Постанова 4811 № 1316/4225/12

Справа № 1316/4225/12 Головуючий у 1 інстанції: Данилів Є.О. Провадження № 22-ц/811/361/22 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р.В. Категорія: 82 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 березня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Савуляка Р.В., суддів: Приколоти Т.І., Шандри М.М., за участі секретаря: Савчук Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою АТ «Райффайзен Банк Аваль» на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 серпня 2020 року у справі за заявою АТ «Райффайзен Банк Аваль», заінтересовані особи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання,- ВСТАНОВИЛА: У травні 2020 року Акціонерне товариство Райфайзен Банк Аваль (далі - АТ Райфайзен Банк Аваль , Банк) звернулося до суду із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання виконавчих листів № 1316/4225/12, виданих 06 квітня 2020 року на виконання рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 17 грудня 2012 року у справі № 1316/4225/12 за позовом АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором. Заяву мотивували тим, що 20 листопада 2019 року Верховним Судом було розглянуто касаційну скаргу АТ «Райффайзен Банк Аваль» на рішення Апеляційного суду Львівської області від 26 грудня 2016 року. Супровідним листом від 02 січня 2020 року Верховний Суд направив до відома сторонам копію постанови від 20 листопада 2019 року, а також повернув в Пустомитівський районний суд Львівської області цивільну справу № 1316/4225/12. 22 квітня 2020 року на адресу банку надійши чотири оригінали виконавчих листів № 1316/4225/12 щодо боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , виданих судом 06 квітня 2020 року. У виконавчих листах зазначена дата набрання рішенням законної сили 26 грудня 2016 року, строк пред`явлення виконавчого листа до виконання до 26 грудня 2019 року. Виконавчі листи було отримано АТ «Райффайзен Банк Аваль» після спливу строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання, у зв`язку з чим просили таких поновити. Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 серпня 2020 року в задоволенні заяви АТ «Райфайзен Банк Аваль» про поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання виконавчих листів відмовлено. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 09 серпня 2021 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ «Райффайзен Банк Аваль» на ухвалу суду першої інстанції. Постановою Верховного Суду від 19 січня 2022 року ухвалу Львівського апеляційного суду від 09 серпня 2021 року скасовано. Справу № 1316/4225/12 передано для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. Ухвалу суду оскаржив АТ Райффайзен Банк Аваль. В апеляційній скарзі посилаються на те, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що виконавчі листи було отримано АТ Райффайзен Банк Аваль 22 квітня 2020 року, тобто після спливу строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання (26 грудня 2019 року). Зазначає, що тривалий розгляд справи в суді касаційної інстанції призвів до того, що судом позбавлено Стягувача права на пред`явлення виконавчих листів до виконання. Просить ухвалу суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким заяву задовольнити. В судове засідання сторони не з`явились, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦК України не перешкоджає розгляду справи без його участі. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України"). Враховуючи необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, колегія суддів вважає за необхідне розглянути справу без участі сторін. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні заяви ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», суд першої інстанції виходив з того, що в період часу з моменту ухвалення рішення Апеляційним судом Львівської області - 26 грудня 2016 року, та до моменту скерування справи 07 березня 2017 року Пустомитівським районним судом Львівської області у Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ і під час перебування вказаної справи в касаційній інстанції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» не звертався із заявами про видачу виконавчих листів, а тому не встановлено поважних причин пропуску строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання. З таким висновком суду погодитися не можна із наступних підстав. Відповідно до вимог статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України). Зазначене конституційне положення кореспондується та відображено у частині першій статті 18 ЦПК України, згідно якої судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Європейський Суд з прав людини у рішенні «Іммобільяре Саффі проти Італії» ( Case of Immobiliare Saffi v. Italy ) наголошував, що право на звернення до суду, гарантовано статтею 6 Конвенції, також передбачає практичне виконання остаточних, обов`язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у виконавчому провадженні. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. За практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду. Європейський суд наголосив, що п. 1 ст. 6 вказаної Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд , одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право було б ізольованим, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (п. 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом. Конституційний Суд України в абзаці одинадцятому підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11 березня 2011 року № 2-рп/2011, посилаючись на позицію Європейського суду з прав людини, зазначив, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежене державою, якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді Конвенцію та практику Суду як джерело права. Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий суд. Так, у справі «Горнсбі проти Греції» ( Case of Hornsbyv. Greece) указаний суд у своєму рішенні від 19 березня 1997 року зазначив, що для цілей статті 5 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду . Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачено право на справедливий суд, однак дане право було б ізольованим, якщо допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали чинності. Тлумачення ч. 1 ст. 6 вказаної Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін. У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Агрокомплекс проти України» від 06 жовтня 2011 міститься висновок, що існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для законного сподівання на виплату такої заборгованості і становить майно цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу. Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у правомірне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа «Юрій Миколайович Іванов проти України», рішення від 15 жовтня 2009 року). Згідно ч. 1 ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Згідно п. 1, 5, 6 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Підставою для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання є факт пропуску стягувачем такого строку з поважних причин. Поважність причин пропуску строку є оціночним поняттям та має встановлюватися в кожному окремому випадку на підставі відповідних доказів, які у свою чергу оцінюються судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для стягувача отримати та подати у встановлений законом строк виконавчий лист до примусового виконання. Крім того, поважність причин пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання пов`язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знайти про посягання на права. Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на заявника. Під поважними причинами пропущення процесуального строку слід розуміти такі обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Такі обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами. Судом та матеріалами справи встановлено, що 17 грудня 2012 року Пустомитівським районним судом Львівської області ухвалено заочне рішення про задоволення позову АТ Райффайзен Банк Аваль до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 38179,64 дол. США, що еквівалентно 305169,89 грн., та 3051,70 грн. судового збору. Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 26 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково: заочне рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 17 грудня 2012 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог Банку, а саме: вирішено стягнути солідарно зі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль заборгованість за кредитним договором № 014/7300/82/46714 від 14 грудня 2006 року, додатковою угодою № 2 від 13 вересня 2010 року, станом на 06 жовтня 2012 року в сумі: - заборгованість за кредитом - 32225,32 доларів США, що еквівалентно 257576,98 грн.; - поточна заборгованість по сплаті відсотків - 2372,54 доларів США, що еквівалентно 18963,71 грн.; - пеню за несвоєчасну сплату кредиту та відсотків в сумі 22752,7 грн. Вирішено стягнути солідарно зі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/7300/82/46714 від 14 грудня 2006 року, додатковою угодою № 2 від 13 вересня 2010 року, станом на 06 жовтня 2012 року в сумі: - заборгованість за кредитом - 235,55 доларів США, що еквівалентно 1882,04 грн.; - поточна заборгованість по сплаті відсотків - 1837,22 доларів США, що еквівалентно 14679,39 грн.); - пеню за несвоєчасну сплату кредиту та відсотків в сумі 21054,61 грн. Вирішено стягнути солідарно зі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/7300/82/46714 від 14 грудня 2006 року, додатковою угодою № 2 від 13 вересня 2010 року, станом на 06 жовтня 2012 року в сумі: - заборгованість за кредитом - 235,55 доларів США, що еквівалентно 1882,04 грн.; - поточна заборгованість по сплаті відсотків - 1837,22 доларів США, що еквівалентно 14679,39 грн.; - пеню за несвоєчасну сплату кредиту та відсотків в сумі 21054,61 грн. В задоволенні решти вимог відмовлено. Справа № 1316/4225/12 після ухвалення Апеляційним судом Львівської області рішення 26 грудня 2016 року повернулась в Пустомитівський районний суд Львівської області 25 січня 2017 року. Рішення по справі 26 грудня 2016 року набрало законної сили. Після отримання повного тексту рішення Апеляційного суду Львівської області від 26 грудня 2016 року ПАТ «Рйффайзен Банк Аваль» 08 лютого 2017 року подав касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження, витребувано з Пустомитівського районного суду Львівської області цивільну справу № 1316/4225/12 та останнім не зупинялось виконання рішення суду від 26 грудня 2016 року. 20 листопада 2019 року Верховним Судом було розглянуто касаційну скаргу АТ «Райффайзен Банк Аваль» на рішення Апеляційного суду Львівської області від 26 грудня 2016 року: прийнято постанову про залишення касаційної скарги Банку без задоволення, вказане рішення апеляційного суду без змін. Супровідним листом від 02 січня 2020 року Верховний Суд направив до відома сторонам копію постанови від 20 листопада 2019 року, а також повернув в Пустомитівський районний суд Львівської області цивільну справу № 1316/4225/12. 14 січня 2020 року АТ Райффайзен Банк Аваль направило в Пустомитівський районний суд Львівської області заяву про видачу копії рішення та виконавчих листів. 21 квітня 2020 року на адресу Банку надійшли 4 (чотири) оригінали виконавчих листів № 1316/4225/12 щодо боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , виданих судом 06 квітня 2020 року. У виконавчих листах зазначена дата набрання рішенням законної сили 26 грудня 2016 року, строк пред`явлення виконавчого листа до виконання до 26 грудня 2019 року. Таким чином АТ «Райффайзен Банк Аваль» отримав виконавчі листи після спливу строку пред`явлення їх до виконання. Отже, тривалий розгляд справи в суді касаційної інстанції (з 28 лютого 2017 року по 20 листопада 2019 року) призвів до того, що Стягувач пропустив строк пред`явлення виконавчих листів до виконання із незалежних від нього причин і названі причини є поважними. Ці обставини існували об`єктивно, незалежно від волі АТ «Райффайзен Банк Аваль», та в діях заявника спостерігається сумлінне та добросовісне ставлення до наявних у нього прав і обов`язків, встановлених законом. Оскільки причини пропуску АТ «Райффайзен Банк Аваль» строку пред`явлення виконавчого документа до виконання є поважними, цей строк згідно ч. 1 ст. 433 ЦПК України підлягає поновленню, а заява про поновлення пропущеного строку пред`явлення виконавчого документа до виконання - задоволенню. Зазначених обставин не врахував суд першої інстанції та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволення заяви АТ «Райффайзен Банк Аваль». Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи. З урахуванням наведеного апеляційна скарга підлягає до задоволення, ухвала Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 серпня 2020 року скасуванню на підставі п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України з постановленням по справі нового судового рішення про задоволення заяви АТ «Райффайзен Банк Аваль». Керуючись ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 376, ст.ст. 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу АТ «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити. Ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 серпня 2020 року скасувати. Заяву АТ «Райффайзен Банк Аваль» про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання задовольнити. Поновити АТ «Райффайзен Банк Аваль» пропущений строк для пред`явлення до виконання виконавчих листів № 1316/4225/12, виданих 06 квітня 2020 року на виконання рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 17 грудня 2012 року у цивільній справі №1316/4225/12 за позовом АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 29 березня 2022 року. Головуючий: Савуляк Р.В. Судді: Приколота Т.І. Шандра М.М.