/2022 Категорія: 55 Головуючий у суді 1-ї інстанції Дернова В. В. Доповідач:Копаничук С. Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 березня 2022 рокуСправа № 127/3322/21м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Головуючого : Копаничук С.Г. Суддів: Медвецького С.К., Рибчинського В.П. за участю секретаря Стахової Г.О. учасники справи: заявник: ОСОБА_1 , представник заявника: Головчук Віталій Анатолійович , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 06.05.2021 року у цивільній справі №127/3322/21 за матеріалами клопотання Окружного суду у Вроцлаві про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, - в с т а н о в и в: 09.02.2021 року до Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання Окружного Суду у Вроцлаві ХІІ Цивільний Відділ про надання дозволу на примусове виконання вироку цього суду від 25.09.2018 року, який набрав законної сили , про стягнення з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету Окружного Суду у Вроцлаві 103 492,27 злотих неоплачених судових коштів. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 06.05.2021 року вищезазначене клопотання задоволено. Надано дозвіл на примусове виконання рішення (вироку) Окружного Суду у Вроцлаві XII Цивільного Відділу від 25.09.2018 року у справі №XII C 79/18 (попередній номер ІС 864/14) про зобов`язання ОСОБА_1 сплатити на користь Державного Бюджету Окружного Суду у Вроцлаві 103 497,27 злотих неоплачених судових коштів, що еквівалентно 752 378,45 грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в особі представника адвоката Головчука В.А., посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення Окружного Суду у Вроцлаві XII Цивільного Відділу від 25.09.2018 року відмовити. Вказав, що висновок суду про те, що належним чином завірена копія цього рішення (вироку) є підтвердженням того, що вказане рішення набрало законної сили 07.04.2020 року, не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки у вищезазначеному рішенні ,хоч і зазначена дата «07.04.2020», проте у цьому рішенні та його перекладі відсутня вказівка на набрання ним законної сили. Крім того, у матеріалах справи відсутнє будь-яке підтвердження, що рішення Окружного Суду у Вроцлаві ХІІ Цивільного відділу від 25.09.2018 року набуло законної сили, однак у перекладі поданого до суду клопотання зазначено, що рішення набрало законної сили 20.06.2019 року, а не 07.04.2020 року, як це зазначено в оскаржуваній ухвалі суду. Також, зазначив, що судом першої інстанції не враховані вимоги п. 4 ст. 53 Договору між Україною і республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, згідно яких до заяви про виконання рішення додається рішення або завірена копія частини цього рішення, що визначає розмір витрат разом із підтвердженням того, що це рішення набрало законної сили і повинно бути виконано, а також завірений переклад цих документів. Справа призначалась до розгляду на 10.03.2022 року, однак в зв`язку з задоволенням заяви представника апелянта про відкладення її розгляду в зв`язку з поверненням з м. Чоп і неможливістю своєчасного прибуття в судове засідання, розгляд її було відкладено на 24.03.2022 року. Судові органи держави під час військового стану продовжують здійснювати судочинство до прийняття рішення про тимчасове його зупинення. Рішення про зупинення здійснення судочинства Вінницьким апеляційним судом станом на 24.03.2022 року не приймалось, зміни до цивільно- процесуального кодексу України в зв`язку з введенням військового стану щодо встановлених ним строків розгляду справи не вносились. Відповідно до ч.1 ст. 371 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Згідно із ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. В судове засідання 24.03.2022 року заявник скарги та його представник не з`явились, про день, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином за адресою їх місця проживання, перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. 23.03.2022 року представник знову надав апеляційному суду клопотання про відкладення розгляду справи в зв`язку з прийняттям ним участі у засіданні Хмельницького районного суду у іншій справі. Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). Враховуючи викладене, скорочені строки розгляду скарг на ухвали суду, повторну неявку в судове засідання відповідача і його представника , колегія суддів ухвалила розглядати справу у їх відсутність. Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно із ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинста, верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам судове рішення відповідає. Згідно ст.462 ЦПК України рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності. Відповідно до ст.463 ЦПК рішення іноземного суду може бути пред`явлено до примусового виконання в Україні протягом трьох років з дня набрання ним законної сили, за винятком рішення про стягнення періодичних платежів, яке може бути пред`явлено до примусового виконання протягом усього строку проведення стягнення з погашенням заборгованості за останні три роки. Згідно ст.465 ЦПК клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається до суду безпосередньо стягувачем (його представником) або відповідно до міжнародного договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, іншою особою (її представником). Якщо міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, передбачено подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду через органи державної влади України, суд приймає до розгляду клопотання, що надійшло через орган державної влади України. Відповідно до ч.1 ст.468 ЦПК клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не задовольняється у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі випадки не передбачено, у задоволенні клопотання може бути відмовлено, зокрема , якщо рішення іноземного суду за законодавством держави, на території якої воно постановлено, не набрало законної сили (п.1 ч.2 ст.468 ЦПК України) Відповідно до ст.53 Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, ратифікованою Постановою ВР України N 3941-XII ( 3941-12 ) від 04.02.94 ) ,що регулює виконання рішень в частині судових витрат, зокрема ч.