Постанова 4857 № 380/13669/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 березня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/13669/21 пров. № А/857/646/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Хобор Р.Б. та Бруновської Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 15.11.2021р. про повернення позовної заяви ОСОБА_1 до Червоноградського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської обл. Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), третя особа без самостійних вимог на предмет спору Акціонерне товариство «Кредобанк», про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця про відкриття виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору (суддя суду І інстанції: Кузан Р.І.; час та місце постановлення ухвали суду І інстанції: 15.11.2021р. м.Львів; дата складання повного тексту ухвали суду І інстанції: не зазначена),- В С Т А Н О В И В: Оскаржуваною ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 15.11.2021р. повернуто позивачу ОСОБА_1 в порядку п.4 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства /КАС/ України його позовну заяву до Червоноградського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської обл. Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця про відкриття виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору (а.с.39-40). Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржив позивач ОСОБА_1 , який в апеляційній скарзі просить судову ухвалу скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції зі стадії відкриття провадження, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, а також порушення норм процесуального права, що у своїй сукупності призвело до неправильного вирішення питання про повернення позовної заяви (а.с.42-43). Вимоги апеляційної скарги мотивує тим, що в ухвалі від 25.08.2021р. про залишення позовної заяви без руху у відповідності до ст.169 КАС України встановлено строк на усунення недоліків - не пізніше 10 днів з дня вручення копії такої ухвали. Відповідно до ч.2 ст.118, ч.1 ст.120 КАС України такий строк починається з наступного дня після дня вручення адресату її копії. Водночас, ч.6 ст.251 КАС України не передбачено визначення днем вручення копії судового рішення дня проставлення повідомлення про повернення судового рішення (поштового відправлення) за закінченням строку зберігання. Посилання суду першої інстанції на положення Правил надання послуг поштового зв`язку вважає помилковими, оскільки з врахуванням ч.1 ст.3 КАС України вказані Правила не встановлюють порядку здійснення адміністративного судочинства, в т.ч. порядок визначення дня вручення судового рішення, який регламентовано ч.6 ст.251 КАС України. Крім того, за змістом п.п.99-1, 114, 116, 117 цих Правил підстави повернення поштового відправлення відправнику в зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, відмовою останнього від одержання поштового відправлення та закінчення строку зберігання не є тотожними і при цьому передбачені різні строки повернення поштового відправлення. Таким чином, відмітка підприємства поштового зв`язку про повернення поштового відправлення за закінченням терміну зберігання не свідчить про вручення апелянту копії ухвали від 25.08.2021p. про залишення позовної заяви без руху, а відповідно й день проставлення такої відмітки (21.10.2021р.) не може вважатись днем вручення апелянту копії такої ухвали. Аналогічний висновок наведений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.12.2018р. в справі № 752/11896/17. Таким чином, судом першої інстанції помилково визнано день проставлення відмітки про повернення поштового відправлення за закінченням терміну зберігання із днем вручення апелянту копії ухвали про усунення недоліків позовної заяви, що не відповідає ч.6 ст.251 КАС України, а відповідно прийнято помилкове рішення про повернення позовної заяви в зв`язку з неусуненням таких недоліків у встановлений судом строк. Водночас розміщення ухвали про залишення позовної заяви без руху в електронній формі у Єдиному державному реєстрі судових рішень не свідчить про вручення такої учаснику справи, а день її розміщення у вказаному Реєстрі не визначається нормами КАС України днем її вручення. З урахуванням наведених обставин судом першої інстанції помилкового повернуто позовну заяву ОСОБА_1 . Відповідачем Червоноградським відділом державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської обл. Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) скеровано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її безпідставною, необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального законодавства, ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.63-66). Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Апеляційний розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Водночас, колегія суддів не убачає підстав для задоволення клопотання відповідача Червоноградського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської обл. Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про відкладення розгляду справи через перебування старшого державного виконавця Тимчук І.І. у відпустці (а.