Постанова 4873 № 910/9925/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "16" лютого 2022 р. Справа№ 910/9925/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Агрикової О.В. суддів: Мальченко А.О. Козир Т.П. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного підприємства «ЮВ ТРАНС» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2021 (повний текст рішення складено 22.11.2021) у справі № 910/9925/21 (суддя Літвінова М.Є.) За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" до Приватного підприємства "ЮВ ТРАНС" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про стягнення 151 597, 24 грн., - ВСТАНОВИВ: У 2021 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "ЮВ ТРАНС" про стягнення 151 597, 24 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Кредитного договору № 50011197 від 25.11.2013 в частині здійснення розрахунків. Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.10.2021 року позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з Приватного підприємства "ЮВ ТРАНС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" суму боргу у розмірі 85 780, 63 грн, з яких: відсотки за користування неповернутою сумою кредиту у розмірі 3 740 грн. 42 коп., штраф у розмірі 54 998 грн. 77 коп, суму простроченої заборгованості по відшкодуванню страхових платежів у розмірі 24 366 грн. 47 коп, 3 % річних у розмірі 657 грн. 55 коп, інфляційні втрати у розмірі 2 017 грн. 42 коп та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 286 грн. 72 коп. Рішення мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджено, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання Кредитного договору № 50011197 від 25.11.2013, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість, що складається з відсотків за користування кредитом за період з травня по вересень 2020 на загальну суму 3 740, 42 грн., штраф у розмірі 54 998, 77 грн., страхових платежів в сумі 24 366, 47 грн., 3 % річних у розмірі 957, 55 грн. та інфляційних втрат у розмірі 2 017, 42 грн. Також, з приводу застосування строків позовної даявності, місцевим господарським судом зазначено, що оскільки, відповідачем на підставі платіжного доручення № 2049 від 14.09.2020 було здійснено сплату за кредитним договором № 50011197 від 25.11.2013 у розмірі 118 425, 17 грн., отже, вищезазаначені дії відповідача свідчать про визнання відповідачем свого боргу, а тому строк позовної давності переривався. Відмовляючи в позові в частині 65 816, 61 грн. компенсації за фактично понесені витрати позивача, місцевий господарський суд зазначив, що матеріали справи не містять доказів того, що позивачем, крім приватного нотаріуса, було залучено до вчинення виконавчого напису, будь-яких інших осіб, а, крім того відсутні докази того, що позивач поніс витрати у зв`язку із залученням третіх осіб, які надавали послуги щодо транспортного засобу. Не погодившись із прийнятим рішенням, Приватне підприємство «ЮВ ТРАНС» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2021 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що судом першої інстанції помилково задоволено позовні вимоги про стягнення відсотків, оскільки зазначені відсотки нараховані після закінчення дії кредитного договору, у порушення умов кредитного договору та загальним умовам кредитування. При цьому, апелянт стверджує, що судом першої інстанції не встановлено при розгляді справи, чи були правові підстави у Позивача сплачувати страхові платежі за відповідача та чи виникли взагалі у позивача втрати у зв`язку із знеціненням гривні. Також, відповідач зазначає, що висновок суду щодо преривання позовної давності є хибним, оскільки прериванням строку позовної давності може свідчити лише добровільне визнання боргу боржником. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.12.2021 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Козир Т.П., Мальченко А.О. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «ЮВ ТРАНС» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2021, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). 29.12.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/9925/21. 10.01.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті", позивача у справі, надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. 13.01.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Приватного підприємства "ЮВ ТРАНС", відповідача у справі, надійшла відповіь на відзив. Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 25.11.