Постанова 4874 № 906/574/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 квітня 2022 року Справа № 906/574/21 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Олексюк Г.Є. розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" на рішення Господарського суду Житомирської області від 15 листопада 2021 року у справі №906/574/21 (повний текст складено 22 листопада 2021 року, суддя Соловей Л.А.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" до Приватного підприємства "Компанія РОС" про стягнення 69696,68 грн. ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Компанія РОС" 69696,68 грн., з яких: 3010,18 грн процентів за користування кредитом за платежами від 04 травня 2020 року та 01 червня 2020 року, які не були враховані при вчиненні виконавчого напису; 998,61грн. штрафних санкцій за пунктами 8.2, 8.3, 8.4 Загальних умов кредитування, 6551,18 грн. відшкодування страхових платежів від 04 травня 2020 року та 01 червня 2020 року, які не були враховані при вчиненні виконавчого напису; 8500,00 грн. коштів, що були сплачені за вчинення виконавчого напису нотаріусом та 50636,71 грн. витрат, пов`язаних з вилученням автомобіля у відповідача. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 15 листопада 2021 року у справі №906/574/21 в задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" відмовлено. В обґрунтування рішення, суд з посиланням на статті 11, 22, 509, 526, 598, 599, 610, 611, 614, 623, 626, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, статті 224, 345 Господарського кодексу України, постанову Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, постанову Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі №564/2199/15-ц, від 15 червня 2021 року у справі №913/21/19, умови договору, докази наявні в матеріалах справи, Закон України від 16 червня 2020 року №691-ХІ "Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19", умови договору добровільного страхування наземного транспорту від 21 грудня 2015 року, частину 3 статті 36 Закону України "Про виконавче провадження" прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. Не погодившись із ухваленим рішенням, скаржник звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Житомирської області від 15 листопада 2021 року у справі 906/574/21 скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" задовольнити в повному обсязі. Стягнути з Приватного підприємства "Компанія РОС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" витрати на правничу допомогу, понесені при розгляді справи в суді першої та апеляційної інстанцій, а також судовий збір, сплачений за подання позовної заяви та апеляційної скарги. В обґрунтування скарги зазначає, що 21 грудня 2015 року сторонами було укладено кредитний договір №50013276, згідно якого позивач надав відповідачу суму кредиту в розмірі 527013,76 грн, суму додаткового кредиту у розмірі 163779,60 грн. та 40134,15 грн зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 24,90% на рік, з кінцевим терміном повернення кредиту 15 грудня 2020 року, для купівлі автомобіля марки Volkswagen, модель Golf, кузов № НОМЕР_1 , з об`ємом двигуна 1 395 куб. см., 2015 року випуску. У зв`язку з невиконанням умов договору кредитування, 16 квітня 2020 року позивачем було направлено відповідачу вимогу (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за вих. №50013276 від 21 грудня 2015 року. 02 червня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Розумовською М.А. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №440, яким в рахунок погашення заборгованості ПП "Компанія Рос" за період з 03 лютого 2020 року по 16 квітня 2020 року, яка становила 154252,21 грн. запропоновано звернути стягнення на автомобіль марки Volkswagen, модель Golf, кузов № НОМЕР_1 , з об`ємом двигуна 1 395 куб. см., 2015 року випуску, державний номер НОМЕР_2 . 25 червня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Мілоцьким О.Л. відкрито виконавче провадження №62397427. 26 червня 2020 року боржником виконано вимоги виконавчого документа шляхом сплати заборгованості на реквізити виконавця. Вказує, що ним виставлялись відповідачу рахунки на оплату відсотків за користування кредитом, штрафу, пені, відшкодування страхових платежів та інших витрат згідно пункту 8.5 договору. Зазначає, що після зарахування коштів за ВП №62397427 заборгованість становить 69696,68 грн, яка включає в собі: 3010,18 грн - проценти за користування кредитом за платежами від 04 травня 2020 року та 01 червня 2020 року, 998,61 грн - штрафні санкції, 6551,18 грн - відшкодування страхових платежів від 04 травня 2020 року та 01 червня 2020 року, 8500,00 грн - кошти, що були сплачені за вчинення виконавчого напису; 50636,71 грн - витрати понесені у зв`язку з розшуком автомобіля відповідача. На переконання скаржника вказане не було враховане судом першої інстанції, чим порушено норми матеріального та процесуального права. На підтвердження своїх доводів посилається на статті 22, 526, 611, 629 Цивільного кодексу України, статтю 193 Господарського кодексу України, загальні умови кредитування, умови договору добровільного страхування наземного транспорту від 21 грудня 2015 року, умови договору добровільного страхування фінансових ризиків при викраденні або знищенні транспортного засобу від 25 грудня 2015 року, умови додаткової угоди до кредитного договору. