Постанова Львівський апеляційний суд № 466/7851/21

Справа № 466/7851/21 Головуючий у 1 інстанції: Кавацюк В.І. Провадження № 33/811/5/22 Доповідач: Урдюк Т.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 лютого 2022 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., з участю представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, адвоката Черник І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Шевченківського районного суду м. Львова від 8 листопада 2021 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в с т а н о в и в : вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням його права керування всіма видами транспортних засобів строком на один рік. Стягнуто із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 454 грн. Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 16 серпня 2021 року о 06 год. 25 хв. у смт. Брюховичі по вул. В. Сухомлинського, 13, керував транспортним засобом марки «BMW», державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія, у встановленому законом порядку проводився із застосуванням технічного засобу Drager Alcotest 6810 ARHK-0114, Тест 1011, результат - позитивний, 2.38% проміле, що фіксувалось на нагрудні камери 1602 і 1478, порушивши вимоги п. 2.9а ПДР України, чим скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись із рішенням судді суду першої інстанції, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Шевченківського районного суду м. Львова від 8 листопада 2021 року та провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. Крім того, просить поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови. В обґрунтування поважності пропуску строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 покликається на те, що був відсутній під час розгляду справи, копію постанови не отримував, про існування такої дізнався з Єдиного реєстру судових рішень. Подану апеляційну скаргу мотивує тим, що, попри розбіжності у показаннях свідків, у судовому засіданні ніхто допитаний не був; у матеріалах справи відсутні відеодокази того, що саме він керував транспортним засобом. Зазначає, що його не відстороняли від керування автомобілем, у матеріалах справи відсутнє направлення водія на проходження огляду на стан сп`яніння. На переконання апелянта, наведене свідчить про порушення поліцейськими процедури оформлення матеріалів за ст. 130 КУпАП. Звертає увагу на те, що розгляд справи було проведено у його відсутності, чим було порушено його право на захист, суддя розглянув справу формально, не допитавши у судовому засіданні свідків. Крім того, вважає, що письмові показання свідків не можуть братися до уваги, адже такі були надані без приведення їх до присяги. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 у судове засідання 10 лютого 2022 року не з`явився, у день засідання від нього надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою. Однак жодних документів, які підтверджують поважність неявки до суду, останній не представив. З урахуванням того, що апеляційний розгляд вже відкладався судом у зв`язку з неявкою ОСОБА_1 , доказів поважності неявки в судове засідання 20 січня 2022 року, як і в судові засідання 10 лютого 2022 року та 23 лютого 2022 року ним не надано, а тому апеляційний суд дійшов до висновку, що слід провести апеляційний розгляд у відсутності останнього, оскільки відповідно до вимог ч. 6 ст. 294 КУпАП його неявка не перешкоджає розгляду справи. ОСОБА_1 належним чином повідомлений про час розгляду справи 23 лютого 2022 року. У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Черниш І.І. не заперечила проти розгляду апеляційної скарги у відсутності ОСОБА_1 . Заслухавши доводи захисника Черниш І.І., перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає до задоволення. З огляду на те, що судове засідання, на якому було прийнято оскаржуване рішення, проводилося у відсутності ОСОБА_1 , у матеріалах справи відсутні дані про отримання ним постанови, та, відповідно, дату ознайомлення з такою, а тому строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин та такий підлягає поновленню. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Всупереч тверджень апеляційної скарги ці вимоги закону суддею першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок судді про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові. Зокрема, такий висновок ґрунтується на даних, що зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ №294101 від 16 серпня 2021 року (а.с. 2), згідно з яким ОСОБА_1 16 серпня 2021 року о 06 год. 25 хв. у смт. Брюховичі по вул. В. Сухомлинського, 13, керував транспортним засобом марки «BMW», державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія, у встановленому законом порядку проводився із застосуванням технічного засобу Drager Alcotest 6810 ARHK-0114, Тест 1011, результат - позитивний, 2.38% проміле, що фіксувалось на нагрудні камери 1602 і 1478. Зі змістом складеного протоколу ОСОБА_1 ознайомився та підписав вказаний протокол у відповідних графах, не висловивши жодних зауважень та заперечень з приводу його складення. Викладені у протоколі обставини також підтверджуються наявним у матеріалах справи записом з камер спостереження патрульних, з якого слідує, що ОСОБА_1 погодився пройти та пройшов огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою пристрою «Drager Alcotest». Відповідно до роздруківки приладу «Drager 6820», прилад ARHK-0114, тест №1011 (а.с. 1) за результатом проведеного на місці зупинки транспортного засобу огляду в освідуваної особи ОСОБА_1 встановлено стан алкогольного сп`яніння 2,38‰, та актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 4), відповідно до даних якого огляд ОСОБА_1 проводився у зв`язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, нечітка мова. З результатом 2,38‰ ОСОБА_1 погодився, про що розписався у відповідній графі акта, чим водночас стверджується факт ознайомлення останнім з його змістом. При цьому покликання апелянта на відсутність доказів керування ним автомобілем марки «BMW 740», д.