с.76-78), оскільки згідно з ч.2 ст.312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові)), 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Позивачем подано апеляційну скаргу на ухвалу суду про повернення позовної заяви, в якій останнім детально та послідовно обґрунтовано власну правову позицію по справі; відповідач скерував відзив на апеляційну скаргу, в якому виклав свої заперечення; будь-яких нових доказів по справі сторонами не надано. При цьому, спірне питання стосується процесуального питання щодо повернення позовної заяви. Звідси, правових підстав для висновку про те, що справу необхідно відкласти з причин неможливості явки представника відповідача до суду колегія суддів не убачає. Окрім цього, Європейський суд з прав людини визнав явно необґрунтованим і тому неприйнятним звернення у справі «Varela Assalino contre le Portugal» (пункт 28, № 64336/01) щодо гарантій публічного судового розгляду. У цій справі заявник просив розглянути його справу в судовому засіданні, однак характер спору не вимагав проведення публічного розгляду. Фактичні обставини справи вже були встановлені, а скарги стосувалися питань права. Європейський суд вказав на те, що відмову у проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів. У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду, є доцільнішим, ніж усні слухання; розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав. Як слідує з матеріалів справи, 16.08.2021р. до суду першої інстанції надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Червоноградського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської обл. Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця про відкриття виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору (а.с.1-32). Ухвалою суду від 25.08.2021р. залишено позовну заяву ОСОБА_1 без руху для усунення визначених судом недоліків шляхом подання в 10-денний строк з дня вручення цієї ухвали оригіналу документу про доплату судового збору за подання позову в сумі 2552 грн. 52 коп. та заяви про поновлення строку звернення до суду із цим позовом, доказів поважності його пропуску (а.с.34-36). Вказану ухвалу фактично не отримано позивачем; згідно довідки про повернення/досилання кореспонденція повернута відправнику за закінченням терміну зберігання (а.с.38). Згідно ухвали суду від 15.11.2021р. заявлений позов повернуто позивачу ОСОБА_1 , оскільки останнім станом на 01.11.2021р. не виконані вимоги ухвали суду від 25.08.2021р. про залишення позовної заяви без руху в установлений строк (а.с.39-40). При цьому, суд першої інстанції висновувався тим, що надіслана рекомендованою кореспонденцією позивачу за адресою, яка зазначена в позовній заяві, копія ухвали про залишення позовної заяви без руху повернулася з відміткою поштового відділення на конверті від 21.10.2021р. про повернення «за закінченням терміну зберігання», що не дало змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення. За змістом п.п.116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затв. постановою КМ України № 270 від 05.03.2009р., у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання. Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто, повідомленою суду учасником справи, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення. Водночас, за змістом ст.ст.2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин. Ухвала суду від 25.08.2021р. про залишення позовної заяви без руху оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 31.08.2021р. З урахуванням викладеного, ухвала про залишення позовної заяви без руху вважається врученою позивачу 21.10.2021р. Відтак, визначений судом строк для усунення недоліків позовної заяви завершився 01.11.2021р. Однак, у встановлений судом строк позивач вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху не виконав, недоліки позовної заяви не усунув. Суд врахував також ту обставину, що описана ухвала про необхідність усунення недоліків позову розміщена у вільному доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень / ЄДРСР/, тому позивач мав реальну можливість ознайомитися із рішенням суду на сайті ЄДРСР незалежно від свого місця знаходження та отримання процесуальних документів на паперових носіях. Окрім цього, позивач не проявляв зацікавленості щодо долі свого позову. Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції помилковими, виходячи з наступного. Питання залишення позовної заяви без руху та повернення позову врегульовані діючим процесуальним законом. Зокрема, відповідно до ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (ч.1). В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (ч.2). Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу (ч.3). Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що судом першої інстанції передчасно та поспішно прийнято ухвалу про повернення позовної заяви, оскільки фактично позивач ухвалу суду про залишення позовної заяви не отримав, через що з об`єктивних причин був позбавлений можливості своєчасно усунути визначені судом недоліки позовної заяви. Стосовно правової оцінку факту повернення рекомендованої кореспонденції через закінчення терміну її зберігання колегія суддів враховує наступне. Питання вручення судового рішення визначені приписами ч.6 ст.251 КАС України, відповідно до приписів якої днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Колегія суддів наголошує, що правила вручення повісток, які визначені ст.126 КАС України, є відмінними від правил вручення судових рішень згідно ст.251 КАС України, при цьому такі не можуть застосовуватися в розглядуваному випадку. Як слідує з матеріалів справи, ухвала суду про залишення позовної заяви без руху скерована на зареєстровану адресу проживання позивача рекомендованою кореспонденцією без відмітки «Судова повістка». Будь-яких доказів щодо відмови ОСОБА_1 отримати копію судового рішення чи відмітки про його відсутність за адресою місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, матеріалами справи не містять. Згідно п.п.116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затв. постановою КМ України № 270 від 05.03.2009р., у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження, відправлення «EMS» - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод. За письмовою заявою відправника/адресата строк зберігання поштових відправлень, внутрішніх поштових переказів може бути продовжений за додаткову плату до двох місяців з дня надходження до об`єкта поштового зв`язку місця призначення. У разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» або «Адміністративна послуга» рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 99-3, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення. Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику. Повернення відправлень, від яких відмовився адресат або вручення яких неможливе, повинне здійснюватися негайно. Невручені міжнародні поштові відправлення надсилаються до місця міжнародного поштового обміну, з якого вони були одержані. Із змісту вказаних норм слідує логічний висновок про те, що повернення рекомендованої кореспонденції відправнику у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання не свідчить про відмову адресата від їх отримання або неможливість їх вручення через відсутність відповідної особи. Водночас розміщення ухвали про залишення позовної заяви без руху в електронній формі у Єдиному державному реєстрі судових рішень не вказує на вручення такої учаснику справи, а день її розміщення у вказаному Реєстрі не визначається нормами КАС України днем її вручення. За таких умов факт повернення рекомендованої кореспонденції за закінченням терміну слід розцінювати саме як невручення адресату (позивачу) скерованої ухвали про залишення позовної заяви без руху, через що встановлений судом строк для усунення недоліків підлягає продовженню. Також правовою підставою для повернення позовної заяви судом помилково визначено приписи п.4 ч.4 ст.169 КАС України (хоча в дійсності у тексті ухвали відтворений зміст п.1 ч.4 ст.169 КАС України), які в спірній ситуації не можуть застосовуватись судом. Оцінюючи в сукупності вищевикладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що за таких умов в суду першої інстанції не було достатніх і належних підстав для повернення позовної заяви ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.4 ст.169 КАС України, а тому оскаржувана ухвала суду є необґрунтованою, а відтак не відповідає вимогам закону. Додатково колегія суддів звертає увагу на те, що повернення позовної заяви в даному випадку суперечить завданню адміністративного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі ст.64 Конституції України, не може бути обмежене (п.п.1, 2 резолютивної частини Рішення № 9-зп від 25.12.1997р., абз.7 п.3 мотивувальної частини Рішення № 11-рп/2012 від 25.04.2012р.). Крім цього, у низці рішень Європейського суду з прав людини, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права. У справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. В рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13.01.2000р. та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28.10.1998р. Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Пунктом 8 ч.2 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Враховуючи зазначені положення законодавства апеляційний суд вважає, що повернення позовної заяви позивачу в даному випадку призведе до порушення права, визначеного Конституцією України, на доступ до правосуддя. Згідно ч.3 ст.312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. З огляду на викладене, враховуючи приписи п.4 ч.1 ст.320 КАС України, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню, як винесена із порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного повернення позовної заяви, із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи. Питання відшкодування апелянту понесених судових витрат у вигляді сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги підлягає вирішенню згідно ст.139 КАС України судом першої інстанції за результатами кінцевого вирішення розглядуваного спору по суті. Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.ст.243, 311, 312, п.4 ч.1 ст.320, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 15.11.2021р. про повернення позовної заяви в адміністративній справі № 380/13669/21 - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Р. Б. Хобор Н. В. Бруновська Дата складання повного тексту судового рішення: 01.04.2022р.