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" (далі - компанія) та Приватним підприємством "ЮВ ТРАНС" (далі - позичальник) укладено Кредитний договір, відповідно до п.1.1. якого компанія зобов`язалась надати позичальнику Кредит у сумі, визначеній у Кредитному договорі в українських гривнях. В Кредитному договорі сторони встановили еквівалент суми кредиту у іноземній валюті, прийнятній для сторін. Компанія також може надати позичальнику додатковий кредит на страхування майна, придбання якого є цільовим призначенням Кредиту (далі - додатковий кредит) у сумі, визначеній у Кредитному договорі. Надання Компанією Додаткового кредиту позичальнику погоджується сторонами в Кредитному договорі. Якщо сторони не погодили надання Додаткового кредиту в кредитному договорі, положення Загальних умов кредитування щодо додаткового кредиту до сторін не застосовується. Умови надання Додаткового Кредиту передбачено статтею 10 та іншими положеннями цих Загальних умов кредитування. Сторони можуть погодити надання Компанією додаткового кредиту на страхування майна або інший вид страхування та передбачити умови його надання у відповідній додатковій угоді до Кредитного договору. Відповідно до п. 1.2 позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути компанії кредит та додатковий кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за використання кредиту та додаткового кредиту, а також інші платежі відповідно до умов Кредитного договору. Сума кредиту 274 993, 84 грн, цільове призначення кредиту: на придбання автомобіля марки VW, модель Tiguan, кузов № НОМЕР_1 , рік випуску 2013. За використання Кредиту у межах встановленого терміну кредитування позичальник, згідно з п.2.1. загальних умов, сплачує компанії проценти за процентною ставкою, визначеною у Кредитному договорі. Зазначену процентну ставку, за умовами Кредитного договору, Сторони визначили на рівні 9, 90% на рік, та передбачили, що вона є змінною відповідно до п.2.3. Загальних умов. Повернення кредиту здійснюється позичальником у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту, за винятком випадків (п. 1.4.2 договору). Змістом п.3.2. та 3.2.1. Загальних умов передбачено право ТОВ "Порше Мобіліті" достроково вимагати повернення Кредиту у випадку порушення відповідачем терміну сплати будь-якого чергового платежу (його частини) або плати за користування Кредитом на строк щонайменше ніж 1 (один) календарний місяць. Позичальник зобов`язаний повернути компанії у повному обсязі суму кредиту та суму додаткового кредиту, плату за кредит та штрафні санкції, якщо такі підлягають застосуванню (сума до повернення позивальником розраховується компанією і вказується у повідомленні компанії) протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу позичальником (для фізичних осіб) та протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу позичальником (для фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб) (п. 3.3 договору). Як встановлено п. 8.2 договору у разі порушення позичальником терміну повернення кредиту та/або додаткового кредиту, визначеного у статті 3.3., за винятком умови порушення позичальником терміну сплати будь - якого чергового платежу з повернення кредиту та/або додаткового кредиту до графіка погашення кредиту, передбаченої в статті 3.2.1 позичальник сплачує компанії штраф у розмірі 20 % від суми кредиту. Збитки, заподіяні у зв`язку з неналежним виконання кредитного договору повинні бути відшкодовані винною стороною у повному обсязі, понад передбачені штрафні санкції (п. 8.5 договору). Пунктом 10.1 встановлено, що компанія надає позичальнику додатковий кредит на страхування у сумі та на умовах, зазначених у кредитному договорі. До договору між сторонами були узгоджені графіки погашення кредиту. 27.11.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" (далі - заставодержатель) та Приватним підприємством "ЮВ ТРАНС" (далі - заставодавець) укладено Договір застави транспортного засобу № 50011197, відповідно до п.1.1 якого заставодавець з метою забезпечення виконання викладених зобов`язань заставляє майно (далі - предмет застави), а саме автомобіль з наступними характеристиками: Volkswagen Tiguan, реєстраційний номер НОМЕР_2 , рік випуску 2013. Пунктом 2.3.9 передбачено, що якщо заставодавець не сплатить страховій компанії страхові платежі у строки, обумовлені договором (договорами) страхування, які будуть укладені з пунктом 2.3.7 договору, заставодавець дає згоду та доручає заставодержателю здійснити від імені і за рахунок заставодавця сплату страхових платежів, передбачених таким договором (договорами) страхування на користь страхової компанії. Заставодержатель має право задоволення своїх вимог за договором та за кредитним договором, яке виникає у заставодержателя у випадку невиконання (або часткового невиконання) заставодавцем своїх зобов`язань перед заставодержателем за кредитним договором та в інших випадках, передбачених цим договором, при прострочені належного платежу та згідно з розділом 4 договору (п. 5.1 договору). Задоволення вимог заставодержателя здійснюється: шляхом добровільної передачі предмета застави у власність заставодержателя; шляхом звернення стягнення на предмет застави (п. 5.2 договору). 