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04 січня 2022 року у справі №906/574/21 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" на рішення Господарського суду Житомирської області від 15 листопада 2021 року у справі №906/574/21. Запропоновано відповідачу в строк протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому статтею 263 ГПК України, та докази його надсилання апелянту. Роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло, що в силу вимог частини 3 статті 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення. Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абзацу 1 частини 10 статті 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За приписами частини 13 статті 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абзац 2 частини 10 статті 270 ГПК України). Від учасників справи клопотань про розгляд апеляційної скарги у даній справі в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не надходило. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" на рішення Господарського суду Житомирської області від 15 листопада 2021 року у справі № 906/574/21 за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін. При цьому колегія суддів виходила з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 21 грудня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" та Приватним підприємством "Компанія РОС" (позичальник) укладено кредитний договір №50013276, відповідно до основних умов якого сума кредиту складає 527013,76грн, сума додаткового кредиту - 163779,60грн, сума додаткового кредиту 2 - 40134,15грн; процентна ставка 24,90%; цільове призначення на придбання автомобіля марки VW, модель Golf, кузов № НОМЕР_3 , об`єм двигуна 11395 куб.см., рік випуску 2015 /т.1, а.с.16-30/. Договір між сторонами складають цей кредитний договір, Загальні умови кредитування, графік погашення кредиту, а також додаткові угоди та інші документи, що можуть бути укладені або підписані сторонами у відношенні кредиту. Згідно пункту 1.1 Загальних умов кредитування компанія зобов`язується надати позичальнику кредит у сумі, визначеній у кредитному договорі, в українських гривнях. Компанія також може надати позичальнику додатковий кредит на страхування майна, придбання якого є цільовим призначенням кредиту у сумі, визначеній у кредитному договорі. Надання компанією додаткового кредиту позичальнику погоджується сторонами в кредитному договорі. Сторони можуть погодити надання компанією додаткового кредиту на страхування майна або інший вид страхування та передбачити умови його надання у відповідній додатковій угоді до кредитного договору. Відповідно до пункту 1.3.1 Загальних умов, розмір платежів, що підлягають сплаті позичальником у повернення кредиту та додаткового кредиту, визначаються в українських гривнях на день укладення кредитного договору та зазначаються у графіку погашення кредиту, який є невід`ємною частиною кредитного договору. В подальшому позичальник сплачує платежі у повернення кредиту та додаткового кредиту відповідно до виставлених компанією рахунків у гривні. Пунктом 1.4.2 Загальних умов, крім іншого, передбачено, що до 10 числа кожного місяця компанія надсилає позичальнику відповідні рахунки для сплати чергового платежу відповідно до графіку погашення кредиту. Черговий платіж підлягає сплаті у строк відповідно до графіку погашення кредиту. Компанія має право надсилати рахунки за поштовою адресою позичальника, а також електронною поштою, а позичальник зобов`язується забезпечити отримання рахунків та їх вчасну сплату. За умовами пункту 3.2. Загальних умов, cторони погоджуються, що компанія має право визнати термін повернення кредиту та додаткового кредиту таким, що настав та/або вимагати дострокового розірвання кредитного договору у випадках порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу (його частини) з повернення кредиту та/або додаткового кредиту відповідно до Графіка погашення кредиту та/або сплати плати за користування кредитом на строк щонайменше 1 (один) календарний місяць. Позичальник зобов`язаний повернути