Постанова 4857 № 809/284/16

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 березня 2022 рокуЛьвівСправа № 809/284/16 пров. № А/857/19583/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Запотічного І.І., суддів: Глушка І.В., Довгої О.І., при секретарі судового засідання: Пославському Д.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року (суддя Кафарський В.В., ухвалене в м. Івано-Франківську о 12:11, повний текст складено 28.09.2021) у справі № 809/284/16 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Коломийської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Р" №0003811701 від 04.02.2016. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року адміністративний позов задоволено. Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач- Головне управління ДПС в Івано-Франківській області, яке в апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги, зокрема, зазначає, що при визначенні суми грошових зобов`язань за спірним податковим повідомленням-рішенням контролюючий орган керувався виключно даними, що містилися у раніше поданому звіті 1-ДФ, де 636, 982, 61 грн. ознака доходу 126 (дохід отриманий платником податку як додаткове благо). Позивач у відзиві на апеляційну скаргу не погоджуються з доводами апелянта, вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції законним та просить залишити його без змін. Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились та явки уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, що відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи без їхньої участі. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Протокольною ухвалою суду від 10.02.2022 продовжено строк розгляду справи на 15 днів. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, в період з 18.01.2016 по 20.01.2016 Коломийською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства, щодо суми боргу анульованого (прощеного) кредитором, за результатами якої складено акт за № 164/171/ НОМЕР_1 від 25.01.2016, в якому зафіксовано порушення ОСОБА_1 підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 171.2 статті 171, підпункту 168.4.5 підпункту 168.4.8 пункту 168.4 статті 168, пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України, в результаті чого платнику податків донараховано податку на доходи фізичних осіб в сумі 107814,04 гривень. Відтак, за наслідками розгляду вищевказаного акту перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" за №0003811701 від 04.02.2016, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, на 135107,55 гривень, з яких 107814,04 гривень - за основним платежем та 27293,51 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). Як вірно зазначено судом першої інстанції, підставою для винесення оскаржуваного рішення слугувало встановлення відповідачем факту неподання ОСОБА_1 податкової декларації про майновий стан і доходи за 2013-2014 рік з відображенням у ній доходу у вигляді додаткового блага за IV квартал 2013 року в розмірі 306617,08 та в I кварталі 2014 року в сумі 330365,53 гривні, отриманого від Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" внаслідок анулювання (прощення) останнім заборгованості в сумі 306617,08 гривень згідно п. 3 додаткового договору № 1 від 21.10.2013 до договору про надання споживчого кредиту № 11327457000 від 10.04.2008, згідно п. 6 договору №2 від 28.02.2014 до договору про надання споживчого кредиту № 11161696000 від 30.05.2002 прощено (анульовано) борг в сумі 153285,86 гривень, згідно п.3 додаткового договору № 3 від 28.02.2014 до договору про надання споживчого кредиту № 11301994000 від 20.02.208 прощено(анульовано) борг в сумі 177079,67 гривень. За невиконання позивачем визначеного Законом обов`язку щодо своєчасного подання податкової декларації про майновий стан і доходи та своєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб відповідачем накладено на даного платника податків штраф у розмірі 27293,51 гривень. (а.с.17,18-20) ОСОБА_1 не погоджуючись з даним податковим повідомленням-рішенням звернувся в суд з даним позовом. Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до кредитних договорів №11161696000 від 30.05.2007, № 11327457000 від 10.04.2008, № 11301994000 від 20.02.2008 ОСОБА_1 отримав кредит у ПАТ "Дельта Банк". Окрім цього, між ОСОБА_1 та ПАТ "УКРСИББАНК" 30.05.2007 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11161696000. Згідно договору купівлі продажу прав вимог за кредитами, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г. 08.12.2011, ПАТ "Дельта Банк" прийняло від ПАТ "УКРСИББАНК" право вимоги за даним кредитним договором. Також між ОСОБА_1 та ПАТ "УКРСИББАНК" 20.02.2008 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11301994000. Згідно договору купівлі продажу прав вимог за кредитами, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г. 08.12.2011, ПАТ "Дельта Банк" прийняло від ПАТ "УКРСИББАНК" право вимоги за даним кредитним договором. Судом першої інстанції вірно встановлено, що згодом між ОСОБА_1 та ПАТ "УКРСИББАНК" 10.04.2008 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11327457000. Згідно договору купівлі продажу прав вимог за кредитами, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г. 08.12.2011, ПАТ "Дельта Банк" прийняло від ПАТ "УКРСИББАНК" право вимоги за даним кредитним договором. В подальшому 21.10.2013 між ОСОБА_1 та ПАТ "Дельта Банк" укладений додатковий договір №1 до Договору про надання споживчого кредиту №11327457000 від 10.04.2008, за яким позивач мав сплатити заборгованість в розмірі суми не менш ніж 28 000,00 (двадцять вісім тисяч) доларів США, а кредитор повинен здійснити прощення (анулювання) боргу в розмірі 306 617,08 (триста шість тисяч шістсот сімнадцять) гривень. Як вбачається з матеріалів справи, 28.02.2014 між ОСОБА_1 та ПАТ "Дельта Банк" укладений додатковий договір №2 до Договору про надання споживчого кредиту №11161696000 від 30.05.2007, за яким позивач мав сплатити заборгованість в розмірі суми не менш ніж 7 060,00 (сім тисяч шістдесят) доларів США, а кредитор повинен здійснити прощення (анулювання) боргу в розмірі 153 285,86 (сто п`ятдесят три тисячі двісті вісімдесят п`ять) гривень. Також 28.02.2014 між ОСОБА_1 та ПАТ "Дельта Банк" укладений додатковий договір №3 до Договору про надання споживчого кредиту №11301994000 від 20.02.2008, за яким позивач мав сплатити заборгованість в розмірі суми не менш ніж 7 940,00 (сім тисяч дев`ятсот сорок) доларів США, а кредитор повинен здійснити прощення (анулювання) боргу в розмірі 177 079,67 ( сто сімдесят сім тисяч сімдесят дев`ять) гривень. Як вбачається із матеріалів справи на адресу ПАТ "Дельта Банк" Коломийською ОДПІ було направлено запит від 27.05.2015 № 3030/10/09-07-17-01/708 про надання інформації та її документального підтвердження, щодо документів які стали підставою для надання додаткового блага, та ПАТ "Дельта Банк" листом за вихідним №3857 від 22.06.2014, повідомило відповідача, що ОСОБА_1 було виплачено (нараховано) доходи, що відображені банком у Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за ознакою доходу "126" за 4 квартал 2013 року, 1 квартал 2014 року, 3 - 4 квартал 2014. Доходи нараховано у вигляді суми боргу, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, з врученням боржнику відповідного повідомлення про таке анулювання (прощення) боргу та включення суми анульованого боргу до Податкового розрахунку за формою 1-ДФ за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано.(а.с.47) З позиції відповідача, не надання позивачем до податкового органу податкової декларації про майновий стан та доходи за 2013-2014 роки з задекларованим доходом, отриманим від ПАТ "Дельта Банк", не нарахування та не сплата до бюджету податку з отриманого доходу підтверджує висновки акту перевірки від 25.01.2016 року №164/171/2903618350 про порушення позивачем норм Податкового кодексу України. Крім того, звертає увагу суду на те, що анульована заборгованість позивачу анульована за кредитом та відсотками. За наведених підстав просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України, додатковим благом є кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку. Підпунктом 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 ПК України передбачено, що платником податку є, зокрема, податковий агент. Статтею 164 ПК України зокрема передбачено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощено), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. Пунктом 176.2 статті 176 ПК України передбачено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 162.2.17 пункту 16.2 статті 162 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), є вичерпним, до якого згідно з підпунктом "д" включається суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. Як передбачено підпунктом "б" підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов`язання. Визначальною ознакою доходу платника податку, як об`єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку. При прощенні (анулюванні) заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов`язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом. Боржник (платник податків), який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) суми основного боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідних сум податку. Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до статті 605 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора. Проаналізувавши зміст наведених норм судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг, а відтак сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід. Згідно з підпунктом "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 1 січня 2015 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом. Відтак судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором, а анульована заборгованість з процентів, комісії, пені не підлягає оподаткуванню (відповідає правовій позиції яка міститься у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі №813/330/16. Згідно довідки ПАТ "Дельта Банк" від 22.06.2021 сума боргу анульована за його самостійним рішенням та підтверджено, що доходи нараховано у ф. 1-ДФ за ознакою доходу "126" у вигляді додаткового блага по фізичній особі анульовано кредитором в загальному розмірі 636 982, 61 грн. Разом з тим у даній довідці зазначені номери додаткових договорів, які не відповідають номерам укладених додаткових договорів між позивачем та ПАТ "Дельта Банк". Також в матеріалах справи наявні розрахунки заборгованості за договорами кредиту від 10.02.2009 №11301994001, від 10.02.2009 №11161696001, від 10.04.2008 №11327457000, сума заборгованості за яким вказана 0,00 станом відповідно 28..02.2014, 28.02.2014 та 21.10.2013 відповідно. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, що інформація, яка міститься в наданих доказах, є суперечливою, а відтак відповідач, приймаючи спірне у даній справі податкове повідомлення-рішення не надав належної оцінки отриманим від банківської установи ПАТ "Дельта Банк" відомостей, оскільки не врахував обставин наданих банківською установою відомостей про складові прощеної суми боргу. Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що, оскільки під час розгляду справи встановлено, що підставами для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугували обставини невідображення позивачем у податковій звітності під час річного декларування отриманого доходу у вигляді прощеної суми боргу за кредитним договором, що відбулося шляхом підписання додаткової угоди, але ані станом на дату проведення перевірки, ані станом на час розгляду справи не встановлено відомостей про складові суми прощеного боргу, суд прийшов до вірного висновку про те, що податкове повідомлення-рішення форми "Р" за №0003811701 від 04.02.2016 прийнято без врахування усіх обставин та норм діючого законодавства. Як вірно зазначено судом першої інстанції, розмежування основної суми боргу та суми процентів за кредитними договорами відсутні у додатковому договорі №1 до Договору про надання споживчого кредиту №11327457000 від 10.04.2008, додатковому договорі №2 до Договору про надання споживчого кредиту №11161696000 від 30.05.2007 та додатковому договорі №3 до Договору про надання споживчого кредиту №11301994000 від 20.02.2008. Разом з тим, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що під час проведення перевірки відповідач керувався виключно податковим розрахунком за формою № 1-ДФ і, не отримавши від АТ Дельта Банк податкової інформації та її документального підтвердження щодо взаємовідносин банку з позивачем, жодних інших заходів для з`ясування вищезазначених питань не вжив і під час нового розгляду справи, хоча це мало істотне значення для надання правильних висновків за результатами перевірки, та як наслідок, до складу загального річного оподатковуваного доходу позивача за 2013-2014 роки було включено всю суму прощеного боргу, в тому числі суми, що не вважаються додатковим благом. Враховуючи наведене вище ,колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що, податкове повідомлення-рішення від форми "Р" №0003811701 від 04.02.2016 є протиправним та підставно скасовано судом першої інстанції. Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції. За правилами ст.139 КАС України підстав для розподілу судових витрат у цій справі немає. Керуючись статтями 308, 315, 316, 321, 322, 325, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року у справі № 809/284/16 без змін_. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. І. Запотічний судді І. В. Глушко О. І. Довга Повне судове рішення складено 04.04.2022