12.11.2015 між сторонами укладено Договір про внесення змін/ Додаткова угода № 1 до Кредитного договору № 50011197 від 25.11.2013, відповідно до змісту п.1.1 якого компанія зобов`язується надати позичальнику додаткову суму кредиту (далі - додатковий кредит) у сумі еквіваленту 11 286, 00 доларів США, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути компанії суму додаткового кредиту у повному обсязі, а також сплатити проценти за його використання та інші платежі відповідно до умов Кредитного договору, всіх додатків, що є його невід`ємними частинами та цієї додаткової угоди. Сторони встановили, що на дату укладення цієї додаткової угоди еквівалент суми додаткового кредиту у іноземній валюті, прийнятій для сторін дорівнює 256 756, 50 грн. Цільове призначення Додаткового кредиту: сплата страхових платежів відповідно до Договору страхування № мк 81889а5ф від 27.11.2015, укладеного позичальником з AT CK "АХА Страхування" (п. 1.2 договору). За умовами п. 1.4 додатковий кредит надається позичальнику шляхом перерахування компанією на користь страхової компанії, грошових коштів за страхові премії відповідно до Договору страхування, що підлягають сплаті компанією рівними місячними платежами. Позичальник доручає компанії перераховувати страхові премії на користь страхової компанії рівними місячними платежами. Так, на виконання умов вищевказаного договору між АТ "Страхова компанія "АХА Страхування" (далі - страховик) та ПП "ЮВ ТРАНС" (далі - страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № мк81889а5ф, відповідно до п. 4 якого предметом договору є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом та іншим майном, вказаним у розділі 5, а саме транспортного засобу Volkswagen Tiguan, реєстраційний номер НОМЕР_2 , рік випуску 2013. Пунктом 14.1 Договору передбачено, що страховий платіж сплачується в гривневому еквіваленті згідно курсу, на робочий день, що передує даті розрахунку платежу, в строк не пізніше дати, вказаної у Додатку №

1. Умовами п. 22.2.1 Договору страхування регламентовано, що страхувальник зобов`язаний своєчасно вносити страхові платежі. Порядок сплати страхових платежів визначений Додатком №1 до Договору страхування (копія долучена до матеріалів справи). 02 серпня 2018 року між сторонами укладено додаткову угоду до Кредитного договору за умовами якої, сторонами погоджено та внесено зміни в розділі "основні умови кредиту", викладено у наступній редакції "строк кредиту: 84 місяців" та погоджено новий графік погашення кредиту. (т. 1 а.с. 52-53). 02.01.2019 року сторони уклали Додаткову угоду до Кредитного договору за умовами якої сторони підтверджують обов`язковість взятих на себе за Договором зобов`язань та продовжують виконувати усі положення Договору в порядку і обсязі визначеному договором, зокрема щодо сплати позичальником щомісячних платежів відповідно до Графіка погашення кредиту та страхування заставного майна. (т. 1 а.с. 54-55). Відповідно до умов Кредитного договору позивач надав, а відповідач отримав кредит у розмірі 274 993, 84 грн та додаткового кредиту у розмірі 256 756, 50 грн. Як зазначає позивач, внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором позивач вимушений був звернутись із вимогою № 50011197 від 16.04.2020 про дострокове повернення кредиту та сплату поточної заборгованості на загальну суму 145 859, 43 грн. (т. 1 а.с. 92-93). Станом на день формування вимоги, залишок невиплаченої суми кредиту становив 90 865 грн. 45 коп., що відповідно до обмінного курсу за безготівковими операціями ПАТ "Креді Агріколь Банк" станом на 16.04.2020 року (27,190 грн. за 1 долар США) являлось еквівалентом 3 341 87 доларів США, а заборгованість з несплачених чергових платежів за період з лютого по квітень 2020 року становила 52 593, 96 грн. Вимога була отримана відповідачем 21 квітня 2020 року, отже крайнім строком повернення кредиту було 27 квітня 2020 року, відповідно до п. 3.3 Договору. Позивач зазначає, що після 27.04.2020 відповідачем було сплачено грошові кошти у загальному розмірі 27 039, 36 грн., а саме: 17 039, 36 грн. (28.04.2020) та 10 000, 00 грн. (15.05.2020), які було зараховано в рахунок погашення заборгованості за Договором. Проте, за доводами позивача, відповідач належним чином не виконав всі свої зобов`язання за Кредитним договором, що і стало підставою для звернення з даним позовом. Позивач зазначає, що ним були виставлені рахунки на сплату відсотків на загальну суму 3 740, 42 грн за період з травня по вересень 2020 року: - Рахунок № 00454279 від 04.05.2020 на суму 743, 01 грн; - Рахунок № 00455816 від 01.06.2020 на суму 740, 25 грн: - Рахунок № 00457320 від 01.07.2020 на суму 735, 29 грн; - Рахунок № 00458790 від 03.08.2020 на суму 762, 59 грн; - Рахунок № 00460181 від 01.09.2020 на суму 759, 28 грн. На виконання умов вищевикладених договорів позивач також виставив відповідачу рахунки по страховим платежам за період з травня 2020 по серпень 2020 на загальну суму 24 366, 47 грн. Так, у зв`язку з невиконанням умов договору, позивач був вимушений скористатися своїм правом відповідно до Договору і чинного законодавства та розпочав процедуру звернення стягнення на предмет застави у примусовому порядку та процедуру повернення заборгованості за договором. 09.09.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кірюховою Н.