компанії у повному обсязі суму кредиту та суму додаткового кредиту, плату за кредит та штрафні санкції, якщо такі підлягають застосуванню (сума до повернення Позичальником розраховується Компанією і вказується у повідомленні Компанії) протягом 5 календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу позичальником. Якщо з будь-яких причин повідомлення не буде отримано, перебіг вказаного строку починається з дати відправлення такого повідомлення (пункт 3.3. Загальних умов). Згідно з пунктом 5.5 Загальних умов кредитування позичальник зобов`язується забезпечити страхування майна, яким забезпечено виконання зобов`язання позичальника за кредитним договором, протягом усього строку дії кредитного договору в страховій компанії, яка авторизована компанією. Відповідно до пункту 5.6 Загальних умов кредитування якщо позичальник не сплатить суму страхових платежів на користь страхової компанії у строки, обумовлені договором страхування, вказаним у статті 5.5 цього кредитного договору, сторони підписують відповідну додаткову угоду до кредитного договору, що передбачає надання додаткового кредиту на страхування на умовах, передбачених кредитним договором. Позичальник дає згоду і доручає Компанії укласти від імені і за рахунок позичальника договір страхування та здійснити від імені і за рахунок позичальника сплату страхових платежів, передбачених таким договором (договорами) страхування, на користь страхової компанії. У разі порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення кредиту та/або додаткового кредиту відповідно до графіка погашення кредиту, позичальник сплачує компанії пеню у розмірі 10% річних від суми заборгованості за кожний день прострочення до моменту повного погашення заборгованості включно. Сплата пені не звільняє позичальника від сплати процентів за фактичний строк користування кредитом та/або додатковим кредитом (пункт 8.1 Загальних умов кредитування). Відповідно до пункту 8.2 Загальних умов кредитування, у разі порушення Позичальником терміну повернення кредиту та/або додаткового кредиту, визначеного у статті 3.3, за винятком умови порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення кредиту та/або додаткового кредиту відповідно до графіка погашення кредиту, передбаченої в статті 3.2.1, позичальник сплачує Компанії штраф у розмірі 20% від суми кредиту. Компанія направляє позичальнику перший лист щодо сплати штрафу у розмірі 250 українських гривень за кожен випадок порушення позичальником умов статей 5.1., 5.2., 5.3., 5.4. Якщо позичальник у розумний строк після направлення першого листа продовжує порушувати вказані статті, компанія направляє другий лист. У такому випадку штраф за порушення позичальником умов статей 5.1., 5.2., 5.3., 5.4. складатиме 350 українських гривень. Позичальник зобов`язується сплатити всі вищевказані штрафи протягом строку відповідно до кредитного договору або у строки, окремо вказані компанією (пункт 8.3 договору). Збитки, заподіяні у зв`язку з неналежним виконанням кредитного договору, повинні бути відшкодовані винною стороною у повному обсязі, понад передбачені штрафні санкції (пункт 8.5 Загальних умов кредитування). 21 грудня 2015 року сторонами підписано графік погашення кредиту до кредитного договору /т.1, а.с.18-20/. 21 грудня 2015 року сторонами було укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору /т.1, а.с.31-32/, згідно пункту 1.1 якої компанія зобов`язується надати позичальнику додатковий кредит на страхування фінансових ризиків при викраденні або знищенні транспортного засобу (далі за текстом додатковий кредит 2), а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути компанії додатковий кредит 2 у повному обсязі, а також сплатити проценти за його використання та інші платежі відповідно до умов кредитного договору. Відповідно до пункту 1.4 додаткової угоди сума додаткового кредиту 2 дорівнює сумі страхових платежів, які має сплатити позичальник відповідно до договору страхування фінансових ризиків при викраденні або знищенні транспортного засобу, укладеного позичальником з авторизованою страховою компанією. Згідно пункту 1.5 додаткової угоди додатковий кредит 2 надається компанією позичальнику шляхом перерахування компанією на користь страхової компанії, з якою позичальник уклав договір страхування фінансових ризиків при викраденні або знищенні транспортного засобу, грошових коштів за страхові премії відповідно до договору страхування, що підлягають сплаті компанією рівними місячними платежами, якщо інше не вказано в кредитному договорі, на реквізити вказані в кредитному договорі. 