Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/22957/21

Справа № 127/22957/21 Провадження № 22-ц/801/90/2022 Категорія: 42 Головуючий у суді 1-ї інстанції Федчишен С. А. Доповідач:Копаничук С. Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 лютого 2022 рокуСправа № 127/22957/21м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Головуючого: Копаничук С.Г. Суддів: Медвецького С.К., Оніщука В.В. за участю секретаря Олійник Г.Є., учасники справи: позивач: ОСОБА_1 ; відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», третя особа без самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 листопада 2021 року, постановлене у приміщенні того ж суду під головуванням судді Федчишена С.А., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами" за участю третьої особи без самостійних вимог - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, - в с т а н о в и в: У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом ТОВ "Фінансова компанія управління активами" (далі ТОВ «Фінансова компанія управління активами») за участю третьої особи без самостійних вимог- приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Вказала , що 26.06.2021р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №241228, про стягнення з нього на користь ТОВ «Фінансова компанія «Управління активами» заборгованості за кредитним договором №3638988 від 17.12.2020р. за період з 20.06.2021р. по 26.06.2021р. у сумі с 27079 грн., з яких 8000 грн. заборгованість за кредитом, 19054 грн. заборгованість за процентами, 25 грн. плата за вчинення виконавчого напису. Вважає, що виконавчий напис вчинений протиправно і просить суд визнати його таким, що не підлягає виконанню . Рішенням Вінницького міського суду 11 листопада 2021 року позов задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 26.06.2021року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем і зареєстрований в реєстрі за №241228, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Управління активами» заборгованісті в розмірі 27 079 грн. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Управління активами» на користь ОСОБА_1 1362 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 2500 грн. у відшкодування витрат на правову допомогу. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду в частині стягнення судових витрат змінити та стягнути з ТОВ «Фінансова компанія «Управління активами» на її користь 908 грн. судового збору за подання позовної заяви , 454 грн. судового збору за подання заяви про забезпечення позову та 10 000 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу. Вказала, що суд ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права, застосуванням спірної практики Верховного суду та неправильним трактуванням рішень Європейського Суду з прав людини. Також зазначила, що зменшення судом витрат на професійну правничу допомогу суперечить ст. 137 ЦПК України, так як розмір гонорару визначається лише за погодженням між адвокатом та клієнтом і суд не вправі втручатися у ці правовідносини. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Управління активами» просило рішення суду в частині стягнення судових витрат скасувати і ухвалити у цій частині нове рішення ,яким відмовити ОСОБА_1 у стягненні цих витрат . Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК Українипередбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Рішення суду в частині визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, не оскаржується та судом апеляційної інстанції не переглядається. В судове засідання сторони та їх представники не з`явились, про день ,час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином ,зокрема, представник позивача повідомлений 02.02.2022 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення. Колегія вважає, що справа підлягає розгляду у відсутність сторін, які не з`явились, про причини неявки не повідомили. Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно із ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинста, верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам рішення суду в оскаржуваній частині відповідає. Задовольняючи вимоги в частині стягнення витрат на правову допомогу, суд виходив з того, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Враховуючи викладене, суд виходив із того, що заявлені представником позивача витрати у сумі 10000 грн. є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, затраченим ним часом на надання правничої допомоги, а тому дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500 грн. Колегія суддів вважає, що суд вірно встановив обставини справи, які перевірив наданими і оціненими в порядку ст.89 ЦПК України доказами, правильно визначив спірні правовідносини і застосував до них норми права та дійшов обґрунтованого висновку про часткове відшкодування витрат у визначеному судом до відшкодування розмірі. Доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду постановлене з порушенням норм процесуального права, застосуванням спірної практики Верховного суду та неправильним трактуванням рішень Європейського Суду з прав людини ,а також про те, що самостійне зменшення судом витрат на професійну правничу допомогу суперечить ст. 137 ЦПК України, так як розмір гонорару визначається лише за погодженням між адвокатом та клієнтом і суд не вправі втручатися у ці правовідносини ,не заслуговують на увагу . Згідно зі статтею 133 ЦПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:1) на професійну правничу допомогу;2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України) Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України) Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України). У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.(ч.6 ) Тобто ,у розумінні положень ч .