С. було вчинено виконавчий напис № 1911 щодо звернення стягнення на предмет застави з метою задоволення вимог позивача за Договором у розмірі 118 425, 17 грн. 12.09.2020 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва було відкрито виконавче провадження щодо примусового звернення стягнення на предмет застави на підставі виконавчого напису нотаріуса № 1911 від 09.09.2020 р. 14.09.2020 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва було винесено постанову про опис та арешт майна боржника. Позивач зазначає, що 14.09.2020 відповідачем здійснено платіж на суму - 118 425, 17 грн, які було зараховано в рахунок погашення заборгованості за Договором та дострокове повернення суми кредиту визначені у виконавчому написі нотаріуса. Постановою приватного виконавця від 14.09.2020 закінчено виконавче провадження № 63021032. Для здійснення дій щодо підготовки та подання до суду позовної заяви про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором було залучено ТОВ "ЮК" "ПраймЛекс" та сплачено рахунок на суму 6 900, 00 грн. Також, позивач скористався юридично-консультаційними послугами ТОВ "Юридична компанія "Тріпл Сі" щодо вчинення виконавчого напису, за які, ним було сплачено 56 916, 16 грн. У зв`язку з несплатою відповідачем виставлених для оплати сум, ТОВ "Порше Мобіліті" звернулося до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства "ЮВ ТРАНС" суми у розмірі 151 597, 24 грн., з яких 3 740,42 грн. відсотки за користування неповернутою сумою кредиту, 54 998, 77 грн. штрафні санкції, 24 366, 47 грн. відшкодування страхових платежів, 3 % річних у розмірі 657, 55 грн., інфляційні втрати у розмірі 2 017, 42 грн та компенсація понесених витрат, відповідно до п. 8.5 договору у розмірі 65 816, 61 грн. У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори. Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Частинами 1 та 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між позивачем та відповідачем виникли цивільні права та обов`язки внаслідок укладання Кредитного договору № 50011197 від 25.11.2013 та, в подальшому, Договору про внесення змін/ Додаткова угода № 1 до Кредитного договору № 50011197 від 25.11.2013. Вказані вище правочини підписані та скріплені печатками обох сторін без зауважень. Жодних повідомлень щодо незгоди із умовами надання грошових коштів від відповідача не надходило. Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Згідно ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно із ст. 1056-1 Цивільного кодексу України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Враховуючи умови Кредитного договору № 50011197 від 25.11.2013 та Договору про внесення змін/ Додаткова угода № 1 до Кредитного договору № 50011197 від 25.11.2013, а саме графіку погашення заборгованості (т. 1, а.с. 25-34), строк повернення кредитних коштів є таким, що настав. Також, матеріалами справи та фактичними обставинами підтверджено, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання Кредитним договором № 50011197 від 25.11.2013 в наслідок чого позивач звернувся до відповідача з вимогою № 50011197 від 16.04.2020 про дострокове повернення кредиту та сплату поточної заборгованості, а у подальшому останній скористався своїм правом відповідно до Договору і чинного законодавства та розпочав процедуру звернення стягнення на предмет застави у примусовому порядку та процедуру повернення заборгованості за договором. Як зазначалося вище, пунктом 1.2 Кредитного договору передбачено, що позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути компанії кредит та додатковий кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за використання кредиту та додаткового кредиту, а також інші платежі відповідно до умов Кредитного договору. Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком місцевого господарського суду, що доводи позивача про нарахування відповідачу відсотків за користування кредитом за період з травня по вересень 2020 на загальну суму 3 740, 42 грн. є такими, що підлягають задоволенню та зазначає наступне. У межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до ч. 1 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Частиною другою цієї статті якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому на підставі статті 1048 цього Кодексу. Водночас за змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13, дійшла висновків про те, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів. У постанові від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17 з приводу застосування приписів статті 1048 ЦК України у разі неправомірного, незаконного користуванням боржником грошовими коштами через прострочення виконання грошового зобов`язання Велика Палата Верховного Суду вказала на таке. Правовий аналіз змісту правовідносин, що випливають із права позикодавця на проценти за час дії договору позики, та правовідносин, які склалися між сторонами цього спору внаслідок припинення договору депозиту і невиконання відповідачем обов`язку повернути грошові кошти у визначений строк, не дає підстав для висновку, що такі правовідносини подібні за змістом. Плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх, тому підстави для застосування аналогії закону відсутні. У постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Відтак, Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом. При цьому вказала, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом. Отже, колегія суддів вважає, що строк кредитування відповідача є таким, що закінчився, як і його право законно користуватися позиченими коштами, а тому вимога позивача про стягнення відсотків на загальну суму 3 740, 42 грн за період з травня по вересень 2020 року задоволенню не підлягає. З приводу доводів апелянта, щодо наявності розбіжностей