21 грудня 2015 року між АТ "Страхова компанія "АХА Страхування" та ПП "Компанія РОС" укладено договір добровільного страхування фінансових ризиків при викраденні або знищенні транспортного засобу №11/04/0000/27 - автомобіля марки VW, модель Golf, кузов № НОМЕР_3 , об`єм двигуна 1395 куб.см., рік випуску 2015 /т.1, а.с.53-56/. 21 грудня 2015 року між АТ "Страхова компанія "АХА Страхування" та ПП "Компанія РОС" підписано договір добровільного страхування наземного транспорту №гк26242а5ф автомобіля марки VW, модель Golf, кузов № НОМЕР_3 , об`єм двигуна 1395 куб.см., рік випуску 2015, та затверджено порядок сплати страхових платежів /т.1, .а.с.39-50, 50-52/. Відповідно до умов пункту 3 даного договору вигодонабувачем визначено ТОВ "Порше Мобіліті". З метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором №50013276 від 21 грудня 2015 року, між сторонами укладено договір застави транспортного засобу №50013276 від 24 грудня 2015 року, який посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Товяновьким С.Я. /т.1, а.с.33-38/. Відповідно до пункту 1.1 договору застави заставодавець з метою забезпечення виконання викладених нижче зобов`язань заставляє майно, а саме автомобіль - марки VW, модель Golf, кузов № НОМЕР_3 , об`єм двигуна 1395 куб.см., рік випуску 2015. За даними позивача, відповідач допустив порушення умов кредитного договору №50013276 від 21 грудня 2015 року в частині внесення щомісячних платежів, у зв`язку з чим позичальнику були виставлені для проведення оплат наступні рахунки-фактури: - 16 березня 2020 року № 00452226 про сплату 351,82 грн пені та штрафу /т.1, а.с.61/; - 06 квітня 2020 року №00453749 про сплату 202,57 грн пені, 350,00 грн штрафу /т.1, а.с.63/; - 16 квітня 2020 року №00453962 про сплату 94,22 грн пені /т.1, а.с.64/. 16 квітня 2020 року позивач направив відповідачу вимогу (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором вих. №50013276, у якій вимагав дострокового повернення невиплаченої суми кредиту у повному обсязі, яка становила 155250,82грн та складалась з наступних сум: - невиплачена сума кредиту - 91625,61 грн; - несплачені чергові платежі (прострочені відсотки та прострочена сума основного боргу) 51583,71 грн; - штрафні санкції відповідно до пункту 8.3 кредитного договору 1338,12 грн /т.1, а.с.74-76/. 02 червня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис, яким запропоновано звернути стягнення на автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель Golf, 2015 року випуску, чорного кольору, номер кузова: НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , який належить на праві власності ПП "Компанія РОС", в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №50013276 від 21 грудня 2015 року в сумі 154252,21 грн /т.1, а.с.78/. 23 червня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м.Київ Мілоцьким О.Л. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №62397427 на підставі виконавчого напису №440 від 02 червня 2020 року /т.1, а.с.79/. 25 червня 2020 року виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна боржника - VOLKSWAGEN, модель Golf, 2015 року випуску, чорного кольору, номер кузова: НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 /т.1, а.с.80-81/. 25 червня 2020 року відповідачем згідно платіжних доручень №№ 1665, 1666, 1667 перераховано приватному виконавцю 169952,43 грн на виконання виконавчого напису №440 від 02 червня 2020 року /т.1, а.с. 152-154/. 26 червня 2020 року приватний виконавець перерахував позивачу 154252,21 грн стягнутих по виконавчому провадженню №62397427, що підтверджується платіжним дорученням №636 /т.1, а.с.158/. Постановою приватного виконавця від 26 червня 2020 року закінчено виконавче провадження №62397427 /т.1, а.с.168-170/. Після сплати відповідачем заборгованості згідно виконавчого напису №440 від 02 червня 2020 року, останній звернувся до позивача з листом щодо надання довідки про відсутність боргу, однак у відповіді №2 від 15 січня 2021 року позивач повідомив, що отриманих 26 червня 2020 року коштів недостатньо для погашення заборгованості за кредитним договором №50013276, сума витрат, які підлягають відшкодуванню становить 59136,71 грн /т.1, а.с.82-83/. Позивач вказує, що для здійснення дій з розшуку автомобіля відповідача він скористався послугами ТОВ "Дельта М Юкрейн" на підставі договору про надання колекторських послуг від 01 серпня 2011 /т.1, а.с.88-95/, на підтвердження чого надав акт №4 від 25 червня 2020 року, згідно якого вартість колекторських послуг ТОВ "Дельта М Юкрейн" з передачі предмету застави за кредитним договором №50013276 становить 50636,71 грн. /т.1, а.с.96-97/. Також, позивач скористався юридично-консультаційними послугами ТОВ "Юридична компанія "Тріпл Сі" щодо вчинення виконавчого напису, за які, на підставі акту наданих послуг №50 від 02 червня 2020 року, ним було сплачено 8500,00 грн. за послуги по клієнту ПП "Компанія РОС", договір 50013276 /т.1, а.