ч.4,5 ст.137 ЦПК, у разі неспівмірності розміру витрат із складністю справи , часом, витраченим на виконання робіт і їх обсягом ,ціною позову, суд може за клопотанням сторони зменшити розмір відшкодування таких витрат. Також згідно п.п.2 ,4 ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує ,зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес ,а також дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. На необхідність врахування розумності розміру відшкодування судових витрат вказано у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" ,у якому зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. При визначенні суми відшкодування правничої допомоги суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод . Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04). Про пропорційність і співмірність витрат йдеться і у Постанові ВС від 08.04.2020 року у справі №922/2685/19 ,відповідно до висновку якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Відповідач ТОВ «Фінансова компанія управління активами» 08.10.2021 року звернулось до суду з клопотанням про відмову у задоволенні вимог позивача про відшкодування їй 10 000 грн. витрат на правничу допомогу ,вказуючи на неспівмірність їх розміру з обсягом виконаних адвокатом робіт, невеликою складністю справи, відсутністю адвоката в судовому засіданні та в порівнянні з середньою вартістю таких витрат в аналогічних по складності справах.(а.с.61) Вказане клопотання із наведеними у ньому підставами для зменшення розміру витрат можна розцінювати в якості клопотання сторони і підстави для зменшення таких витрат. Тому доводи апеляційної скарги про самовільне зменшення судом розміру відшкодування судових витрат ,є безпідставним. Як вбачається з матеріалів справи , позивачем ОСОБА_1 у вересні 2021 року заявлено позов про визнання виконавчого напису нотаріуса про стягнення з неї заборгованості на загальну суму 27 079 грн. таким ,що не підлягає виконанню. У позові вона зазначила , що судові витрати склали 908 грн. - судового збору за подання позову і 10 000 грн. - за надання правничої допомоги у суді 1 інстанції ,а також заявила про те, що очікує понести , крім того, витрати на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 10 000 і у суді касаційної інстанції - 5 000 грн. ,тобто очікує ,що витрати майже становлять суму, яку стягують з позивача за оскаржуваним написом.(а.с.8-9) Зі справи вбачається ,що позивач заявила до стягнення з відповідача 10000 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції і надала опис робіт, виконаних адвокатом, куди входить вивчення документів ,поданих до позовної заяви, підготовка позовної заяви і додатків ,підготовка заяви про забезпечення позову і надання усних консультацій клієнту ,а також квитанцію про сплату ним за правову допомогу 10 000 грн. і судового збору - 908 грн. (а.с.53,33) .У справі є клопотання позивача і його представника про проведення судом розгляду справи у їх відсутність (а.с.12-13)Заявою від 08.10.2021 року відповідач визнав позовні вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню(а.с.60) Однак враховуючи принципи співмірності і розумності розміру витрат на оплату послуг адвоката із обставинами конкретної справи і наданими послугами (виконаними роботами) ,суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог позивача про відшкодування з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2500 грн. Колегія суддів вважає, що суд вірно зменшив розмір відшкодування витрат на правничу допомогу до 2500 грн. ,виходячи з критеріїв неспівмірності розміру витрат із складністю справи , часом, витраченим на виконання робіт і їх обсягом ,ціною позову . Так, спірні правовідносини між сторонами у справі виникли у зв`язку із вчиненням нотаріусом виконавчого напису про стягнення з позивачки грошових коштів в сумі 27 079 грн. При цьому, відповідач заперечень проти позову не висловив ,визнав вимоги позивача і не заперечував проти задоволення позову. Даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, відноситься до категорії спорів, що виникають у зв`язку із протиправності вчинення після 2014 року нотаріусами виконавчих написів у спорах по стягненню заборгованості у кредитних правовідносинах ,судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною , оскільки вимоги базуються на прямій нормі права ,що не передбачає вчинення таких написів. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають. Зважаючи на те , що розмір стягнення з позивача за виконавчим написом становить 27097 грн, а заявлені до відшкодування витрати -10 000 грн., матеріали справи не потребували і не містять великої кількості документів для підготовки позовної заяви та клопотання, дана справа є не складною , враховуючи усталену практику , колегія суддів вважає, що визначений сторонами до відшкодування гонорар, є завищеним і не являється співмірним, обгрунтованим і пропорційним об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи ,а також є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг у аналогічних справах, а тому висновок суду про необхідність зменшення розміру його відшкодування до 2500 грн. ,є законним і обгрунтованим. Інші доводи апеляційної скарги також правильні висновки суду, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині, не спростовують і не впливають на законність прийнятого судом рішення,. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки підстави для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного судового рішення не наведені , рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому згідно ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а вказане рішення - без змін. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, то понесені судові витрати покладаються на заявника апеляційної скарги. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Вінницького міського суду від 11 листопада 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий С. Г. Копаничук Судді: С. К. Медвецький В. В. Оніщук