в рахунках на сплату страхових платежів за період з травня 2020 року по вересень 2020 року колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що матеріалами справи підтверджується, що додатковий кредит надавався відповідачу шляхом перерахування позивачем на користь страхової компанії грошових коштів за страхові премії відповідно до Договору страхування рівними місячними платежами на рахунок страхової компанії. Також необхідно зазначити, що доказів самостійної сплати страхових платежів відповідачем не надано. Поряд з цим, суд апеляційної інстанції погоджується з вимоги позивача та доводами місцевого господарського суду про стягнення з відповідача штрафних санкцій, нарахованих на підставі п. 8.2 Загальних умов кредитування. Так, пунктом 8.2 Загальних умов кредитування передбачено, що сторонами визначено відповідальність у вигляді стягнення 20% від суми кредиту. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем, на підставі платіжного доручення № 2049 від 14.09.2020 року, було здійснено сплату за Кредитним договором №50011197 від 25.11.2013 у розмірі 118 425, 17 грн. Колегія суддів зазначає, що сума кредиту встановлена у розмірі 274 993, 84 грн. Отже, здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру штрафу, суд апеляційної інстанції погоджується, що стягненню з відповідача підлягає штраф у розмірі 54 998, 77 грн. Посилання апелянта щодо порушення п.1.6 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яку затверджено постановою Правління Націоанального банку України від 21.01.2004 №22, якою встановлено загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків є безпідставними, оскільки, як зазначено самим позивачем, останній не являється банком та має статус фінансової установи, що надає фінансові послуги з кредитування фізичних і юридичних осіб в установленому законодавством порядку. З приводу тверджень відповідача що висновок суду щодо преривання позовної давності є хибним, оскільки прериванням строку позовної давності може свідчити лише добровільне визнання боргу боржником, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. При цьому при дослідженні обставин, пов`язаних із вчиненням зобов`язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах позовної давності, а не після її спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів, і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу. Відповідачем на підставі платіжного доручення № 2049 від 14.09.2020 було здійснено сплату за кредитним договором № 50011197 від 25.11.2013 у розмірі 118 425, 17 грн. Отже, колегія суддів погоджується, що означені вище дії відповідача свідчать про визнання відповідачем свого боргу, а отже, строк позовної давності переривався, а відтак, колешія суддів погоджується з доводами місцевого господарського суду, що в даному випадку відсутні підстави для застосування строку позовної давності до спірних правовідносин. З огляду на викладені обставини справи, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті". Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції мало місце неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, тому рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2021 року у справі №910/9925/21 підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову частково. Відповідно до ч. 2 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до пунктів 1-4 частини 1 статті 277 ГПК України, є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у відповідності до вимог статті 129 ГПК України покладаються на позивача. Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «ЮВ ТРАНС» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2021 у справі №910/9925/21 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2021 року у справі № 910/9925/21 скасувати частково, та викласти резолютивну частину в наступній редакції: «

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ЮВ ТРАНС" (02081, м. Київ, вул. Урлівська, буд. 21. кв. 86; код ЄДРПОУ 37515430) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" (02152, м. Київ, Проспект Павла Тичини, буд. 1 В; код ЄДРПОУ 36422974) суму боргу у розмірі 82 040 (вісімдесят дві тисячі сорок) 21 грн., з яких: штраф у розмірі 54 998 (п`ятдесят чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто вісім) грн. 77 коп, суму простроченої заборгованості по відшкодуванню страхових платежів у розмірі 24 366 (двадцять чотири тисячі триста шістдесят шість) грн 47 коп, 3 % річних у розмірі 657 (шістсот п`ятдесят сім) грн. 55 коп, інфляційні втрати у розмірі 2 017 (дві тисячі сімнадцять) грн 42 коп та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 230 (одна тисяча двісті тридцять) грн. 60 коп.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити..»

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" (02152, м. Київ, Проспект Павла Тичини, буд. 1 В; код ЄДРПОУ 36422974) на користь Приватного підприємства "ЮВ ТРАНС" (02081, м. Київ, вул. Урлівська, буд. 21. кв. 86; код ЄДРПОУ 37515430) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1 (одна) грн.

4. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287 - 289 ГПК України. Головуючий суддя О.В. Агрикова Судді А.О. Мальченко Т.П. Козир