с.98-99/. За даними позивача, після надіслання листа-вимоги про дострокове погашення кредиту, за період травень-грудень 2020 року відповідачу для оплат були виставлені рахунки-фактури на загальну суму 69696,68 грн, які ПП "Компанія Рос" не були оплачені, а саме : - 04 травня 2020 року - рахунок №00454344 про сплату 1505,09 грн відсотків за користування кредитом; - 14 травня 2020 року - рахунок №00455520 від 14 травня 2020 року про сплату 3275,59 грн відшкодування страхових платежів згідно пункту 5.6 загальних умов кредитування /т.1, а.с.66/; - 01 червня 2020 року - рахунок №00455873 про сплату 1505,09 грн відсотків за користування кредитом /т.1, а.с.67/; - 03 червня 2020 року - рахунок №004569296 про сплату 8500,00 грн інших витрат згідно пункту 8.5 кредитного договору /т.1, а.с.68/; - 12 червня 2020 року - рахунок №00457026 про сплату 3275,59 грн відшкодування страхових платежів згідно пункту 5.6 загальних умов кредитування /т.1, а.с.69/; - 06 липня 2020 року - рахунок №00458405 на сплату 50636,71 грн на сплату інших витрат (послуг) згідно пункту 8.5 кредитного договору /т.1, а.с.70/; - 23 грудня 2020 року - рахунок №00466905 на суму 15000,00 грн на сплату інших витрат (послуг) згідно пункту 8.5 кредитного договору /т.1, а.с.71/. У зв`язку з несплатою відповідачем виставлених для оплати сум, ТОВ "Порше Мобіліті" звернулося до суду з позовом про стягнення з ПП "Компанія РОС" 69696,68грн, з яких: 3010,18 грн відсотки за користування кредитом, 998,61 грн штрафні санкції, 6551,18 грн відшкодування страхових платежів, 8500,00 грн. кошти за вчинення виконавчого напису, 50636,71 грн витрати понесені, у зв`язку з вилученням автомобіля у відповідача. Враховуючи вищевикладені обставини справи, місцевий господарський суд прийшов до висновку про відмову у позові з чим погоджується колегія суддів апеляційного господарського суду з огляду на наступне. Згідно з частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать. Відповідно до приписів частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Матеріали справи свідчать, що правовідносини між сторонами виникли з кредитного договору №50013276 від 21 грудня 2015 року. Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (стаття 345 Господарського кодексу України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина 2 статті 1054 Цивільного кодексу України). Згідно із статтею 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частини 2 статті 345 Господарського кодексу України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту. Відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (частини 1, 2 статті 1050 Цивільного кодексу України). У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно із частиною 1 статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). Згідно частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору. Матеріалами справи підтверджується, що позивач направив відповідачу вимогу про дострокове повернення суми кредиту, несплачених чергових платежів та штрафних санкцій /т.1, а.с.74-77/. Таким чином, колегія суддів зауважує, що пред`явивши вимогу про дострокове повернення кредиту від 16 квітня 2020 року, позивач фактично змінив терміни повернення кредиту, які були передбачені сторонами у кредитному договорі. Разом з тим, приписи частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін можуть бути застосовані лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі №564/2199/15-ц, від 15 червня 2021 року у справі №913/21/19. Оскільки з моменту пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, нарахування позивачем відсотків за користування кредитними коштами після 16 квітня 2020 року в сумі 3010,18 грн за платежами від 04 травня 2020 року та 01 червня 2020 року є безпідставним, а тому на переконання колегії суддів, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, отже доводи апеляційної скарги в цій частині є необгрунтованими та спростовуються наведеним вище. Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 998,61 грн штрафних санкцій, нарахованих на підставі пунктів 8.2, 8.3, 8.4 Загальних умов кредитування, суд зазначає наступне. Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Згідно зі статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Так, відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. За умовами статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були виставлені для оплати відповідачем рахунки від 16 березня 2020 року №00452226 про сплату 51,82 грн пені та 300,00грн штрафу, від 06 квітня 2020 року №00453749 про сплату 202,57 грн пені та 350,00 грн. штрафу, від 16 квітня 2020 року №00453962 про сплату 94,22 грн пені. Зі змісту пунктів 8.2, 8.3, 8.4 Загальних умов кредитування вбачається, що сторонами визначено відповідальність у вигляді стягнення 20% штрафу, 350 грн штрафу, 15% штрафу за порушення позичальником умов різних пунктів договору кредитування. Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Так, позивач вказуючи в позовній заяві, що штрафні санкції нараховані на підставі пунктів 8.2, 8.3, 8.4 Загальних умов кредитування, не надав ні суду першої ні суду апеляційної інстанції доказів та пояснень з приводу того, за порушення саме яких приписів (пунктів) договору кредитування були нараховані штрафні санкції в сумі 998,61 грн, що позбавляє як суд першої, так і суд апеляційної інстанції можливості перевірити правильність та правомірність їх нарахування. Разом з тим, починаючи з 12 березня 2020 року в силу Закону України від 16 червня 2020 року №691-ХІ "Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19", у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення". За наведеного, на переконання колегії суддів, позивачем було неправомірно нараховано відповідачу штрафні санкції та виставлено для їх оплати рахунки-фактури. Також, суд зазначає, що умовами пункту 8.4 загальних умов передбачено обов`язок позичальника сплатити штрафні санкції протягом 7 робочих днів з дня направлення відповідної вимоги компанією. При цьому, позивачем не надано в матеріали справи доказів направлення відповідачу вимог про нарахування та сплату штрафних санкцій. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 998,61 грн штрафних санкцій. Щодо відшкодування страхових платежів в сумі 6551,18 грн, то в підтвердження своїх вимог позивач надав копії рахунків від 14 травня 2020 року на суму 3275,59 грн та від 11 червня 2020 року на суму 3275,59 грн /т.1, а.с.66, 69/, виставлені АТ "СК "АРКС" для оплати ТОВ "Поршемобіліті" страхових платежів згідно зазначеного переліку страхувальників. Позивач зазначив, що відповідачу для відшкодування ним страхових платежів згідно пункту 5.6 загальних умов кредитування були виставлені рахунки фактури №00455520 від 14 травня 2020 року про сплату 3275,59 грн та №00457026 від 12 червня 2020 року про сплату 3275,59 грн. При цьому, пунктом 22.5.2 договору добровільного страхування наземного транспорту передбачено, що у разі невиконання зобов`язань страхувальника (відповідач) за цим договором щодо сплати страхового платежу, вигодонабувач має право за своєю ініціативою проводити оплату страхового платежу (в повній сумі або відповідними щомісячними платежами). Тобто, сплата страхового платежу замість відповідача є правом вигодонабувача, яким є ТОВ "Порше мобіліті", а не його обов`язком. Крім того, після направлення вимоги про дострокове погашення кредиту та в подальшому після сплати відповідачем сум заборгованості за виконавчим написом не вбачається необхідності у сплаті позивачем страхових платежів замість відповідача. Окрім того, суд зазначає, що рахунки АТ"СК"АРКС" не є платіжними документами в розумінні приписів чинного законодавства, та не підтверджують здійснення фінансової операції, а тому не можуть бути доказом понесення позивачем витрат на оплату страхових платежів. Враховуючи наведене вище, на переконання колегії суддів, позивач не довів належними та допустимими доказами понесення ним витрат на сплату страхових платежів за ПП "Компанія РОС" за договором добровільного страхування наземного транспорту №гк 26242а5ф від 21 грудня 2015 року, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити, відповідно, апеляційна скарга в цій частині задоволенню не підлягає. Відносно вимог позивача про стягнення з відповідача 59136,71 грн збитків, яка складається з 8500,00 грн витрат за вчинення виконавчого напису та 50636,71 грн витрат, понесених у зв`язку з вилученням автомобіля, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. У відповідності до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом. Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. З огляду на положення статті 224 Господарського кодексу України, статей 22, 611, 614, 623 Цивільного кодексу України, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. При цьому, на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Так, позивач просить стягнути з відповідача 50636,71 грн витрат понесених у зв`язку з вилученням автомобіля у відповідача, які полягають в оплаті послуг ТОВ "Дельта М Юкрейн". Позивач зазначає, що для здійснення дій з розшуку автомобіля відповідача він скористався послугами ТОВ "Дельта М Юкрейн" на підставі договору про надання колекторських послуг від 01 серпня 2011 року та сплатив йому на підставі акту №4 від 25 червня 2020 року 50636,71 грн /т.1, а.