н.з НОМЕР_1 , спростовуються рапортом інспектора взводу 2 роти 4 батальйону 1 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Возного Т.А. (а.с. 5), з якого слідує, що 16 серпня 2021 року під час патрулювання у складі екіпажу патрульної поліції на території Шевченківського району, а саме у смт. Брюховичі, було помічено автомобіль марки «BMW 740», д.н.з НОМЕР_1 , який рухався підозріло, а саме маневрував по цілій дорозі, чим створював небезпеку для інших учасників дорожнього руху. Працівниками поліції було прийнято рішення розвернутись для руху за даним транспортним засобом з метою подальшої його зупинки, однак водій вказаного автомобіля збільшив швидкість та різко повернув на вулицю Сухомлинського. В подальшому, шляхом блокування, його було зупинено. З огляду на те, що поліцейські положеннями п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» наділені правом зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху, дії патрульних, спрямовані на зупинку автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , відповідають вимогам Закону. Аргументи апелянта про відсутність відеодоказів керування ним транспортним засобом до уваги не беруться, оскільки відеозапис є лише одним з доказів, передбачених ст. 251 КУпАП. При цьому відповідно до вимог ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється суддею (судом) на основі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності. Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності та взаємозв`язку, апеляційний суд погоджується з висновком судді суду першої інстанції про доведеність факту керування ОСОБА_1 автомобілем марки «BMW 740», д.н.з НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. Твердження ОСОБА_1 про відсутність в матеріалах справи направлення водія на проходження огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я є непереконливими, оскільки таке направлення не долучається до матеріалів справи, а надається медичному закладу в разі доставляння водія туди для проходження огляду. В даному випадку огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння здійснювався поліцейським на місці зупинки транспортного засобу. Жодних порушень порядку проведення такого огляду виявлено не було. Твердження апелянта про відсутність вимоги щодо проходження ним огляду у закладі охорони здоров`я апеляційним судом до уваги не береться, оскільки проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі здійснюється лише у передбачених законом випадках. Так, п. 7 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 9 листопада 2015 року за № 1452/735 встановлено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення. З наявного у матеріалах справи відеозапису з камер спостереження патрульних вбачається, що ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, проте після декількох невдалих спроб продути «Драгер», працівники поліції запропонували йому пройти огляд у медичному закладі, на що останній погодився. Однак по дорозі у заклад охорони здоров`я ОСОБА_1 передумав та висловив бажання пройти тест на визначення стану сп`яніння за допомогою пристрою «Драгер». Після проходження такого тесту жодної незгоди з його результатами ОСОБА_1 не висловив. Наведеним спростовуються доводи апелянта про його необізнаність з можливістю пройти огляд на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я. Твердження ОСОБА_1 про те, що його не відсторонили від керування транспортним засобом після складання протоколу, як на підставу скасування оскаржуваної постанови, апеляційний суд оцінює критично, адже вказаний факт жодним чином не впливає на обсяг вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Щодо доводів апелянта про те, що письмові пояснення осіб не можуть братися до уваги, якщо вони не давали показання в судовому засіданні під присягою, то апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до змісту ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, серед іншого можуть бути будь-які фактичні дані щодо адміністративного правопорушення, що містяться в поясненнях потерпілих, свідків. КУпАП не обмежує суд в питанні оцінки доказів, зокрема таких, які містяться в письмових поясненнях свідків. Вказані письмові пояснення не містять розбіжностей та неточностей, відтак у допиті свідків не було потреби. Крім того доказів, які б спростовували письмові показання свідків апелянтом не надано, відтак відсутні підстави вважати, що відомості, викладені у них, не відповідають дійсності. Не вбачає апеляційний суд підставою для скасування оскаржуваної постанови розгляд справи суддею першої інстанції без участі ОСОБА_1 , адже порушене його право на безпосередню участь у судовому засіданні відновлене шляхом подачі апеляційної скарги та реалізації ним процесуальних прав на дачу пояснень, клопотань та зауважень. На переконання апеляційного суду, досліджені під час розгляду в справі про адміністративне правопорушення докази повністю узгоджуються між собою, є належними та допустимими, та такими в повній мірі стверджується вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. При обранні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суддя районного суду в оскаржуваній постанові в повній мірі врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність та наклав адміністративне стягнення у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП в межах безальтернативної санкції ч. 1 ст.130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, апеляційним переглядом не встановлено. З огляду на зазначене, оскаржувана постанова судді є законною та обґрунтованою, а отже підстави для задоволення апеляційних вимог відсутні. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд п о с т а н о в и в: поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження. Постанову судді Шевченківського районного суду м. Львова від 8 листопада 2021 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін, а його апеляційну скаргу - без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Львівського апеляційного суду Т.М. Урдюк