ч 3,4,5 , суд, який розглядає питання про виконання рішення про витрати, обмежується перевіркою, чи набрало те рішення законної сили і підлягає виконанню. До заяви про виконання рішення додається рішення або завірена копія частини рішення, що визначає розмір витрат, разом з підтвердженням того, що це рішення набрало законної сили і повинно бути виконано, а також завірений переклад цих документів. Орган тієї Договірної Сторони, на території якої витрати, пов`язані з веденням справи, були сплачені авансом державою, звертається до відповідного суду іншої Договірної Сторони про стягнення цих витрат. Цей суд здійснює виконання рішення згідно зі своїм законодавством без стягнення сплат і переказує суми, отримані при виконанні рішення, дипломатичному представництву або консульській установі іншої Договірної Сторони. Відповідно застосовуються положення пунктів 3,

4. Постановляючи ухвалу, суд виходив із того, що вимоги цих законодавчих актів виконані належним чином ,завірена копія частини рішення (вироку) про зобов`язання ОСОБА_1 сплатити на користь Державного Бюджету Окружного Суду у Вроцлаві 103492,27 злотих неоплачених судових коштів, разом із підтвердженням того, що це рішення набрало законної сили , а також його завірений переклад, додані до клопотання та засвідчені гербовими печатками, а тому судове рішення підлягає виконанню. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення клопотання і надання дозволу на примусове виконання рішення (вироку) Окружного Суду у Вроцлаві ХІІ Цивільного відділу від 25 вересня 2018 року у справі №ХІІ С 79/18 (попередній номер ІС 864/14),оскільки клопотання додані до нього документи свідчать про наявність такого судового рішення - вироку Окружного Суду у Вроцлаві ХІІ Цивільного Відділу від 25.09.2018 року у справі ХІІ С 79/18 (попередній номер ІС 864/14),про що свідчить завірена копія частини вироку ; цим рішенням визначено розмір витрат, що підлягають примусовому стягненню -103 497,27 злотих неоплачених судових коштів разом з підтвердженням того, що це рішення набрало законної сили і повинно бути виконано, і є завірений належним чином переклад цих документів. (а.с.8-10) Доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду обставинам справи, а саме: те, що у зазначеному рішенні і його перекладі відсутні будь-які вказівки про набрання ним законної сили ,а також те, що в матеріалах справи відсутнє будь- яке підтвердження , що це рішення набрало законної сили, а також завірений переклад цих документів, не заслуговують на увагу. Як вбачається з матеріалів клопотання Окружного Суду у Вроцлаві ,вони містять завірену копію частини рішення, що визначає розмір витрат , разом з підтвердженням того, що це рішення набрало законної сили 07.04.2020 року і повинно бути виконано, а також завірений переклад цих документів. Посилання на невідповідність дат набрання вироком законної сили, зазначеної у клопотанні і наведеної у вироку ,не свідчать про неправильність висновку суду , оскільки у завіреній копії частини рішення Окружного Суду у Вроцлаві ХІІ Цивільного відділу від 25 вересня 2018 року у справі №ХІІ С 79/18 така дата зазначена - 07.04.2020 року (а.с.7) і ця дата підтверджується завіреним офіційним перекладом цього вироку з польської мови, зареєстрованим за реєстром №3178 від 2020 і здійсненим присяжним перекладачем у м. Вроцлаві магістром Наталею Листопад ,яка посвідчила вірність цього перекладу з оригіналом ,оформленим польською мовою. Підстав критично оцінювати чи піддавати сумніву офіційний переклад , здійснений присяжним перекладачем у м. Вроцлав ,зареєстрований у реєстрі №3178 від2020 і направлений Окружним Судом у Вроцлаві до клопотання у суду підстави відсутні . Вказані документи є доказами ,наданими заявником до клопотання , правових підстав для оцінки яких судом , як неналежних ,недопустимих і недостовірних, за відсутності інших достовірних доказів, немає. Як слідує з з ч.3 ст.53 Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, суд, який розглядає питання про виконання рішення про витрати, обмежується перевіркою, чи набрало те рішення законної сили і підлягає виконанню. Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції на підставі наданих доказів впевнився , що рішення Окружного Суду у Вроцлаві ХІІ Цивільного відділу від 25 вересня 2018 року у справі №ХІІ С 79/18 набрало законної сили і що воно підлягає виконанню. Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_3 та його представником не спростовано правильні висновки суду і не доведено те ,що на час допуску зазначеного вироку від 25.09.2018 року до примусового виконання ,він не набрав законної сили чи на те, що з часу набрання ним законної сили пройшло 3 роки, що виключає пред`явлення його до примусового виконання . Відтак ,доводи апеляційної скарги правильні висновки суду не спростовують і не впливають на законність прийнятого судом рішення,. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки підстави для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного судового рішення не наведені , рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому згідно ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а вказане рішення - без змін. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 06.05.2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення Головуючий С.Г. Копаничук Судді: С.К. Медвецький В.П. Рибчинський