с.84-91, 92, 93/. ТОВ "Дельта М Юкрейн" згідно акта №4 від 25 червня 2020 року надало послуги з передачі позивачу предмета застави за кредитним договором №50013276. Слід вказати, що на дату підписання позивачем та ТОВ "Дельта М Юкрейн" акту №4 від 25 червня 2020 року на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м.Київ Мілоцького О.Л. перебувало виконавче провадження №62397427, і саме виконавцем у відповідності до приписів частини 3 статті 36 Закону України "Про виконавче провадження" у разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника має виноситися постанова про такий розшук, яка є обов`язковою для виконання поліцією. Тобто, дії з розшуку автомобіля мали вчинятися саме виконавцем в рамках виконавчого провадження, а тому укладення позивачем правочину про надання послуг з розшуку автомобілю було здійснено ним на власний розсуд та ризик. Разом з тим, слід зазначити, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року у справі №240/10178/20, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року, визнано протиправними та скасовано постанови приватного виконавця у виконавчому провадженні №62397427 про відкриття виконавчого провадження та про стягнення основної винагороди /т.1, а.с.159-166/. Тобто, всі дії вчинені приватним виконавцем у межах виконавчого провадження №62397427 є такими, що не відбулися. Обґрунтовуючи розмір збитків в сумі 8500,00 грн, позивач вказує, що ці кошти були сплачені за вчинення виконавчого напису, а саме оплату послуг ТОВ "Юридична компанія "Тріпл Сі", на підтвердження чого надає копію акта наданих послуг №50 від 02 червня 2020 року та дебетового повідомлення про переказ від 04 червня 2020 року /т.1, а.с.98-99/. В акті наданих послуг №50 від 02 червня 2020 року вказано, що ТОВ "Юридична компанія "Тріпл Сі" 02 червня 2020 року надано юридично-консультаційні послуги відповідно до пункту 3.5.2 договору. Разом з тим, копію договору про надання юридично-консультаційних послуг від 21 червня 2012 року позивач до матеріалів справи не надав, у зв`язку з чим суд не має змоги перевірити відповідність переліку наданих послуг, що зазначені в акті від 02 червня 2020 року умовам договору. При цьому, витрати на оплату консультативних та юридичних послуг, не мають обов`язкового характеру, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором. Віднесення до збитків витрат позивача на оплату юридичних послуг та витрат на розшук майна суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки такі витрати не мають обов`язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться в необхідному (логічному) зв`язку із заборгованістю, яка існувала у відповідача за кредитним договором на момент понесення таких витрат. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 26 квітня 2018 року, від 09 липня 2018 року та від 03 липня 2018 року у справах №911/3483/16, №911/2449/17, №904/6270/16. Слід зазначити, що правовідносини позивача з ТОВ "Юридична компанія "Тріпл Сі" та ТОВ "Дельта М Юкрейн", які існують в рамках укладених ними договорів, жодним чином не стосуються відповідача та правовідносин сторін в даній справі, які випливають з договору кредитування №50013276. Враховуючи все вищенаведене, суд апеляційної інстанції не погоджується з твердженнями позивача викладеними як в позовній заяві, так і в апеляційній скарзі, що витрати на оплату юридичних послуг ТОВ "Юридична компанія "Тріпл Сі" та витрати на послуги ТОВ "Дельта М Юкрейн" з розшуку автомобіля боржника в загальному розмірі 59136,71 грн. є збитками, які мали місце внаслідок неналежного виконання зобов`язань відповідачем за кредитним договором, а тому відмовляє в їх стягненні в повному обсязі. За наведеного, висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, колегія суддів вважає правильним. Таким чином, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи. Отже, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Житомирської області від 15 листопада 2021 року у справі №906/574/21 прийняте з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування. Крім того, у зв`язку із відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати визначені статтею 129 ГПК України, залишаються за скаржником. Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" на рішення Господарського суду Житомирської області від 15 листопада 2021 року у справі №906/574/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 15 листопада 2021 року у справі №906/574/21 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

4. Справу №906/574/21 повернути до Господарського суду Житомирської області. Повний текст постанови складений "05" квітня 2022 р. Головуючий суддя Бучинська Г.Б. Суддя Філіпова Т.Л. Суддя Олексюк Г.Є.